Лубінець Дмитро

Лубінець Дмитро – політик, юрист, перший заступник голови правління ГО "Народно-патріотичний союз Донбасу", член депутатської групи "За майбутнє" і однойменної партії, голова Комітету ВРУ з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин

Місце народження

Народився 4 липня 1981 року в місті Волноваха Донецької області.

Освіта

2003 рік – закінчив навчання в Донецькому національному університеті на історичному факультеті, на кафедрі міжнародних відносин і зовнішньої політики. Отримав диплом спеціаліста з міжнародних відносин.

2013 рік – закінчив навчання на юридичному факультеті Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого, місто Харків, судово-прокурорська спеціалізація. Здобув кваліфікацію спеціаліста правознавства.

Родина

Дружина – Яніна Вікторівна, займається підприємництвом, власниця ТОВ "Диск".

Подружжя виховує двох дітей – сина Данила та дочку Валерію.

Кар’єра

• 1996 – 1998 роки – розпочав трудову діяльність менеджером по роботі з корпоративними клієнтами в малому комерційно-виробничому кооперативному підприємстві "АТТ".
• 2004 - 2005 роки – після закінчення університету працював адміністратором в СПД-ФОП "Ходорченко".
• З 2005 року був підприємцем до свого обрання народним депутатом, володіє торговим центром у Волновасі.
• У 2010-2014 роках був депутатом Волноваської міської ради VI скликання, членом партії "Фронт Змін", від якої балотувався до міської ради. Також був першим заступником голови правління громадської організації "Народно-патріотичний союз Донбасу".
• 2012 – 2014 роки – працював юристом у КФГ "Практика".

Парламентська діяльність

• 2014 рік – вперше обрався до парламенту від "Блоку Петра Порошенка" за округом №60 (Донецька область), також став членом партії тогочасного Президента України.
• У Раді 8-го скликання був секретарем Комітету з питань регламенту та організації роботи Верховної Ради України. Входив до фракції "Блок Петра Порошенка", також був членом Постійної делегації Верховної Ради України у Парламентській асамблеї ЄС — Східні сусіди.

Дмитро Лубінець на трибуні Верховної Ради(фото: facebook.com/lubinetsdmytro)

• В 2019 році, після поразки Петра Порошенка на президентських виборах вийшов з його політичної сили.
• В липні 2019 року, на позачергових парламентських виборах переміг на тому ж одномандатному виборчому окрузі № 60 у Донецькій області як самовисуванець. Його основним конкурентом був кандидат від "Опозиційної платформи – За життя" Артем Марчевський. Увійшов до депутатської групи "За майбутнє".
• У Раді 9-го скликання обраний головою Комітету з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин. Знову став членом Постійної делегації у Парламентській асамблеї Ради Європи.

Дмитро Лубінець веде засідання Комітету ВРУ з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин  (фото: kompravlud.rada.gov.ua)

• В жовтні 2019 року депутата включили до складу Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питань формування і реалізації державної політики щодо відновлення територіальної цілісності та забезпечення суверенітету України.
• На основі депутатської групи Верховної ради "За майбутнє" в травні 2020 року була створена однойменна політична партія, що фінансується відомим олігархом Ігорем Коломойським. Дмитро Лубінець увійшов до складу нової партії і був обраний головою її Донецької обласної організації.
• Весною 2021 року його визнали одним з найвідповідальніших депутатів-мажоритарників. Лубінець на той час виконав понад 65% обіцянок, які дав своїм виборцям.

Лубінець Дмитро (фото: facebook.com/lubinetsdmytro)

Критика та скандали

Після обрання народним депутатом Дмитро Лубінець періодично попадав у різні скандали.

Ряд видань звинуватили парламентаря в тому, що в 2015 році він був одним з тих, хто разом з Іллею Кивою контролювали потоки контрабанди в Донецькій області. Таке серйозне звинувачення з’явилось в "Українській правді" а також на сайті ГО "Центр протидії корупції" "PEP.org.ua".

В 2017 році він був одним з тих депутатів, що підписали ганебне звернення до Конституційного Суду, на підставі якого було скасовано статтю, що передбачала покарання за незаконне збагачення.

1 вересня 2018 року нардеп не забув "попіаритись" на Дні знань. Він особисто не захотів потрапляти під фотооб’єктиви, але на кількох урочистих лінійках в сільських школах передали подарунки першокласникам з його портретами.

В червні 2019 року Лубінець одним з перших покинув партію і фракцію Петра Порошенка, який програв президентські вибори. Тут можна лише процитувати персонажа з відомої радянської комедії "Гараж": "Вчасно зрадити, це не зрадити, це передбачити".

Влітку 2020 року підприємство ТОВ "Волана" стало об’єктом рейдерської атаки від злочинного угрупування з посадових осіб. Прокурор і працівники Сумського управління СБУ, що в 2017 році розслідувало справу про спробу зміни державного кордону України, підняли матеріали з архіву і долучили до цієї справи ТОВ "Волана", арештувавши через рішення суду його завод. Лубінець озвучив це з трибуни ВРУ, подавши як перемогу над злочинцями, що незаконно торгують з ОРДЛО. Згодом виявилось, що цей арешт не що інше, як спроба рейдерського захоплення підприємства, яке не мало жодного відношення до справи 2017 року. Апеляційний суд скасував рейдерське рішення, а його працівники вимагали покарати всіх причетних осіб.

А у вересні 2020 року нардеп знову потрапив під критику громадських активістів, ставши одним із тих, хто проголосував за сімох кандидатів в конкурсну комісію з обрання керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, шість з яких не відповідали закону. Навіть ряд міжнародних інстанцій засудили таке рішення парламентарів.

1 липня 2022 року народні депутати призначили Лубінця Уповноваженим Верховної Ради з прав людини.