Міндіч Тімур

Міндіч Тімур Михайлович представник близького оточення Зеленського, фігурант низки корупційних скандалів та розслідувань, який переховується за межами України

Дата  народження, родина, дружина та діти

Тімур Міндіч народився 16 вересня 1979 року в місті Дніпропетровськ (нині – Дніпро) в єврейській сім’ї. Його батьки Михайло і Стелла Міндічі згодом стали підприємцями. Серед рідні Тімура відомо про старшу на три роки сестру Любов та двоюрідного брата Леоніда, пізніше залученого до шахрайських схем.

Батько Міндіча помер в Ізраїлі в 2006 році, а мати згодом стала активісткою жіночого руху єврейської громади міста.

В 2010 році Тімур одружився з бізнесвумен Катериною Вербер, яка є донькою фешн-директорки московського ЦУМа і віцепрезидентки компанії "Меркурі" (продаж предметів розкоші) Алли Вербер. Жінки раптово не стало у 2019 році через менінгококовий сепсис. Вона була однією із найвпливовіших персон у російській модній індустрії. Зі своїм чоловіком Алла Вербер розлучилась через три роки після народження доньки.

На фото: Алла Вербер

Катерина народилась в Канаді, потім проживала в США та Великій Британії. Вищу освіту здобувала в Единбурзі, де вивчала літературу. Вербер мріяла стати журналісткою, але вирішила піти стопами мами й почала трудовий шлях у фешн-індустрії. Вона протягом кількох років працювала баєром ЦУМу і мережі бутиків "Барвіха Luxury Village". Тоді й відбулось її знайомство з Тімуром Міндічем.

На фото: Дружина Тімура Катерина Вербер

Теща була надзвичайно задоволена зятем.

"Коли я вперше побачила Тімура, то одразу ж зрозуміла: ця людина послана моїй доньці Богом. У ньому є всі якості, які так цінуються у чоловіках нашої родини", – пригадувала якось Алла Вербер в інтерв’ю російським ЗМІ.

Під час сватання, як розповідала вона, Міндіч подарував її доньці Катерині вінтажний годинник Rolex 60-х років.

Теща характеризувала зятя як того, хто любить людей, свята, урочистості і "щоб все було розкішно". "Їхні заручини уже були практично як весілля. Але він хотів дуже велике весілля і доклав до його організації величезні зусилля", – пригадувала Алла Вербер. Тімур і Катерина одружились у Ізраїлі у 2010-му – в Єрусалимі біля Стіни Плачу. На свято запросили пів тисячі гостей, а самі урочистості відбувались чотири дні.

"Тімуру важливо було одружитися саме в Ізраїлі, адже його батько, коли помирав молодим там у шпиталі, сказав: "Мені боляче, що я на твоєму весіллі не буду". Тімур відповів, що влаштує церемонію під ізраїльським небом: "І ти, тату, все побачиш", – розповідала Алла Вербер.

Згодом у подружжя народилося троє дітей: доньки Мішель та Елізабет, а також син Майкл. Першу дівчинку назвали на честь батька Міндіча Михайла.

Після весілля Тімур познайомив дружину з майбутнім президентом Володимиром Зеленським. Згодом вона відкрила перші бутики в Україні люксового бренду Dolce & Gabbana. Підприємиця є власницею українського представництва бренду й сьогодні. Окрім цього, в Україні Катерина відкрила бутики Balmain, Saint Laurent і Polo Ralph Lauren. Бізнес-вумен не веде активно соцмережі від моменту вторгнення росіян в Україну. На її сторінці немає прямого засудження країни-окупантки за злочини.

Щодо Тімура Міндіча, то в інтернеті немає інформації  про його освіту, молоді роки та перші кроки в бізнесі. Можна лише додати, що він має ізраїльське громадянство.

Бізнес та співпраця з Ігорем Коломойським та Володимиром Зеленським

До 2018 року Міндіч взагалі був маловідомим бізнесменом, що займався в основному медіа та девелоперськими проєктами. Ще на початку 2000-х він познайомився з Володимиром Зеленським і пізніше став його партнером по бізнесу. Більш суттєві статки він отримав співпрацюючи з могутнім тоді олігархом Ігорем Коломойським. Спритний молодик один час навіть вважався його майбутнім зятем, нареченим доньки магната Анжеліки. Але відносини були розірвані з ініціативи Коломойського, якому не сподобалось, що Тімур полюбляв «козиряти» його іменем. Проте їх співпраця не закінчилась. В інтерв’ю «Українській правді» олігарх називав Міндіча бізнес-партнером в девелоперських проєктах та деяких незначних бізнесах. Спільні знайомі пригадують, що Коломойський міг публічно його принизити, відправити за чимось на кухню.

До речі, олігарх стверджує що саме Міндіч познайомив його з Зеленським і в певній мірі ініціював їх співпрацю.

На фото: Міндіч і Коломойський під час баскетбольного матчу команд Дніпра і Одеси

Деякий час Тімур працював на телеканалі «1+1», але не спрацювався з Ткаченко і був звільнений.  Але з олігархом не поривав навіть тоді, коли той переховувався від Порошенка за кордоном. Міндіч неодноразово літав до Коломойського в Ізраїль і навіть привіз його в Україну на власному літаку після перемоги Зеленського на президентських виборах. До речі, Тімур став відомим у медіа середовищі, коли у 2018 році з’явився на дні народження Коломойського в Женеві.

На фото: На дні народження Ігоря Коломойського. Женева, 2018 рік

Набагато краще у Міндіча просувалась співпраця з командою «Квартал 95». Він став близьким другом Зеленського, співвласником компанії Студія "Квартал 95" та кіпрської компанії Green Family Ltd, яка реалізовувала продукцію студії за межами України. В серпні 2021 року тодішній перший помічник президента Сергій Шефір став співзасновником компанії "Некст Лайн Продакшн" із виробництва кіно, відеофільмів та телевізійних програм. Серед співвласників разом із ним також значились його брат Борис Шефір, "кварталівський" сценарист та продюсер Андрій Яковлєв та бізнесмен Тімур Міндіч.

Під час виборчих перегонів у 2019 році тоді ще кандидат у президенти Володимир Зеленський приїхав здавати аналізи на автівці, зареєстрованій на Тімура Міндіча. 29 січня 2021 року Володимир Зеленський відсвяткував свій День народження у квартирі Тімура Міндіча на Грушевського, 9. Спочатку про це розповіли журналісти-розслідувачі, згодом це визнав і сам президент.

Щодо власного бізнесу, слід вказати що Тімур в якості продюсера працював над фільмами: "Клятва лікаря" (2021), "Щуролов" (2020), "Укус вовчиці" (2019), "Не відпускай" (2019), "Ментівські війни. Одеса" (2017), "Одиночка" (2016), "Команда" (2016).

Серед активних бізнесів Міндіча – дев’ять компаній із сумарним виторгом 218,6 млн грн у 2024 році, зокрема:

• "Квартал 95" – 120,8 млн грн;
• "Драйв Продакшн" – 42,7 млн грн;
• "Квартал ТВ" – 22,5 млн грн;
• "Стедіум Фемілі" – 14,4 млн грн;
• "Кварцит ДМ" – 10,4 млн грн;
• "Віжн Квартал ТВ" – 5,3 млн грн;
• "Кіностолиця" – 2,5 млн грн;
• "Скай Фуд Сервісес" – 1 200 грн;
• "Кофе Бар Плюс" – 300 грн.

Ще дві компанії (ЗНВКІФ "Генезіс", "Некст Лайн Продакшн") показали нульовий дохід минулого року, а ще чотири ("Гуд Лукінг", БО "Київ Тора Центр", "Контроль Сервіс", "Міжрегіональна торгово-промислова компанія МТК") взагалі не подали фінзвітність у 2024 році. В цілому Міндіч пов’язаний із 17 юридичними особами в Україні, але активні з них лише дев’ять.

Корупційні схеми, реалізовані після 2019 року

Майже не відомий до 2019 року, після перемоги Зеленського на президентських виборах Міндіч стає впливовим тіньовим олігархом. НАБУ і інші структури ще активно вивчають його шахрайства за останні роки, проте деякі його діяння вже і зараз відомі. Він намагався пхати свої загребущі руки всюди, де держава виділяла значні кошти на різні закупки. Не гребував поцупити мільйони з фінансів, виділених для безпосереднього забезпечення воюючих батальйонів та бригад.

Його вплив на кадрові рішення теж зростав з кожним роком. Він успішно лобіював призначення на міністерські посади своїх партнерів по злочинному збагаченню, таких як Олексій Чернишов і Герман Галущенко. Журналісти писали, що після призначення друга Міндіча Чернишова головою «Нафтогазу» шахрай взяв цю структуру під свій контроль. Згодом Міндіча почали називати ледь не неформальним куратором (так званим "смотрящим") енергетичного сектора. Нібито він перейняв ці обов’язки від іншого товариша президента – Сергія Шефіра.

За даними проєкту Схеми, в березні 2020 року бізнесмен тричі відвідував Офіс президента для зустрічі з Андрієм Єрмаком. У цей період у ВР відбувалася підготовка до голосування «антиколомойського закону» № 590, що забороняє повернення націоналізованих банків колишнім власникам. Зрозуміло що Міндіч намагався максимально захистити інтереси свого партнера.

В Bihus.info повідомили про співпрацю з Міндічем власниці компанії Кінокіт Юлії Дроздової, яка до цього працювала юристкою на одній з його фірм, а після придбання компанії Кінокіт отримала за три роки державних замовлень більш ніж на третину мільярда гривень.

Підприємство Fire Point отримує від держави десятки мільйонів на виробництво ударних дронів FP-1 і ракет «Фламінго». Після успішних випробувань Міндіч виявив інтерес до компанії та висловив бажання приєднатися до числа її акціонерів.

«Але з цього нічого не вийшло, бо ми йому відмовили. Це було ще навесні 2024 року», — пояснив головний конструктор підприємства Денис Штілерман, зазначивши, що Міндіч не є співвласником компанії.

За даними нардепа Железняка, до грудня 2024 року Тимур Міндіч був кінцевим бенефіціаром російської компанії New Diamond Technology, що протягом 2024 року принесла в бюджет Росії близько $500 тис.

У червні 2025 року НАБУ та САП затримали ймовірного організатора злочинної схеми, якому було висунуто підозру в мільйонних розкраданнях на закупівлях енергетичного обладнання. За даними проєкту Наші Гроші, затриманий є близьким родичем Міндіча, його двоюрідним братом Леонідом.

Згодом заступниця голови Громадської антикорупційної ради при Міністерстві оборони, журналістка Тетяна Ніколаєнко описала як Міндіч хотів нав’язати Міноборони свій контракт на закупівлю неякісних бронежелетів. «Рік я боролася з контрактом на бронежилети від компанії Мілікон, тому що це була корупційна схема, щоб нарешті дізнатися, що… за нею стояв Міндич», — заявила вона.

Як розповіла журналістка, взимку Державний оператор тилу (ДОТ) відкрив тендер на суму 1,6 млрд грн на закупівлю 75 тисяч бронежилетів. У тендері брала участь і виграла через найнижчу ціну «нікому не відома шарашкіна контора Фортеця захисту».

«Те, що її не законтрактували, лише справа випадку — у компанії не знайшлося ліцензії на продаж. Натомість такі ліцензії були в українських виробників. І замість того, щоб підтримати українського виробника, ДОТ скасував торги — бо обрав не інтереси українського виробника, а конкретного Міндіча», — заявила Ніколаєнко.

Через місяць ДОТ оголосив новий тендер на суму 200 млн грн, який виграла, за словами журналістки, інша підставна компанія Мілікон, куплена за два дні до торгів. Вона представила зразок бронежилета, взятий у Фортеці захисту. Компанія зрештою провалила першу чергу поставок, і Україна отримала не ізраїльські бронежилети, а неякісні китайські. Рустем Умєров довго відмовлявся розривати цей контракт, бо, як виявилось, не смів ігнорувати Міндіча. Врятували ситуацію військові, які категорично відмовились приймати цей непотріб.

До кінця 2025 року «друг президента» сидів на багатомільйонних грошових потоках, але детективи НАБУ дуже хотіли щоб він сидів у в’язниці. Вони до найдрібніших деталей розслідували його масштабну схему «відкату» в «Енергоатомі» і цю доказову базу вже неможливо було ігнорувати.

Операція «Мідас» або «Мідічгейт»

Діяльність НАБУ по викриттю злочинної організації у енергетичній сфері отримала назву операція «Мідас». Схема шахраїв була простою та ефективною. Їх корупційна практика отримала назву «шлагбаум» і полягала у отриманні відкатів у розмірі 10-15% від вартості контрактів у контрагентів «Енергоатому». Для цього був використаний урядовий мораторій на стягнення боргів. Злочинці  погрожували блокуванням платежів за надані послуги чи поставлену продукцію або позбавленням статусу постачальника «Енергоатому» (це спричиняло фактичну ліквідацію підприємства, адже працівників одразу ж призивали до ЗСУ).

Члени злочинної організації у телефонних розмовах використовували прізвиська ніби шпигуни чи кримінальники. Очолював цю зграю Тімур Міндіч, якого називали «Карлсон». Для тиску на контрагентів він залучив колишнього радника міністра енергетики Ігоря Миронюка («Рокет»)  та виконавчого директора з безпеки компанії «Енергоатом» Дмитра Басова («Тенор»).

Легалізацією незаконних коштів займався окремий офіс злочинної організації. Він розташовувався в приміщенні в центрі Києва, яке належало родині колишнього нардепа-зрадника, а нині сенатора РФ Андрія Деркача, обвинуваченого НАБУ і САП в іншому кримінальному провадженні. Загалом через так звану "пральню", за даними правоохоронців, пройшло близько $100 млн. Саме цей напрям злочинної діяльності очолював давній товариш Міндіча Олександр Цукерман («Шугармен»). Його довіреною особою і технічним керівником офісу був Ігор Фурсенко, він же «Рьошик». А в офісі активно трудились дві «пралі» Леся Устименко і Людмила Зоріна.

Варто вказати, що НАБУ розробляло цю злочинну зграю ще з 2024 року. Дізнавшись про це Міндіч вирішив не розмінюватись на дрібниці і задіяв усі зв’язки щоб ліквідувати незалежність антикорупційних органів. І це майже вдалось, коли депутати влітку 2025 року прийняли закон про підпорядкування НАБУ і САП Офісу Генпрокурора. Але в країні розпочались масові протести і влада була змушена повернути самостійність антикорупційним структурам. Вже на початку листопада 2025 року НАБУ і САП провели арешти і обшуки по справі злочинної організації Міндіча. Було оприлюднено деякі записи розмов фігурантів, які беззаперечно доводили їх вину. Крім уже названих співучасників у плівках НАБУ фігурували Олексій Чернишов («Че Гевара») і Герман Галущенко («Професор»).

Це сенсаційне розслідування отримало ще одну назву – «Мідічгейт». І в Україні, і за кордоном поширились заяви, що відсутність рішучих дій влади може стати кінцем ЗЕ-команди. А станом на першу половину листопада 2025 року НАБУ повідомило про підозру сімом особам у справі. П’ятеро з них затримані. Міністр юстиції Герман Галущенко та міністерка енергетики Світлана Гринчук написали заяви на звільнення. А Тімур Міндіч та Олександр Цукерман встигли покинути країну. У ході обшуків на квартирах Міндіча було отримано беззаперечні докази злочинної діяльності його зграї.

НАБУ оголосило про плани екстрадиції Міндіча. Детективи готові використати «практику видачі», щоб повернути бізнесмена до України. А Зеленський обмежився абстрактною заявою: «Кожен, хто будував схеми, повинен отримати чітку процесуальну відповідь. Вироки мають бути…»

Також ви можете ознайомитися з наступними фігурантами справи:

• Устименко Леся;
• Зоріна Людмила;
• Фурсенко Ігор;
• Басов Дмитро;
• Миронюк Ігор;
• Цукерман Олександр;
• Корецький Сергій.