Коболєв Андрій

Коболєв Андрій – український підприємець, топменеджер, керівник "Нафтогазу України" до 28 квітня 2021 року, отримувач рекордної в історії України премії.

Місце народження

Народився  16 серпня  1979 році у м. Києві.

Освіта

2000 рік – закінчив Інститут  міжнародних відносин при Київському університеті імені Т. Г. Шевченка, де отримав ступінь магістра міжнародних економічних відносин.

Родина

Батько — Коболєв Володимир Павлович, відомий вчений-геофізик, доктор геологічних наук, професор, автор 245 наукових праць. З дружиною розлучений.

Мати – Наталя Коболєва, понад десять років проживає у США.

Андрій Коболєв розлучився у 2017 році. Колишня дружина – Зоряна Коболєва. Були у шлюбі з 2003 року, в родині народилось троє дочок.

Коротка біографія

• У 1999-2002 роках – працював в українському підрозділі міжнародної консалтингової й аудиторської компанії PricewaterhouseCoopers (PwC) консультантом з питань управління, спеціалізуючись в питаннях стратегічного управління та корпоративних перетворень. PwC одна з провідних аудиторських компаній світу,  входить у четвірку найавторитетніших фірм цієї галузі. Сюди ж роком раніше влаштувався Юрій Вітренко, з яким в Андрія склались тривалі дружні та ділові відносини.
• 2002 рік —  перейшов на роботу в НАК "Нафтогаз України", починав з посади головного спеціаліста департаменту економіки та цінової політики. Одночасно з ним в "Нафтогаз" перейшов і Юрій Вітренко.

Андрій Коболєв та Юрій Вітренко (фото: Facebook)

• З 2006 по 2007 рік Коболєв обіймав посаду директора департаменту корпоративних фінансів та цінової політики.
• У 2008-2010 роках — радник голови правління компанії НАК "Нафтогаз України" Олега Дубини.
• На останніх двох посадах брав участь у численних переговорах з ВАТ "Газпром". Впродовж 2004-2010 років координував процес залучення кредитних коштів від міжнародних банків на суму близько 2 млрд доларів. Під час роботи в НАК "Нафтогаз" займався реструктуризацією зовнішнього боргу компанії, пропонуючи формально обміняти єврооблігації та інші зобов'язання на нові єврооблігації.
•  З 2010 року — співвласник та радник в інвестиційній компанії "AYA Capital". Цей офшор вони з Юрієм Вітренком створили ще у 2006 році, а згодом зареєстрували і клон компанії "AYA Securities" для роботи в Україні. Вітренко раніше покинув роботу в "Нафтогазі" і став генеральним директором нової фірми.
• У березні 2014 року Андрій Коболєв був призначений головою правління НАК "Нафтогаз України" замість Євгена Бакуліна. Він одразу підтягнув свого товариша Юрія Вітренка на посаду директора з розвитку бізнесу, а через кілька років призначив його виконавчим директором НАК "Нафтогаз України".

Коболєв Андрій (фото: Facebook)

• "Нафтогаз" було реорганізовано в успішне прибуткове підприємство. Нове керівництво компанії зуміло забезпечити перемогу в міжнародних судах над "Газпромом", наростити видобуток вітчизняного газу.
• Проте з 2020 року ситуація в "Нафтогазі" погіршилась. Через загострення конфлікту компанію покинув Юрій Вітренко, який одразу ж став головним критиком Коболєва.
• 28 квітня 2021 року Кабмін визнав незадовільною роботу наглядової ради та правління "Нафтогазу", припинив повноваження наглядової ради та звільнив з посади голову правління Андрія Коболєва. На його місце був призначений Юрій Вітренко.

На чолі "Нафтогазу": досягнення та провали

Андрій Коболєв очолив "Нафтогаз" у березні 2014 року. Компанія була в надзвичайно скрутному становищі – збитки понад 85 млрд гривень, залежність від постачання російського газу, невигідний контракт на поставку блакитного палива за принципом "бери або плати".

Нова команда Андрія Коболєва зуміла радикально змінити ситуацію і вивести компанію на провідні позиції (не лише в Україні) по багатьох показниках.

Найперше, було припинено дію ганебної угоди з "Газпромом" і Україна нарешті позбавилась залежності від російського газу.

Підписані угоди на поставку "реверсного" газу з Європи забезпечили усі потреби країни у паливі.

Було проведено реформу корпоративного управління, що унеможливила політичне корупційне втручання в управління компанією, запроваджено функцію внутрішнього аудиту та фінансового контролю.

З 2014 року регулярно оприлюднюється перевірена аудитором фінансова звітність.

Компанія стала однією з перших учасників системи електронних закупок ProZorro.

Перемогою завершився судовий позов до "Газпрому" по транзиту та стосовно ціни на російський газ для України. Газпром зобов'язаний виплатити Нафтогазу 2,56 млрд доларів.

Саме за правління Коболєва державна газовидобувна компанія стала прибутковою, але ціною цього стало підвищення ціни на газ для промисловості та з другої половини 2021 року для населення.

З отримувача дотацій "Нафтогаз" став одним з найбільших платників податків, що, як казав Коболєв, забезпечувало кожну сьому гривню надходжень до бюджету. Так компанія сплатила у 2018 році – 136,5 млрд грн, у 2019 році – 120,3 млрд грн, у 2020 році – 141,5 млрд грн.

На внутрішньому газовому ринку було покладено край корупційним діям компанії Фірташа "Регіональна газова компанія", що роками спекулювала державним газом.

Після різкої критики за шалені премії Коболєв зумів поліпшити власний імідж, пообіцявши перерахувати всю зарплату за 2019 рік у три благодійні фонди.

Щодо провалів, то їх теж вистачало. Багато чого з обіцяного Коболєвим реалізувати не вдалось.

Компанії не вдалось забезпечити потреби країни газом власного видобутку. А голова правління навіть переконував, що до кінця 2020 року Україна може стати експортером газу.

Керівництву "Нафтогазу" так і не вдалось здійснити обіцяний вихід компанії на первинне публічне розміщення та продаж акцій (ІРО).

У контракті Коболєва є пункт щодо забезпечення збільшення власного видобутку газу. Проте цього не сталось, а у 2019 році вже спостерігалось падіння на 1,4% у порівнянні з 2018 роком.

У 2020 році, через кризу, пандемію, борги за поставлений газ і встановлені урядом низькі ціни у "Нафтогазі" вперше після 2015 року зафіксовані збитки. Хоча це і наслідок об’єктивних причин (в тому числі виведення з підпорядкування НАК прибуткової газотранспортної системи), неприємний факт істотно зіпсував імідж Коболєва.

Ще бувши на посаді виконавчого директора "Нафтогазу" Юрій Вітренко оприлюднив документ, у якому звинуватив безпосередньо голову правління в тому, що організаційна трансформація компанії суттєво відстає від прийнятих планів та графіків, і це закінчиться "серйозним дефіцитом грошових коштів у 2020 році, який буде викликаний відсутністю доходів від транзиту газу". Так і сталось.

Ці негативні фактори дали уряду формальні підстави піти на порушення закону та звільнити Коболєва з посади.

Скандали та критика

Перший гучний скандал спіткав Коболєва у 2015 році, коли він намагався повернути "Укрнафту" від Ігоря Коломойського під контроль держави. Рада навіть прийняла оновлений Закон "Про акціонерні товариства", щоб Коболєв швидше змінив менеджмент Коломойського. Проте керівник "Нафтогазу" незрозуміло зволікав цілих три місяці, і олігарх зумів за цей час вивести в офшор близько 12 млрд грн. По цьому факту ГПУ навіть завела на Коболєва карну справу.

А незабаром нагодився новий скандал. Виявилось, що керівник НАК не задекларував розкішний котедж біля Київського моря, що коштує понад мільйон доларів. Лише на його обслуговування Коболєв витрачав понад 100 тисяч гривень на рік. 

Проте найбільше збурила суспільство інформація про захмарні зарплати та премії у "Нафтогазі". З’ясувалось, що середньомісячна зарплата у Коболєва понад 2 млн грн. Це розлютило не лише простий люд, а навіть високопосадовців з Грушевського та Банкової. А у 2018 році, після перемоги у Стокгольмському арбітражі, коли в "Нафтогазі" прийняли рішення виділити на премії понад 45 млн доларів, особисто Коболєв отримав 7,9 мільйона доларів і більшість коштів швиденько перевів у США на рахунки своєї матері. У бідній країні, де не вщухає війна, це викликало шквал обурення. Коболєв довго виправдовувався, брав зобов’язання цілий рік віддавати зарплату у благодійні фонди, проте з того часу в суспільстві він став сприйматись як негативний персонаж, нарівні з олігархами та казнокрадами.