Повернувся додому після 3,5 років ув'язнення: як зустрічали Віталія Марківа на батьківщині

Марків перебував в італійській в'язниці з 30 червня 2017 року, коли його заарештували в аеропорту Болоньї
Ексклюзив
Повернувся додому після 3,5 років ув'язнення: як зустрічали Віталія Марківа на батьківщині
Фото: Парламент.UA
4 Листопада 2020, 17:30
читать на русском

У середу, 4 листопада, український нацгвардієць Віталій Марків, після майже 3,5 років в італійській тюрмі, повернувся в Україну.

Про те, що апеляційний суд в Італії виправдав українця стало відомо ввечері 3 листопада.

В аеропорту його зустріли з військовим оркестром рідні, близькі та журналісти. У літаку разом із Марківим прилетів міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков та Уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова, які забирала українця із в’язниці після рішення суду.

Віталій Марків

Фото: Парламент.UA

Цей день для мене особисто надзвичайна подія. Можливо, це найважливіша моя особиста перемога. Я собі дав обіцянку вистояти до кінця не тільки заради себе, а й заради усіх тих героїв, які віддали свої життя і які до сьогодні борються за суверенність і незалежність нашої країни. Ми довели, що лише спільними зусиллями можна побороти. Справедливість є. Правда існує і вона завжди перемагає. Тож моя задача — це продовження служби у лавах Нацгвардії України - сказав Марків.

Водночас він наголосив, що найближчими днями хоче нарешті провести час із дружиною, яку не бачив 3 роки 4 місяці й 2 дні.

Марків зазначив, що не знає, чи Італія виплатить якусь компенсацію за те, що більш як 3 роки він провів за ґратами у сфабрикованій справі. Однак нацгвардієць наголосив, що домагатиметься відповідальності для “людей, які старалися зганьбити український народ”.

Ми будемо чекати остаточного висновку касації, а після того вже будемо робити висновки й уживати заходів. Але відповісти мають ті люди, які старалися зганьбити не лише збройні формування України, а й увесь український народ, - заявив Марків.

За що засудили Марківа

Нацгвардієць Віталій Марків перебував за ґратами з 30 червня 2017 року, коли його заарештували в аеропорту Болоньї.

Його звинуватили у причетності до вбивства італійського фотографа Андреа Роккеллі під час боїв під Слов'янськом у 2014 році.

Про це свідчив французький журналіст Вільям Роглон, який тоді ж був у тому районі.

Обвинувачення, яке базувалося на словах француза, стверджувало, що 24 травня 2014 року Віталій Марків як "командир" Нацгвардії був причетний до 30 мінометних ударів по підніжжю гори Карачун, де перебували журналісти.

Італійський прокурор наполягав, що хоча Віталій Марків і не вчинив убивство сам, але інформував керівництво Нацгвардії про рух цивільних біля підніжжя Карачуна, а командири Нацгвардії зі свого боку дали сигнал військовим Збройних сил України відкрити мінометний вогонь по групі іноземних журналістів.
Потерпілих у суді представляла сім'я журналіста Роккеллі, профспілкова Федерація італійської преси, обласна Асоціація журналістів Ломбардії, а також заснована Роккеллі організація Cesura Lab.

Марків визнав, що воював у травні 2014 року під Слов'янськом, однак наполягав, що не був командиром і мінометів його підрозділ тоді не мав. Українець також наголосив, що не має жодного стосунку до загибелі італійського журналіста.

Однак суд присяжних міста Ассізі все ж визнав Марківа винним і засудив його до 24 років в'язниці.

Як вдалось звільнити Марківа

Після оголошення вироку український президент Володимир Зеленський доручив Міністерству закордонних справ і Генеральній прокуратурі терміново зайнятися питанням звільнення та повернення нацгвардійця. 20 листопада 2019 року Україна подала апеляційну скаргу на вирок Марківу.

Водночас Міністерство внутрішніх справ України провело власне розслідування та встановило зокрема, що Марків тримав у руках іншу зброю, тож до вбивства італійського фотографа не причетний.

Крім того, українська журналістка Ольга Токарюк та її італійські колеги Крістіано Тінацці, Рубен Лагаттолла та Даніло Еліа, які самостійно досліджували факти справи, також довели невинуватість нацгвардійця. Вони зняли фільм під назвою “Не в тому місці, не в той час”. Частину цього фільму у вересні продемонстрували італійському парламенту, а згодом додали його як нові докази до справи в суді.

1