Предиткевич Олександр: «Наші друзі та рідні гинуть на війні - і ми не можемо залишатися осторонь»
Інтерв’ю з адвокатом, громадським діячем та засновником Глобального економічного Україно-Іспанського форуму
Біографія Іванни Климпуш-Цинцадзе – члена команди Петра Порошенка, депутатки Верховної Ради України VIII та IX скликань, віцепрем'єр-міністра в уряді Володимира Гройсмана, експерта з питань євроатлантичної інтеграції.
Народилась 5 липня 1972 року в місті Київ.
В 1994 році – закінчила Український державний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова за фахом "Дефектологія, олігофренопедагогіка і логопедія".
В 1998 році – закінчила Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, отримала ступінь магістра з міжнародних відносин.
Чоловік – Арчіл Володимирович Цинцадзе, колишній грузинський військовий та дипломат.
Діти – доньки Соломія та Меланія, відповідно 17 та 13 років (станом на січень 2020 року).
Климпуш-Цинцадзе Іванна Орестівна виросла в Києві. Її батько після здобуття Україною незалежності швидко просунувся у вищі ешелони влади – міністр транспорту, депутат ВРУ 2-го і 4-го скликань, радник прем’єр-міністра України, Надзвичайний та Повноважний посол України в Угорщині та Словенії. Завдяки цьому у біографії Іванни Климпуш-Цинцадзе з’явились записи про навчання у 1992 році в літній школі Гарвардського університету, а в 1993 році вона вивчала міжнародні відносини в Державному Університеті штату Монтана. Дід Іванни Дмитро був відомим українським націоналістом, одним із лідерів Карпатської Січі. Зрозуміло, що в таких обставинах у дівчини сформувався чіткий антиросійський і проєвропейський світогляд.
Коли звернути увагу на попередній розділ досьє Іванни Климпуш-Цинцадзе, одразу помітно що всі 20 років перед обранням до ВРУ (крім п’яти років роботи в BBC) вона працювала виключно в недержавних українських та міжнародних структурах євроатлантичного спрямування.
Крім вказаних в досьє громадських структур, які були місцем роботи Климпуш-Цинцадзе, вона постійно співпрацювала з іншими об’єднаннями. Її було обрано членом правління громадських організацій "Український медіацентр" та "Асоціація випускників "Аспен-Україна". Майбутній політик входила до наглядових рад ГО "Інститут економічних досліджень та політичних консультацій" і ГО "Український інститут публічної політики". Співавтор книги "Чорноморський регіон: співробітництво і безпека".
У Раді 8-го скликання працювала Першою заступницею Голови Комітету Верховної Ради України у закордонних справах, очолювала Постійну делегацію Верховної Ради України у Парламентській Асамблеї НАТО. Крім того, очолювала міжпарламентську групу друзів "Україна — ЄС", групу з міжпарламентських зв'язків з Грузією, була Першою заступницею співголови групи з міжпарламентських зв'язків з США. Досьє Іванни Климпуш-Цинцадзе також інформує, що вона була чи не найактивнішим лобістом прийняття "безвізових" законів, невтомним критиком будь-яких спроб звернути з євроінтеграційного шляху.
Після обрання її віцепрем'єр-міністром з питань євроінтеграції в уряді Гройсмана (досьє Гройсмана Володимира) основні зусилля Іванна Климпуш-Цинцадзе спрямовує на подолання так званого процесу втоми в ЄС (як від антиросійських санкцій, так і від постійного розв'язання українських проблем).
З 2019 року вона послідовний опонент Зеленського (досьє Зеленського Володимира) і його команди. Після її обрання у Раду 9-го скликання по списку партії "Європейська Солідарність", Климпуш-Цинцадзе продовжує займатись проблемами інтеграції в ЄС та активно виступає проти будь-яких поступок Путіну.
У Іванни Климпуш-Цинцадзе, крім європейської інтеграції, є ще один пріоритетний напрям – розв'язання проблем гендерної рівності в Україні. Її активність щодо цієї тематики – зовсім не проблеми агітації за стандарти ЄС, а глибокі внутрішні переконання. Саме тому з 2017 року, коли уряд назвав гендерну рівність одним із пріоритетів, Климпуш-Цинцадзе стала першою відповідальною особою у Кабміні за цей напрям роботи. В листопаді 2017 року вона виступає одним з організаторів Першого Українського Жіночого Конгресу. А у 2019 році Климпуш-Цинцадзе разом з Іриною Геращенко (досьє Геращенко Ірини), Марією Іоновою та Іриною Фріз створюють платформу "Безпека. Жінки. Мир". Її мета – зберегти й поглибити всі досягнення у сфері гендерної політики, домогтись, щоб рівність чоловіків та жінок стала свідомою потребою суспільства. Активістки вбачають своїм завданням добитись ратифікації Стамбульської конвенції (про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству). Через нерозуміння її суті частиною суспільства вона так і не ратифікована з 2016 року і лежить на доопрацюванні у Раді.