Спокійний та дисциплінований: учителі та однокласники розповіли про шкільні роки головкома Залужного

У школі майбутній генерал любив географію та баскетбол, був активним учасником змагань, фестивалів і КВК, завжди вирізнявся з-поміж інших дисциплінованістю і відповідальністю. Друзі ж розповідають про нього як про надійного товариша.

Про шкільні роки генерала розповідає агенція "Укрінформ".

У той час, коли світ захоплюється "Залізним генералом", а українські міста перейменовують вулиці на його честь, учителі та однокласники Залужного ласкаво називають його Валерою, як у шкільні роки. Показуючи фотографії з того періоду, наголошують, що Залужний серед дітей – це той, що високий і кучерявий.

Директорка гімназії Лідія Хоменко розповідає, що відколи Валерія Залужного призначили головнокомандувачем ЗСУ, тут часто бувають українські та закордонні журналісти.

"Я теж закінчила цю школу. Валерій Федорович старший за мене на кілька років. Коли я переглянула шкільні фотографії, то зрозуміла, що чудово знаю той клас. У них був просто незвичайний колектив, дуже дружній і яскравий, особливо хлопці. Усі були активні, завжди брали участь у різних заходах, усе організовували", – розповідає Лідія Павлівна.

За її словами, до ювілею попереднього директора школи Віктора Мельника Валерій Залужний записав відеовітання, яке з гордістю дивилися всі вчителі. Свого випускника чекали в закладі на 100-річчя школи, утім, його незадовго до того призначили головнокомандувачем, тому приїхати він не зміг.

Далі директорка веде до кабінету французької мови. Тут, на третій парті в першому ряду від дверей, сидів Валерій Залужний. У ті часи це був кабінет математики.

У школі ми проводили багато заходів, фестивалів, конкурсів, змагань, КВК, і Валера в них брав найактивнішу участь. Дуже дисциплінований, відповідальний і завжди мав свою думку. Валера вчився на 4 і 5 (за п’ятибальною системою оцінювання, яка діяла тоді, – авт.). Його улюбленим предметом була географія, а ще йому подобалося грати в баскетбол, - розповідає вчителька біології Людмила Шапран.

Вчителька додає, що тато Залужного був військовий, а мама працювала касиркою на залізничному вокзалі. Коли сім’я переїхала в інший мікрорайон міста, він їздив у дев’яту школу попри те, що близько до його нового місця проживання був навчальний заклад. За її словами, школу Валерій залишив після 9-го класу, за рік до закінчення, і пішов учитися в Новоград-Волинський машинобудівний технікум, щоб оволодіти спеціальністю «Прикладна механіка». Для однокласників це було несподіванкою, адже тоді діти вступали в технікум після 8-го класу. Людмила Леонідівна вважає, що Залужний у той момент просто переріс школу і йому потрібно було розвиватися далі.

Телефоном вдається поспілкуватися і з однокласником та шкільним приятелем Валерія Залужного Сергієм Степанюком.

"Із Валерою Залужним ми навчалися з першого класу. Найбільше запам’яталася старша школа, бо тоді було багато подій і заходів, у яких разом брали участь. Пригадується, як ми на вихідних після 8-го класу ходили з учителями у перший похід за місто, як їздили на екскурсію в Ленінград і бачили білі ночі. Я та Валерій під час тієї поїздки допомагали слідкувати за дітьми, щоб вони не розгубилися. Ми були високими парубками, нас добре було видно, і ми здалеку помічали, що й де відбувалося", – розповідає Сергій.

Він згадує, як після 9-го класу разом із Залужним навчався на курсах військової підготовки. Тоді два тижні вони провели у військовій частині, носили форму, спали в казармі, їли в солдатській їдальні, шикувалися на плацу, відвідували стрільбище й набивали мозолі.

"У мене про той час дуже теплі та яскраві спогади, – продовжує співрозмовник. – Ми тоді підтримували одне одного, й атмосфера була дуже дружньою. Можливо, саме цей досвід вплинув на майбутнє Валерія. Загалом він був спокійним і врівноваженим хлопцем, а ще – надійним другом. Урівноваженість і надійність дуже його виділяли з-поміж однокласників".

Після школи шляхи друзів розійшлися, але Сергій каже, що Валерій Залужний приїздив на зустрічі випускників, якщо мав можливість. А коли у службових справах перебував біля Звягеля й міг викроїти трішки часу, телефонував однокласникам, які живуть у місті, щоб побачитися й поспілкуватися. Уже потім вони ділилися з іншими: мовляв, заїжджав Валера.

Сергій Степанюк згадує, що в чаті однокласників усі дружно вітали Валерія Залужного з призначенням на посаду головнокомандувача ЗСУ. Нині його зайвий раз не турбують, але знають, що він пам’ятає про Звягель, свою школу та товаришів.

Нагадаємо, Комітет Верховної Ради підтримав рішення про перейменування села Ватутіне на Харківщині на Залужне.

Читайте також

В Австралії випускають джин із зображенням Головкома Залужного на етикетці

Головком Залужний розповів про свої плани на мирне життя після війни