Литвинов Олександр

Литвинов Олександр – кандидат юридичних наук, типовий "донецький" в Конституційному Суді України, висуванець президента-втікача, прихильник усіх скандальних рішень КСУ.

Місце народження

Народився 2 квітня 1965 року в м. Вуглегірськ Донецької області.

Освіта

• 1988 рік – закінчив Далекосхідне вище загальновійськове командне училище імені маршала К.К. Рокосовського.
• 1996 рік – закінчив економіко-правовий факультет Донецького державного університету.
• Кандидат юридичних наук. Захищав кандидатську дисертацію уже працюючи суддею.

Родина

Дружина – Литвинова Лариса Олександрівна.

У подружжя є дорослий син, який проживає у власній сім’ї.

Іншої інформації про родину у відкритих джерелах немає.

Виверти кар’єри

• 1982-1983 роки – по закінченні школи працює слюсарем ЗФ "Постніковська", ВО "Шахтарськантрацит"(очевидно заробляв трудовий стаж і статус пролетарія для пільгового вступу у вищий навчальний заклад).
• 1983 рік – студент Київського політехнічного інституту. Далі виверт біографії, що не пояснюється в жодному досьє. Юнак покидає престижний навчальний заклад, столицю України і їде на край географії, у Благовєщенськ, що в Амурській області.
• 1984-1988 роки – Литвинов курсант Далекосхідного вищого загальновійськового командного училища імені маршала К.К. Рокосовського. До речі, військове училище аналогічного профілю було і в Києві.
• 1988 – 1991 роки – в біографії Литвинова вказано, що проходив військову службу на командних посадах. Де проходив? Які посади займав? Інформації про це немає.
• 1991 - 1995 роки — покидає військову службу, повертається в Україні і працює заступником  директора, юристом  ВЕД "Фомінське" НВП "Шахтінмех" м. Шахтарськ Донецької області. Теж цікавий факт – працює юристом, а юридичну освіту отримає лише у 1996 році.
• 1995 – 1997 роки – Литвинов обіймає посаду юриста в АТ "Спецодяг" в м. Макіївка Донецької області. Починає кар’єру правильного "донецького" в правильному місті.
• 1997 – 2001 роки – працює суддею Будьонівського районного суду м. Донецьк.
• Лютий-червень 2001 року – Литвинов уже суддя Донецького обласного суду.
• 2001 – 2006 роки – працює на посаді судді Апеляційного суду Донецької області.
• 2006 – 2010 роки – суддю переводять на Західну Україну, в Апеляційний суд Львівської області.
• 2010 – 2013 роки – Литвинов працює суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
• Лютий 2013 року – ХІ з’їзд суддів призначив його суддею Конституційного Суду України. Делегати мали інформацію, що Литвинова рекомендує Янукович (досьє Януковича Віктора), тому і не було жодного "проти".

Критика та скандали

Фактично Литвинов проживає в Києві з 2010 року, але ні власної, ні сімейної нерухомості в столиці не декларує. В 2014 році він оселився на державній дачі в Конча-Заспі і проживав там, поки не отримав у Києві службову квартиру. Щоб це помешкання було більшим, він вписав туди сина, хоча юнак уже мешкав з власною родиною.

В 2017 році Литвинов приватизує службову квартиру, площею понад 90 квадратних метрів, а в 2019 році її продають майже за 700 тисяч гривень, адже раніше дружина судді придбала нову квартиру за 2 мільйони гривень.

Але типові махінації зі службовим житлом не викликали такого негативу, як ті рішення, що суддя Литвинов готував чи підтримував у Конституційному Суді.

Серед справ КСУ, в яких Литвинов був доповідачем, одна з найгучніших стосувалась закону про НАБУ, коли суд скасував кілька його статей. Це були статті про повноваження президента утворювати Бюро, призначати та звільняти директора, визначати трьох осіб до складу комісії з проведення конкурсу на зайняття посади директора та інші.

Те що Литвинов не просто "донецький", а "дрімучий донецький" свідчить його реакція на визнання судом конституційності закону про декомунізацію. Він обурився, заявив що має сумніви у підтримці такого рішення більшістю голосів і написав окрему думку. Недаремно в 2013 році, після його обрання в КСУ, судді пошепки називали Литвинова "смотрящим", а пізніше охрестили "правою рукою Тупицького" (досьє Тупицького Олександра).

Ще Литвинова налякала судова реформа 2016 року. Йому дуже не сподобались положення, що президент призначає суддів, а також розширення переліку випадків, коли суддю можна затримати без згоди Вищої ради правосуддя. Він написав окрему думку, як і в попередньому випадку.

Зрозуміло, що Литвинов ні секунди не вагався, голосуючи за скандальне рішення КСУ в лютому 2019 року, яким було визнано неконституційною ст. 368-2 Кримінального кодексу України, що передбачала кримінальну відповідальність за незаконне збагачення.

Вінцем роботи Тупицького, його "правої руки", інших реакціонерів з КСУ стало рішення суду від 27 жовтня 2020 року, яке ухвалювало скасування е-декларування, скасування покарання за незаконне збагачення, позбавлення повноважень НАЗК. Цей вердикт викликав хвилю обурення не лише в Україні. Авторитетні європейські та міжнародні організації висловили своє здивування та неприйняття. Президент Зеленський (досьє Зеленського Володимира) розпочав кампанію щодо перезавантаження КСУ. Станом на лютий 2021 року протистояння не втрачає гостроти.

А поки що Литвинов спокійно продовжує працювати. Мало того, ще раніше він прилаштував на роботу в КСУ свою невістку (а що, зарплати тут – дай боже). Але персона цього "слуги Феміди" не перестає цікавити антикорупційні видання і журналістів. Власну версію роботи Литвинова у КСУ виклав у фейсбуці Сергій Лещенко. Він нагадав, що суддя закінчив те саме училище, що й причетний до отруєння Скрипалів агент ГРУ РФ Анатолій Чепіга. Вказав, що служба Литвинова до повернення в Україну – теж суцільна біла пляма, а ще колеги з КСУ за очі називають його "москвичем". Все це разом наштовхує Лещенка на висновок, що версія про геополітичну гру Росії руками КСУ знаходить своє підтвердження.