Екстрадиція ухилянтів із-за кордону: чи можливо це зробити на практиці

Україна може звернутися до інших країн для екстрадиції військовозобов'язаних, які залишили країну за підробленими довідками про непридатність до служби стану здоров'я.

Про це заявив голова парламентської фракції "Слуга народу" Давид Арахамія в ефірі телемарафону.

"У нас зараз дуже посилився напрям міжнародно-правової допомоги. Тож у будь-якій фактично (крім Росії) країні світу наші правоохоронні органи можуть прийти та зробити запити на екстрадицію таких людей, і привезти їх до України, щоб вони несли відповідну відповідальність", – зазначив він.

За словами Арахамії, власники довідки, що купили ухилянти, можуть нести кримінальну відповідальність і за підкуп посадової особи, і за ухилення від мобілізації.

У Раді вважають екстрадицію можливою

З юридичної точки зору екстрадиція чоловіків, що виїхали за кордон завдяки купленим довідкам військово-лікарської комісії, є можливою. Про це заявив в етері телемарафону Єдині новини член парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки, член фракції Слуга народу Федір Веніславський.

"Такий механізм можливий, коли людина купила довідку, коли вона на підставі фальшивих документів незаконно перетнула державний кордон. Тут уже питання до правоохоронних органів, як вони швидко реєструватимуть провадження, повідомлятимуть про підозру", — сказав він.

В уряді кажуть, що в пріоритеті не ухилянти, а топ-злочинці

Налагодити повномасштабну екстрадицію всіх українців, що втекли за кордон, наразі неможливо, тому пріоритет буде надано топкорупціонерам. Про це заявив міністр юстиції України Денис Малюська в етері національного телемарафону Єдині новини.

"Умовно завтра в величезному масштабі імплементувати це було б не можливо. Спочатку підуть „топи“ — ті, хто вкрав найбільше. Їх ми спробуємо дістати в першу чергу. А середня риба та інші персонажі підуть пізніше", — сказав він.

"Тому, що в країнах Європи, в яких в більшості перебувають наші топзлочинці чи корупціонери, дуже обережно відносяться до питання екстрадиції у зв’язку з тим, що у нас війна. І їхні адвокати наголошують на тому, що передавати в Україну таких персонажів буде вкрай небезпечно", — пояснив Малюська.

На кожного ухилянта треба отримати міжнародний ордер на арешт - поліція Польщі

Щоб екстрадувати потенційного призовника з Польщі, Україна має видати міжнародний ордер на арешт кожного з них, — речник Головного управління поліції Польщі Маріуш Чарка

"Якщо ми такого іноземця затримаємо, наприклад, для простої придорожньої перевірки, наша система покаже, що він є особою, яку переслідує прокуратура України по лінії Інтерполу. Ми затримуємо таку людину і повідомляємо в прокуратуру. Чи екстрадиція буде, вирішить вже польський суд".

Юристи-практики вважають екстрадицію ухилянтів малоймовірною

Юрист юридичної фірми Gracers Сергій Савинський у коментарі РБК-Україна розповів, чи спрацює це на практиці.

За його словами, в Україні і раніше діяв механізм екстрадиції щодо осіб, які вчинили те чи інше кримінальне правопорушення. Однак, щоб ініціювати кримінальну справу, "потрібно довести, що висновки військово-лікарської комісії з 24 лютого 2022 року були підробленими. І визначити, що видані військовозобов'язаними довідки були підроблені і вони або отримали відстрочку, або взагалі були виключені з військового обліку. І потім, використовуючи підроблену довідку, поїхали за кордон. Тоді щодо них буде ініційовано кримінальне провадження",- пояснив експерт.

За його даними, є як мінімум два варіанти кримінального провадження: або за використання підробленої довідки, або за незаконний перетин кордону.

За словами Савінського, цей механізм може бути запущений, але як саме це буде працювати на практиці, поки важко сказати.

"Можливо, такі дії дійсно будуть відбуватися. Щоб це активно запрацювало, потрібна і політична воля", - упевнений юрист. Він допустив, що спочатку механізм екстрадиції ухильників може застосовуватися в якихось гучних медійних випадках.

За словами Савинського, реалізація такої схеми затягнеться на довгі роки.

"У кримінального провадження є певні стадії. Дослідження та збір доказів - це не може відбутися дуже швидко. Потрібно дослідити, встановити передумови видачі факту незаконних довідок. Щоб встановити, що довідка підроблена, потрібно провести медичний огляд цієї людини. А для цього потрібно, щоб він приїхав. Це цілий комплекс дій. Тому сказати про те, що завтра з-за кордону повернуть всіх ухильників - ні, такого не буде", – резюмував він.

Видання "Страна" також поспілкувалося із джерелами у правоохоронних органах, які займаються питаннями екстрадиції. На думку, ймовірність втілення у життя загроз щодо військовозобов'язаних перебуває у районі нуля.

Насамперед екстрадиція – це дуже складна та трудомістка процедура. Причому стартує вона із судових процесів в Україні. Український суд має ухвалити рішення про заочний арешт людини, після чого це рішення має набути чинності (тобто встояти в апеляції, якщо така буде). І лише після цього можна подавати запит про екстрадицію.

Далі, запит про екстрадицію не можна надсилати "на село дідусеві". Для початку потрібно встановити місце знаходження підозрюваного та надіслати запит саме до цієї країни. Людських та організаційних ресурсів на те, щоб шляхом оперативних заходів встановити місцезнаходження десятків та сотень тисяч ухилянтів в Україні не існує.

Щоправда, можна піти іншим шляхом – оголосити ухилянтів у міжнародний розшук по лінії Інтерполу і, як їх десь затримають, надіслати запит про екстрадицію.

Проте реакція Інтерполу на ситуацію, коли почнуть надходити десятки тисяч звернень на розшук, може бути вкрай негативною аж до блокування розгляду взагалі будь-яких заявок на розшук від України.

Варто нагадати, що Інтерпол свого часу відмовився оголошувати в міжнародний розшук навіть Гіві з Мотороллою, вважаючи їхні справи "політичними". Чого ж говорити тоді про реакцію на запити України про ухилянтів. Тим більше, що сам собою такий "спам" з оголошенням у розшук десятків і сотень тисяч людей буде безпрецедентним в історії, викличе міжнародний резонанс і, напевно, обурення правозахисних організацій.

Зрештою, якщо навіть місце проживання окремо взятого ухилянта буде виявлено, українські суди його заочно заарештують та буде направлено запит на екстрадицію до конкретної країни, то це ще не гарантує його видачу. По-перше, екстрадиція у Європі це дуже тривалий процес. Наприклад, питання про екстрадицію Дмитра Фірташа до США розглядається в Австрії вже майже 10 років. По-друге, не факт, що суд задовольнить запит на екстрадицію. Можна навести приклад відомого олігарха Костянтина Жеваго, якого затримали у Франції, але суд потім відмовив у екстрадиції, мотивувавши це продовженням війни в Україні, що не дає змоги гарантувати безпеку екстрадованого. Подібні рішення ухвалювали і в інших країнах ЄС. У випадку з ухилянтами питання безпеки стоятиме ще гостріше, бо сторона захисту, напевно, намагатиметься довести, що їх збираються не у в'язницю відправити, а одразу на фронт. Не говорячи вже про те, що довести "липовість" довідки про непридатність до військової служби без проходження людиною повторної комісії практично неможливо. А тому, якщо й будуть кримінальні справи, то цілком імовірно, що європейське правосуддя їх вважатиме "шитими білими нитками".

Тому, як вважають джерела "Страни", екстрадиція ухилянтів – завдання майже нездійсненне. Виняток становлять ті країни, де, через тісні зв'язки з Україною, влада може прийняти політичне рішення знехтувати процедурами та екстрадувати ухилістів за прискореною процедурою. Щоправда, таких країн небагато. Перша, яка спадає на думку – Молдова. Можливо (але не факт) – країни Балтії.

В інших країнах (не говорячи вже про держави незахідного світу) масова екстрадиція практично нереальна. Хіба що поодинокі показові випадки, на які вистачить ресурсів українській правоохоронній системі.

Інше питання, що це не скасовує ймовірність спроб української влади домовитися з країнами ЄС, Канадою, США та Британією про те, щоб якось ускладнити там життя українським чоловікам призовного віку. Наприклад, Київ може спробувати переконати своїх союзників відмовляти у наданні військовозобов'язаним права на проживання (тимчасовий притулок) або не продовжувати вже існуюче. Але, звичайно, немає жодних гарантій того, що такі спроби будуть успішними.

Крім того, експерти наголошують на тому, що для того, щоб довести фальсифікацію хвороби для отримання "білого квитка" необхідно, як мінімум, змусити "білобілетника" пройти повторно медкомісію. Стосовно тих, хто виїхав за кордон, це абсолютно нереально - в Україну вони, зрозуміло, під час війни не повернуться. Теоретично оголосити підозру їм можна у разі, якщо самі лікарі чи військкоми раптом зізнаються, що дали їхні довідки про непридатність до служби за гроші. Але неможливо уявити, навіщо лікарям і військкомам зізнаватись у скоєнні злочину, про який, інакше, ніхто ніколи не дізнався б (адже ухилянт виїхав із країни і не проходитиме повторної комісії). Тому шанси довести фальсифікацію хвороби є лише стосовно осіб, які залишились на території України. Але серед ухилянтів-"білобілетників" таких мізерний відсоток.

2. Якщо припустити, що влада не стане морочитися пошуком доказів чиєїсь провини і просто дасть команду порушити кримінальні справи та оголосити підозри тотально (або за принципом випадкової вибірки) "білобілетникам", які виїхали з країни після 24 лютого 2022 року, то ймовірність екстрадиція навіть із союзних Україні держав буде близькою до нуля. Найочевидніша дія, яку можуть зробити чоловіки, що виїхали з країни, це подати заяву на отримання статусу біженця (те, що в Україні часто називається «політичним притулком»). На час розгляду звернення їх екстрадувати не зможуть. Можна припустити, що, зіткнувшись із потоком таких заяв, країни ЄС дадуть настанову своїм структурам відмовляти у зверненнях. Але відмову люди зможуть оскаржити в судах, які тягнуться в Європі дуже довго. До того ж величезна кількість екстрадиційних запитів щодо українців може викликати дуже негативний для України громадський резонанс у ЄС. Особливо серед ЗМІ та правозахисних організацій.

І також зрозуміло, що через загрозу порушення кримінальних справ чоловіки, які виїхали з України, а також їхні сім'ї, вже в країну не повернуться. Не лише під час війни, а й після її закінчення.