Ткаченко Олександр

Олександр Ткаченко - міністр культури і інформаційної політики, телеведучий, продюсер.

Місце народження

Ткаченко Олександр Владиславович народився 22 січня 1966 року в м Київ.

Освіта

• 1990 - закінчив Київський національний університет ім. Шевченка, факультет журналістики.
• 2016 - отримав диплом Harvard Business School, спеціальність "Бізнес в індустрії розваг, медіа та спорті".
• 2018 - диплом INSEAD Business School (Сінгапур).

Родина

• Ексдружина - Тетяна Гнєдаш, продюсер Art Forms Production.
• Дочка - Олександра Ткаченко, 1989 р.н., креативний продюсер "Нового каналу".
• Зять - Сергій Ухін, працює в концерні Front Cinema.
• Дочка - Єва Ткаченко, 2012 р.н.
• Дружина - Ганна Баранник, директор по персоналу холдингу "1+1".
• Син - Данило Ткаченко, 2015 р.н.

Коротка біографія

Ткаченко Олександр - киянин, народився 22 січня 1966 року. Після закінчення школи вирішив пов'язати своє життя з журналістикою. У 1990 році отримав диплом факультету журналістики КНУ. Ще бувши студентом одружився з колегою по журналістському цеху Тетяні Гнєдаш. Колишня дружина Олександра Ткаченко є сценаристом українських телесеріалів і продюсером компанії Art Form Production. З медіа зв'язала свою долю і старша дочка Ткаченка, Олександра.

На телебачення Олександр Ткаченко прийшов ще в студентські роки: з 1988 року він працював редактором і ведучим "Молодіжної студії "Гарт", телепрограми, що виходила на першому українському телеканалі (УТ-1). У 1991 році перейшов працювати в міжнародне бюро новин Reuters, працював кореспондентом українського представництва.

З 1994 по 1999 рік вів власну інформаційно-політичну програму "Післямова". У 1998 році разом зі своєю програмою перейшов на недавно створений канал "1+1". Тут же крім авторського проєкту Олександр Ткаченко створив одну з найвпливовіших українських новинних служб - ТСН ("Телевізійна служба новин").

У 1999 році на запрошення телеканалу "Інтер" створив телепроєкт "Особи Миру", в якому брав інтерв'ю у великих світових політиків.

Бувши досвідченим журналістом і продюсером, в 1999 році на запрошення власників "Нового каналу" перейшов на посаду генерального продюсера і за рік влаштував "перезавантаження" каналу, вивівши його на третє місце в українському рейтингу. До 2006 року був прямо чи опосередковано пов'язаний з "Новим" та медіагрупою Віктора Пінчука (в неї крім "Нового" входять канали ICTV і СТБ).

У 2005 році Ткаченко паралельно з роботою в телеіндустрії почав проявляти інтерес і до кінобізнесу. Він увійшов в члени правління "Одеської кіностудії", став розвивати мережу кінотеатрів "Лінія кіно".

Спірна сторінка в біографії Ткаченко - його робота в 2008 році в Москві. Він прийняв пропозицію стати заступником гендиректора російського телеканалу "Рен-ТВ".

У 2009 році відбулося повернення Олександра Ткаченко в холдинг "1+1". Він отримав престижну посаду глави холдингу (в нього входить 8 телеканалів та продюсерський центр). До 2019 року очолював холдинг, а на цей час носить звання почесного президента 1+1 Медіа.

Політична діяльність

Будучи політичним оглядачем і кореспондентом ще зі старту своєї кар'єри, Олександр Ткаченко досить довго був далекий від офіційного втручання в політичне життя країни.

У 2001 році він на правах одного з великих продюсерів став радником Віктора Ющенка, який займав на той момент пост прем'єр-міністра. У 2004 році саме Олександр Ткаченко вів дебати між кандидатами на пост президента Віктором Ющенком і Віктором Януковичем.

У 2005 році Ткаченко разом з Андрієм Шевченком розробив концепцію Громадського телебачення України.

Але безпосередньо на державну службу Олександр Ткаченко прийшов тільки після вступу в партію "Слуга Народу". Не секрет, що канал "1+1" багато в чому посприяв посиленню цієї політичної партії, і закономірно Олександр Ткаченко в "Слузі Народу" був на перших позиціях. На дострокових парламентських виборах 2019 року він пройшов до Верховної Ради і став народним депутатом. Щобільше, завдяки його участі в передвиборчій кампанії депутатів від "Слуги народу", всі куровані ним мажоритарники здобули перемогу на своїх округах.

У парламенті депутат Олександр Ткаченко працював в Комітеті з питань інформаційної та гуманітарної політики.

Прихильність Ткаченко Олександра "Слузі Народу" не пройшла даром. Вже в 2020 він отримав підвищення і посів пост Міністра культури і інформаційної політики України. Втім, призначення Ткаченка, хоч і було очікуваним, викликало неоднозначну реакцію. А все завдяки низці скандалів, в яких був замішаний медіадіяч.

11 листопада 2021 року Ткаченко подав заяву про відставку з посади міністра культури та інформаційної політики.

Скандали за участю Олександра Ткаченка

• Попри роботу на телеканалі країни-агресора в 2008, Ткаченко був одним з перших, хто підтримав законопроект про заборону на в'їзд в Україну російських акторів і виконавців, які виступали в включеному Криму. У 2014 році він увійшов до санкційного списку РФ.
• Не обійшла стороною міністра і корупція. За розслідування незалежного ЗМІ, у Ткаченко та його дружини є незадекларована нерухомість на Трухановому острові в столиці.
• У всіх на слуху і протистояння Ткаченко з мером Києва Віталієм Кличком. Ткаченко істотно зіпсував рейтинг Кличка шляхом ланцюжка сюжетів і загальної подачі інформації про столичного мера у програмах каналу "1+1". За це Кличко подав до суду на телеканал.
• Будучи головним претендентом на пост глави Київської держадміністрації, Ткаченко подав у ВР законопроєкт про розділення функцій мера і глави КМДА.
• Є за Ткаченко і "грішки" в минулому: саме з його приходу в правління "Одеської кіностудії" одна з найбільших студій всього пострадянського простору прийшла до стану банкрута. Його діяльність в кіностудії пов'язують з власником будівельної компанії Андрієм Варвішем, який має плани на землі "Одеської кіностудії", розташовані в престижному районі.

Як бачимо, навіть для очевидних професіоналів в сфері медіа, прихід у великий бізнес, а тим більше в велику політику - це привід для збагачення. І такий професіонал, як Олександр Ткаченко активно використовує свої навички в інформаційному полі для усунення конкурентів.