Чи існує в Україні дискримінація за місцем проживання: досвід ВПО

Деякий час тому на західній Україні гуляла "страшка казочка". Її переказували в чергах, в автобусах, у яких українці поверталися з Польщі. При цьому оповідачі говорили в контексті: це справді сталося з моїми особистими знайомими. То була історія про те, як ніби якісь господарі здали будинок чи квартиру ВПО зі східної частини країни, а потім нібито несподівано прийшли додому і почули розмову поселенців телефоном про те, що вони чекають не дочекаються, коли "прийдуть наші і ось це все ми відіжмемо". Безумовно, ця історія - одне з російських вкидань, спрямованих на те, щоб сіяти розбрат між українцями. Але чому ж її все-таки переказували різні люди, не пов'язані між собою? Про що це свідчить? Чи, дійсно, у нас зараз немає дискримінації за місцем проживання?

Громадський холдинг "Група впливу" в травні провів комплексне опитування та дослідження складнощів, з якими уже рік мають справу українці, які змушені були рятуватись від російської агресії в безпечніших регіонах країни. Серед основних труднощів вимушені переселенці назвали такі: недостатня підтримка влади в питанні забезпечення житлом; високі ціни на оренду; незручний механізм державної компенсації за оренду житла для переселенців. А стосовно винайму житла ВПО назвали такі: упереджене ставлення до внутрішньо переселених людей та дискримінація з боку орендодавців.

Після повномасштабного російського вторгнення величезна частина українських громадян побували в статусі біженців або ВПО. Переважна більшість пам'ятає, яку безпрецедентну допомогу їм надавали - таке ніколи не забудеться. Утім, траплялися й приклади дискримінації - і завищені ціни на оренду житла, і небажання приймати на роботу через недостатньо добре знання  української мови тощо.  Та й просто відверте хамство.

Один із таких випадків розповів у "Програмі 5488", що виходить за підтримки УКФ, Олександр Михайленко, який  мав статус  ВПО ще у 2014 році, переїхавши із Донецька до Києва. Так, він став свідком,  як водій приватної маршрутки, де перебували заплакані жінки з дітьми, які евакуювалися зі східної частини України, мало того, що взяв з них завищену плату за проїзд, так ще й увесь час, поки їхали до пункту призначення, займався моралями - розповідав їм, що вся ця ситуація з ними трапилася через те, що вони нібито раніше жили якось не так. А жінки мусили це терпіти, бо їм треба було їхати.

Подібні до цієї ситуації можливі в нашій країні лише тому, що досі не ухвалено закон, який забороняє будь-які прояви дискримінації. Якби цей водій знав, що за подібне дискримінаційне ставлення йому загрожує штраф, залишив би свою хамську думку при собі.

Переселенці з тимчасово окупованих територій ще з 2014 року стикалися з дискримінаційним ставлення - їм могли відмовити в оренді житла, прийомі на роботу навіть у столиці.  "Тому, що за паспортом ви "звідти", - розповідає Олександр Михайленко. Але найдивовижніше, що вони зазнавали дискримінації навіть з боку держави. Ось що розповіла ще одна героїня "Програми 5488" Олена Чернишова, яка до 2014 року жила в Луганську:

"Я працювала на шахті, в мене був "підземний" стаж,  і на момент 2014 року я вже була пенсіонеркою. Коли я переїхала до Києва, то мені було потрібно кожні півроку приходити до держустанови, щоб мені платили пенсію. Хоча за законом, пенсія – це те, що я вже заробила. При цьому я мала приходити день в день, якщо спізнювалась,  могла не отримати пенсію за цей місяць. Плюс тоді були постійні перевірки, коли не відчуваєш себе таким самим громадянином, як інші".

Нагадаємо, що законопроєкт №5488 ще 2021 року було запропоновано українському парламенту на розгляд. Повна його назва «Проєкт Закону про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо боротьби з проявами дискримінації». Законопроєкт передбачає встановлення штрафних санкцій та кримінальну відповідальність за прояви нетерпимості.  Також зрозуміло, що без прийняття цього законопроєкту нас в ЄС не чекають. А крім того, війна триває, а з нею і проблеми  вимушених переселенців.

Читайте також

Трансгендерна жінка, яка стала до лав ЗСУ, розповіла, що її побив керівник