Миронюк Ігор

Миронюк Ігор Миколайович – колишній військовий, адвокат і державний службовець, багаторічний помічник і наближена особа російського шпигуна Андрія Деркача

Місце народження, освіта, родина

Миронюк Ігор народився 5 січня 1967 року в селі Есхар Чугуївського району Харківської області. Інформації про його батьків у відкритому доступі немає.

У 1989 році закінчив вище військове командно-інженерне училище ракетних військ за фахом "інженер-механік".

Другу вищу освіту здобув у 2003 році, коли закінчив Київський національній університет ім. Тараса Шевченка і став фаховим юристом.

Ігор Миронюк одружений. Його дружина Олена опікується сімейними статками. Вона від 2019 року володіє чотирма гектарами землі в Козині, а у 2023-му та 2025-му роках оформила дві земельні ділянки на березі Дніпра. Також у лютому 2025 року їй подарували електромобіль марки «Мерседес» за 30 тисяч доларів.

Свого сина Артура Миронюк призначив у відділ координування проєктів технічної допомоги НАЕК "Енергоатом", який відповідав за реалізацію проєктів з підвищення безпеки АЕС, розробку проєктів та закупівлю під них систем і обладнання за кошти міжнародних донорів. Наприкінці 2022 року Артур звільнився за власним бажанням.

Рідний брат Ігоря Дмитро Миронюк був керівником апарату Окружного адміністративного суду Києва і довіреною особою скандально відомого судді Вовка.

Трудова діяльність до Революції гідності

Після закінчення військового училища Ігор Миронюк два роки відслужив у збройних силах і вирішив перекваліфікуватись на цивільну особу. До вересня 1994 року трудився робітником Харківського державного авіаційного підприємства. Після цього почав шукати більш затишне місце під сонцем.

09.1994 – 07.1995 рр. -  інспектор служби безпеки Харківської філії компанії «ГЕВА»

08.1995 – 09.1995 рр. -  заступник директора ТОВ «ГЕАЛ»

09.1995 – 07.1998 рр. -  директор КНДП «Прогрес».

07.1998 – 12.2000 рр. -  головний спеціаліст АХК «Укрнафтопродукт»

12.2000 – 06.2006 рр. -  голова правління ВАТ «Київміськнафтопродукт»

09.2006 – 12.2008 рр. -  помічник адвоката Київської міської колегії адвокатів.

12.2008 – 07.2009 рр. -  адвокат Київської міської колегії адвокатів України

08.2009 – 11.2009 рр. -  помічник-консультант народного депутата України Андрія Деркача на постійній основі.

Під крилом в Андрія Деркача, встановлення контролю над енергетикою

До того як працювати в Андрія Деркача штатним помічником, Миронюк шість років був його помічником-консультантом на громадських засадах. Варто вказати, що у 2009 році Деркач вже був відомим і впливовим політиком. З Миронюком вони були товаришами й однокурсниками по військовому училищу. Потім  Деркач закінчив у Москві Академію ФСБ і за підтримки російських спецслужб почав робити стрімку політичну кар’єру в Україні. З 1998 року він постійно обирався до Верховної Ради й щороку зміцнював свій вплив на українську енергетику. У 2006 – 2007 роках Деркач був президентом «Енергоатому» і робив усе, щоб максимально посилити співпрацю з "Росатомом", забезпечити залежність українських АЕС від постачань з Росії.

Андрій Деркач – колишній український політик, російський шпигун, а нині сенатор РФ

Подальша кар’єрне зростання Миронюка забезпечувала підтримка впливового товариша. Помічник нардепа став радником Голови Державного комітету України з питань земельних ресурсів. У 2010 році Миронюк кілька місяців працював першим заступником голови Бориспільської районної державної адміністрації, а тоді Деркач влаштував його на перспективну для кар’єри посаду. У квітні 2020 року Ігоря Миронюка призначили заступником голови Фонду державного майна України.

В цей період Андрій Деркач намагався встановити контроль над усією енергетикою країни. Його давній товариш і помічник вже був готовий до роботи у вотчині Деркача і був ним пролобійований у члени Наглядової ради НАК «Енергетична компанія України». Тоді ж відбулось знайомство з багатьма фігурантами майбутніх кримінальних справ в енергетиці, які отримали «путівку в життя» від Деркача.

Після Революції гідності у 2014 році Ігор Миронюк, який тоді обіймав посаду заступника голови Фонду держмайна, потрапив під «люстрацію». Але він пересидів у тіні неспокійні часи.

До того як знайти собі нове місце, Ігор Миронюк «відформатував» власний бекграунд. Адже до скандальних «плівок» НАБУ про нього майже не було згадок у ЗМІ, а тим паче свіжих світлин. Хіба що у 2019 році журналісти Bihus.info випустили сюжет про землю Деркача, де засвітився сам Миронюк. «Якимось магічним чином Ігорю Миронюку вдалося почистити інтернет від згадок про свою фізіономію», – підмітив журналіст-розслідувач Юрій Ніколов.

Попри різні проблеми і труднощі після 2014 року Андрій Деркач зумів оплутати своїми тенетами енергетику України. Його висуванці успішно робили кар’єру в цій галузі. Журналісти встановили, що людьми зрадника були Галущенко, Котін, Бояринцев та інші. Але Миронюк був найбільш наближеним до Деркача і в його камарильї поступово ставав найбільш впливовою особою, не займаючи при цьому жодних офіційних посад.

Маючи статус члена Наглядової ради НАК «Енергетична компанія України», Миронюк стає радником на громадських засадах президента НАЕК «Енергоатом», який фактично отримує функції контролю всіх управлінських рішень, всіх фінансово-господарських і бізнес-процесів, а також є останньою інстанцією кадрових призначень не тільки в «Енергоатомі», а й у Міністерстві енергетики, після того як в 2021 році його очолив Герман Галущенко.

Про вплив Миронюка на енергетичну галузь свідчить і той факт, що саме він в липні 2025 року проводив співбесіду з тоді ще кандидаткою на посаду міністра енергетики Світланою Гринчук.

А членкиня громадської антикорупційної ради при МО Тетяна Ніколаєнко, ознайомившись з діяльністю Миронюка написала: «Міністром енергетики у нас був не Галущенко, а Ігор Миронюк, давній помічник зрадника Деркача».

Розкрадання в «Енергоатомі» спільно з Тімуром Міндічем

Хоча Ігор Миронюк «опікувався» усією енергетикою країни, його основною годівницею був «Енергоатом». Він «кришував» і сам безпосередньо розробляв схеми крадіжки коштів з цієї структури. Собі в партнери він залучив Дмитра Басова, виконавчого директора з фізичного захисту та безпеки державного підприємства «Енергоатом», раніше працював в органах прокуратури. Цей кримінальний дует хазяйнував в атомній енергетиці як у себе вдома.

Коли подільники не встигали справлятись з усіма корупційними процесами в структурі, до співпраці вони залучили директорку з фінансів та бюджетування «Енергоатома» Людмилу Смілянець та виконавчого директора з правового забезпечення «Енергоатома» Сергія Пушкара.

Коли з ОП звільнився Ростислав Шурма, який безпосередньо опікався енергетичним сектором, його повноваження фактично перебрав на себе впливовий бізнесмен, давній товариш і партнер Володимира Зеленського Тімур Міндіч.

Близький товариш і бізнес-партнер Зеленського Тімур Міндіч

І журналісти, і детективи НАБУ вказували, що корупційні схеми в «Енергоатомі» реалізовувались ще до запрошення в партнери Міндіча і його команди. Причин може бути декілька. Найголовніша – саме Міндіч восени 2024 остаточно закріпився в статусі неформального куратора української енергетики від ОП і з ним воювати не було жодного резону. Ще й напевно відіграв роль той фактор, що по суті Тімур був такий же крадій, шахрай і «схематозник», як і Миронюк з Басовим. До того ж близький друг і бізнес-партнер президента міг надійно прикрити спільний «бізнес» від різних правоохоронних структур. Проте очевидно найважливішим чинником стало те, що вкрадені гроші потрібно надійно «відмити» і легалізувати, і чим більші суми, тим складніше це робити. І в Міндіча були надійні «фахівці» саме в цій галузі тіньового бізнесу. На користь цього фактору свідчить і те, що після створення злочинної організації крім загального керівництва Тімур Міндіч забезпечив легалізацію «чорної каси», а також безпечне виведення коштів за кордон.

Отже, в другій половині 2024 року друг президента очолив злочинну організацію з розкрадання коштів української енергетики. В її склад входило сім основних фігурантів. Керував усім Тімур Міндіч. Легалізацією коштів від корупційних оборудок займався офіс, роботу якого організував товариш Міндіча Олександр Цукерман. Його довіреною особою і технічним керівником офісу був Ігор Фурсенко, якому допомагали дві «пралі» Леся Устименко і Людмила Зоріна. А Басов з Миронюком «вибивали відкати» в контрагентів «Енергоатома».

Для шантажу партнерів НАЕК «Енергоатом» злочинці використали урядовий мораторій на стягнення боргів з низки стратегічних підприємств. У контрагентів вимагали 10-15% від вартості контракту, а у раз відмови погрожували блокуванням платежів за надані послуги чи поставлену продукцію або позбавленням статусу постачальника «Енергоатому» (це спричиняло фактичну ліквідацію підприємства, адже його працівників одразу ж призивали до ЗСУ). Ця схема отримала назву «шлагбаум».

З метою конспірації Цукерман придумав спільникам прізвиська. Він сам став називатись «Шугарменом», Міндіч – «Карлсоном», Фурсенко – «Рьошиком». Басов і Миронюк відповідно «Тенор» і «Рокет».

Ліквідація злочинної організації

Але конспірація і зв’язки Міндіча злочинцям не допомогли. Детективи НАБУ майже півтора року документували діяльність шахраїв і на початок листопада почали готувати арешти фігурантів. Проте Міндіч і Цукерман встигли втекти за кордон, скориставшись своїм ізраїльським громадянством. Президент не зміг покривати свого товариша і його спільників. Він заявив: «Будь-які результативні дії проти корупції дуже потрібні. Невідворотність покарання потрібна. «Енергоатом» забезпечує Україні найбільшу частку енергогенерації зараз. Чистота в компанії – це пріоритет. Енергетика, кожна галузь. Кожен, хто будував схеми, повинен отримати чітку процесуальну відповідь. Вироки мають бути. І урядовці повинні працювати разом із НАБУ, разом із правоохоронними органами, і так працювати, як це потрібно для результату».

Ігор Миронюк в залі суду

Першого затримали Миронюка. Його адвокати одразу ж заявили, що ніякого складу злочину немає, що затриманий взагалі ніколи не був радником міністра енергетики, а лише представляв його інтереси як адвокат. Сам Миронюк відмовився коментувати справу, сказавши, що це може нашкодити його позиції.

Суд відбувся 11 листопада. Прокурор розповів, що Миронюк при затриманні намагався знищити речові докази, зокрема "рвав на частини паперові документи, у ванній кімнаті, намагався їх приховати, а також викидав їх у вікно". "Крім того, останній здійснював спробу позбутися свого мобільного телефону, шляхом скидання його з вікна квартири. Також я вважаю, що є ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином", - зачитав прокурор.

Прокурор САП просив для Миронюка взяття під варту без можливості застави або ж заставу в розмірі 136,6 мільйона гривень. Наступного дня ВАКС відправив Миронюка під варту до 8 січня 2026 року із можливістю внесення 126 мільйонів гривень застави.

Також ви можете ознайомитися з наступними фігурантами справи:

• Тімур Міндіч;
• Устименко Леся;
• Зоріна Людмила;
• Фурсенко Ігор;
• Басов Дмитро;
• Цукерман Олександр;
• Корецький Сергій.