Ексклюзив
На платних камерах в СІЗО вже заробили сім мільйонів гривень - заступниця міністра юстиції Олена Висоцька
Ексклюзив

На платних камерах в СІЗО вже заробили сім мільйонів гривень - заступниця міністра юстиції Олена Висоцька

24 Листопада 2021, 09:54
Олена Висоцька (Фото: Міністерство юстиції України)
У Мін'юсті працюють над тотальним відеоспостереженням у в`язницях, а працівників пенітенціарної системи зобов`яжуть носити боді-камери

У 2020 році Мін'юст розпочав так звану "тюремну реформу". "Парламент" поспілкувався із заступницею міністра юстиції Оленою Висоцькою щодо того, чого вдалося досягти, про нові законопроєкти, про те, чому колишні ув'язнені повертаються за ґрати і як вакцинують засуджених від COVID-19.

Як просувається "тюремна реформа" в Україні

Реформа Мін'юсту стартувала майже два роки тому. Чи успішно вона просувається, і чи багато з запланованого вдалося досягти?

На нашу думку, ми рухаємося добре. Умовно реформа розділена на кілька важливих напрямків. Основний – це законодавство. За 2021 рік ми розробили цілий ряд законопроєктів. Два основних наразі знаходяться на розгляді у Верховній Раді України. Це наш флагманський законопроєкт – "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розвитку системи пробації, збільшення альтернатив позбавленню волі та створення умов для зниження рецидивної злочинності". Він направлений на те, щоб зменшити кількість ув’язнених  в цілому в країні. Справа в тому, що обмеження волі як таке дуже важко ресоціалізує людину, і після відбування покарання вона не завжди спроможна жити чесним життям. Другий – "Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України щодо розвитку системи пробації, збільшення альтернатив позбавленню волі та створення умов для зниження рецидивної злочинності". Цей законопроєкт стосується розширення альтернативних видів покарання, перегляду строку довічників і вдосконалення роботи пенітенціарної системи.

Розроблений нами пул законів безпрецедентний. Якщо вони будуть прийняті, то ми отримаємо нову систему кримінальної юстиції. Зміняться і самі види покарань, і порядок їх відбування. Наприклад, щоб розвантажити слідчі ізолятори (СІЗО), ми відмовляємося від арешту як такого. Попереднє ув’язнення лишається, але ми вважаємо, що воно має бути більше регламентоване і дуже чітким - для того, щоб люди роками не сиділи у СІЗО в очікуванні суду.  Робимо ставку на пробаційний нагляд, на ресоцілізаційні процеси у в'язниці та виводимо на перший план умовно-дострокове звільнення. Звичайно, все вищесказане мною потрібно закріпити законодавчо, щоб всі наші напрацювання не перетворилися на пілотний проєкт одного міністра і його команди. Зараз цей законодавчий напрям реформи непомітний, але з боку Мін'юст він вже повністю прописаний і готовий. Тепер справа за парламентарями.

Тобто, людину, яка вчинила "легкий" злочин, до в’язниці відправляти не будуть? Як буде працювати цей механізм?

Так. Перший принцип розробленого законопроєкту – індивідуальність. Орган пробації, який складає досудову доповідь для судді, буде оцінювати ризики повторності вчинення злочину тією чи іншою особою. Виходячи із цієї оцінки буде рекомендувати міру покарання. Судді будуть мати дві альтернативи – або позбавлення волі, або пробаційний нагляд. І якщо людина порушує те чи інше правило цього пробаційного нагляду, вона потрапляє до в’язниці. Та статистика говорить про те, що більшість людей розуміють переваги такого способу покарання. Так, вони обмежені в своїх правах, але при цьому перебувати на волі, живуть зі своєю родиною і мають роботу. Хочу наголосити, що це ні в якому разі не уникнення відповідальності. Коли ми говоримо про розвантаження в’язниць, це не означає, що на волю вийдуть злочинці. Просто до людей, яким можна призначити пробаційний нагляд, не буде застосовуватися покарання у вигляді позбавлення волі. Для цілого ряду особливо майнових злочинів такий вид покарання, на наш погляд, буде справедливим.

Олена Висоцька (Фото: Міністерство юстиції України)

В разі прийняття цих законопроєктів ми зможемо тим людям, які знаходяться за гратами, забезпечити нормальні умови перебування у в’язницях. І на волю вони будуть виходити фізично і психологічно більш здоровими, ніж зараз. Ну, і Україна не буде мати на світовій арені імідж країни, яка не може дотримуватися елементарних прав людини у місцях несвободи. А це - наші виплати по компенсаціям у Європейському судді з прав людини.

Скільки закрито і продано в’язниць за 2021 рік

Другий напрямок реформи, я так розумію, це матеріально-технічна сфера?

Так. Наша інфраструктура наразі складається із 109 працюючих установ. І якщо говорити про них як про ресоціалізаційний простір, то всі об’єкти потребують реновації. Більшість з них побудована в 60-тих роках минулого століття. За радянської влади вони утримували себе за рахунок підприємств, на яких працювали ув’язнені. Та наразі ми маємо аварійні приміщення та завалені дахи у деяких в’язницях. Особливо критична ситуація із СІЗО, деякі з який взагалі побудовані у XVIII століття. І про капітальний ремонт або реконструкцію таких приміщень мова не йде, бо вони все одно ситуацію не покращать.

У нашій країні в’язнична інфраструктура ніколи ні підтримувалася в належному стані, і зараз деякі СІЗО просто доцільно знести і побудувати нові. Це точно буде дешевше і дозволить перенести на околиці ті слідчі ізолятори, які знаходяться в центральній частині міст. Нові сучасні об’єкти - це не тільки дотримання прав і свобод людини та робочі місця для нашого персоналу, а ще й фізична безпека суспільства. Застарілі технічні засоби охорони, старі будівлі не сприяють виконання такої нашої функції, як ізоляція злочинців. А про другу – ресоціалізацію - мова взагалі не йде.

На що будуть витрачені кошти вилучені від продажу об’єктів в’язничної інфраструктури

Скільки грошей допоміг залучити у бюджет Мін'юст проєкт платних камер? І куди йдуть ці кошти?

Цей проєкт став успішним. Наразі на рахунках наших слідчих установ 7 млн грн. За ці кошти ми ремонтуємо безкоштовні камери, а їх у нас 20 тисяч по всій країні. З одного боку, ті 600-700, які нам вдалося відремонтувати - це крапля в морі. А з іншого - це краще, ніж взагалі нічого. Адже на капітальні ремонти у системи грошей немає,  на наступний рік у проєкті держбюджету на ці потреби закладено рівно нуль гривень. А ви ж розумієте, що працювати з бюджетом нуль з інфраструктурою, яка вже зруйнована, вкрай важко.

На початку року уряд підготував до приватизації 8 закритих в'язниць. Вони продані?

У 2020 році ми закрили 12 установ, які стояли напівпорожні. Утримувати такі заклади дорого і недоцільно. Засуджених перевели до інших тюрем, персонал скоротили. Якщо депутати приймуть пакет наших законопроєктів, кількість ув’язнених зменшиться. І, як наслідок, зменшиться кількість об’єктів. Зменшенню кількості в’язниці також буде сприяти розроблена нами система мультирежимних зон. Це безпрецедентна практика для України. Вона передбачає, що в одній в’язниці зможе бути кілька режимів. Наприклад, сьогодні у нас в системі перебувають 65 засуджених неповнолітніх хлопців, і для їхнього утримання задіяна ціла установа. Це дорого. А якщо законопроєкт буде прийнято, то ми можемо для них в одній із в’язниць зробити окремий сектор. Процес оптимізації направлений на економію коштів поточного бюджету. Це і зарплати, і комунальні виплати. За рахунок скорочень ми змогли підняти зарплати молодшим інспекторам. А це найбільша по чисельності категорія людей, які працюють у системи 24/7 - це не тільки охорона, а і наша з вами безпека. Ще одне досягнення - за рахунок економії і закритих установ ми погасили всю заборгованість по комунальним платежам.

Зараз у нас 35 законсервованих установ. Їх було 39, але 4 забрали під свої потреби Збройні сили України (ЗСУ). Знову ж таки, якщо наші законопроєкти приймуть, то розконсервовувати ці об’єкти взагалі не буде потреби. Тим більше, що закрили ми їх за принципом найгірших.

Читайте також

Ми пішли шляхом приватизації об’єктів, які нам не потрібні, з однієї простої причини - щоб не брати гроші із бюджету на побудову нової в’язничної інфраструктури. Для цього використовуємо власний потенціал. Наразі продаємо в’язниці, побудовані по принципу гуртожитків, адже їхнє перепрофілювання недоцільне і надто дороге. Наприклад, по закону для СІЗО передбачений виключно камерний тип утримання, і ці закриті в’язниці не можна використати під слідчий ізолятор.

На сьогоднішній день із усіх підготовлених до продажу об’єктів продано лише львівську колонію за 496 млн 200 тис грн. Після того, як із цієї суми сплатили 20% податків, 30% було перераховано в держбюджет, а ті кошти, які лишилися, пішли на спецрахунок Мін'юсту. Їх буде витрачено на нову  в'язничну інфраструктуру, яка відповідатиме європейським стандартам, або ж на будівництво нових установ.

Скільки об’єктів наразі передано до Фонду держмайна для проведення аукціонів? Скільки загалом в Україні в'язниць, які у майбутньому можуть бути приватизовані?

Зараз всі 35 законсервованих об’єкти готуємо до приватизації. Це складний процес і тривала процедура. В нашій системі дуже мало спеціалістів, які вміють готувати майно до приватизації. Зараз 12 об’єктів повністю готові до цієї процедури. По деяким з них навіть відбувалися аукціони, але вони не були такі успішні як львівський кейс, тому Фонд держмайна прийняв рішення провести аукціони повторно. В тому, що ми не продали, як планували, 8 об’єктів за рік, не бачу нічого поганого. Бо коли ми починали цей процес, не існувало ні закону про розподіл цих фондів, ні визначеної процедури приватизації.

На що конкретно підуть кошти від продажу Львівської колонії?

На будівництво нового СІЗО на околиці Львова, а також на будівництво ще одного слідчого ізолятора на 1 тис. місць під Києвом, щоб розвантажили Лук’янівський ізолятор, де перебуває 2 500 тисячі людей.

Чи популярні зараз сертифікати на платні камери у СІЗО? Можливо, їх стали купувати частіше?

Проєкт користувався популярністю перші місяці після його оголошення. Сертифікати купували на подарунки відомим політикам та бізнесменам. Але цінність цього проєкту не в грошах, а в тому, що він привернув увагу до нашої системи і журналістів, і експертів, і суспільства. Бо поки звичайні люди не будуть розуміти, що ми робимо і навіщо, депутати не будуть голосувати за нові закони.

Що таке ресоціалізація ув`язнених та як вона відбувається

Реформа передбачає розширення доступу в’язнів до освіти й різних корекційних програм. Як з цим зараз справи?

Це третій і дуже важливий напрямок нашої реформи - ресоціалізація. Це не лише освіта, це й корисне дозвілля, і хобі, і релігія, і спілкування з родичами. Ресоціалізація є процесом, до якого входить дуже багато факторів, і насправді кожній людині потрібна індивідуальна корекційна програма. Тобто, ми не можемо затвердити якийсь єдиний алгоритм для всіх, і всім нав'язувати, наприклад, освіту. Від цього результату не буде. Комусь потрібна освіта, комусь – допомога психолога, аби з'ясувати якісь свої або дитячі, або сімейні проблеми. А когось необхідно вилікувати від наркотичної або алкогольної залежності, або від більш серйозних хвороб – ВІЛ, туберкульоз, гепатит.

Цей рік у себе ми оголосили роком ресоціалізації. Потрібно розуміти, що людина, яка перебуває за гратами, рано чи пізно вийде на свободу і буде жити поряд з нами. І те, якою вона вийде, залежить виключно від нас. Ми не можемо вплинути на злочин, який вже був вчинений, але ми точно можемо вплинути на поведінку людини після відбуття покарання.

Наша ціль – відновити довіру до системи, яку постійно звинувачують у катуваннях. З нового року ми запускаємо проєкт "бодікамер". На сьогоднішній день в пенітенціарній службі  працює 27 тис. людей і всі вони дуже різні. Але я не хочу чути про систему, яку очолюю, тільки негатив. Наразі затверджуємо протоколи, за якими наші співробітники при спілкуванні із засудженими будуть зобов’язані носити бодікамери.  Я свідомо йду на це, щоб захистити свій персонал від провокацій. Тому такі дороговартісні проєкти, як тотальний відеонагляд та бодікамери, дуже важливі. Вони дозволять назавжди закрити питання конфліктів ув’язнений і тих, хто їх охороняє.

Який процент ув’язнених вакцинований від коронавірусу

Яка зараз ситуація з ковідом у тюрмах та СІЗО? Чи розпочалася вакцинація ув'язнених в Україні? Якщо "так", то скільки вакциновано?

З пандемією коронавіруса і в’язничній системі ми справилися досить непогано. На певний час повністю заборонили відвідування і побачення. Це був свідомий крок. Ковід до в’язниці може потрапити двома шляхами – через персонал або СІЗО, де дуже великий оббіг людей (судові засідання, побачення, зустрічі з адвокатами, судова охорона). Ми дуже багато зробили, щоб убезпечити наші установи від великих спалахів цієї хвороби. Так, були випадки, коли хворіли по 30 людей одночасно, та ми впоралися із цим викликом. Летальних випадків від коронавірусу за минулий рік зафіксовано п’ять. Всі вони були обтяжені супутніми хворобами – ВІЛ або туберкульоз.

Щодо вакцинації, то в нашій системі наразі вакциновано більш ніж 80% працівників. Є установи, де вакциновано 100% персоналу. Ув’язнених вакциновано 43%, але ми щотижня проводимо вакцинацію у наших закладах,  з часом цей відсоток буде збільшуватися.

Мін'юст повідомляв, що в Україні за останні роки зменшилася кількість ув'язнених. З чим ви це пов'язуєте? Це відображає зменшення злочинів чи недопрацювання судової системи?

Це пов'язано зі зміною кримінального законодавства. У нас нині 60 тис. засуджених на обліку пробації — особливим видом кримінального покарання, який не передбачає позбавлення волі. Тому статистично кількість в'язнів у нас зменшилась. Колись у нас у тюрмах сиділо 240 тисяч в'язнів, зараз — 30 тисяч. Але ми не бачимо тут проблеми з правоохоронними органами чи судами. Дійсно, Кримінальний кодекс зазнавав за останні 10 років змін, і ці зміни призвели до часткової гуманізації покарання. Хочу зазначити, що відсоток рецидиву після пробації - 2,7, а після тюрми він вищий в 10 разів – 27,30. Очевидно, що пробація ефективніша і дешевша.

Олена Висоцька (Фото: Міністерство юстиції України)

Багато вʼязнів після того, як відбувають термін покарання, з часом повертаються за ґрати. Вони не можуть соціалізуватися, отримати роботу і через це знову вчиняють злочини. Що з цим можна зробити?

Наше завдання полягає у тому, що ми маємо концентруватися на показниках кількості рецидивів для того, щоб оцінювати - чи ефективно працює система. Тому ми маємо змінити і законодавство, і підходи, а головне - мислення нашого персоналу, його мотивацію, соціальний статус, престиж служби. Людина не буде поважати іншу людину, якщо її саму не поважають. Ми зараз докладаємо максимум зусиль для того, щоб зробити сучасну, європейську систему, орієнтовану на виправлення людини. Ми маємо працювати над мотивацією, заробітною платою, соціальним статусом, додатковим навчанням, обміном досвідом з європейськими країнами.

У нас є амбітний проєкт, який ми плануємо розпочати наступного року - "Залучення засуджених до праці". Люди, які перебувають у в’язниці, не зобов’язані працювати - і більшість з них цим правом користується. За статистикою, наразі працюють лише  15% засуджених. Наша мета - цей процент збільшити. Логіка проста – людина, яка виходить на волю з грошима і має якусь спеціальність, яка допоможе їй влаштуватися на роботу, безпечніша, ніж така,  що виходить без грошей. Ми розробляємо систему мотивацій по відношенню до засудженого, який працює. Наприклад, така людина окрім заробітної плати зможе ще й покращити свої умови перебування у в’язниці. Також хочемо мотивувати роботодавців, які б могли надавати робочу місця засудженим. Це буде вигідно і їм, і державі. Якщо ми зможемо залучити до праці хоча б 30% засуджених, це буде гарний результат.

Читайте також

1