26 жовтня згадуємо Святого Дмитра Солунського

Дата визначена у пам’ять Святого Дмитра Солунського, який 26 жовтня 306 року був убитий за віру в Христа – пронизаний списами римських воїнів. Вшанування Великомученика в Україні почалося відразу після хрещення Київської Русі.

Історія свята

Солунню стародавні слов’яни називали Салоніки, друге після Афін за значенням у теперішній Греції місто. В пору римського протекторату над Грецією батько Димитрія був проконсулом  Фессалонікійської області. Димитрій таємно отримав в родині християнське виховання. По досягненню повноліття Димитрія призначили на місце батька проконсулом. Але, замість очікуваних римською імперією гонінь на християн, Димитрій починає відкрито навчати мешканців Солуні християнської віри й викорінювати поганські звичаї. За це Димитрій прийняв мученицьку смерть від списів цілого загону римських воїнів. А коли через 100 років знайшли його тіло, воно виявилося нетлінним і поширювало пахощі. За церковними канонами православ’я Димитрій є одним з найбільш шанованих християнських святих. Історія церкви зберігає численні знаки, якими Господь уславив геройську віру Димитрія. Зокрема, різні дива, нетлінне тіло і мироточивість, яка зціляла недужих.

Культ Святого Дмитра був одним з найбільш ранніх після християнізації Київської Русі. На початку 70-х років XI століття у Києві був заснований Димитріївський монастир, відомий пізніше як Свято-Михайлівський Золотоверхий. Побудував його син Ярослава Мудрого, великий князь Ізяслав, який при хрещенні одержав ім'я Димитрій.

Це свято пов’язується з подвигами воїнів, захистом рідної землі. На образах святого Дмитра найчастіше зображують зі списом у руках.

Останні поминки і останні весілля осені

Шанування Святого Великомученика Дмитра поєдналося в часі з осінніми поминками  померлих родичів у слов’ян. Щоправда, в деяких регіонах "осінніх дідів" пошановували напередодні Кузьми-Дем’яна (1 листопада), а на Закарпатті – в суботу на Михайла (8 листопада), яка мала назву Задушної.

На Дмитра у церкві правлять велику службу, на цвинтарі запалюють свічки. Поминальний обід удома має подаватися ввечері. У вікнах цього вечора виставляють запалені свічки, аби душі померлих бачили, де їх поминають. У народі існує повір’я, що душі померлих прийдуть уночі, щоб і собі попоїсти, тож від кожної страви слід відкласти потроху й поставити окремо, бажано під образами або на покуті. Поруч треба поставити воду й новий рушник – раптом якась душа схоче напитися або помитися.

Існує вірування, що цієї ночі на цвинтарі можна побачити тіні померлих, які відвідують по хатах своїх родичів.

А ще в народі вірять, що саме Святий Дмитро приносить зиму. Відтак, хоч часом цієї дати й тепло бувало, та зустрічали Дмитра у теплім одязі – аби великих морозів не було. А ще старожили кажуть, що Святий Дмитро золотим ключем зачиняє землю-матінку. Буде він у себе ключі тримати, аж поки не прийде по них Святий Юрій (23 квітня) й землю не відімкне.

Днем 26 жовтня завершується весільний сезон. Якщо не встигли молоді побратися до 26 жовтня – чекати їм аж до наступного року. А якщо якась дівчина на порі залишилися не засватаною, то рік для неї вважався втраченим. Після Дмитра старостів уже не засилали, бо весілля зіграти вже не встигали: невдовзі наставав Пилипівський піст. З цього приводу існує приповідка: "До Дмитра дівка хитра, а по Дмитрі хоч комин витри", тобто до Дмитра перебирає женихами, а опісля погоджується, мовляв, на будь-якого.

Народні прикмети, пов’язані з Дмитром

• Відлига на Дмитра – зима буде з мокрим теплом, а весна – рання.
•  День на Дмитра без снігу – зими ще місяць не буде.
• Дмитро на снігу – весна буде пізньою.
• Зима, навіть рання, до Дмитра сили не набирає.
• Земля на Дмитра замерзла і дме холодний вітер – снігу не буде до Нового року
• Часник садити до Дмитра – виросте гарний та дорідний.
• Якщо на Дмитра дощ, на Введення снігу буде по коліна.
• Випав сніг – увесь листопад буде холодним та морозяним.
•  Якщо кури на Дмитра ходять дотемна – наступного дня буде негода.

Заборони на Дмитра

Цього дня не можна випивати, прибирати, кроїти, вишивати, прати, займатися важкою хатньою працею чи працювати на обійсті.

Дуже поганою прикметою вважалося того дня одружуватися чи свататися. Переставали після Дмитра випасати худобу на відкритій місцевості, завершували останні польові роботи. Потроху починали готуватися до Різдвяного посту.