Закон про мову мав би на десятиліття наперед закрити мовне питання в Україні

Мені як депутату VIII скликання випало за честь бути співавтором закону “Про забезпечення функціонування української мови як державної”. Я абсолютно свідомий того, що цей закон є одним з найголовніших документів ухвалених парламентом VIII скликання.

Які проблеми розв’язав мовний закон

Ми мали своєрідний законодавчий колапс, коли у нас є 10-та стаття Конституції України, яка говорить, що державною мовою є українська. Проте у нас не було закону, який би захищав сфери застосування державної мови. Це питання освіти, науки, культури, сфери обслуговування, органів державної влади та місцевого самоврядування в одному документі. Тобто окремі норми розкидані по окремих законах, а одного закону про українську мову, на жаль, не було.

Що відбулося коли у 2019-му році це закон був підтриманий парламентом і по суті став одним із тих документів, який мав би на десятиліття наперед закрити мовне питання в українському суспільстві.

Кому заважає мовний закон

З’явилося подання 51-го народного депутата від так званих опозиційних політичних сил парламенту, які скерували своє конституційне звернення до Конституційного суду з тим, щоб визнати цей закон неконституційним за двома ключовими параметрами. По-перше, він є дискримінаційним до мов корінних народів та національних меншин, а друге, що цей закон був ухвалений з порушенням процедур і відповідно регламенту Верховної Ради України.

Як народний депутат, який був активним учасником розробки, обговорення і прийняття цього закону, можу сказати з упевненістю - по-перше, цей закон про забезпечення функціонування української як державної і головна увага тут приділена захисту української як державної.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Державний колапс: чим небезпечний законопроєкт Зеленського про КСУ

Будь-яких дискримінаційних норм пов’язаних із мовами нацменшин у законі немає жодних дискримінаційних положень, що стосуються мов нацменшин чи корінних народів, бо це сфера відання зовсім іншого закону, який мав би бути ухвалений парламентом. На жаль його немає. Навіть проєкту цього закону, наскільки мені відомо, не зареєстровано навіть Верховною Радою IX скликання.

Тобто ця претензія відпадає категорично. Що стосується порушень процедури та регламенту, то я сказав би так само, що я не вбачаю жодних застережень і проблем, тому що цей законопроєкт розглядався профільними комітетами. Кожна правка ставилася на голосування і відповідно була та необхідна кількість голосів для того, щоб цей документ був прийнятий та підписаний головою Верховної Ради, президентом і так далі.

Чим важливе мовне законодавство

Цей закон не тільки відповідає реаліям, але й дав старт для утвердження інших, не менш важливих складових державного устрою. Бо українська мова це не тільки питання захисту освітнього процесу. Це й питання діловодства, питання права громадян на отримання інформації або послуг українською мовою. Це звичайно захист української мови не тільки як засобу спілкування, але й захист від паплюження.

Те що ми бачимо останнім часом, наприклад події з образами та булінгом дитини за те що вона на занятті використовувала українську мову російськомовною вчителькою, це ще одне підтвердження того, що такий закон повинен бути та треба карати тих педагогічних працівників, які вдаються до таких речей. Ситуація в Маріуполі, коли фактично через те, що пасажирка звернулась до інших із тим, щоб вони одягнули маски, за що її фактично фізично викинули з маршрутки за те що вона застосовувала українську мову, це ще одне підтвердження. І таких випадків дуже багато.

Як за кордоном дбають про державну мову

У багатьох країнах світу державна мова - це чи не головний пріоритет, заради якого громадяни готові боротися, а якщо треба і відстоювати це право на ідентичність. Це питання гуманітарне, світоглядне, питання ідентичності, а у нинішніх реаліях та у нинішніх умовах - це питання національної безпеки та оборони.

Мої повноваження омбудсмена, захищати права громадян України на отримання інформації та послуг і безпосередньо захищати українську мову від безпосередньо паплюження, знецінення або звуження конституційної норми на підтримку державної мови.

Мені доводиться часто реагувати на порушення не тільки змін у процесі і ці порушення стосуються медіа, сфери обслуговування, а також місцевої влади та самоврядування. І це на фоні тих політичних спекуляцій та мовних баталій, які відбуваються часом у стінах Верховної Ради України.

Думаю потрібен незначний час, щоб мовний закон увійшов до українських реалій і перестав бути предметом дискусій і політичних розголосів. Це повинна бути одна з головних основоположних сторін українського життя, на яких тримається держава.

Читайте також:

Зважене рішення КСУ може допомогти стабілізувати ситуацію в управлінні державою

Зважаючи на те, що конституційне подання направлене до Конституційного суду фактично півтора року тому, мені здається, що цього часу КСУ було абсолютно достатньо, для того, щоб у цьому надзвичайно важливому, болючому питанні поставити крапку.

Це повинно бути своєрідним рубіконом і точкою відліку можливо нової якості роботи КСУ. Через те, що минулого тижня судді Конституційного суду пішли на зустріч скасуванню обов’язкового електронного декларування, чим фактично стали політичною установою, політичним органом, чого раніше не було, я думаю, що мовне питання якраз повинно бути суддями КСУ максимально захищеним для того, щоб стабілізувати ситуацію в системі управління державою.

Нам не потрібні зайві приводи розхитувати українське суспільство зсередини. Навпаки треба шукати можливостей стабілізації ситуації. Бо мова - це основа основ. Це наша культура, безпека, те що дає сили Збройним силам та об’єднує українську громаду у світі. Це те що посилює роль України як цивілізованої європейської держави на століття вперед.

Детальніше про ситуацію в КСУ читайте у матеріалі Парламент.UA: Нова жертва КСУ: ексрегіонали проти мовного закону