На місцевих виборах до влади прийшли люди з кримінальним минулим: як це сталось

Що не вибори, то розчарування. З року в рік українці продовжують обирати депутатами та міськими головами колишніх засуджених, корупціонерів та одіозних фігур. Цьогорічні місцеві вибори дали шанси оговтатися в політиці, зокрема, колишньому вбивці та одному з учасників організації силового розгону Євромайдану.

Як з’ясувалося, процес зрощення влади з криміналом розпочався ще в радянські часи та дає свої плоди і сьогодні. Українці обирають злочинців і через низку психологічних причин. Про це детальніше — у матеріалі "Парламент.UA".

Віктор Лозінський переміг на виборах на Кіровоградщині

На виборах у Кіровоградській області на посаду голови Підвисоцької об’єднаної територіальної громади Голованівського району переміг Віктор Лозінський, який відсидів у в’язниці приблизно 6 років за вбивство. Злочин стався 16 червня 2009 року поблизу смт Голованівська:Віктор Лозінський з прокурором, начальником міліції району та єгерем завдали смертельні поранення місцевому жителю Валерію Олійнику. Сам Лозінський наполягав, що це була самооборона.

У квітні 2011 року Лозінського засудили до 15 років ув'язнення. Він мав вийти на волю у 2025 році. Однак у 2012 році апеляційний суд пом'якшив вирок до 14 років. Відтак у 2013 році Вищий спецсуд змінив статтю обвинувачення з вбивства на хуліганство, що зменшило строк ув'язнення до 10 років.

Віктор Лозінський (фото: УНІАН)

Після чотирьох років за ґратами у червні 2014-го Лозінський вийшов на волю "за станом здоров'я". У справу втрутився керівник уряду та генпрокурор, після чого прокуратура домоглася повернення Лозінського до в'язниці. Втім вже 2016 року Лозінському перерахували термін ув'язнення, згідно з "законом Савченко", за яким день у СІЗО рахується за два, і він вийшов на свободу. У травні 2019 року Дніпровський районний суд Києва взагалі зняв судимість з Віктора Лозінського. А у вересні це рішення підтвердив Верховний суд.

Попри кримінальне минуле, Лозінський вирішив балотуватися очільником ОТГ — і виграв. Як? Бо "хороша людина". Журналісти hromadske поспілкувалися з місцевими мешканцями напередодні виборів, щоб дізнатися, чим керуються жителі, обираючи його очільником. Люди наголошували на тому, що він "більше так не вчинить", і "стадіон, школу та садочок зробив".

Неля Штепа стала депутаткою міськради Слов'янська

Обвинувачувана у сепаратизмі колишня очільниця міста Слов’янська Неля Штепа мала шанс знову стати мером свого міста. Щоправда, до другого туру вона не потрапила, ставши третьою у рейтингу. А проте знову у політику вона таки пройшла: як депутатка Слов’янської ОТГ у складі "Партії миру та розвитку".

Неля Штепа "відомою" стала у 2014 році, коли почалася війна на Донбасі. У період 2010-2014 року Штепа очолювала Слов’янськ. За її мерства місто захопили терористи на чолі з Ігорем Гіркіним. Згодом генеральна прокуратура звинувачувала Штепу у тому, що вона сприяла терористам та посягала на територіальну цілісність України. Зокрема, колишню пані-мер звинувачували у сприянні проведенню "референдуму" про відокремлення Донецької області від України.

Неля Штепа

У липні 2014 року Штепу затримали українські правоохоронці. На суді вона заперечувала свою провину та переконувала, що закликала Володимира  Путіна зайти в Україну під дулами автоматів терористів. До вересня 2017-го вона просиділа в СІЗО, а суд у справі Штепи продовжується досі.

А проте 24 жовтня 2019 року Європейський суд з прав людини визнав порушення з боку України у справі Штепи. Суд визначив, що Україна має виплатити їй €2 600 моральної компенсації і €1000 відшкодування судових витрат.

Олександр Попов став депутатом Київради

Ще одна цікава фігура української політики — колишній глава Київської міської держадміністрації, фігурант справи про силовий розгін студентів під час Євромайдану. Він замахнувся ще вище і захотів стати мером Києва. Щоправда, не склалося: Віталій Кличко переміг у першому турі з результатом 50,52%. Попов зайняв за ним другу сходинку. Та депутатом до Київради він таки пройшов.

Попова у 2010-му Віктор Янукович призначив головою КМДА. І з того часу з ним був пов’язаний не один скандал, включно із транспортним колапсом після потужного снігопаду навесні 2013-го, під час якого Попов з дружиною вальсував у Відні. Однак найгучніше те, що 30 листопада 2013 року саме за участі Попова координувалася силова операція "Беркуту" проти мітингувальників на Євромайдані.

Олександр Попов (фото: УНІАН)

14 грудня режим Януковича вирішить послабити градус напруги, завівши справу на Попова і заступника секретаря РНБО Володимира Сівковича. На допитах вони запевняли, що виконували команду очільника Радбезу Андрія Клюєва. Після Революції Гідності Попов змістив фокус своєї уваги з політики на допити та повістки в суди. Але місцеві вибори 2020-го показали, що Попова рано списали з рахунків.

Чому українці обирають злочинців та сумнівних персон

"Рівно я йшов по життю, і мені однаково з ким говорити. Якщо позиція рівна, ти можеш говорити і з президентом, і зі злодієм. Мені є що пред’явити (вам — ред.) — пред’явіть ви мені щось", — звернувся переообраний мер Чернігова Владислав Атрошенко до депутатів міськради. Таку заяву в мережі вже назвали "блатним жаргоном". Незрозуміло, чому мер вирішив висловитися таким чином, однак це доводить, що кримінал в країні все ще процвітає.

Мер Чернігова Владислав Атрошенко (фото: УНІАН)

Процес зрощення влади з криміналом розпочався ще в радянські часи, пояснює кандидат економічних наук Олександр Хмелевський. Можновладці, які вже на той час займалися різними оборудками з метою власного збагачення, використовували кримінальників для вибивання боргів або інших "делікатних" справ. Таким чином, зокрема, розпочався шлях у велику політику Віктора Януковича, який вже тоді виконував дрібні доручення впливових осіб.

У 90-ті роки влада остаточно "злилася" з криміналом. Водночас криміналітет вже не просто виконував окремі доручення влади, але і сам прагнув стати владою. Одночасно із цими процесами відбувалася романтизація кримінального світу, зокрема, через популяризацію тюремного шансону.

Згадати хоча б радянський фільм "Калина красная" Василя Шукшина, в якому злодій-рецидивіст зображений доброю та чуйною людиною. Суспільству поступово нав'язується точка зору, що злодії не такі вже і погані люди. Грань між добром та злом поступово стирається, — зазначив експерт.

Вже наприкінці 90-х злодії пробують висуватися в депутати. Проте, в 2000-х цей процес набуває розмаху. Лише суспільний резонанс змусив знятися з виборів деяких кримінальних авторитетів, яких підтримували популярні політичні сили.

Хмелевський наголошує: для того, щоб стати депутатом чи мером, потрібні гроші, адміністративний ресурс і підтримка медіа. Все це мають злочинці. Тому нічого дивного, що деякі з них приходять до влади, немає. Чинне законодавство дозволяє обиратися колишнім злочинцям, з яких знята судимість.

Очевидно, що подібна практика підриває основи держави. Не може порушник законів, хоча і колишній, сам писати закону. Як правило, колишні в'язні використовують владу для особистого збагачення. Закон має бути змінений. Людям з кримінальним минулим треба заборонити обіймати будь-які державні посади, — додав він.

Психологічний портрет виборця який обирає злочинців

Причину, з якої українці кожні чергові вибори обирають злочинців та одіозних політичних фігур, пояснила психотерапевтка Марія Мельник. За її словами, впливає на це, зокрема, криза у системі освіти та загалом низький рівень життя населення поза великими містами. Це призводить до того, що не формується критичне мислення і, як наслідок, немає довіри до влади. Тобто, "я не вмію вибирати, не вірю обіцянкам і по телевізору теж брешуть".

Саме тому українець вибирає за власними симпатіями: або того, хто подобається, і каже те, що приємно чути, або того, з ким можна ідентифікуватися, — хтось, хто схожий на виборця чи вдає, що схожий.

Я думаю, що виборцю важливіше те, як він виглядає, як говорить і поводить себе на зустрічах, ніж його реальні справи. Бо мислення не логічне і причинно-наслідкове, а образне, тобто, побудоване на враженнях, — зазначила Марія Мельник.

З її слів, злочинців українці обирають не через відсутність вибору — переповнені списки кандидатів зазвичай дають змогу все зважити й обрати кращого. Справа радше у роками вихованій безініціативності — "від мене тут нічого не залежить" — і зневірі.

На питання, чи можна чекати чесності від політиків, які раніше вже були спіймані на незаконній діяльності, вона чітко відповіла "ні", бо "політики так само добре розуміють, з ким мають справу".

"Тут питання навіть не у тому, що люди виберуть/не виберуть, а в тому, що вони не будуть слідкувати/цікавитись/контролювати його діяльність при владі, допоки він не робить нічого аж надто страшного", — вважає психотерапевтка.