Городовенко Віктор

Городовенко Віктор

Український правознавець, доктор юридичних наук, суддя Конституційного Суду України

Городовенко Віктор – типовий представник судової системи часів Кучми - Януковича з науковими ступенями, десятком відзнак та густим корупційним шлейфом

Місце народження

Народився 22 лютого 1968 року в місті Мелітополь, Запорізької області.

Освіта

  • 1993 рік – закінчив судово-прокурорський факультет Української юридичної академії в Запоріжжі.
  • 2006 рік - захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему: "Проблеми незалежності судової влади".
  • 2013 рік – надано вчене звання доцента.
  • 2013 рік — захищає дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему: "Принципи судової влади".
  • 2019 рік – надано вчене звання професор.
  • 2020 рік – обраний членом-кореспондентом Національної академії правових наук України.

Родина

Одружився ще в студентські роки. Дружина – Світлана Миколаївна, за фахом учитель образотворчого мистецтва.

Доросла дочка Вовк Анастасія Вікторівна проживає у власній родині.

Коротка біографія

  • 1986–1988 роки - проходив військову службу в лавах Радянської Армії.
  • 1988 – 1993 роки – навчання в Українській юридичній академії.
  • 1993 рік – отримав посаду судді Мелітопольського міського суду.
  • 2003 рік – очолив Мелітопольський районний суд.
  • Лютий 2004 року – обраний суддею безстроково.
  • Квітень 2004 року – призначений головою Мелітопольського міськрайонного суду.
  • 2005 рік - призначений головою апеляційного суду Запорізької області.
  • Листопад 2017 року -  XIV позачерговий з'їзд суддів обрав Віктора Городовенка суддею Конституційного суду України за своєю квотою. Його кандидатуру підтримали 186 з 287 присутніх делегатів з'їзду.
  • Крім роботи в Конституційному суді, він професор кафедри історії і теорії держави та права Запорізького національного університету.

Професійні досягнення та відзнаки

Біографія Віктора Городовенка свідчить, що, крім фахової та наукової роботи, він намагався займати активну громадську позицію, особливо в своєму професійному середовищі.

Так, в 1996–2001 роках суддя перебував у складі робочої групи Канадсько-Українського проєкту судової реформи зі створення модельних судів в Україні, брав участь у розробці та підготовці Кодексу професійної етики судді.

З 2001 року він представляє Україну в Консультативній раді європейських суддів при Комітеті міністрів Ради Європи (м. Страсбург).

2015 рік – Городовенко починає працювати членом робочої групи з підготовки висновків Консультативної ради європейських суддів.

З 1999 по 2005 роки – суддя обирався делегатом IV, V, VI, VII з’їздів суддів України.

2002 рік – Городовенка обрали головою Ради суддів Запорізької області.

2005 рік – він стає членом Ради суддів України.

Досьє Віктора Городовенка також інформує, що його обирали головою Координаційного суддівського центру Національної школи суддів України, а також секретарем Консультативної ради голів судів при Вищій раді правосуддя.

Наукові ступені та вчені звання судді вказують на його активну наукову роботу. Він опублікував понад 90 наукових та навчально-методичних робіт. Основні теми – судова етика, незалежність судової влади, організація роботи суду, становлення судових та правоохоронних органів в незалежній Україні.

Суддя є членом спеціалізованої вченої ради в Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого, а в 2014 – 2017 роках  Віктор Городовенко був членом спеціалізованої вченої ради у Класичному приватному університеті. Крім того, він є  членом редакційних колегій науково-практичного журналу "Вісник кримінального судочинства", загальнодержавного науково-практичного та науково-методичного юридичного видання "Слово Національної школи суддів України", загальнодержавного періодичного видання "Вісник Конституційного Суду України".

2001 та 2005 роки – Віктора Городовенка нагороджують грамотами Верховної Ради України.

2008 рік – йому надано звання "Заслужений юрист України".

В 2016 році він стає лауреатом Премії імені Ярослава Мудрого.

Крім того, суддя нагороджений відзнаками Міністерства юстиції України, Вищої ради юстиції, Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Критика та скандали

Діяльність судді, що в часи Кучми-Януковича робив успішну кар’єру, без скандалів неможлива. Так відомо, що з 2005 по 2017 рік Городовенко очолював Апеляційний суд Запорізької області. Власне, перебування його цей термін на такій посаді є порушенням закону, адже в 2010 році були встановлені обмеження, згідно з якими голова апеляційного суду обирається на 2 роки і не більше 2-х разів.

Після 2014 року суддя уникнув резонансної критики, оскільки вважався людиною Порошенка (досьє Порошенка Петра). Лише через кілька місяців після Революції гідності був скандал з запорізьким обласним прокурором Олександром Шацьким. Городовенко віддав справу про розгін запорізького Майдану в Кіровоградський суд, а прокурор заявив, що це спроба судді "розвалити справу".

В 2016 році суддю знову згадують, і на цей раз теж не з приємного для нього приводу. Переглянули так звану справу паламарів, яку сфальсифікували в 2011 році. Суть справи – коли підірвали Свято-Покровську церкву в Запоріжжі, і Янукович дав три дні на розкриття злочину, правоохоронці схопили перших, хто попав під руку. Ними і стали паламарі, проти яких швидко "зліпили" обвинувачення. І відверту маячню з юридичної точки зору суд приймає до розгляду. "Винуватці" отримують терміни ув’язнення, а обласний апеляційний суд, яким керує досвідчений юрист Городовенко, залишає цю відверту фальсифікацію без змін. Пізніше невинно засуджених визнали політв’язнями, а громадськість вимагала покарати "перевертнів" у погонах та мантіях. Але для Городовенка ця справа не мала ніяких наслідків.

Вже в 2019 році, коли в Україні знову змінилась влада, Городовенку вкотре пригадали старі "подвиги", розраховуючи, що тепер він залишився без прикриття влади і покарання не уникне.

Про одну з таких справ написав портал "Антикор" в грудні 2019 року. Колишній суддя з запорізької області Ушатий І.Г. звинуватив Городовенка у вимаганні хабаря за призначення на посаду в розмірі 100 тисяч доларів. Коли Ушатий відмовився давати цей хабар, в його родича Майсака О.Г. Городовенко в змові з суддями і чиновниками  "віджав" новий двоповерховий будинок в центрі міста Токмак шляхом фальсифікації документів. Усі спроби потерпілих відстояти свої права у судах закінчились нічим і тепер вони надали всі документи і факти про скоєння злочину для покарання зловмисників. Шевченківський суд Києва зобов’язав ДБР розпочати провадження по цій справі.

А журналіст газети "Правда Мелітополя" Микола Колесников звернувся безпосередньо до президента Володимира Зеленського (досьє Зеленського Володимира). Він звинуватив Городовенка в тому, що, "бувши  суддею Запорізькій області, відібрав сотні квартир у інвалідів, а щоб пограбовані і їх сім'ї не заважали йому продовжувати грабунки, то цих самих інвалідів Городовенко закривав в психлікарню Мелітополя ".

Досьє Віктора Городовенка нагадує, що і призначення його суддею Конституційного Суду України супроводжувалось скандалом. З’їзд суддів обирав його з порушенням закону, без альтернативи, без проходження конкурсного відбору, як вимагає закон 2016 року.

Під час роботи в Конституційному судді Городовенко також неодноразово потрапляє у скандали. Так, у жовтні 2019 року він підтримує резонансний вердикт КСУ щодо скасування статі про незаконне збагачення.

Суддя КСУ Городовенко Віктор (фото: pravo.ua)

Раніше, не зморгнувши оком, суддя голосує за такі сумнівні рішення:

  • позбавлення можливості НАБУ блокувати корупційні договори підприємств;
  • дозвіл не платити допомогу постраждалим поліцейським;
  • перерахунок пенсій для прокурорів;
  • схвалення президентського проєкту про скасування адвокатської монополії.

А повноваження Городовенка в КСУ закінчуються лише в 2026 році.

Дата публікації: 29.01.2021
Дата останньої зміни: 17.08.2021