Точицький Микола

Микола Точицький – колишній представник України при ЄС і Раді Європи, посол в Бельгії, заступник міністра закордонних справ, заступник керівника ОПУ, заслужений юрист України, нагороджений орденами «За заслуги» 2 і 3 ступеню

Місце народження, молоді роки, освіта, родина

Микола Точицький народився 22 вересня 1967 року на Вінниччині. Його дитячі роки пройшли в селі Уладівське Калинівського району. Тут він закінчив середню школу. З 1985 по 1987 рік проходив військову службу в армії.

Амбітний юнак здобував вищу освіту в Київському державному університеті імені Т.Г.Шевченка. Спочатку він навчався на факультеті романо-германської філології і в 1993 році отримав диплом перекладача з англійської та французької мов. Продовжив навчання в Інституті міжнародних відносин, де в 1995 році отримав фах юриста-міжнародника. А в 1999 році, вже в статусі дипломата, завершив навчання в Женевському центрі політики безпеки. Інформація про освіту була б неповною, якщо не згадати Андрія Єрмака. З ним Микола навчався в одній групі здобуваючи фах юриста-міжнародника. Це студентське знайомство вплинуло на кар’єру Точицького після перемоги Зеленського на виборах президента.

Дружина Миколи Тамара Точицька не лише забезпечувала дипломату сімейний затишок, але й суттєво допомагала в роботі. Коли в Брюсселі український дипломат ініціював політику культурної дипломатії, Тамара безпосередньо організувала ряд заходів. Це й майстер-клас з виготовлення писанок для дружин дипломатів, і виставки українських художників, і літературні зустрічі з Оксаною Забужко, Катериною Бабкіною, і навіть вечір дегустації українських вин, який супроводжувався стравами сучасної української кухні. Дружина дипломата взяла активну участь в організації візиту до Брюсселю першої леді Олени Зеленської, яка щиро подякувала Тамарі за її роботу.

Микола Точицький з дружиною Тамарою

У подружжя Точицьких двоє синів. Старший Святослав народився в 1995 році. До повномасштабного вторгнення був власником двох ресторанів у Києві. З початком війни не пішов бити окупантів, а за допомогою батька влаштувався на посаду головного спеціаліста Департаменту міжнародного оборонного співробітництва Міністерства оборони. Молодший син Назарій народився в 1998 році. Він перечікує війну в місті Монпельє (Франція), про що інформував колишній нардеп Ігор Мосійчук.

Початок дипломатичної кар’єри, перші закордонні відрядження

Свою дипломатичну кар’єру Микола розпочав як більшість колег з посади аташе. В 1993 році він почав працювати в Управлінні контролю над озброєннями та роззброєння МЗС України.

З 1995 по 1998 рік молодий дипломат був направлений працювати за кордон. Він обіймав посади третього, а згодом другого секретаря Посольства України в Королівстві Бельгія.

Після повернення в Україну отримав посаду першого секретаря  відділу ядерного роззброєння та обмеження стратегічних озброєнь Управління контролю над озброєннями та науково-технічного співробітництва в МЗС. З 1999 по 2000 роки працював першим секретарем відділу ОБСЄ та Ради Європи Управління європейської інтеграції МЗС. У 2000 році Точицького перевели в Департамент з питань політики та безпеки, де він до 2001 року працював радником відділу НАТО та європейської безпеки.

З 2001 по 2003 роки працював в Страсбурзі радником Постійного Представництва України при Раді Європи. На цій посаді дипломат відповідав за співпрацю з ПАРЄ, Конгресом місцевих та регіональних влад Європи, Венеційською комісією тощо. Повернувшись в Україну, Точицький рік працював спочатку першим заступником, а згодом і директором Кабінету міністра закордонних справ України. У 2004-2005 роках обіймав посаду начальника Управління консульської служби МЗС України.

У 2005 році Точицький знову був направлений на роботу за кордон, де до 2008 року працював Генеральним консулом України в Сан-Франциско (США).

Повернувшись в Україну, отримав запрошення на роботу в Секретаріаті президента України, де працював до закінчення каденції Віктора Ющенка в 2010 році. Спочатку був першим заступником, а пізніше керівником Головної служби з питань міжнародного співробітництва. Дипломат брав безпосередню участь у звільненні судна «Фаїна» з полону піратів. 24 квітня 2009 року Миколі Точицькому присвоїли найвищий дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посла.

Тривала робота в Страсбурзі та Брюсселі, культурна дипломатія

В лютому 2010 року Микола Точицький отримує направлення в Страсбург, де шість років працює постійним представником України при Раді Європи. В цей період він вперше в історії країни головує у Комітеті міністрів Ради Європи. Дипломат тоді ж бере участь у підписанні Європейської конвенції про захист домашніх тварин. У Страсбурзі Точицький розпочинає свою культурну дипломатію. Згідно з його твердженням, культурні заходи сприяють зближенню держав не гірше, ніж робота дипломатів. Він організував виставки українських художників Віктора Севастьянова, Зої Скоропаденко, Юрія Нагулка. Також в Страсбурзі відбулись концерти української співачки Олени Карпенко, камерного оркестру «Академія» Львівської Національної музичної академії імені Миколи Лисенка під керівництвом українського композитора Мирослава Скорика.

Коли РФ розпочала агресію проти України в 2014 році, акцент культурних заходів було зроблено на гуманітарну складову. Українська діаспора провела кілька благодійних ярмарків заради збору коштів для поранених військових, художні та літературні проєкти були направлені на підтримку українських політв’язнів на окупованому півострові.

В лютому 2016 року Точицький з родиною переїхав у Брюссель. Він отримав призначення на посаду Надзвичайного та Повноважного Посла України в Королівстві Бельгія і за сумісництвом став Представником України при ЄС та Європейському Співтоваристві з атомної енергії. А в жовтні того ж року дипломат став ще Надзвичайним і Поважним Послом України у Великому Герцогстві Люксембург за сумісництвом. В цей період Точицький активно сприяв набуттю чинності Угоди про асоціацію Україна - ЄС, запровадженню безвізового режиму, підготовці до підписання Угоди про Спільний авіаційний простір. Крім того, дипломат домовився про лікування та реабілітацію українських військових, поранених в ході АТО, у військовому шпиталі ім. Королеви Астрід в Бельгії. Але все ж пріоритет він надавав культурній дипломатії.

Інформація про деякі культурні заходи є в розділі про дружину посла Тамару Точицьку. Варто згадати ще деякі знакові події – щорічний фестиваль «Українська весна», виставки цілої плеяди українських художників  Івана Марчука, Миколи Теліженка, Романа Мініна, Микити Кадана, Алевтини Кахідзе, Едуарда Бєльського, Олександра Кудрявченка. Крім того, з аншлагами пройшли вистави балету Національної опери України ім. Т.Шевченка, Схід-опери Харківського національного академічного театру опери та балету імені М. В. Лисенка, Одеського національного академічного театру опери та балету. Великий інтерес в Бельгії викликала виставка фотографа Сергія Святченка, Дні українського кіно у брюссельському культурному центрі «Bozar».

Посол Микола Точицький відкриває чергову виставку українських художників

В жовтні 2019 року в рамках проєкту «Шлях Королеви» у місті Арлон було відкрито пам’ятник французькій королеві Анні, дочці Київського великого князя Ярослава Мудрого. Микола Точицький розумів, що для успіху культурної дипломатії не можна обмежуватись столицею. Українська культура була донесена у всі регіони країни і найбільші міста, такі як Антверпен, Гент, Брюгге, Арлон, Льєж. Дипломат наголошував, що популяризація самобутньої української культури в світі успішно руйнує базовий міф російської пропаганди, що Україна – це лише частина Росії.

На керівних посадах в МЗС і ОПУ

У 2021 році закінчилась каденція Миколи Точицького в Брюсселі. Повернення дипломата в Україну не обіцяла йому жодних проблем, адже Офіс президента вже понад рік очолював його університетський одногрупник Андрій Єрмак. Та й щоб не казали про його особисті зв’язки, Точицький був умілим дипломатом з гарною репутацією і досвідом дипломатичної служби майже в 30 років.

У вересні 2021 року колишнього посла призначають заступником міністра закордонних справ. Міністерство очолював його давній знайомий Дмитро Кулеба, який в 2016 році замінив Точицького на посаді Постійного Представника України при Раді Європи. Точицький активно включився у роботу і був одним із тих, хто безпосередньо готував першу конференцію послів України за участю президента, прем’єра та голови Верховної Ради.

Коли почалось повномасштабне вторгнення армії РФ в Україну, Точицького неодноразово залучали до переговорів про безпекові гарантії для України на різних міжнародних майданчиках (Біловезька Пуща, Стамбул). Крім того, дипломат неодноразово супроводжував іноземних високопосадовців в їхніх поїздках Україною, в тому числі у прифронтову зону.

Точицький  у відрядженні на звільненій території Херсонщини в листопаді 2022 року

В квітні 2024 року з Офісу президента на посаду першого заступника міністра закордонних справ десантується його колега, досвідчений дипломат Андрій Сибіга. На його місце в ОПУ одразу ж переводять Точицького. Експерти вказують, що Кулебі скоро на вихід, але не розуміють, чому не Точицький, а Сибіга буде новим очільником МЗС. Проте скоро все прояснилось. Не минуло і пів року, як заступник керівника Офісу президента Микола Точицький був рекомендований на посаду міністра культури та стратегічних комунікацій України. І Верховна Рада 5 вересня 2024 року схвалила це дещо парадоксальне призначення.

Перші заяви нового міністра культури, критика такого призначення та нового урядовця

Народна депутатка Ірина Геращенко назвала призначення кадрового дипломата, учасника важливих  переговорних процесів міністром культури найбільш дивним рішенням влади. Та й експерти розділились у своїх поглядах на такий кадровий кульбіт. Одні пригадують культурну дипломатію колишнього посла і вважають, що Точицький впорається з усіма поставленими перед ним завданнями. Зокрема генеральний директор Національного театру ім. Івана Франка Євген Нищук вважає, що таке призначення сприятиме посиленню впливу українських культурних інституцій за кордоном. Керівник кінокомпанії Денис Іванов згадує досягнення Точицького на ниві культурної дипломатії і вважає, що він зрушить справи у міністерстві. Співачка, телеведуча й волонтерка Анжеліка Рудницька теж підтримала нового міністра. У мотивацію такого призначення намагався внести ясність голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія. Він вказував, що перед призначенням нового керівника міністерство перейменували, щоб вказати на необхідність посилення боротьби з дезінформацією. Саме для цього потрібний досвідчений дипломат з міжнародним досвідом.

Варто вказати, що вже в день голосування за призначення на посаду Точицький не сподобався багатьом народним обранцям і представникам ЗМІ. 5 вересня він проводив онлайн-зустріч з народними депутатами, і на запитання про долю телемарафону чітко заявив: «Марафон був, є і буде, потрібно шукати форми, щоб була зацікавленість у громадськості». Дипломат аргументував свою позицію тим, що значна кількість людей його дивиться, а державі в умовах війни потрібен «єдиний голос».

Скептики вказували Точицькому, що бюджет Мінкульту від уряду на 2024 рік – 10,7 млрд грн. Ця сума занадто мізерна, щоб підтримувати і кіно, і театр, і літературу, і інші галузі культури. У відповідь міністр заявив, що, окуповуючи українські території, російська влада знищувала символи української культури й усе, що може їй нагадувати про це. А тому війна за збереження культурної ідентичності не менш важлива, ніж війна на передовій. А для успіхів в цій війні потрібна масштабна підтримка іноземних партнерів.  І Точицький вважає, що зможе таку підтримку забезпечити.