Онопенко Василь

Онопенко Василь

Колишній міністр юстиції України, голова Верховного Суду України у 2006 – 2011 роках

Онопенко Василь – заслужений юрист України, народний депутат III, IV, V скликань, екссуддя Верховного Суду України, засновник і колишній голова СДПУ(О), УСДП, Партії прав людини, кандидат юридичних наук

Місце народження

Народився 10 квітня 1949 року у селі Великі Крушлинці Вінницького району, Вінницької області.

Освіта

  • 1969 рік - закінчив Львівський електротехнікум зв'язку.
  • 1975 рік — закінчив Харківський юридичний інститут.
  • 1994 рік – захистив кандидатську дисертацію  "Актуальні проблеми кодифікації цивільного законодавства суверенної України".

Родина

Брат – Петро Онопенко, з 2008 по 2011 роки обіймав посаду заступника голови Державної митної служби України.

Дружина – Лариса Георгіївна, за фахом педагог. Займається бізнесом, власник кількох підприємств.

Дочки – Ірина і Лада. Колишній чоловік Лади – Корнійчук Євген, ексголова УСДП, народний депутат України 5 і 6 скликань, перший заступник міністра юстиції у 2007 – 2010 роках, Надзвичайний і повноважний посол України в Ізраїлі.

Фахова кар’єра

  • 1975 – 1976 роки – після отримання юридичної освіти стажувався у Вінницькому та Літинському районних судах.
  • 1976 – 1981 роки – обраний народним суддею Літинського районного суду, згодом став головою цього суду.
  • 1981 – 1985 роки – заступник голови Чернівецького обласного суду.
  • 1985 – 1991 роки  — суддя цивільної колегії Верховного Суду України.
  • 1991 – 1992 роки - працював заступником міністра юстиції України з питань законодавства.
  • 1992 – 1995 роки – обіймав посаду міністра юстиції України. Звільнився на знак протесту проти неналежного розслідування подій 18 липня 1995 р. на Софійській площі (побиття міліцією людей під час поховання патріарха УПЦ-КП Володимира).
  • Травень 2000 року – обраний членом Вищої ради юстиції.
  • 2002 рік - обраний суддею Верховного Суду України, проте до 2006 року не брав участі у роботі цього органу, виконував обов’язки народного депутата.
  • 2006 – 2011 роки – обіймав посаду голови Верховного Суду України.
  • 2011 – 2016 роки – працював суддею Верховного Суду.
  • Лютий 2013 року -  на XI з’їзді суддів України Онопенко був обраний головою Ради суддів України.
  • Зараз – старший партнер у юридичній фірмі "Онопенко і партнери".

Суддя ВСУ Василь Онопенко (фото: korrespondent.net)

Політична та громадська діяльність

  • 1994 рік – Василь Онопенко створив і очолив Партію прав людини.
  • 1995 рік – Партія прав людини об’єдналась з Українською партією справедливості та СДПУ. Нова структура взяла назву СДПУ, а її очолив Василь Онопенко.
  • 1996 рік – партія отримала назву Соціал-демократична партія України (об’єднана).
  • 1998 рік – на виборах до Верховної Ради партія долає прохідний бар’єр і Онопенко став народним депутатом 3-го скликання. У Раді був обраний головою підкомітету з питань законотворчості, систематизації законодавства України та узгодження його з міжнародним правом Комітету з питань правової реформи.

Василь Онопенко на трибуні Верховної Ради (фото: facebook.com/vasylonopenko.sylasprav)

  • Жовтень 1998 року – Василь Онопенко втратив посаду голови партії та разом з однодумцями вийшов з СДПУ(о). Він створив і очолив Українську соціал-демократичну партію.
  • 1999 рік – балотувався на посаду Президента України. Набрав менш як 1% голосів виборців.
  • Грудень 1999 року – Василь Онопенко приєднався до фракції ВО "Батьківщина".
  • 2002 рік – УСДП увійшла до складу "Блоку Юлії Тимошенко". В тому ж році, на чергових парламентських виборах Онопенко пройшов у Раду 4-го скликання за партійним списком БЮТ. Він очолив парламентський комітет з питань правової політики.
  • Серпень 2005 року – отримав почесне звання "Заслужений юрист України".
  • Квітень 2006 року – на позачергових парламентських виборах знову балотувався по списку "Блоку Юлії Тимошенко". Став народним депутатом 5-го скликання, його обрали заступником голови фракції БЮТ.

Василь Онопенко і Юлія Тимошенко (фото: Фото: byut.com.ua)

  • Жовтень 2006 року – Онопенко склав депутатські повноваження і зосередився на роботі у Верховному Суді України, куди був обраний за кілька років до цього.
  • Жовтень 2012 року – на чергових парламентських виборах балотувався на Вінниччині, по одномандатному виборчому округу №14. Зайняв третє місце.
  • 2014 рік – на позачергових парламентських виборах знову балотувався по виборчому округу №14. Зайняв четверте місце.
  • Василь Онопенко активно займався громадською роботою. Ще в 90-ті роки  він був членом Ради з питань економічної політики при президентові України, входив до Конституційної комісії при президентові України.
  • У 2004 році він входив до Ради з питань реформування судової системи України.
  • У 2005 році його обрали до Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права.
  • А з 2000 по 2011 рік Онопенко був членом Вищої ради юстиції.
  • Автор понад 70 наукових робіт. В 1998 році вийшла його книга "Знаю як".
  • У 2009 році Онопенка нагородили орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.

Критика і скандали

Після того, як Василь Онопенко приєднався до політичної сили Юлії Тимошенко, він регулярно ставав фігурантом різних критичних матеріалів у ЗМІ.

Так, заступник Генерального прокурора Ренат Кузьмін передав листа у Верховну Раду, де вказав не нелегітимність призначення Василя Онопенка на посаду судді ВСУ у 2002 році, мотивуючи це тим, що він не складав кваліфікаційного іспиту і не приймав присягу судді.

А напередодні виборів голови Верховного Суду України у 2006 році журналіст В’ячеслав Піховшек опублікував розслідування, де повідомив: про те, що за Онопенко проголосує 63 члени Пленуму було відомо ще за день до голосування. Викривач стверджував, що члени пленуму ВС отримали за підтримку Онопенка по 500 000 грн, які Юлія Тимошенко зібрала з олігархів, щоб посадити Василя Онопенка в суддівське крісло.

Згодом фігуранткою скандалу стала дружина голови ВСУ. Вона заснувала кілька підприємств для здійснення будівництва 14-поверхового елітного будинку №6 в провулку Костя Гордієнка у Печерському районі. Проти будівництва багатоповерхівки кілька років протестувала вся київська інтелігенція. Однак "законність" забудови в історичному центрі була підтверджена рішеннями судів всіх інстанцій. З огляду на те, що вартість квартир в центрі столиці на той момент стартувала від 1 млн доларів, прибуток від незаконної забудови сім’ї Онопенка порахувати нескладно.

В червні 2009 року Василь Онопенко став фігурантом нового скандалу і карної справи. За даними ЗМІ, в день вбивства нардепом Віктором Лозинським сільського мешканця Валерія Олійника, Онопенко і його зять складали компанію депутату. Те, що вони давні друзі ні для кого не було таємницею. Народні депутати звертались з запитами до Генпрокурора щодо участі Онопенка в цій справі, але відповіді не отримали. А заступника генпрокурора Миколу Голомшу, який почав  розслідувати справу Онопенко, несподівано відсторонили від слідства.

Після приходу до влади Віктора Януковича на Онопенка почався тиск з метою звільнення його з посади голови ВСУ. Були відкриті кримінальні справи проти його дочки та зятя. "Регіонали" в березні 2011 року готували Пленум Верховного Суду України, щоб висловити Онопенку недовіру. Проте більшість суддів підтримали голову ВСУ, і він покинув свою посаду через пів року після Пленуму, коли закінчився термін повноважень.

Потрібно сказати, що певні підстави для усунення Онопенка з посади голови ВСУ таки були. Ще у 2009 році журналісти зафіксували його елітний відпочинок в одному з найкращих готелів Туреччини. А в січні 2011 року ЗМІ детально описали подробиці поїздки Онопенка до Парижу: пляшка колекційного віскі за 9,7 тисячі євро, ікра на 1080 євро, придбання на винному аукціоні 12 пляшок елітного бургундського вина за 180 тисяч євро, покупки в ювелірних салонах Картьє і Шопард. Такі витрати ніяк не збігалися з офіційними прибутками високопосадовця.

А у 2016 році журналісти з повітря обслідували маєток Онопенка в Бортничах. По досить скромній оцінці він вартує щонайменше півмільйона доларів. Щоб збудувати таку садибу не вистачить усіх задекларованих статків судді. 

Дата публікації: 19.08.2021
Дата останньої зміни: 19.08.2021