Чубаров Рефат

Чубаров Рефат

Український політик та громадський діяч, керівник Меджлісу кримськотатарського народу, народний депутат України III, IV, V, VIII скликань

Чубаров Рефат – лідер Меджлісу та організатор опору кримськотатарського народу  російській окупації, заочно заарештований російським судом

Місце народження

Народився 22 вересня 1957 року у м. Самарканд Узбецької РСР, куди його сім'я була вислана з кримського села Ай-Серез. У 1968 році разом з батьками повернувся до Криму.

Освіта

1975 рік – закінчив Сімферопольське професійно-технічне училище №1.

1983 рік – закінчив  Московський історико-архівний інститут за спеціальністю історик-архівіст.

Родина

Дружина – Інгріда Вальстон-Чубарова (1960 р. н.), навчались разом в історико-архівному інституті. У подружжя три доньки - Ріта (1983 р.н.), Дінара (1987 р.н.), Ніяра (1997 р.н.).

З початку 2000- х Чубаров проживає окремо від родини, хоча офіційно не розлучений. Його нинішня супутниця – відома громадська діячка, ведуча на каналі ATR, авторка майже десяти книг по історії кримських татар Гульнара Бекирова.

Трудова діяльність та політична кар’єра

  • Після навчання в Сімферопольському ПТУ Чубаров деякий час працював муляром.
  • 1975 – 1977 роки – служив у Радянській Армії.
  • Після закінчення історико-архівного інституту Чубаров разом з дружиною приїхав у Ригу, де і проживав до розвалу СРСР.
  • 1983 – 1984 роки – працював архівістом, а згодом старшим архівістом Центрального державного архіву Жовтневої революції і соціалістичного будівництва Латвійської РСР.
  • 1984 – 1991 роки – був директором цього ж архіву.
  • 1989 – 1994 роки – обирався депутатом Ризької міської ради. Входив у фракцію Народного фронту Латвії.
  • З початку 90-х Чубаров приймає активну участь у русі кримських татар за повернення на рідну землю, відновлення національно-територіальної автономії та подолання наслідків депортації 1944 року.
  • 1989 – 1991 роки – був обраний заступником голови Організації кримськотатарського національного руху.
  • 1990 – 1991 роки – працював членом Державної комісії з проблем кримськотатарського народу при Раді Міністрів СРСР.
  • 1991 – 1993 роки – очолював Організацію кримськотатарського національного руху.
  • 1991 – 1993 роки – був обраний першим заступником голови Меджлісу кримськотатарського народу.
  • 1994 рік – Чубаров повертається в Крим.
  • Цього ж року був обраний депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Працював членом, а потім головою постійної комісії Верховної Ради АРК з питань національної політики і проблем депортованих громадян.
  • У ті роки, як відповідь на розгул проросійського сепаратизму Меджліс послідовно виступає з проукраїнської розиції.
  • З липня 1995 по квітень 1998 року – Чубаров був обраний заступником  Голови Верховної Ради АРК.
  • В 1998 році Чубаров переїхав до Києва в якості народного депутата України і перебував у столиці до 2007 року.
  • 1998 - 2002 роки – народний депутат України III скликання. Член фракції НРУ (до 2000 р.), член фракції ПРП "Реформи-Конгрес" (з 2000 р.). Голова підкомітету з питань депортованих народів, національних меншин і жертв політичних репресій Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, перший заступник голови Комітету (з 2000 р.).
  • Крім того, обирався заступник голови Ради представників кримськотатарського народу (з 1999 р.).
  • 2002 - 2006 роки - народний депутат України IV скликання від блоку В. Ющенка "Наша Україна". Член фракції "Наша Україна" (2002- 2005 рр.), уповноважений представник фракції НРУ (з 2005 р.). Голова підкомітету з питань корінних народів, національних меншин та етнічних груп Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.
  • 2006 - 2007 роки - народний депутат України V скликання від Блоку "Наша Україна". Член фракції Блоку "Наша Україна". Секретар Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.
  • У 2007 році брав участь у виборах до Верховної Ради України від блоку "Наша Україна - Народна самооборона", проте до парламенту не потрапив. Знову зосередився на роботі у Меджлісі.
  • Травень 2009 року – Чубарова обрали президентом Всесвітнього конгресу кримських татар.

Рефат Чубаров - голова Меджлісу кримськотатарського народу (фото зі сторінки Рефата Чубарова у фейсбуці)

  • Листопад 2010 року – став депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим VI скликання, очолював партійний список Народного руху України.
  • 2013 рік – Чубарова обрали головою Меджлісу кримськотатарського народу.
  • 2014 рік – Чубаров був включений до списку Блоку Петра Порошенка на позачергових парламентських виборах, проте мандат отримав лише в травні 2015 року. Працював у  Комітеті з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.

Рефат Чубаров на трибуні Верховної Ради (фото з відкритих джерел)

  • На позачергових виборах до ВРУ у 2019 році балотувався по списку партії "Сила і честь", але партія не здолала прохідний бар’єр.
  • Останні два роки зосередився на захисті кримських татар, що залишились в окупованому Криму. Активізував роботу з метою посилення уваги міжнародних організацій до ситуації на півострові. Лише один приклад – коли Давид Арахамія в одній з телепередач сказав, що згодився б на подачу води в Крим в обмін на повернення Донбасу, Рефат Чубаров піддав його жорсткій критиці і назвав це зрадою півмільйона кримських татар.

Громадська робота та репресії з боку РФ

Крім політичної діяльності та участі у русі кримських татар Чубаров завжди активно займався і громадською роботою.

У 1997-2001 роках був членом Ради з питань мовної політики при Президентові України. Входив до Наглядової ради фонду "Відродження".

1999 рік – був обраний заступником голови Ради представників кримськотатарського народу.

2005 рік – працював у Комісії при Президентові України з питань громадянства.

2006 рік – входив до Ради з питань етнонаціональної політики.

2009 рік – Чубаров став почесним професором Києво-Могилянської академії.

2014 – 2015 роки – член Конкурсної комісії по висуненню кандидатур на посаду директора Національного антикорупційного бюро України. Призначений за квотою Президента України.

За свою активну громадську позицію Рефат Чубаров відзначений державними нагородами:

  • 2002 рік – орден "За заслуги" ІІ ступеня;
  • 2005 рік – орден "За заслуги" І ступеня;
  • 2007 рік – орден князя Ярослава Мудрого V ступеня;
  • 2009 рік – орден князя Ярослава Мудрого IV ступеня;
  • 2017 рік – отримав орден Свободи.

Коли Росія здійснила анексію Криму, Чубаров очолив спротив кримських татар. Меджліс визнав так званий референдум незаконним і фальсифікованим, Росію відкрито назвав окупантом і агресором. Рефат Чубаров усі роки послідовно закликав до деокупації Криму, з усіх міжнародних трибун доводив, що Крим – це Україна. У відповідь російські окупанти розгорнули репресії, а всі кримські татари почали розглядатись ними як заколотники і терористи.

Чубаров очолив спротив кримських татар російській окупації (фото Радіо Свобода)

Так звана прокурорка Криму Наталія Поклонська на початку 2014 року звинувачує Чубарова в екстремізмі і офіційно винесла йому попередження.

В липні 2014 року Рефату Чубарову заборонили в’їзд до Криму на 5 років.

Травень 2015 року – проти Чубарова окупанти порушили кримінальну справу за заклики до порушення територіальної цілісності РФ.

Жовтень 2015 року – суд у Сімферополі виніс постанову про заочний арешт Чубарова. Росія оголосила його у міжнародний розшук, який Інтерпол зупинив в листопаді 2015 року.

Пізніше Чубаров виступив прихильником і активним учасником блокади Криму.

В липні 2020 року окупанти активізували судовий розгляд так званої справи Чубарова, додавши нові звинувачення в "організації масових заворушень".

Рефат Чубаров і Мустафа Джемілєв зустрічають у аеропорту Бориспіль звільнених з російського полону заступника голови Меджлісу Ільмі Умерова (зліва, приймає обійми) і заступника голови Меджлісу Ахтема Чийгоза (праворуч), 27 жовтня 2017 року (фото: Громадське)

Березень 2021 року – в Росії придумали нові звинувачення. Так звана Державна Рада Криму інформувала, що готується заява про порушення кримінальної справи проти організаторів перекриття Північно-Кримського каналу, серед яких Рефат Чубаров.

Скандали та критика

Перші скандальні звинувачення відносяться ще до початку 80-х. Критики Чубарова вказують, що в радянську добу він не був ні дисидентом, ні борцем за права кримськотатарського народу. Він вдало одружився на дочці  одного з керівників КДБ Латвійської РСР і отримав гарну посаду, яка передбачала членство у КПРС.

Пізніше Рефата Чубарова звинуватили в організації самозахоплень кримськими татарами земель в Криму під гаслом: "У нас відібрали будинки, тепер ми маємо право відібрати землю". За кілька років це перетворилось на багатомільйонний бізнес. Поступово почали захоплюватись не лише пустуючі землі, але і привабливі ділянки під готелі і ресторани. І дотепер в Криму багато будинків стоїть на землі, на яку немає жодних документів. Адже, як стверджують критики Чубарова, в першу чергу легалізувались ділянки, які перепродавались бізнесменам та корумпованим чиновникам.

Недоброзичливці Чубарова також пригадують, як у 90-ті лідер Меджлісу почав зловживати алкоголем. У колі соратників він навіть отримав прізвисько Стаканчик. Для правовірного мусульманина це велике неподобство, але Чубаров зумів перебороти шкідливу звичку. Він здійснив хадж у Мекку і після цього алкоголь уже не вживав.

А в жовтні 2020 року голові меджлісу відмовили в участі у засіданні Комітету ВРУ з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. Формальний привід – відсутність допуску до державної таємниці. Ситуація абсурдна, але типова для Зе-команди, адже саме лідери кримських татар представляють народ, права якого найбільш порушуються.

Дата публікації: 14.04.2021
Дата останньої зміни: 17.08.2021
1