Батенко Тарас

Батенко Тарас – політолог, письменник, кандидат політичних наук, доцент, завідувач кафедри Національного університету "Львівська політехніка". Депутат Львівської обласної ради V та VI скликань, заступник голови Львівської ОДА у 2005 – 2008 роках,  колишній голова політичної партії "Українське об'єднання патріотів — УКРОП", співголова депутатської групи "За майбутнє"

Місце народження

Народився 20 червня 1974 року у місті Львів.

Освіта

• 1996 рік – закінчив історичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка.
• 1999 рік – захистив кандидатську дисертацію "Роль опозиційного лідера в суспільно-політичному процесі України другої половини XX ст.".
• Згодом став доцентом, завідувачем кафедри Національного університету "Львівська політехніка".

Родина

Дружина – Катерина Батенко (Кобрин), за фахом журналістка. Працювала в агенції "Гал-інфо". З 2019 року – штатна помічниця народних депутатів 9-го скликання Івана Калаура та Ірини Констанкевич.

У подружжя двоє дітей: син Дем'ян (2008 року народження) і дочка Юстина (2007 року народження).

Політична, громадська та наукова робота до обрання у ВРУ

• 1990 - 1993 роки – брав активну участь у діяльності Української республіканської партії, що була однією із найстаріших в Україні (зареєстрована ще в УРСР).
• 1993 - 1996 роки – ще навчаючись в університеті Батенко видавав журнал "Республіканець".
• 1996 - 1997 роки – закінчивши університет, влаштувався у Львівську обласну державну адміністрацію, був спеціалістом інформаційно-аналітичного відділу, помічником голови з питань інформаційно-аналітичного відділу.
• 1997 - 2000 роки – перейшов в Центр політичних досліджень "Нова хвиля" на посаду заступника директора.
• 2000 - 2002 роки – працював керівником Центру політичного прогнозування газети "Високий замок".
• 2002 - 2003 роки – у Львівській обласній державній адміністрації недовго був завідувачем пресслужби. Згодом влаштувався заступником директора Інституту розвитку міста Андрія Садового і з того часу політики перебувають у дружніх відносинах.
• 2003 - 2005 роки – працював у Львівському обласному виборчому штабі Віктора Ющенка одним із керівників.
• 2005 - 2008 роки – отримав посаду у Львівській обласній державній адміністрації, працював заступник голови з політико-правових питань.
• У 2007 році Тарас став депутатом Львівської обласної ради. Балотувався за списком блоку "Наша Україна — Народна Самооборона".

Батенко Тарас (фото: facebook.com/t.batenko)

• 2009 - 2010 роки – був обраний головою фракції блоку "Наша Україна" у Львівській обласній раді.
• 2009 - 2014 роки – працював на посаді директора "Магістральних нафтопроводів "Дружба" ВАТ "Укртранснафта". В той час роботу цієї державної структури контролювали представники групи "Приват" Ігоря Коломойського. Від тоді журналісти вважають Тараса Батенка людиною олігарха.
• 2010 – 2014 роки – політик вдруге зайняв крісло депутата Львівської обласної ради. На цей раз Тарас балотувався по 32-му мажоритарному округу (Золочівський район) як кандидат від "Української Народної Партії".
• 2012 рік – Батенко спробував стати народним депутатом. Як самовисуванець балотувався по одномандатному виборчому округу № 123 (Львівська область). Але з результатом у 23,52% голосів виборців зайняв лише друге місце, пропустивши вперед представницю об’єднаної опозиції Лідію Котеляк (30,12%).

Як активний політик Тарас Батенко все ж знаходив час і для викладацької, і для наукової роботи. Він автор близько 300 публікацій, серед яких понад десяток відомих книг. У них вчений досліджував національно-визвольний рух в Українській РСР, становлення авторитарного режиму у пострадянській Росії. Серед них:

• "Свіча Михайла Гориня. Штрихи до портрета", 1995.
• "Опозиційна особистість: друга половина XX сторіччя", 1997.
• "Народність", 1998, співавтор.
• "Анатоль Вахнянин. Біля джерел національного відродження", 1998.
• "Нариси історії українського руху опору кінця 50-х — початку 90-х рр.", 1999.
• "Я повстаю, отже, я існую…", 1999.
• "Королі СНД. Портрети дванадцяти президентів", 2000.
• "Прелюдія Путіна. Перебудова в Кремлі", 2001.
• "Путін. Народження диктатора", 2014.

Парламентська діяльність

• У 2014 році Тарас Батенко взяв реванш за невдале балотування 2012 року. На тому ж 123-му виборчому окрузі він здобув упевнену перемогу, отримавши 50,89% голосів виборців. На цей раз політик був кандидатом від Блоку Петра Порошенка.
• У Верховній Раді 8-го скликання Батенко до листопада 2015 року входив до складу фракції БПП, потім став позафракційним. Був головою підкомітету з питань нафтової, нафтотранспортної галузі і нафтопродуктозабезпечення Комітету ВРУ з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.

Батенко Тарас на трибуні Верховної Ради (фото: facebook.com/t.batenko)

• В травні 2016 року Батенка обрали головою політичної ради партії "Українське об'єднання патріотів — УКРОП", а в березні 2018 року він став головою цієї партії.
• У Раді 8-го скликання політик прогуляв понад 40% засідань свого комітету, підготував 91 законопроєкт і 14 разів виступав перед колегами.
• У липні 2019 року, на позачергових виборах народних депутатів України, в одномандатному виборчому окрузі № 123 як самовисуванець отримав найбільше голосів виборців - 35 944 (45,05 %), і це був найкращий показник серед мажоритарників Львівської області.
• Після прийняття присяги народного депутата Батенко увійшов до Комітету з питань бюджету і був обраний співголовою депутатської групи "За майбутнє" у Верховній Раді України 9-го скликання.

Співголови депутатської групи "За майбутнє" Тарас Батенко та Віктор Бондар

• Квітень 2020 року - Тарас Батенко увійшов до складу Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України.
• У травні 2020 року на базі депутатської групи "За майбутнє" була створена однойменна партія, яку очолив близький до Коломойського Ігор Палиця. Тепер депутатська група мала назву "Партія "За майбутнє", її очолювали ті ж депутати.

Критика та скандали

Перші вагомі критичні матеріали щодо Тараса Батенка побачили світ ще на початку 2000-х, коли він працював у Львівській обласній державній адміністрації.

Зокрема у 2005 році львівська "Наша Україна" вирішила, що єдиним кандидатом на посаду міського голови буде колишній очільник міста Василь Куйбіда. Проте Батенко ігнорував рішення міської парторганізації і вирішив підтримати свого товариша Андрія Садового, який теж претендував на цю посаду. Тарас зумів переконати голову Львівської ОДА Петра Олійника, що став на сторону Садового і дезорієнтував міську партійну організацію. В результаті, у 2006 році міським головою обрали Садового.

У 2008 році видання "Zaxid.net" писало, що заступник голови Львівської ОДА "Тарас Батенко, замість того, щоб займатися формуванням сучасного культурно-політичного середовища та громадянського суспільства, зайнявся політичними інтригами та формуванням власного іміджу". Керівник фракції "Пора" Богдан Кук теж негативно оцінив роботу Батенка в облдержадміністрації. Він заявив, що “Львівська ОДА в особі Тараса Батенка, втратила контроль над гуманітарною політикою області".

Балотування Батенка як самовисуванця на парламентських виборах 2012 року теж викликало шквал обурення громадськості. Адже єдиним кандидатом від об’єднаної опозиції була затверджена Лідія Котеляк, а політик виступив фактично проти неї, що могло розколоти електорат в умовах жорсткого протистояння демократичних сил і Партії регіонів.

З 2014 року ЗМІ постійно записують Батенка у команду Коломойського, навіть писали про те, що олігарх має намір призначити політика керівником Львівщини. Але поступово така інформація перестала розглядатись як сенсація і громадськість втратила інтерес до теми зв’язків Коломойського і нардепа. А останній гучний скандал спіткав Батенка влітку 2019 року, коли партія "УКРОП", яку він очолював, збанкрутувала. Працівники партійних офісів не отримали зарплати за кілька місяців, а ЗМІ писали, що це наслідок недолугої політики голови партії Тараса Батенка.

А у 2020 році нардеп був одним із 46 своїх колег, що оскаржили у Конституційному суді України окремі положення закону "Про запобігання корупції" та Кримінального кодексу України. Наслідком цих дій стало скасування кримінальної відповідальності за брехню у деклараціях та обмеження доступу до них.