Нищук Євген

Євген Миколайович Нищук - актор театру і кіно, колишній міністр культури України, заслужений артист України, народний артист України.

Місце народження

Народився 29 грудня 1972 місті Івано-Франківськ.

Освіта

У 1995 році закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, майстерня народної артистки України Валентини Зимньої.

Родина

• Дружина: Оксана Батько-Нищук - актриса, у 2016 році померла від хвороби.
• Діти: син (1995 року народження).

Коротка біографія

• У 1995 році, після закінчення університету, Євген Нищук грав в театрі "Ательє 16", в театрі поезії "Мушля", знімався в кіно.
• У 2004 році - активний учасник "Помаранчевої революції", був "голосом Майдану".
• У 2005 році Євген Нищук отримав звання заслуженого артиста України.
• У 2007 році балотувався в народні депутати від блоку "Наша Україна - Народна самооборона". Однак за результатами виборів до парламенту не пройшов.
• Взимку 2013-2014 взяв участь в Евромайдані. Нищук знову став "голосом Майдану".
• З 27 лютого 2014 по 2 грудня 2014 року Євген Нищук був міністром культури України в уряді Арсенія Яценюка.
• У 2013 році отримав театральну нагороду "Київська пектораль-2013" як найкращий виконавець чоловічої ролі в моновиставі "Прекрасний звір у серці".
• У 2014-2015 роках - член Конкурсної комісії з висунення кандидатур на посаду директора Національного антикорупційного бюро України. Призначений за квотою ВРУ.
• У 2015 році - отримав звання заслуженого артиста України.
• З 14 квітня 2016 року по 29 серпня 2019 року - міністр культури України в уряді Володимира Гройсмана.
• 1 листопада 2018 року було включено до списку санкцій Росії.
• У 2019 на дострокових парламентських виборах балотувався від партії "Українська Стратегія Гройсмана". Депутатом не став, партія не подолала прохідний бар'єр, набравши 2,41% голосів.

Творча кар'єра і політична діяльність

Майбутній актор і міністр культури України народився в Івано-Франківську. Весь вільний час проводив у дворі - мріяв стати футболістом, поки не отримав травму. У школі почав активно брати участь в різних культурних заходах. Пішов в театральну студію при Івано-Франківському театрі.

Після закінчення середньої школи Євген Нищук вступив до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, де до 1995 року вивчав спеціальність "Актор театру і кіно". В університеті працював в майстерні народної артистки України Валентини Зимньої.

Навчаючись на першому курсі університету знявся в невеликій ролі у фільмі Володимира Савельєва "Ізгой", де грав Борислав Брондуков. Як розповідав Нищук, навіть ловити рибу поруч з таким актором, було навчанням.

Після закінчення вузу Нищук деякий час грав в театрі "Ательє 16", в театрі поезії "Мушля". Брав участь в різних проектах, бувши "вільним художником". Був задіяний в музично-поетичних вечорах, присвячених письменникам, що проводилися на початку 90-х років в Національній Опері.

Коли художній керівник театру "Сузір'я" Олексій Кужельний, який був викладачем Євгена Нищука в інституті, запросив його на спектакль, він став актором Київської академічної майстерні театрального мистецтва "Сузір'я". Згодом він зіграв Сергія Єсеніна у виставі "Мені тісно в імені своєму". Акторові також пощастило втілити образи Тараса Шевченка і Павла Тичини.

До Помаранчевої революції Євген Нищук займався своєю професійною діяльністю. А коли у 2004 році почалися протести в Києві, він опинився на Майдані серед перших. Як він розповідав, громадянська активність йому передалася генетично - його батьки завжди займали активну громадянську позицію.

Під час Помаранчевої революції Євгена Нищука називали "голосом" або "рупором" Майдану. Він віщав зі сцени поруч з лідерами протестів - Віктором Ющенком, Юлією Тимошенко, Петром Порошенко, Юрієм Луценком та ін. Як ведучій він озвучував зі сцени Майдану актуальну інформацію, плановані заходи та акції.

По завершенні революційних подій Нищук повернувся до своєї професійної діяльності. Крім ролей в кіно і театрі, він брав участь в озвучці фільмів "Володар кілець", "Гаррі Поттер", "Олександр". Також був ведучим різних фестивалів, концертів, державних заходів за участю перших осіб держави. У серпні 2005 року він отримав звання заслуженого артиста України.

У 2007 році на позачергових парламентських виборах України Євген Нищук балотувався до Верховної Ради під номером 205 в списку блоку "Наша Україна - Народна самооборона". Однак за результатами виборів до парламенту не пройшов.

У 2013 році Євген Нищук взяв участь в Євромайдані, куди його покликав Юрій Луценко. Він знову став "голосом Майдану".

Після Євромайдану і зміни влади 27 лютого 2014 року Євген Нищук був призначений міністром культури України в першому уряді прем'єр-міністра Арсенія Яценюка. Цю посаду він обіймав до 2 грудня 2014 року.

Отримавши нову посаду, Євген Нищук вирішив, що він буде з'єднувати акторську кар'єру з діяльністю міністра. "Спершу я дійсно злякався, коли мені запропонували очолити міністерство: "Як? Ні! Я не можу кинути професію". Але мене заспокоїли: "Будеш грати свої спектаклі, це не заборонено законом".

Під час роботи на посаді міністра Нищук заявив про необхідність введення цензури на "кремлівську пропаганду". При ньому були заборонені до показу деякі російські фільми, а також заборонений в'їзд на територію України російських діячів культури, які висловлювалися в підтримку агресії. Був складений список персон нон грата, яким заборонений в'їзд в країну, в який увійшли Михайло Задорнов, Йосип Кобзон, Іван Охлобистін, Михайло Пореченков та ін.

2 грудня 2014 року Євген Нищук покинув пост міністра культури України у зв'язку з формуванням нового уряду новообраної Верховної Ради VIII. Його місце зайняв В'ячеслав Кириленко.

У 2015 році Євген Нищук отримав звання народного артиста України.

Після того, як 14 квітня 2016 року парламент відправив у відставку другий уряд Арсенія Яценюка і прем'єр-міністром став Володимир Гройсман, Євген Нищук повторно був обраний міністром культури України. Друга його каденція тривала до 29 серпня 2019 року.

У липні 2016 року у звіті про перші 100 днів роботи міністерства, Євген Нищук з досягнень Мінкульту зазначив створення Українського інституту книги, створення Координаційної ради з питань вживання української мови в усіх сферах українського суспільного життя, підготовку проекту закону України "Про Український культурний фонд". Він також пишається відродженням українського кіно і збільшенням інвестицій в нього та обсягу кіновиробництва українських фільмів.

7 жовтня 2016 року міністр культури повідомив у facebook про смерть своєї дружини: "Сьогодні уві сні не стало матері мого сина, дуже талановитої актриси, моєї дружини, рідної душі Оксани Батько-Нищук... Її блискуча Мавка з "Лісової пісні"наших студентських років завжди буде чином безсмертя... Її одержимість і розтерзаність з Богданом Ступкою в "Королі Лірі"вражала всіх чесністю... Наша любов в "Ассо та Піаф" була відображенням складних, але таких великих і сильних почуттів... це шок... це божевільна втрата... це переживання за сина, як він це перенесе... Дуже боляче... Поставте, будь ласка, за Оксану свічку в церкві..."

Євген Нищук з дружиною Оксаною Батько-Нищук (фото: facebook/@Yevhen.Nyschuk)

З 2014 по 2019 роки Євген Нищук висловлював підтримку українському режисерові Олегу Сенцову, ув'язненому в Росії. У червні 2018 року він записав відеозвернення в рамках волонтерського проекту на підтримку Олега Сенцова #FreeSentsov.

У листопаді 2018 року став ініціатором відео-проекту "Гіркий полин", створеного Міністерством культури до 85 річниці Голодомору спільно з Національним музеєм "Меморіал жертв Голодомору".

У 2019 брав участь в дострокових парламентських виборах. У списку кандидатів в народні депутати від партії "Українська Стратегія Гройсмана" займав 5 місце. Однак, за результатами виборів партія не подолала прохідний бар'єр, набравши 2,41% голосів.

Євген Нищук і "Українська Стратегія Гройсмана" (фото: facebook/@Volodymyr Groysman)

Після звільнення з поста міністра Євген Нищук продовжив працювати в театрі імені Івана Франка.

Події, скандали

Про генетичну неповноцінність жителів східної України

22 листопада 2016 року в ефірі програми "Свобода слова" на каналі ICTV Євген Нищук заявив, що в містах східної України частина населення є завезеною, внаслідок чого українська культура там поширюється повільно.

"Ситуація, яка склалася на сході та півдні, - це прірва свідомості. Більше того, коли ми говорили про генетику в Запоріжжі, на Донбасі, це ж міста завезені. Немає там ніякої генетики, це свідомо завезені. Черкаси - це славетний гетьманський Шевченків край. Саме місто Черкаси наполовину завезене. Чому? Тому що боялися шевченківського духу. Це була технологія Радянського Союзу".

Ця заява викликала бурхливу реакцію в суспільстві. Нищука порівнювали з Гітлером і Жириновським. Через кілька днів він перепросив за свої слова. Але йти у відставку відмовився, звинувативши в розкручуванні скандалу російську пропаганду.

Пожежа в Нотр-Дам-де-Парі

Після пожежі в Нотр-Дам де Парі у квітні 2019 року Євген Нищук виступив з пропозицією відправити до Франції кращих українських фахівців для реставрації пошкоджених артефактів в Соборі Паризької Богоматері.

Однак, замість схвалення суспільства, його пропозиція викликала обурення в інтернет-користувачів. Вони нагадали Євгену Нищуку, що в Україні достатньо пам'ятників архітектури в критичному стані, що потребують ремонту і реставрації.

VIP-сервіс і бізнес-клас

У січні 2018 року в ЗМІ з'явилася інформація про те, що Нищук скористався послугами VIP-сервісу перед відльотом до Києва з аеропорту швейцарського Цюріха. Нищука на окремому автомобілі доставили до літака в супроводі співробітників аеропорту. Імовірно така поїздка в аеропорту обійшлася 790 CFH, тобто близько 24 тисяч гривень.

Прес-секретар міністра роз'яснила, що Нищук знаходився в Давосі на офіційне запрошення президента Швейцарії і швейцарська сторона взяла на себе всі витрати, зокрема, і його трансфер до літака.

Антирейтинг "ворогів реформування преси"

24 квітня 2019 року Національний союз журналістів України склав антирейтинг "ворогів реформування преси", який очолили Володимир Гройсман, Володимир Омелян, Євген Нищук. Міністр культури потрапив в список за перешкоджання реформування видань "Українська культура", "Музика", "Культура і життя", "Кримська світлиця".