Що змінити в школі та яким має бути вчитель: спецпроєкт до Дня працівників освіти

Наші журналісти опитали вчителів великих міст і маленьких сіл, аби дізнатися, чому школярі не хочуть вчитися, та яка нині роль педагогів у вихованні дітей
Ексклюзив
Що змінити в школі та яким має бути вчитель: спецпроєкт до Дня працівників освіти
Фото з особистого архіву Володимира Алєксєєва
1 Жовтня 2021, 10:14
читать на русском

У першу неділю жовтня в Україні традиційно відзначають день працівників освіти. Трансформація суспільства останніх десятиліть помножена на пандемію коронавірусу змінила ставлення українців до освіти та педагогів. Напередодні свята Парламент.ua вирішив поспілкуватися з педагогами з різних куточків України і з`ясувати, чому вчитель перестав бути авторитетом, чому діти не хочуть вчитися, чи достатньо держава забезпечує педагогів та чи залишиться школа у її класичному вигляді після пандемії.

Усім нашим респондентам ми задали одні й ті самі питання, на які отримали абсолютно різні відповіді й цікаві бачення того, що ж потрібно змінити в українській освіті.

  • Яка, на вашу думку, роль вчителя? Яким має бути сучасний вчитель? Чому вчитель уже не має такого, як раніше, авторитету в суспільстві?
  • Чи достатньо держава забезпечує вчителів (зарплата, умови праці, соцпакети, обладнання тощо)?
  • Як, на вашу думку, можна зробити систему сучасної української освіти цікавою для учнів? Що б ви змінили в системі сучасної освіти?
  • Чи є майбутнє у дистанційної освіти після пандемії? Чи залишиться школа у своєму традиційному для нас розумінні?

Першим на наші запитання відповідає Володимир Алєксєєв, директор Гнідинцівського ЗЗСО, смт. Варва, Прилуцького району, Чернігівської області, викладач  образотворчого мистецтва, трудового навчання, захисту України, інформатики.

Яка, на вашу думку, роль вчителя у сучасному суспільстві

По суті, роль вчителя зовсім не змінилася у порівнянні з минулими десятиліттями. Як раніше, так і зараз вчитель залишається взірцем для багатьох дітей. Функції – змінилися, але сама роль – ні. Та варто розділяти роль вчителя у початковій школі і роль вчителя в старшій. Розділяти з простих міркувань – діти різного віку по різному сприймають вчителів. У початковій школі для більшості дітей вчитель є взірцем і людиною, за якою вони повторюють і йдуть, як за лідером. Особливо це відчутно тоді, коли діти цілком і повністю довіряють учителеві. Таку довіру завоювати не просто, та коли вже завоюєш, то ситуація переходить у площину відповідальності – чим більше тобі довіряють, тим більша відповідальність за твої ж слова, вчинки, дії. Тож хоч скільки у суспільстві говоритимуть про те, що школа – це лише платформа для надання освітніх послуг, та ситуація не зміниться ніколи. Учитель цілком і повністю впливає на формування світосприйняття дитини. Усі успіхи і травми у початковій школі переносяться у старшу, а потім і в доросле життя. А все тому, що це дитинство. Пережиті й прожиті емоції в дитинстві залишаються у пам'яті назавжди. Щобільше, ті емоції формують дитину, як особистість.

У старшій школі все зовсім по іншому. Тут роль вчителя кардинально змінюється. Чому? Тому, що більшість дітей вже знають чого хочуть у майбутньому. Вчитель один, а дітей багато і в кожного з них різне бачення, тому вчитель суто модерує і направляє, а не формує і показує власним прикладом. Інша річ, коли діти старших класів захоплюються тим чи іншим учителем. Тоді вони намагаються бути схожими і тут постає зовсім інша сторона ролі вчителя.

А загалом, роль учителя в суспільстві наразі недооцінюється. Причини цьому різні. Та хай там як, а з часом це розуміння приходить, але вже запізно. Припустімо, дистанційка за останні два роки показала, на скільки важливі вчителі, але, знову ж таки, мало хто усвідомив цю важливість. Мало хто зізнався сам собі, що без учителів справи йдуть зовсім кепсько.

Яким має бути сучасний вчитель

Все дуже просто – бути людиною. Як у народі говорять "будь простішим і до тебе потягнуться люди". Так само і серед вчителів – не варто ставити себе вище батьків, не варто бути зверхнім до дітей і не варто недооцінювати цих же дітей.

А якщо говорити суто про конкретні речі, то я переконаний, що сучасний вчитель має відшукати талант у кожній дитині і показати їй цей талант, адже частіше діти самі не усвідомлюють, до чого мають хист. Людина не може бути професіоналом у всьому, але кожна людина без винятку талановита у чомусь. Ось, припустімо, я – ніколи у житті не думав, що буду отримувати неймовірне задоволення від управлінської діяльності. Частіше боявся цього, аніж прагнув. Та коли приступив до роботи, усвідомив – це мій хист. До речі, організаторські здібності в мені помітили в училищі. Тобто, не у школі. Якби це сталося у школі – навіть важко уявити, чого б досяг сьогодні.

Фото з особистого архіву Володимира Алєксєєва

Чому учитель не має такого авторитету, як раніше

По-перше, раніше учитель був чи не єдиним джерелом інформації. Сьогодні ж про це навіть не варто говорити. По-друге, хоч як це не звучатиме прикро, але вчителі самі собі шкодять у цьому питанні. Замість того, щоб усвідомити, зрозуміти і прийняти факт, що вони вже не єдине джерело інформації, вони переконують у протилежному. Таким чином поступово склалася стала думка, що учителі вважають себе незамінними у питаннях навчання і виховання.

Є ще один, дуже важливий момент, на мою думку – школа бере на себе надто багато відповідальності, але по факту вимагає результатів від батьків. Наприклад, виховний процес. По суті, виховання – це завдання батьків. Але так чи інакше, вчителі впливають на формування особистості, тож зі школи повністю забрати функції виховання не можливо. До прикладу, в класі з'являється дитина із неблагополучної сім'ї. Вчителі тут же беруться за її перевиховання. Але в результаті та дитина залишається такою, якою і була. Тоді ж учителі перекладають відповідальність за результати на батьків. Тобто, спочатку говорять "хто, як не ми", а коли не вдалося, то кажуть "за це мають нести відповідальність батьки".

Або ж іще один простий приклад – коли бачимо стрімку й успішну кар'єру людини, учителі говорять "це мій учень, це вихованець нашої школи", але щойно у новинах промайне інформація про засудження того чи того, вчителі говорять "все йде із родини".

Таких моментів дуже багато і кожен з них поступово, маленькими кроками знижував і знижує авторитет учителя. Тобто, ми, освітяни, самі ж на свій авторитет і впливаємо.

Чи достатньо держава забезпечує вчителів

Питання доволі складне, адже вчитель у столиці і вчитель у селі – це різні вчителі щодо забезпечення. Припустімо, одного разу я, як учитель, отримав премію понад 20 тисяч гривень. Це було у столиці. В селі ж на той час не преміювали взагалі. Та і сьогодні все так само – у столиці, за інформацією різних ЗМІ, станом на вересень 2021 року виділили понад 200 млн грн на премії, а у нас, сільських освітян, немає надбавок взагалі.

Також це питання складне, адже молодий педагог і вчитель з 30 річним досвідом – також різні вчителі. Молодий отримує 6-8 тисяч гривень, а вчитель з вищою категорією – 12-15 тисяч гривень (приблизно). Або ж учитель у місті із зарплатою 10 тисяч і вчитель у селі з такою зарплатою – це зовсім різні прибутки.

Тому, чи достатньо забезпечує держава вчителів відповісти майже не можливо.

Як зробити систему освіти цікавою для учнів

Відповім коротко – запитати в учнів і зробити це.

Що б я змінив у сучасній системі освіти

Модернізував і вдосконалив процеси паперообігу і ведення документації. Наприклад, дуже часто надходить запит на подання інформації від різних інстанцій. А по факту ця інформація ідентична. Припустімо, МОН проводить опитування щодо дистанційки, подібне опитування проводить УЦОЯ і подібне ж опитування від обласної ради. Усі опитування варто пройти, адже це про якісну освіту і про результати. Але ж не у такій кількості й не від скількох організацій.

Також мені дуже імпонує ідея ліцензування вчителів. Як у приватному секторі – без ліцензії не маєш права вести справи. У ліцензування обов’язково варто ввести і роботу з психологом, і роботу з психотерапевтом, поліцією, антибулінговими організаціями тощо. До слова, є багато моментів і процесів, які варто змінювати, але для висвітлення цього буде замало і книжки.

Чи є майбутнє у дистанційної освіти після пандемії

Дистанційна освіта кардинально змінила ракурс, бачення, цінності і все інше. Завдяки пандемії в освіті відбувся мега прорив. Звісно, дистанційка не стане замінником очного навчання, але завдяки отриманому досвіду дистанційного навчання тепер важко знайти причини для ненадання освіти дітям. Якщо раніше дитина перебувала на довготривалому лікуванні, за кордоном чи просто тимчасово переїхала до бабусі – освіти вона не отримувала, то зараз цієї проблеми не існує, головне – бажання вчителів і самих дітей.

Читайте також

1