Ліну Костенко хочуть подати на Нобелівську премію

Комітет Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики підтримав для номінації на Нобелівську премію з літератури у 2022 році українську поетесу Ліну Костенко.

Про це повідомила заступниця голови фракції "Слуга народу" Євгенія Кравчук у Фейсбуці.

Підтримаємо для номінації на присудження Нобелівської премії з літератури у 2022 році кандидатуру української поетки та письменниці Ліни Костенко, - написала Кравчук.

Довідка: Ліна Василівна Костенко народилася в сім’ї вчителів 19 березня 1930 року в м. Ржищеві на Київщині.

Ще ученицею, вона почала відвідувати літературну студію при журналі "Дніпро", який редагував Андрій Малишко. Перші вірші Ліна Костенко випустила в 16 років.

Після закінчення середньої школи майбутня поетеса навчалася в Київському педагогічному інституті, потім – у Московському літературному інституті імені О. М. Горького, який закінчила в 1956 році. Одразу після завершення навчання Ліна Костенко видала свою дебютну збірку поезій "Проміння землі".

Друга збірка "Вітрила" вийшла в 1958 році, за нею – збірка "Мандрівки серця" (1961 р.). Поетесі одразу вдалося завоювати любов та повагу українців, але не всім була до вподоби її творча діяльність.

"Зоряний інтеграл" 1962 року заборонила до друку цензура, і відтоді ім’я Ліни Костенко зникло на 15 років. Увесь цей час поетеса писала "в шухляду" та стала однією з ключових фігур покоління українських шістдесятників.

Читайте також

Катерина Білокур стала героїнею сьогоднішнього дудлу в Google

Укрпошта випустила конверт із зображенням Лесі Українки у стилі поп-арт

За час вимушеного мовчання поетеса не сиділа склавши руки та створила свої найкращі твори: "Берестечко", "Маруся Чурай" та поезії, що згодом ввійшли до збірок "Над берегами вічної ріки" та "Неповторність".

Повернутися до читачів Костенко змогла лише 1977 року: тоді опублікували збірку її віршів "Над берегами вічної ріки", а 1979-го — історичний роман у віршах "Маруся Чурай", який чекав свого виходу 6 років. За нього поетеса отримала Державну премію імені Тараса Шевченка.

Після книги італійською "Інкрустації" (1994) та "Берестечка" (1999) Ліна Костенко знову взяла паузу. На 10 років вона вже за власним бажанням зникла з публічного простору України. Вона відмовилася від звання Героя України, а до громадського життя на деякий час повернулася лише в період Помаранчевої революції.

Літературне повернення Ліни Костенко відбулося 2010 року: письменниця видала свій перший прозовий твір "Записки українського самашедшого", що викликав великий ажіотаж. У січні 2011 року поетеса вирушила в тур-презентацію свого першого роману, але 9 лютого вона перервала свій тур через особисту образу.