Предиткевич Олександр: «Наші друзі та рідні гинуть на війні - і ми не можемо залишатися осторонь»
Інтерв’ю з адвокатом, громадським діячем та засновником Глобального економічного Україно-Іспанського форуму
Кернес Геннадій – чи не найскандальніший міський голова, яскравий представник криміналітету при владі, тіньовий бізнесмен та незмінний очільник Харкова з 2010 року.
Народився 27 червня 1959 року в місті Харкові. 17 грудня 2020 року помер у берлінській клініці Шаріте.
Закінчив Національну юридичну академію ім. Ярослава Мудрого, за фахом юрист. В Харківському державному економічному університеті здобув ступінь магістра державного управління.
Кандидат наук з державного управління (у 2013 році захистив кандидатську дисертацію).
У 1982 році одружився з Василенко Оксаною Володимирівною. У цьому ж році у подружжя народився син Кирило. Розлучився з дружиною в 1985 році.
У другій половині 80-х років проживав з Приваловою Галиною Сергіївною в цивільному шлюбі. У 1988 році у них народився син Данило.
На початку 2000-х одружився з Оксаною Гайсинською - дочкою колишнього заступника Генерального прокурора України Юрія Гайсинського. Усиновив її сина від першого шлюбу Родіона.
Все життя Геннадія Адольфовича Кернеса пов’язане з Харковом, містом де він народився та виріс. По закінченню ПТУ трудову діяльність розпочав у 1977 році на харківському заводі "Світло шахтаря". Пропрацював недовго. В пошуках кращого шматка перейшов на молочний комбінат. Потім влаштувався учнем майстра по ремонту годинників, згодом сам став майстром і до 1984 року працював у власному пункті. Досьє Геннадія Кернеса фіксує, що і тут зарплата не задовольняла його потреб, юнак звільнився з роботи і звернув на кримінальну стежку.
В останні роки СРСР Кернес освоїв різні злочинні спеціальності – видурював гроші як наперсткар, спекулював чеками магазинів "Берізка", займався шахрайством, грабунками, тощо. Серед своїх був відомий як "Гепа". В 1990 році його заарештували, докази були беззаперечні. Понад два роки тривало слідство, підсудний цілком визнав вину, покаявся і сприяв встановленню істини. В серпні 1992 року суд засудив Геннадія Кернеса до 3 років позбавлення волі, але врахувавши його поведінку та термін перебування в СІЗО звільнив з-під варти.
Кернес виходить на волю вже в іншій країні - приватизація, лібералізація, нові закони, широкий простір для ділової ініціативи. Він одразу ж засновує кілька торгових і виробничих підприємств.
З 1992 по 1994 рік керує власним підприємством "Акцептор".
В 1994-1999 роках він голова правління акціонерного товариства відкритого типу з іноземними інвестиціями "НПК-ХОЛДІНГ". Коли стає зрозумілим, що по справжньому великі прибутки приносить торгівля енергоносіями, Кернес у 1999-2001 роках влаштовується першим заступником директора Харківської філії дочірньої компанії "Торговий дім "Газ України". Але незабаром повертається на попереднє місце роботи і з 2001 по 2006 рік він президент акціонерного товариства "НПК-ХОЛДІНГ".
Суворий досвід 80-х, значні кримінальні зв’язки сприяли налагодженню контактів з верхівкою міської влади. Досьє Геннадія Кернеса констатує, що дружба з керівником міського представництва Фонду держмайна дозволила йому приватизувати найкращі об’єкти в центрі Харкова – будинок побуту "Центральний", гастроном "Центральний", комісійний магазин "Центральний", тощо. Прибравши до рук більшість привабливих об’єктів в центрі міста Кернес стає досить впливовою фігурою і звертає увагу на політику. В 1998 році його вперше обирають депутатом міської ради. Він у раді поводиться активно, але обережно, уникає скандалів, зміцнює вплив, розширює групи підтримки. На наступних виборах ув 2002 році Кернес вже впевнено отримує депутатський мандат другий раз. Міський голова Володимир Шумілкін рекомендує депутата на посаду секретаря міської ради, але вже через місяць ініціює його звільнення (не сподобались стиль та методи роботи Кернеса).
Після 2004 року Кернес разом з Арсеном Аваковим (досьє Авакова Арсена) деякий час працював на користь Ющенка, хоча на президентських виборах підтримав Януковича. Після сварки з Аваковим знову працює на Партію регіонів. У 2005-2006 роках Геннадій Кернес фінансує та очолює кампанію регіонала Михайла Добкіна на виборах міського голови. В березні 2006 року Добкін перемагає, а керівника його штабу знову обирають секретарем Харківської міської ради. Кернес одразу ж кидається прибирати до рук комунальне майно, землю та бюджетні кошти, жорстоко розправляється з конкурентами. Його кримінальний стиль викликав таку хвилю нарікань, що навіть в Партії регіонів почались розмови про виключення Кернеса з їх лав. Проте до цього не дійшло, після обрання Віктора Януковича президентом України, в березні 2010 року він призначає Михайла Добкіна очільником Харківської ОДА. А в біографію Геннадія Кернеса вписується досягнення омріяної мети – він виконує обов’язки міського голови і готується до позачергових виборів на осінь. Його висуває та підтримує Партія регіонів, мобілізуються всі ресурси та особисті зв’язки. Але його перемога над Аваковим була найважчою за всю кар’єру – різниця всього 0,63% голосів на користь Кернеса. В листопаді 2010 року він приймає присягу міського голови Харкова.
Під час Євромайдану Кернес спочатку підтримав Януковича. Проте в лютому 2014 року він діаметрально змінює позицію і в березні-квітні проросійські виступи в Харкові були рішуче придушені. Журналіст Шимон Бріман пояснює такі зміни втручанням Коломойського (досьє Коломойського Ігоря), який викликав Кернеса в Женеву і "прочистив йому мізки", а 22 лютого телефоном наказав негайно звільнити Тимошенко (досьє Тимошенко Юлії) , що Кернес і виконав у лічені хвилини. Такі дії журналіст пояснює вірогідною домовленістю Коломойського з новою владою про амністію Кернеса у відповідь на придушення ним сепаратизму.
28 квітня 2014 року кулею снайпера Кернес був поранений. У важкому стані його перевезли на лікування в Ізраїль, де поранений пробув до середини червня. Розслідування перевіряло різні версії, адже ворогів у Кернеса не злічити – і в політиці, і в бізнесі, і в кримінальних справах. Проте той же Шимон Бріман пояснює цю кулю попередженням для Коломойського з Москви.
Влітку Кернес повертається до роботи вже на все життя прикутий до інвалідного візка. Це йому не завадило в 2015 році впевнено перемогти на чергових виборах і вдруге зайняти посаду Харківського міського голови. Він поступово все щільніше зачищає місто від своїх суперників, нарощує статки, зміцнює свій клан чиновників грошовими винагородами, займається "гречкосійством". Політичні експерти вважають, що напередодні чергових місцевих виборів реальних суперників у Кернеса немає.
І дійсно, в біографії Геннадія Кернеса з’являється новий запис, харківський мер втретє був висунутий на посаду міського голови і на виборах 25 жовтня 2020 року впевнено переміг у першому турі.
9 грудня Геннадій Кернес, обраний харківським міським головою, отримав відповідні повноваження. Він був зареєстрований міським головою відповідно до результатів виборів.
17 грудня стало відомо, що міський голова Харкова Геннадій Кернес помер внаслідок коронавірусної хвороби COVID-19 у німецькій клініці. Йому був 61 рік.
Про кримінальну юність досьє Геннадія Кернеса інформувало в попередньому розділі. Немає сенсу деталізувати його "подвиги" того часу. Важливе інше – він на все життя залишився кримінальним політиком, ніколи не поривав зі злочинним світом. Його стиль поведінки та спілкування, агресія і насильство в бізнесі, зневага до закону чітко демонструють, що перед нами представник криміналу, які б посади він не займав.
Сайт "Досьє. Інфо" вказує, що такі діячі завжди перебувають на особливому контролі правоохоронних структур, як представники злочинного середовища, що пробрались в органи влади. На Кернеса, відомого як "Гепа", справи оперативного обліку поповнюються регулярно.
Було встановлено, що в бізнес Кернеса на стартовому етапі вклали кошти злочинні угрупування Донецька і Дніпропетровська, Харківський кримінальник Журавльов, відомий як "Фікса". На перших виборах до міської ради йому допомагав злочинний авторитет Батозський, він же "Батон".
Коли Кернес на початку 2000-х вже сам міцно стояв на ногах, він більше не потребував ні фінансової підтримки, ні людського ресурсу від кримінального світу. Колишній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко (досьє Луценка Юрія) відкрито звинуватив "Гепу", що саме він контролює наркотрафік через Харків, а також розповідав у ЗМІ, що підручний Кернеса кримінальник "Джонсон" керує загонами бійців, які по вказівці Гепи розправляються з непокірними.
Тобто чітко вимальовується поєднання легального бізнесу і злочинних схем, що характерне для підприємців-кримінальників. Коли Кернес зосередився на політиці, виявилось що він засновник 14 комерційних структур, а співзасновник ще в 19, серед яких готелі, магазини, газета, телеканал. В міській раді він найтісніше контактує з Амбросимовим, якого в кримінальному світі знають як "Шклец".
Таким чином, Кернес ніколи не поривав з кримінальним світом, завжди залишався там своїм і в міській раді діяв на користь харківських злочинних угрупувань. А щодо стилю спілкування – це відбірний мат, образи, приниження, хамство, залякування. Формат досьє не дозволяє цитувати його вислови, щедро пересипані матюками, але в наступному розділі більш цензурні ми наведемо.
Зрозуміло, що такий персонаж навіть у колег по криміналу не викликав любові та ніжності. Він неодноразово ставав об’єктом полювання.
Ще в 1998 році працівники карного розшуку затримали групу кілерів, які мали завдання вбити Кернеса.
У 2004 році його автомобіль намагались підпалити, а інший підірвали біля його будинку.
У 2007 році біля готелю "Національ" в січні підірвали саморобний вибуховий пристрій (ніхто не постраждав), а в червні підірвали "Мерседес" Кернеса, але постраждав тільки його помічник.
У квітні 2014 року в Кернеса поцілив снайпер. Йому вдалось вижити, але він все життя буде залишатись в інвалідному візку.
9 грудня Геннадій Кернес, обраний харківським міським головою, отримав відповідні повноваження. Він був зареєстрований міським головою відповідно до результатів виборів.
17 грудня стало відомо, що міський голова Харкова Геннадій Кернес помер внаслідок коронавірусної хвороби COVID-19 у німецькій клініці. Йому був 61 рік.