Абрамовський Роман

Абрамовський Роман

Міністр захисту довкілля та природних ресурсів із сумнівними зв’язками в ОРДЛО

Абрамовський Роман — заступник міністра регіонального розвитку (2015 р.), заступник міністра енергетики та захисту довкілля (2019-2020 рр.), міністр захисту довкілля та природних ресурсів з червня 2020 року. Підприємець в галузі "зеленої" енергетики

Місце народження

Народився 5 жовтня 1973 року в місті Комсомольськ-на-Амурі, Хабаровського краю в РРФСР.

Освіта

2006 рік – закінчив Київський національний університет внутрішніх справ.

Родина

Дружина — Юрченко Світлана, на неї оформлена значна частина сімейного бізнесу.

Сини – Олександр та Олексій. Олександр уже дорослий, проживає в США.

Коротка біографія

  • Дитинство Абрамовського Романа Романовича пройшло в Комсомольську-на-Амурі, пізніше родина переїхала в Україну. Працювати почав одразу на керівних посадах, не маючи вищої освіти.
  • 1992 – 1994 рр. - ЗАТ "Юрзовнішконсульт", комерційний директор.
  • 1994 – 1995 рр. - ТОВ "Украгробізнес", комерційний директор.
  • 1995 – 2000 рр. - ЗАТ "Консул-моторз", заступник директора.
  • 2000 - 2004 рр. - ТОВ "Автоленд" - генеральний директор.
  • 2004 – 2005 рр. - ВАТ "ЕМЗ "Металіст", перший заступник голови правління.
  • 2005 рік — ВАТ "ЕМЗ "Металіст", з лютого по травень — голова правління.
  • 2005 – 2006 рр. - ВАТ "Укрстальконструкція", заступник генерального директора.
  • 2006 – 2012 рр. - ВАТ "Укрстальконструкція" - генеральний директор.
  • 2012 - 2013 рр. - ТОВ "Ріола Модуль ЛТД" - заступник директора.
  • 03.2013-11.2014 рр. - апарат Верховної ради України, помічник консультант народного депутата України.
  • 2014 - 2015 рр. - ТОВ "Ріола Модуль ЛТД" - заступник директора.
  • 2015 рік з лютого по вересень — заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства.2016 – 2019 рр. - ТОВ "Ріола-модуль ЛТД", заступник директора.
  • 2019 - 2020 рр. - заступник міністра енергетики та захисту довкілля України.
  • 19 червня 2020 року – призначений міністром захисту довкілля та природних ресурсів.
  • 15 грудня 2020 року – подав заяву про відставку з поста міністра захисту довкілля та природних ресурсів. На момент публікації досьє відставка прийнята не була.

Політична діяльність, державна служба та скандали

Роман Абрамовський понад двадцять років пропрацював у бізнесі до того, як звернути увагу на політику. Зрозуміло, що у 2013 році найкоротший шлях до усяких бонусів, що приносить політика, був через Партію регіонів. Як вказує біографія Романа Абрамовського, саме цим шляхом політик-початківець і пішов. На початку 2013 року він офіційно оформився штатним помічником народного депутата 7-го скликання від Партії регіонів Олександра Бобкова. Якщо подивитись на попередні посади Абрамовського, то не зовсім зрозумілим виглядає такий вчинок. Адже він до цього працював на потужних підприємствах заступником директора, генеральним директором, а не заробляв копійки дрібним партійним функціонером чи аспірантом, як більшість його колег-помічників. Та й власниками-роботодавцями у Абрамовського були не бізнесмени з Хацапетівки, а "Евраз", "Індустріальний союз Донбасу".

Журналіст Андрій Задунайський старанно покопався в періоді його роботи на посаді генерального директора ВАТ "Укрстальконструкція" і знайшов вірогідні мотиви таких кар’єрних змін. Річ у тім, що гендиректор і технічний директор цинічно обкрадали власників підприємства. Журналіст привів приклад, як при покупці у словенської фірми станка вартістю понад 2 мільйони євро керівний дует закладає для себе "відкат" у півмільйона європейських грошей. Вартість контрактів також завищувалась на сотні тисяч євро, які перераховувались здирникам по окремих угодах. Керівники-розкрадачі особливо і не ховались, розраховуючи що власники далеко, та й не будуть колупатись в дрібних, як на них, сумах. Невідомо, чи попався Роман Абрамовський на "крисятництві", чи з обережності сам вирішив пересидіти якомога далі, але лише факт таких вчинків досить виразно характеризує його з моральної точки зору.

З політикою у Абрамовського спочатку теж не задалось. Його депутат Олександр Бобков був відомим "українофобом", засновником організації "Оплот", що готувала бойовиків для антиукраїнських акцій. З початком російської збройної агресії на Донбасі, Бобков втікає на територію так званої ДНР, бере активну участь у формуванні донецького відділення "Оплоту" і захопленні Донецької міськради в березні 2014 року. Пізніше екснардеп очолює роту "Пятнашка" і воює проти підрозділів українських збройних сил. Як виявили журналісти порталу "Антикор", не лише робота помічником Бобкова компрометує майбутнього міністра. Екснардеп, сам Роман Абрамовський та Сергій Білогородський були співзасновниками Донецького заводу коксохімобладнання, який після окупації був перереєстрований у так званій ДНР і тепер справно платить податки окупантам.

Коли сепаратист Білогородський був затриманий і у 2017 році його почали судити в Павлограді, Абрамовський разом з народним депутатом від БПП Олегом Недавою приїхали на засідання суду, щоб підтримати товариша, а Недава навіть хотів узяти сепаратиста на поруки.

Здавалось, в людини вже є все, щоб до політики й органів влади його не підпускали на гарматний постріл – тісні зв’язки з сепаратистами, наявність бізнесу на окупованій території, що приносить податкові надходження проросійським колаборантам. Проте це чомусь не особливо бентежить владну команду Петра Порошенка (досьє Порошенка Петра). Досьє Романа Абрамовського фіксує, що у 2015 році його призначають заступником міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства. Він одразу ж попадає в скандал, коли відмовляється від зустрічі з членами громадської ради при міністерстві. Чиновник чудово розуміє, що не має відповідей на питання про свої статки, про своє призначення на цю посаду без усякого конкурсу, про розв'язання питань обманутих інвесторів, тощо. А ще недавно його звинуватили у причетності до будівельного бізнесу старшого сина президента-втікача Олександра Януковича (досьє Януковича Олександра), а також у некомпетентності та непрофесіоналізмі і його, і більшості колег по міністерству.

Посаду заступника міністра Роман Абрамовський займав лише пів року. По інформації журналістів причиною звільнення стали не зв’язки з сепаратистами, скандали навколо декларації чи некомпетентність, а конфлікт з Максимом Мартиненком, якого підтримали і Арсеній Яценюк, і Володимир Гройсман (досьє Гройсмана Володимира).

Роман Абрамовський на плантації новорічних ялинок (фото: facebook.com/abramovskyy.roman)

Не менш незрозумілим стало його призначення заступником Міністра енергетики та захисту довкілля України при новій владі, після перемоги Зеленського (досьє Зеленського Володимира). Чи дійсно кадровий голод перейшов межу адекватного сприймання навколишньої ситуації, чи в Офісі президента у Романа Абрамовського з’явились нові покровителі, поки невідомо. Але відомо те, що весь бізнес Абрамовського, переписаний на дружину, швидше шкодить навколишньому середовищу, а не сприяє його збереженню. Та і юридична освіта нового заступника міністра не зовсім по профілю міністерства. А ще недавно НАБУ порушило справу проти ПАТ "Київгідромонтаж", бенефіціарним власником якого є дружина Романа Абрамовського. Фірма виграла тендер на ремонт шлюзу, отримала понад 20 млн гривень з бюджету, але роботи не виконала, мотивуючи тим, що замовник не надав дозволу на виконання будівельних робіт. Хоча такі роботи належати до категорії ремонту, а не будівництва і дозволу не потребували, суд виніс рішення на користь "Київгідромонтажу". А замовник підозріло не подав апеляцію та виділив чергові кошти для нової фірми.

Однак для "зелених" все це дрібниці. 19 червня 2020 року депутати з першої спроби дають необхідні голоси за призначення Романа Абрамовського міністром захисту довкілля та природних ресурсів України. Що ж, певно якийсь непомітний павучок з оточення Зеленського посадив свою слухняну людину на таку прибуткову тему, як видача ліцензій на газові родовища, ліси, щебінь, граніт, видобуток руди різних металів, тощо. А досвід роботи, профільна освіта, сумнівна декларація, контакти з сепаратистами – кого це цікавить, коли кадровий голод "зелених" вже наближається до фази кадрового канібалізму.

Дата публікації: 22.12.2020
Дата останньої зміни: 23.12.2020
1