Дилетанство на державному рівні: чому в Україні дійшло до примусової вакцинації

Колись, коли я вперше знайомився з шедеврами утопії та антиутопії, я сприймав їх виключно як казки. Свята наївна простота!

Зразу зазначу: я категорично "за" вакцинацію як в теорії, так і на практиці, хоча й особисто для мене ключовими аргументами на користь вакцинації були саме адміністративні за місцем роботи. Але, але, але це далеко не все... Як на мене, ніхто не зробив більше для дискредитації вакцинаційної кампанії, ніж її найпалкіші адепти.

І тому тут я хотів би сказати пару слів не про доцільність чи недоцільність вакцинації, а про механізм функціонування вакцинаційної кампанії як діагноз сучасного стану суспільства в цілому. В соцмережах серед тих. хто активно обговорює і пропагує вакцинацію купа різноманітних гуманітаріїв, економістів, інженерів, громадських активістів тощо, а лікарів-практиків - найменше.

Можливо це зараз вважають старомодним, але я все ж все ще дотримуюся думки, що судження про медикаментозне втручання в людський організм є безумовною прерогативою фахівців медиків. Прочитав, як  один з письменників пише у своєму пості, що "його вибішують противники вакцинації". Ха-ха! Цікаво як би він сприйняв пост медика про те, що його вибішують окремі компоненти сучасного правопису, орфографії, пунктуації тощо.

Голова ОДА, проводячи нараду з головами ОТГ, грізно погрожує їм пальчиком і обіцяє вжити всіх можливих каральних заходів при зриві показників вакцинації, але при цьому на нараді немає медиків-практиків. Їм в ОДА немає про що більше клопотатися: усі дороги, медичні, освітні та культурні заклади відремонтовані, газопостачання в тих населених пунктах, де його немає по декілька років внаслідок природних катаклізмів, повністю відновлено?...

Крім того, аж незручно згадувати, в ході децентралізаційної реформи йшла мова про автономність місцевого самоврядування, яка передбачає наявність між місцевим самоврядуванням та обласною владою виключно консультативної комунікації, чи, може, це таке: не з нашим щастям за європейськими стандартами ганятися? Раніше вважалося, що якщо людина не розуміє реальних меж своєї компетенції, тобто претендує на фахові судження за межами своєї реальної компетенції, то це є ознакою... дилетантства.

Далі... Коли ми стикаємося з придбанням будь-яких медикаментів, починаючи з найелементарніших таблеток, ми завжди знаходимо в упаковці інструкцію з розлогим описом як позитивних, так і, що вкрай важливо, негативних побічних наслідків. У вакцинаційної кампанії цей інформаційний компонент з незрозумілих причин цілком відсутній, що унеможливлює адекватний вибір між різними вакцинами. Коли я звертався з цього приводу онлайн до медиків, які агітують за вакцинацію, то вони відсилали мене до пошуку в мережі Internet.

Далі... В шкільному віці умовою проходження планових щеплень від дифтерії, правця, паротиту тощо є кваліфіковано аргументований висновок лікаря про готовність організму до безпечного щеплення. При вакцинації від Covid ми просто ставимо підпис, стверджуючи готовність нашого організму до процедури вакцинації. І після цього всього ми ще з прикрістю побиваємося з приводу популярності та поширення самолікування серед наших громадян, іронізуємо з таких оцінок процесу вакцинації як розмови про чипування. А як же ж може бути інакше?! Ми ж активно і агресивно пропагуємо самолікування, як і дилетантство в цілому, на державному рівні!

Коли я говорив про ці проблеми в ході дискусій у соцмережах, мене звинувачували в дрімучому середньовіччі і та радили спалити свій диплом. Ну це таке: у, на жаль, у домінуючих в сучасних умовах цивілізаційних спільнот діалектика зараз не в моді. Але ж нехтування діалектикою є гарантованою ознакою впевненого руху до авторитаризму і тоталітаризму. Тому, це все - ще квіточки, далі будуть ягідки...

Читайте також

19-річний студент під Києвом помер після вакцинації проти коронавірусу

Імунітет від коронавірусу після вакцинації довго зберігається - вчені