Бондар Віктор

Бондар Віктор – політик, підприємець, кандидат юридичних наук. Колишній голова Дніпропетровської ОДА, заступник голови Секретаріату Президента у 2006 – 2007 роках, заступник голови Державної митної служби України з 2010 по 2012 рік, ексміністр транспорту та зв’язку України, колишній регіонал, ексзаступник голови партії "Єдиний центр" та ексголова партії "Відродження". Кандидат на посаду Президента України у 2019 році

Місце народження

Народився 5 листопада 1975 року в місті Ленінград (нині – Санкт-Петербург).

Освіта

• 1997 рік - закінчив юридичну академію України ім. Ярослава Мудрого за фахом правознавство, кваліфікація — юрист.
• 2004 рік - закінчив Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут" за спеціальністю "інформаційні управляючі системи та технології", кваліфікація — аналітик комп'ютерних систем.
• Захистив кандидатську дисертацію та отримав науковий ступінь кандидата юридичних наук.

Родина

Колишня дружина – Бондар Алла Василівна. Розлучились у 2016 році. Від цього шлюбу у Віктора четверо дітей. Троє синів – Микита, Кирило, Максим і донька Дарина. Діти проживають з матір’ю.

Зараз у Віктора Бондарястосунки з Інною Анісімовою, що підтверджують численні спільні фотографії у їх соціальних мережах.

Біографія, відзнаки та нагороди

• Віктор народився у сім’ї військового. Його родина у 1982 році переїхала до Києва. Батько вийшов на пенсію і працював начальником станції метрополітену. Він хотів, щоб син теж став військовим і влаштував хлопця до Суворовського військового училища, яке Віктор закінчив у 1992 році. Але кар’єра військового юнака не цікавила і він здобув освіту юриста.
• 1993 – 1996 роки – ще навчаючись у юридичній академії Бондар разом з партнером заснував юридичну фірму "Сталкер", якою керував до 1996 року.
• 1996 - 1997 роки – Бондар працював радником з юридичних питань президента АТ "Фінансово-промислова група "Сигма" (м. Харків).
• 1997 - 1999 роки - обіймав посаду заступника директора ТОВ "Європейський фонд розвитку".
• 1999 - 2000 роки – юрист став головою правління ВАТ "Донецький м'ясокомбінат".
• Липень - вересень 2000 року – Бондар переїхав до столиці та став віцепрезидентом ТОВ "Українські комунікації".
• 2000 – 2001 роки – почалась його кар’єра на державній службі, в Секретаріаті Кабінету Міністрів України. Він отримав посаду керівника Центру інформаційних ресурсів.
• Травень – червень 2001 року – Бондар став заступником начальника управління інформаційних ресурсів.
• 2001 – 2002 роки – призначений начальником управління стратегії розвитку інформаційних ресурсів та технологій Департаменту внутрішньої політики.
• 2002 – 2005 роки - начальник управління стратегії розвитку інформаційних ресурсів та технологій, а з 2003 року – заступник директора Департаменту зв’язків з Верховною Радою України та моніторингу інформації.
• Червень – вересень 2005 року – Бондар отримав призначення на посаду першого заступника Міністра транспорту та зв’язку України.
• 2005 – 2006 роки – протягом року обіймав посаду Міністра транспорту та зв’язку. Був наймолодшим членом уряду, оскільки обійняв посаду у віці 29 років.
• 2006 – 2007 роки – працював заступником Глави Секретаріату Президента України.  Розв'язував питання регіональної політики та кадрів.
• 2007 – 2010 роки – з вересня по грудень 2007 року виконував обов’язки голови Дніпропетровської ОДА, а з грудня став повноцінним керівником облдержадміністрації.

Бондар Віктор голова Дніпропетровської ОДА (фото: facebook.com/bondarndm)

• 2010 - 2011 роки – затверджений на посаді заступника голови Державної митної служби України.
• 2011 - 2012 роки – працював керівник організаційно-розпорядчого департаменту Держмитслужби.
• Після 2012 року на державній службі більше не перебував, а неодноразово обирався до складу українського парламенту.

Має численні відзнаки й нагороди:

• 2002 рік – отримав Почесну грамоту Кабінету Міністрів України.
• 2005 рік – отримав подяку Прем’єр-міністра України.
• 2006 рік – Бондар був нагороджений Хрестом офіцера Ордену "За заслуги перед Литвою".
• 2008 рік – Президент України нагородив чиновника орденом "За заслуги", III ступеня.
• 2001 рік – нагороджений нагрудним знаком Митної служби "Золота зірка "За заслуги".

Кар’єра політика

• Очевидно, що становлення Бондаря як політика відбулось під безпосереднім керівництвом Віктора Балоги, заступником якого він був з 2006 по 2007 рік.
• Спочатку чиновник декларує себе як послідовного прихильника Віктора Ющенка, перебуває в лавах партії Народний Союз Наша Україна. Його обирали до складу керівних органів цієї політичної сили.
• У 2008 році, разом з частиною відомих політиків, Бондар покидає НСНУ і вступає в партію "Єдиний центр", де його обирають заступником лідера партії. Але тут політик довго не затримується й у 2009 році покидає "Єдиний центр", Він декларує необхідність об’єднання всіх демократичних сил в одну проєвропейську політичну партію, агітує на підтримку Юлії Тимошенко під час президентських перегонів 2009-2010 років. В цей період Бондар перебував на посаді голови Дніпропетровської ОДА, Що цікаво, його призначили по квоті Партії регіонів і звільнили лише після перемоги Віктора Януковича, коли обласна рада висловила політику недовіру. Здавалось, що політична кар’єра Бондаря закінчилась, проте він отримав посаду заступника голови Державної митної служби по квоті КПУ. З цього часу високопосадовець не особливо переймається якимись принципами у політиці.
• В грудні 2010 року Віктора Бондаря заарештували, але через 4 дні звільнили під підписку про невиїзд. Керівник Державної митної служби Ігор Калєтнік не позбавив Бондаря посади, але Янукович в березні 2011 року звільнив його своїм указом. Тоді Калєтнік призначив опального політика директором одного з департаментів. А у вересні 2011 року справу Бондаря закрили за відсутністю складу злочину.
• В 2011 – 2012 роках Бондар політикою не займався, але восени 2012 року націлився на депутатський мандат.
• Майбутній нардеп обрав 191-й виборчий округ на Хмельниччині, де в кількох селах проживали його родичі. Він балотувався як незалежний кандидат, самовисуванець. Очевидно Бондар найшов спільну мову з місцевими елітами, тому що переміг висуванця від Партії регіонів, голову облради Миколу Дерикота. Після перемоги, нардеп з іншими самовисуванцями від Хмельниччини вступив до фракції ПР, але депутатську картку не віддав і публічно відмовився вступати в партію.

Бондар Віктор у Верховній Раді. 2012 рік (фото: facebook.com/bondarndm)

• У лютому 2014 року політик вийшов зі складу фракції Партії регіонів, заявивши, що обіцяв своїм виборцям європейський вибір, а влада відмовилась від цього курсу, чим ледь не спровокувала громадянську війну. Після цього Бондар став одним зі співзасновників депутатської групи "Суверенна Європейська Україна".
• На позачергових парламентських виборах в жовтні 2014 року політик знову переміг у 191-му окрузі як мажоритарник. У Раді спочатку вступив до депутатської групи "Воля Народу". З 2015 по 2019 роки Бондар очолював партію "Відродження", а з 2017 року був головою фракції цієї партії.

Бондар Віктор (фото: facebook.com/bondarndm)

• В січні 2019 року Центральна виборча комісія зареєструвала Віктора Бондаря кандидатом в Президенти на чергових виборах 31 березня. Правда підтримки виборців він не отримав (за нього проголосувало лише 0,11%).
• Зате літом цього року Бондар взяв реванш. На позачергових парламентських виборах він втретє переміг на своєму 191-му округу, здолавши на цей раз "слугу народу" Марину Потапову. В червні політик вийшов з партії "Відродження", заявивши, що для нього неприйнятна співпраця з "Опозиційним блоком", яку підтримують більшість однопартійців. В серпні 2019 року нардеп став співголовою депутатської групи "За майбутнє".

Бондар Віктор (фото: facebook.com/bondarndm)

Критика та скандали

За місяць до виходу з фракції ПР у 2014 році Віктор Бондар голосував за так звані "диктаторські закони" - пакет антидемократичних законів, які суттєво обмежували свободу слова і права громадян.

У Раді 8-го скликання парламентар був відомий як один з найбільших прогульників. Журналісти неодноразово вказували на його "кнопкодавство".

Але найбільшим скандалом стала "схема", яку в проєкті "Наші гроші" назвали іменем політика. Віктор Бондар придумав як побудувати висотку в центрі столиці, користуючись простроченими дозволами та скасованими угодами.

Все почалось в часи президентства Ющенка, коли міністр, а пізніше заступник керівника Секретаріату Президента став засновником компанії "Будінформ", якій згодом надали в оренду земельну ділянку біля Олександрівської лікарні для будівництва житлового будинку. Проте з’ясувалось, що ця ділянка відноситься до території громадських будівель та споруд і будувати тут житло не можна. Але у 2010 році компанія якимось дивом отримала містобудівні умови (МУО) на будівництво. На цьому біла смуга закінчилась, бо президентом став Віктор Янукович. Проблеми колишнього губернатора вплинули й на будівництво, яке так і не розпочалось. У 2011 році вступив в дію закон, згідно з яким видані раніше МУО були дійсними ще два роки, до березня 2013 року. У 2012 році суд по позову прокуратури розірвав угоду оренди земельної ділянки.

Але в лютому 2014 року, коли всі були зосереджені на політичних подіях, апеляційний суд з невідомих причин дозволив компанії Бондаря подати скаргу, а у квітні скасував рішення про розірвання угоди оренди. Київрада спізнилась з поданням касаційної скарги. Тепер, коли оренду землі відновили, справа дійшла до МУО. З новими документами вирішили не ризикувати. Скандальновідомий Андрій Вавриш з Департаменту містобудування в січні 2015 року підтвердив можливість використання прострочених МУО. Окружний адміністративний суд теж визнав МУО дійсними. Проте ще до судового рішення компанія "Будінформ" отримала в ДАБІ дозвіл на будівельні роботи. Що ж, будинок на 34 поверхи буде гідною винагородою за уміння "розв'язувати питання".

А у 2020 році Віктор Бондар знову "прославився", коли став одним з ініціаторів подання до Конституційного Суду, на підставі якого було скасовано статтю Кримінального кодексу України про незаконне збагачення.