Що таке поліомієліт і чому він небезпечний

Поліомієліт (поліо) — гостра інфекційна хвороба, яка спричиняє інвалідність і є небезпечною для життя. Її зумовлює поліовірус. Поліовірус передається від людини до людини через фекалії та слину, найчастіше — через брудні руки, інфіковану їжу, воду, — та розмножується в кишківнику. Поліовірус також може залишатися на іграшках та побутових речах, які контактували зі слиною та калом інфікованих людей.

Хворіють на поліомієліт невакциновані діти й дорослі, та найбільший ризик мають малюки віком до п’яти років, тому вакцина від поліо — серед тих, які діти отримують у перші місяці життя відповідно до Національного календаря щеплень.

Дикий поліовірус має три штами (тип 1, тип 2 і тип 3). Вважається, що поліовірус другого типу був ліквідований в 1999 році, а нових випадків захворювань від дикого поліовірусу третього типу не фіксували з часу останнього зареєстрованого випадку в Нігерії в листопаді 2012 року.

Симптоми поліомієліту

Від моменту зараження до появи перших симптомів поліомієліту минає від 2 до 35 діб. Інфікована людина може поширювати вірус одразу після появи симптомів та ще протягом двох тижнів. Проте й ті, хто має безсимптомний перебіг хвороби, так само можуть інфікувати інших.

У частини інфікованих хвороба минає безсимптомно. Приблизно у 25 % випадків інфікування поліо людина впродовж кількох днів має грипоподібні симптоми: лихоманку, втому, нудоту, біль у горлі та животі, головний біль. Проте в частини людей із поліовірусною інфекцією розвиваються інші, більш серйозні, симптоми, які можуть свідчити про ураження поліовірусом головного та спинного мозку:

• відчуття поколювання в ногах;
• запалення оболонок спинного або головного мозку (цей симптом має приблизно 1 з 25 людей із поліо);
• неможливість рухати частинами тіла (повний або частковий параліч);
• слабкість у руках, ногах або одразу в усіх кінцівках (спостерігається приблизно в 1 з 200 людей із поліовірусною інфекцією).

Уражені хворобою нерви і м’язи не відновлюються.

Параліч — найважчий симптом, пов’язаний із поліомієлітом, оскільки він може призвести до постійної інвалідності та смерті. 2–10 % людей, які страждають паралічем від поліовірусної інфекції, помирають, оскільки вірус вражає дихальні м’язи.

Після одужання може розвиватися постполіомієлітний синдром: діти, які, здається, повністю вилікувалися, можуть відчувати нові м’язові болі, слабкість або параліч у дорослому віці, через десятки років після первинного захворювання.

Єдиний спосіб убезпечитися від наслідків хвороби — це вакцинація, оскільки специфічного лікування не існує.

Вакцинація від поліомієліту

Є два типи безпечних та ефективних вакцин від поліо: інактивована поліомієлітна вакцина (ІПВ), яку вводять ін’єкційно, та оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ) — краплі, які крапають у рот. Обидві захищають від інфікування поліомієлітом, проте ОПВ забезпечує захист і від безсимптомного носійства.

Раніше вакцини ОПВ були тривалентні, тобто містили всі три послаблені штами поліовірусу. Проте в Україні, як і в усьому світі, з квітня 2016 року всі тривалентні ОПВ вакцини не використовуються. Відтоді вакцина ОПВ містить лише два штами: перший і третій типи. Вакцини ІПВ — тривалентні, проте неживі — вони містять інактивований вірус.

Згідно з Календарем профілактичних щеплень України, дітей вакцинують у 2, 4, 6, 18 місяців, у 6 та 14 років. Перші дві дози — ІПВ, решта — ОПВ. Шести доз вакцини достатньо, щоби сформувався імунітет до поліомієліту до кінця життя.

Якщо рівень імунізації населення достатній, то вакциноспоріднений вірус не призведе до можливого захворювання. У разі низького рівня охоплення щепленнями може початися циркуляція вакциноспорідненого вірусу поліомієліту. Циркуляцію поліовірусів можна припинити, масово використовуючи ОПВ.

Коли виникають спалахи поліовірусу, впроваджуються додаткові заходи з імунізації. Це — так звана турова вакцинація, яка передбачає введення додаткових доз вакцини великій кількості дітей упродовж короткого періоду. Таким чином створюється колективний імунітет.

Що робити в разі, якщо ви підозрюєте у своєї дитини поліо

Якщо дитина має раптову слабкість або біль у кінцівках, треба негайно повідомити про це вашого сімейного лікаря чи педіатра. Це можуть бути потенційні ознаки поліомієліту.

У разі підозри на захворювання поліомієлітом, клінічним проявом якого є гострий в’ялий параліч кінцівок, переважно нижніх, лікар скеровує хворого на госпіталізацію, терміново надсилає екстрене повідомлення до центрів контролю та профілактики хвороб, проводить правильний відбір та транспортування до вірусологічної лабораторії проб як від хворого, так і контактних осіб, організовує епідеміологічне обстеження випадку.

Якщо в населення достатній рівень охоплення імунізації, то вакциноспоріднений вірус не призведе до можливого захворювання.

Циркуляцію вакциноспорідненого вірусу поліо (cVDPV) швидко зупиняють за 2–3 раунди якісно спланованої і проведеної кампанії з імунізації.

Рішення для всіх видів спалаху поліо єдине — провести імунізацію кожної дитини з використанням декількох раундів додаткової вакцинації для припинення передачі вірусу незалежно від його походження.

Читайте також

У ВООЗ заявили, що обмеження з COVID-19 призвели до поліомієліту та кору