Українські виші пасуть задніх у світових рейтингах: чому вітчизняна освіта є неякісною

Українські чиновники полюбляють нагадувати, що Україна витрачає на освіту не менше, ніж країни Європи (у відсотках від ВВП!). І це дійсно так – від 1,1 до 1,4% ВВП, коли в Європі ніде немає показника вище 1%. Але вони ніколи не згадують, про те, що кошти витрачаються вкрай неефективно, і якість як середньої, так і вищої освіти рік від року погіршується. І це при тому, що послугами цієї неякісної освіти охоплені 82,7% населення традиційно студентського віку. У Німеччині  цей показник 70,2%, у Польщі 67,8%, у Великій Британії 60%.

Аномалії у фінансуванні, розвитку та структурі освіти і науки

Відсутність довгострокової стратегії соціально-економічного розвитку України ускладнює створення моделі вищої освіти, адекватної цілям майбутнього країни.

До 30 жовтня нинішнього року в Україні тривало обговорення проєкту Стратегії розвитку вищої освіти України на 2021-2031 роки, текст якої розміщений на сайті МОН. Хоча для нинішнього студента важливі не так обіцянки цього документа, як теперішні проблеми вищої освіти. А підсумки обговорення сумні, щоби не сказати, плачевні, що видно з недавніх виступів міністра освіти Сергія Шкарлета.

Зокрема цілий букет перекосів пов’язаний зі структурою державних витрат на вищу освіту. Навчальні заклади III-IV рівнів акредитації фінансуються переважно через МОН. За  даними Міжнародної Асоціації Університетів, у світі налічується близько 18 400 університетів. В Україні мережа університетів – одна з найбільш щільних: на 1 млн населення припадає майже сім університетів та 8 коледжів, технікумів і училищ. Ще більша щільність у Польщі – понад 9 університетів. У Німеччині цей показник 4,3, ще менше у Великій Британії – 3,7. До того ж в Україні фінансування ВНЗ на три чверті лягає на державний бюджет.

Студенти, навчання (Фото: pexels)

Стрімке зменшення кількості технікумів, коледжів та училищ, які готували спеціалістів технічних спеціальностей, відбувається на тлі зростання кількості університетів, академій та інститутів.

Зростають демографічні ризики: якщо 2008-го на 10 тис. населення припадало 512 студентів університетів, академій та інститутів, то 2019-го показник впав уже до 302 осіб. А кількість студентів коледжів, технікумів, училищ на 10 тис. населення України взагалі впала майже втричі – від 120 у 1995 році до 41 у 2019 р.

При цьому зростає освітня еміграція: українці виїжджають навчатися до Польщі, Німеччини, Канади, Чехії тощо. Підготовка фахівців в Україні не відповідає ні поточним та перспективним потребам ринку праці, ні потребам роботодавців.  Слабкий зв’язок ВНЗ з наукою та бізнесом.

Непотрібність вищої освіти за спеціальностями природничого та технічного (за винятком комп’ютерних наук) напрямків спричинена незадовільним станом і сировинною спрямованістю економіки країни: мала кількість високотехнологічних виробництв не створює достатнього попиту і не гарантує працевлаштування майбутніх фахівців.
Все менше молодь хоче присвячувати себе науці, кількість аспірантів і докторантів з року в рік стабільно зменшується, а низька результативність науково-дослідної діяльності ЗВО знижує їх рейтинг у порівнянні з університетами інших країн.

Світові тренди вищої освіти

Головні тренди, що впливають на освіту (глобалізація та цифровізація) призведуть до появи нових архетипів вищої освіти майбутнього:

• нішовий дослідницький інститут як генератор знань і навчальних програм;
• елітний, загальноосвітній університет – генератор міждисциплінарних знань;
• "клуб вищої освіти" – реалізатор навчальних програм, у фокусі діяльності якого – отримання досвіду студентами, основні навчальні технології, наставництво та фасилітація (організація процесу колективного розв'язання проблем у групі, яка керується фасилітатором);
• масштабований цифровий університет – реалізатор навчальних програм, який фокусується на гнучкості, навчальних платформах, автоматизованій підтримці, покращеному доступі;
• інститут професійного навчання – реалізатор навчальних програм, сфокусований на цінності кар’єрного зростання, що досягається через міцні зв’язки з промисловістю.

Швидкі зміни, які відбуваються у суспільстві, технологіях, знаннях, вимагатимуть у майбутньому від фахівців здатності до пристосування, опанування нових навичок, професій, креативності. Найбільш затребуваними будуть фахівці, які можуть проєктувати, впроваджувати нову техніку і технології з урахуванням викликів майбутнього, а також професії, пов’язані із забезпеченням життя та здоров’я людини.

Куди йдуть державні кошти

60% державних витрат на вищу освіту припадає на оплату праці, водночас у країнах – нових членах ЄС їхня доля становить 66%. Ще 32% державних витрат на вищу освіту йде  на фінансування стипендій. У країнах ЄС такі витрати становлять лише 17%.

Додаткова неефективність такого розподілу криється швидше в моральній площині. Якщо студентами більше прагнуть становитися переважно діти із забезпечених сімей, бо саме їм держава й виплачує стипендії. На опитування GfK "Молодь України" лише 12% студентів відповіли, що належать до малозабезпечених родин, хоча серед молоді від 14 до 35 років таких набирається 46%.

П’ята частина усіх витрат на стипендії перебуває у розпорядженні міністерства соціальної політики – так звані соціальні стипендії, які видають по категоріях без перевірки на бідність, а академічні стипендії призначаються за досягненнями в навчанні 40-45% студентів. Таким чином через систему фінансування й відсутність мотивації до навчання численні українські ВНЗ мають дуже слабкі конкурентні позиції.

Студенти, навчання (Фото: pexels)

 У світовому рейтингу університетів лише 10 українських ВНЗ

За повідомленнями на початок нинішнього жовтня навіть ті 10 українських університетів, які потрапили до світового рейтингу, оприлюдненого в журналі "Times Higher Education", посідають у цьому списку місця нижче 500-го і більшість з них не потрапили у 1200 місць. Лідерами рейтингу звично визнані університети зі США та Великої Британії.

Від України в цьому списку:

• Сумський державний університет – 501–600 місце;
• Національний університет "Львівська політехніка" – 601–800 місце;
• Харківський національний університет радіоелектроніки – 1001–1200 місце;
• Дніпровський національний університет ім. Олеся Гончара – 1201+ місце;
• Львівський національний університет ім. Івана Франка – 1201+ місце;
• Національний технічний університет "Харківський Політехнічний інститут" – 1201+ місце; Київський політехнічний інститут – 1201+ місце;
• Київський національний університет ім. Тараса Шевченка – 1201+ місце;
• Харківський національний університет ім. В. Н. Каразина – 1201+ місце;
• Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича – 1201+ місце.

Читайте також

В Україні професор може бути ідіотом, а за кордоном ідіотів не пускають у професори - хімік Володимир Ткач