Рахманін Сергій

Рахманін Сергій

Журналіст, телеведучий, депутат ВРУ ІХ скликання і голова фракції "Голос"

Рахманін Сергій – авторитетний політичний експерт, політик, керівник фракції партії "Голос" у ВРУ IX скликання

Місце народження

Народився 17 квітня 1969 року в Харкові.

Освіта

1993 рік – закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Т.Шевченка.

Родина

Дружина – Кіра Івашова.

Дочки – Варвара (1996 р.н.), Юстина (2005 р.н.).

Коротка біографія

  • 1983 – 1990 роки – працював позаштатним кореспондентом київської газети "Молода гвардія".
  • 1991-1992 роки — кореспондент газети "Молода гвардія".
  • 1992 рік – кілька місяців працював кореспондентом журналу "Ранок".
  • 1992-1998 роки – пройшов шлях від репортера до заступника головного редактора газети "Київські відомості".
  • 1998 – 2018 роки — редактор відділу політики газети "Дзеркало тижня".
  • 2001 рік — виступив співзасновником громадської організації "Хартія-4".
  • 2014 рік — разом зі Святославом Вакарчуком та іншими став співзасновником Громадської організації "Люди Майбутнього".
  • 2014 – 2019 роки — ведучий програми "Гра У Класику" на телеканалі ZIK.
  • 2018 – 2019 роки – ведучий програми "Апокриф" на "Радіо НВ".
  • 2018 – 2019 роки — заступник головного редактора газети "Дзеркало тижня".
  • 2019 рік – обраний депутатом ВРУ 9-го скликання від партії "Голос", №8 у виборчому списку.
  • 29 серпня 2019 рік – обраний керівником фракції партії "Голос" у Раді.

Громадська та політична діяльність

З початком нового тисячоліття почалась і громадська робота Сергія Рахманіна. У 2001 році він став співзасновником громадської організації "Хартія 4". На той час ідея створення такої структури, яка б захищала журналістів і слідкувала за безпекою виконання ними своїх професійних обов’язків, гостро назріла. До об’єднання спонукали вбивства Георгія Гонгадзе та Ігоря Александрова, чисельні факти погроз і побиття медійників. Головна мета "Хартії 4" - забезпечити, щоб журналісти помирали своєю смертю.

Крім того, Сергій Рахманін у вересні 2001 року був обраний членом Всеукраїнської комісії по журналістській етиці.

Коли ситуація з цензурою в медіа стала критичною, журналісти українських ЗМІ в жовтні 2002 оголосили страйк. Сергій Рахманін був членом страйкового комітету. Журналісти домагались законодавчого оформлення гарантій неприпустимості цензури, припинення тиску на представників професії.

Біографія Сергія Рахманіна інформує, що у 2012 році він оголосив голодування в знак протесту проти "мовного" закону "Ківалова – Колесніченка". Був шпиталізований з підозрою на інфаркт.

У 2014 році разом зі Святославом Вакарчуком та іншими став співзасновником громадської організації "Люди Майбутнього".

Його громадська та творча діяльність була  неодноразово відзначена:

  • Лауреат програми Людина року – 97.
  • 1997 рік — лауреат Всеукраїнського фестивалю журналістики.
  • 1999 рік — переможець Всеукраїнського фестивалю журналістики.
  • Переможець загальнонаціональної програми Людина року - 99 в номінації Журналіст року.
  • 2001 рік — переможець конкурсу Журналістська думка.
  • 2002 рік — переможець премії Людина року - 2001.
  • 2002 рік — лауреат конкурсу Журналістська думка.
  • 2002 рік — лауреат першого всеукраїнського конкурсу політичної сатири "Золоті копита".
  • 2004 рік — лауреат премії ім. Олександра Кривенка "За поступ в журналістиці".
  • 2008 рік — лауреат премії "Телетріумф" у номінації "Дебют".

Щодо політики, то журналіст сам признавався, що цурався її до 1992 року. Він на той час мав уже десятилітній стаж роботи за спеціальністю, але в газеті "Київські відомості"  була  вакансія лише у відділі політики. Рахманін вирішив спробувати й втягнувся, потім сподобалось, тощо.
Без проблем не обходилось. У 1998 році проти нього навіть порушували кримінальну справу за наклеп та образу.

З 2002 року йому регулярно поступають пропозиції приєднатись до певної політичної сили на виборах, але до останнього часу усім відмовляв, хоча в деяких партіях були однозначні шанси на депутатський мандат.

2002-2006 роки — працював помічником на громадських засадах народного депутата від партії "Наша Україна" Віктора Мусіяки.

2007-2012 роки — працював помічником на громадських засадах народного депутата від "Блоку Юлії Тимошенко" Володимира Філенка.

Талант Сергія Рахманіна як політичного журналіста розкрився повною мірою за час його роботи в "Дзеркалі тижня". Саме його політична аналітика викликала увагу у тисяч читачів, не кажучи вже про політиків та різних політичних дослідників.

Сергій Рахманін (фото: goloszmin.org)

Як визнаний метр, Сергій Рахманін розповідає початківцям про специфіку політичної журналістики, охоче ділиться власним досвідом спілкування з політиками. Зокрема він рекомендує завжди бути на "ви", тримати дистанцію, уникати спільних обідів чи вечерь, вживання спиртних напоїв. Вважає що не варто знайомитись з членами сім’ї, давати якісь поради, адже все це може вплинути на  об’єктивну оцінку дій чи висловів політика.

Журналіст дав дуже цікаве й образне визначення політики, схарактеризував її як явище, що знаходиться в постійному русі, змінюється фактично щосекунди. Це варто процитувати: "Політика – це як великий казан, у якому вариться борщ. І вогонь під цим казаном палає постійно, і готується борщ постійно. Просто вогонь прикручують-збільшують. Змінюються кухарі, змінюється температура на цій "кухні". Хтось додав спеції, хтось передав куті меду, хтось жбурнув занадто солі чи перцю, хтось тихенько долив отрути. Тому й смак цього варива постійно змінюється. У цій сфері постійно щось відбувається, і журналіст постійно має дізнаватися, що саме, чому саме".

Після 2014 року Сергій Рахманін послідовний критик Порошенка (досьє Порошенка Петра) і його команди. Він вважає, що після 2014 року Україна нарешті отримала шанс усвідомити і захистити свою незалежність, вистраждати й оцінити те, що в 1991 році було подароване, дісталось нам без жодних зусиль. І нова влада не виконала свою місію, але вона не знищила цю можливість, а відклала її для наступної команди. Тому Рахманін неочікувано для колег у 2019 році приймає рішення перейти з теоретичної в практичну площину та балотується в нардепи від партії "Голос".

Сергій Рахманін та Святослав Вакарчук (фото: goloszmin.org)

Досьє Сергія Рахманіна інформує про інші важливі новини, що спонукали аналітика до такого рішення. Зокрема він заявив, що все що міг в журналістиці він зробив, а за останні кілька років все в професії кардинально змінилось. Журналіст більше не посередник між політиком і суспільством, яке через нього взнавало новини, наміри, зміни політичних сил. Тепер політик спілкується напряму, через різні соцмережі, і журналістики як такої не потребує. Розуміючи цю тенденцію, Рахманін вирішив спробувати застосувати на практиці всі свої напрацювання за три десятки років.

Колишній журналіст після обрання до Ради 9-го скликання очолює фракцію партії "Голос", і незабаром попадає в складну ситуацію. Лідер партії Вакарчук вдруге покидає політику - і Рахманіну приходиться самостійно витягувати "Голос" зі ступору, адже нова очільниця партії Кіра Рудик (досьє Рудик Кіри) до обрання в парламент політикою не займалась. Журналіст Нікіта Сініцин дуже точно назвав розділ свого матеріалу "Врятувати "Голос": місія неможлива?". Дійсно, ситуація з колишнім лідером ударила по рейтингу, але партія в цілому поки що тримається і займає дедалі радикальнішу позицію до команди Зеленського (досьє Зеленського Володимира), а 17 липня 2020 року офіційно перейшла в опозицію.

Дата публікації: 18.12.2020
Дата останньої зміни: 21.12.2020
1