Чим може обернутися для підтримки ЗСУ урядовий "Волонтерський експеримент"

Нещодавно українців, а особливо волонтерську спільноту, сколихнула новина – виявляється, третина гуманітарної допомоги, яку «надсилають» для наших військових, просто не доходить до своїх адресатів.

Саме такими невтішними є висновки Державної митної служби, що провела відповідну перевірку в співпраці з Міністерством оборони України. Як зазначається,  протягом 9 місяців 2023 року перевірено понад 9 тисяч фактів переміщення товарів гуманітарної допомоги на адресу 200 військових частин. І, на жаль, у більш ніж 3 тисячах випадків військові про «надану допомогу», як то кажуть,  ні слухом, ні духом. 

Природно, що обуренню суспільства просто немає меж, адже корупція завжди була для нас болючим місцем. Проте довіра до волонтерів знаходиться на надвисокому рівні, а надто зараз. Результати опитування Центру Разумкова за липень 2023 року говорять про рівень довіри до волонтерських організацій у захмарні 83%. Тож вийшов справжній когнітивний дисонанс і запитання: хто ж насправді винен?

Тому сприйняти той факт, що під прикриттям волонтерства часто приховується та сама ненависна корупція і банальне злодійство для українського суспільства, яке вже майже 2 роки живе в умовах повномасштабної війни, просто нестерпно.

Законтролювати до нестями

На такі настрої у вересні цього року нарешті відреагували і урядовці, які після двох років фактично безконтрольного обігу гуманітарної допомоги раптово оголосили про знаходження чарівних ліків від цієї хвороби. 

Мова про урядову постанову № 953, якою запроваджує новий порядок роботи та звітності для волонтерів. Запрацювати зміни повинні з 1 грудня цього року.

Планується, що постанова змінить, перш за все, механізм пропуску через митний кордон, зробить розподіл гумдопомоги більш прозорим, а також дозволить проводити ефективний контроль за її цільовим використанням.

Відтепер, аби завезти в Україну гуманітарну допомогу, волонтерам доведеться пройти декілька бюрократичних етапів. Наводжу дуже спрощену схему:

1. Реєстрація отримувачів в  Єдиному реєстрі отримувачів гуманітарної допомоги. Для цього юридична особа має авторизуватися в електронному кабінеті автоматизованої системи з присвоєнням номера отримувача гуманітарної допомоги;
2. Декларування товарів гуманітарної допомоги з унікальним кодом в електронній формі через єдиний державний інформаційний вебпортал «Єдине вікно для міжнародної торгівлі» або через автоматизовану систему реєстрації гуманітарної допомоги;
3. Інвентаризація та опис. Введено з метою виявлення та повідомлення про невідповідність фактично отриманої гуманітарної допомоги тій, яка зазначена в декларації;
4. Звітування. В електронному кабінеті автоматизованої системи або завантаження копії паперового звіту, або копія звіту в електронній формі з накладенням КЕП особи, відповідальної за ведення бухгалтерського обліку (до 15 числа місяця, що настає за місяцем, у якому зазначено дату внесення інформації про митне оформлення гуманітарної допомоги за декларацією).

Здавалося б, ось воно рішення, яке захистить такі цінні для нас гуманітарні вантажі від розкрадання. І важко не погодитись, що у цій справі, як і в будь-якій іншій, контроль потрібен. Але замість того, аби радіти, волонтери б’ють на сполох.

Волонтери б`ють на сполох

На сайті Кабміну створена і фактично моментально набрала необхідну кількість голосів  відповідна петиція з проханням якщо не скасувати, то хоча б відтермінувати вступ в дію постанови та доопрацювати цей документ. Автори наводять безліч вельми переконливих аргументів на користь своєї позиції, але основний з них можна звести до простої формули: постанова = надмірна бюрократія = додатковий час = людські життя. 

З вищезазначеним важко не погодитись, бо саме людське життя – найцінніше, що у нас є. І в цілому зауваження громадянського суспільства цілком доречні.

Аналізуючи документ, в голову приходять і наступні міркування:

• Постанова є абсолютно несправедливою стосовно невеликих благодійних організацій, які не володіють достатнім ресурсом, в тому числі й людським, для проходження величезної кількості запропонованих бюрократичних процедур. Тож є величезний ризик, що цей важливий сегмент волонтерства просто зникне, а точніше – його «вб’є» сама держава;
• Навіть для великих волонтерських організацій та фондів новий порядок стане суттєвою перешкодою на шляху до оперативного надання допомоги військовим, адже надмірна бюрократія в рази збільшить час, за який гуманітарна допомога зможе потрапити до адресатів. В умовах надзвичайно інтенсивної війни, де щодня гинуть українські воїни, час може зіграти як «за», так і «проти» нас;
• Поза межами бажаного контролю все ж таки залишаються волонтери-фізичні особи, адже в новій системі зареєструватися можуть тільки юридичні особи;
• Постанова банально не враховує роботи в період можливих блекаутів, а такі сценарії цієї зими, на жаль, дуже і дуже ймовірні.

До висновків

По-перше. З одного боку певний контроль за гуманітарними вантажами та їх використанням потрібен. Адже ситуації, коли, до прикладу, автомобілі, завезені як допомога для військових, дивним чином з’являються на сайті продажів, неприпустимі. Те саме стосується і продуктів, які замість роздачі потребуючим опиняються на прилавках супермаркетів.

Тож найкращим варіантом було б все ж відтермінувати введення нової системи хоча б на пів року. За цей час потрібно провести глибинні консультації з найбільш великими та іменитими волонтерськими фондами, а також з невеличкими волонтерськими ініціативами з тим, аби всі працювали в одній правовій площині, за єдиними правилами. Це дозволить зробити механізм контролю за обігом гумдопомоги дійсно прозорим, але без шкоди для волонтерів і тих, хто цієї допомоги потребує.

По-друге. Дивує сам підхід урядовців, які навіть у такій чутливій і надважливій для країни сфері роблять як звикли – без належного обговорення з тими, кого зміни торкнуться. В результаті і виходить як у відомій приказці: «Хотіли як краще, а вийшло як завжди». Хотілося б по помилятися, але складається враження, що десь на горі вирішили банально скористатися кейсом з обурливими результатами перевірок Держмитслужби, аби взяти під контроль потенційних політичних опонентів (нагадаю, що соціологія говорить про рівень підтримки волонтерського руху суспільством у 83%). Натомість варто визнати, що волонтерство – далеко не найбільш корумпована сфера у нашій країні. Корупціонерів, з якими дійсно варто боротися, на жаль, не бракує ніде. Але чомусь влада дивує своїм вибором на користь (на шкоду) саме волонтерам. 

По-третє. В Кабміні обіцяють надати тестовий доступ до «Автоматизованої системи реєстрації гуманітарної допомоги» всім, хто забажає, з листопада. Серйозно? Місяць на тестування такої складної конструкції? І на хвилиночку, половина листопада вже минула…

І насамкінець. Особисто я глибоко в темі волонтерства, тож ця тема дуже близька і болюча. Разом з командою «Батьківщини» ми залучили чимало міжнародних фондів до спільної роботи на благо України. Ми зробили і продовжуємо робити колосальну справу, аби допомогти нашим військовим та цивільним в умовах повномасштабної війни. На цей напрямок спрямовано величезну частину ресурсу «Батьківщини». Бо на відміну від декого при владі ми добре розуміємо, що волонтери – це ті люди, які першими прийшли на допомогу війську в 2014 році. Волонтери – це ті люди, які без перебільшень разом з військовими втримали державу в 2022 році. Волонтери – це ті люди, праця яких безкоштовна, але неоціненна. Не забуваймо про це. Тому всі зміни, які стосуються регулювання їхньої діяльності повинні вводитись за принципом: 7 раз відмір – 1 відріж, а ніяк не навпаки. З постановою №593 та її запланованою піврічною дією складається враження, що уряд йде на такий собі експеримент. Але ж він може обернутися для України фатальною помилкою, особливо у зимовий період, коли і військовим, і цивільним дуже-дуже важко.

Попри запевнення уряду в своїй відкритості та готовності до діалогу, на жаль, конструктиву так і не відбулося.  Позиція громадськості залишилася не почутою. Хоч так звана «робоча група» ніби й була створена, але, як виявилось, швидше для заспокоєння, аніж для реальної роботи на покращення. Як результат – постанова без жодних змін таки вступить в дію з грудня, як і було заплановано.

Таке ось державне управління в часи, коли тільки лінивий не говорить про тотальну світову втому від війни в Україні. На додаток до того, що  гуманітарну сьогодні і без того дають менш охоче, українська сторона ще й підливає масла у вогонь, намагаючись ускладнити її доставку та відбити у волонтерів бажання робити хоч щось. А їх ентузіазм, до слова, це також ресурс, який має здатність вичерпуватись. Як то говорять: «Працюємо на перемогу». Сарказм, сподіваюся, всі відчули.

Але попри все потрібно залишатися оптимістами. Тож сподіваюся, що з грудня скандальна постанова все ж не запрацює. Натомість – відбудеться справжній, а не бутафорський діалог з волонтерами для вироблення дійсно ефективного та оптимального рішення.