Ківалов Сергій

Ківалов Сергій

Український юрист, скандальний політик та державний діяч, автор антинародних законів і реформ

Ківалов Сергій – безпринципний юрист на службі "регіоналів", "Підрахуй" Віктора Януковича, депутат ВРУ з 3 по 8 скликання.

Місце народження

Народився 1 травня 1954 року в Тирасполі, Молдавська СРСР.

Освіта

  • 1980 рік – закінчив Свердловський юридичний інститут.
  • 1985 рік – захистив кандидатську дисертацію.
  • 1991 рік – отримує вчене звання доцента.
  • 1996 рік – захищає докторську дисертацію.
  • 1997 рік – отримує вчене звання професора.

Родина

Дружина Наталя – за фахом економіст, очолювала приватну фірму.

Дочка Тетяна – навчалась і захищалась в юракадемії батька, доктор юридичних наук, депутат Одеської міської ради.

Коротка біографія

Ківалов Сергій Васильович виріс  на Одещині, куди переїхали його батьки.

1972-1974 роки – перебував на службі у збройних силах СРСР.

1976-1980 роки – навчання у Свердловському юридичному інституті.

1980-1985 роки — аспірантура і робота у тому ж навчальному закладі.

1985-1987 роки – працював в органах внутрішніх справ м. Свердловськ (нині Довжанськ).

1987-1989 роки – викладач в Одеській школі міліції.

1989-1993 роки – викладач, згодом доцент на юридичному факультеті Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова.

1993 рік – на базі юридичного факультету відкривається Юридичний інститут і Ківалов влаштовується проректором.

1997-1998 роки – Інститут реорганізують в Одеську державну юридичну академію і Ківалов стає її ректором.

1998 рік – починається політична кар’єра Ківалова. Його обирають депутатом ВРУ 3-го скликання. В цьому ж році стає членом Вищої ради юстиції.

2001-2004 роки – очолює Вищу раду юстиції.

2002-2004 роки – народний депутат України 4-го скликання.

Лютий-грудень 2004 року – працює головою Центральної виборчої комісії.

2004-2006 роки – знову очолює Одеську національну юридичну академію.

2006 рік – обирається народним депутатом 5-го скликання.

2007 рік – обирається депутатом ВРУ 6-го скликання.

2010 рік — обирається президентом Державного університету "Одеська юридична академія", стає заступником члена Венеціанської комісії, академіком Державної академії правових наук України.

2012-2014 роки — народний депутат Верховної Ради України 7-го скликання. Голова Комітету Верховної Ради України з питань верховенства права та правосуддя.

2013-2017 роки – представник України у Венеціанській комісії.

2014 рік – обирається народним депутатом України 8-го скликання як самовисуванець.

2016 рік – входить в Опозиційний блок.

2019 рік – програє на виборах у ВРУ представнику партії "Слуга народу".

Детальніше про політичну діяльність

Ще до першої появи у ВРУ, в 1994 році Ківалов був обраний депутатом Одеської міської ради. Але ніякої особливої активності не демонстрував. Проте через чотири роки у Раді вже зорієнтувався правильно – одразу по обранню вступає у фракцію СДПУ(о). Для кар’єри це те, що потрібно. Він одразу стає членом Вищої ради юстиції, а зрозумівши, що Ківалов "свій", у 2001 році його обирають головою Вищої ради юстиції.

Не варто аналізувати всі його кадрові призначення, адже зрозуміло чому тепер такі проблеми з судовою системою України. Лише один приклад – помічником Сергія Ківалова два роки був Павло Вовк (досьє Вовка Павла), який одразу по тому став суддею Окружного адміністративного суду міста Києва, а у 2010 році став головою Окружного адміністративного суду міста Києва.

Біографія Сергія Ківалова свідчить, що до 2019 року він стабільно обирався до Верховної ради кожного скликання, проте в Києві не засиджувався. Він регулярно знаходиться в Одесі, пробиває собі посаду президента Одеської національної юридичної академії, щоб постійно тримати під контролем свою годівницю. А щоб ніхто не сумнівався, хто хазяїн юридичної освіти, у 2007 році біля свого приватного Міжнародного гуманітарного університету Сергій Ківалов встановив собі пам’ятник, де на невеликому постаменті стояв бронзовий Ківалов у суддівській мантії й тримав у руці античний храм. У вересні 2014 року цей витвір самозакоханості знищили активісти "Самооборони Євромайдану".

У 2001 році – Ківалов в Одесі заснував партію “Українська морська партія”. Вона діяла лише в міському масштабі, висуваючи кандидатів на посаду міського голови та в депутати Одеської міськради.

В досьє Сергія Ківалова вже було вказано, що з лютого до грудня 2004 року він очолював ЦВК і безсоромно організував фальсифікацію результатів президентських виборів 2004 року. Хоча в кінцевому підсумку його старанність не принесла потрібного результату, в Партії регіонів звернули увагу на такого "цінного кадра". З 2006 року він балотується в парламент від ПР і обирається головою Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя.

Після втечі Януковича (досьє Януковича Віктора) політик покидає Партію регіонів і на позачергових виборах до Ради у 2014 році він обирається як позапартійний. У 2015 році Українська морська партія висуває Ківалова кандидатом на посаду міського голови Одеси. Але на його подвір’я двічі кидають вибухові пристрої,  і політик заявив, що знімає кандидатуру, бо не бажає кровопролиття.

У 2020 році Ківалов знову реєструється кандидатом на посаду Одеського міського голови, але перемогу здобуває чинний мер Труханов.

Скандали та компрометувальні матеріали

І скандалів, і компромату за час активної діяльності Сергія Ківалова було аж задосить. Але найбільше його "досягнення" – це нинішній стан правосуддя в Україні, яке повернути в цивілізовані рамки поки не змогли ніякі реформи та новації після 2014 року. Адже саме Ківалов очолював Комітет Верховної Ради України з питань правосуддя, керував Вищою радою юстиції, представляв Україну у Венеціанській комісії.

Найгучніший з усіх скандалів часто згадується і тепер. Це перебування його на посаді голови ЦВК у 2004 році, коли Ківалов так порахував голоси виборців, що в країні почалась Помаранчева революція. Верховний Суд України визнав його підрахунки не дійсними. Парламент звільнив цього рахівника з посади голови ЦВК, а народ нагородив Ківалова прізвиськом "Підрахуй".

Здавалось би, що в історії ЦВК прізвище Ківалова буде ганебною плямою, адже його Верховна Рада зі скандалом звільнила з посади. Але у 2007 році "Підрахуй" отримує від тогочасного голови ЦВК Володимира Шаповала почесну грамоту за "за вагомий особистий внесок у забезпечення реалізації конституційних виборчих прав громадян України та з нагоди 10-ої річниці утворення Центральної виборчої комісії". Отримавши копію грамоти, в "Українській правді" спочатку подумали, що це фотошоп. Але перевірка підтвердила справжність, отже даремно чекати Ківалова на нарах у СІЗО.

Перші скандали зі спритним юристом припадають ще на середину 90-х коли Ківалов пролобіював у тодішнього прем'єрміністра Лазаренка створення юридичної академії, яка надзвичайно швидко отримала статус "національної". По твердженню одеситів, саме цей державний навчальний заклад став основою бізнесу Ківалова. Згодом невгамовний юрист відкрив свій приватний Міжнародний гуманітарний університет і "для потреб" навчального закладу почав відбирати приміщення та земельні ділянки. Цілий ряд середніх навчальнийх закладів приєднали до Одеської юридичної академії саме через наявність різних великих приміщень та гуртожитків.

Сергій Ківалов надзвичайно уміло використав Одеську національну юридичну академію для зміцнення свого впливу у владних структурах, незалежно від панівної політичної сили. Звичайною практикою для ОНЮА є навчання на заочному та післядипломному факультетах певної кількості народних депутатів, працівників кабміну й адміністрації президента. Ясна річ, більшість з них за роки навчання ніколи в академії не з'являлися. В академії були присутні тільки їх залікові книжки.

Слід згадати й захист кандидатської дисертації заступником Генерального прокурора Т.Корняковою, який відбувся 29 грудня 2004 року в ОНЮА. Зрозуміло, що важко розраховувати на принциповість Генпрокуратури щодо персони "Підрахуя". Та й Петро Порошенко (досьє Порошенка Петра) свою кандидатську захищав не в Оксфорді, а в Одеській національній юридичній академії.

У 2010 році, під нового президента Януковича Сергій Ківалов і Андрій Портнов розробляли положення судової реформи. Завдання було виконане, і Янукович отримав переважний вплив на судову систему України.

Варто згадати й досить пікантний скандал, коли п’янючого Ківалова затримала поліція в аеропорту Женеви напередодні нового 2011 року. Він поводився непристойно, агресивно реагував на зауваження і був доставлений в управління поліції. Звідти його забрали під заставу громадянки України Ольга Стефанко та Катерина Захарченко, які разом з нардепом їхали на відпочинок в Куршавель. Родзинка в тому, що Захарченко – "Міс-Україна 2010", а Стефанко – "Міс Україна-Всесвіт – 2010". І обидві - студентки Одеської національної юридичної академії.

У 2018 році Ківалов знову став учасником скандалу, бо в Раді голосував проти закону про визнання українського суверенітету над захопленими територіями Донецької та Луганської областей.

Дата публікації: 11.12.2020
Дата останньої зміни: 21.12.2020