Єгоров Олександр

Єгоров Олександр – колишній секретар Донецької міської ради, ексдепутат Донецької обласної ради, секретар Федерації Професійних спілок України з 2009 по 2010 рік.

Місце народження

Народився 6 жовтня 1965 року в місті Донецьк

Освіта

• 1992 рік – закінчив Донецький державний університет, за фахом – економіст.
• 2002 рік – Єгоров отримує науковий ступінь кандидата наук з державного управління. Тема дисертації "Ефективне управління містом в умовах соціально орієнтованих ринкових реформ".
• 2004 рік — закінчив Академію державного управління при Президентові України, магістр державного управління.

Родина

Про родину Єгорова інформація надзвичайно обмежена. Відомо лише що одружений, у родині троє дітей – дві доньки і син.

Політична та підприємницька діяльність

• 1983 рік – почав трудову діяльність, працював у Донецьку на різних підприємствах. З 1987 року заочно навчався у Донецькому університеті.
• 1990 – 1995 роки – обіймав посаду генерального директора державного територіального міжгалузевого об’єднання "Регіон".
• 1995 – 1997 роки – очолював відділ сприяння підприємництву Донецького міськвиконкому.
• 1997 -1998 роки – працював на посаді першого заступника начальника головного економічного управління Донецької міськради.
• 1998 рік – Єгорова обрали депутатом Донецької міської ради. Колеги довірили йому посаду секретаря міськради.
• 2002 рік – повторно обирається до Донецької міської ради і знову депутати підтримують його кандидатуру на посаді секретаря міськради.

Єгоров Олександр (фото: Вікіпедія)

• 2004 рік – після призначення Віктора Януковича прем’єром, "донецькі" з партквитками ПР як хвиля цунамі затопили столицю. Вони займали усі "хлібні" посади, але різних теплих місць виявилось так багато, що настала черга Єгорова підкорювати Київ. В цьому році він став радником віцепрем'єра і працював до 2005 року, коли після перемоги Віктора Ющенка було створено новий уряд.
• 2005 – 2006 роки – отримав посаду старшого консультанта Секретаріату Верховної Ради України.
• Січень 2006 року – приймає пропозицію Андрія Клюєва і переходить на роботу в його "Актив-банк", де очолює наглядову раду.
• Березень 2006 року – Єгорова обирають депутатом Донецької обласної ради, проходить по списку Партії регіонів.
• 2007 рік – на парламентських виборах він одразу не отримує мандату народного депутата, оскільки його позиція у списку Партії регіонів виявилась поки що непрохідною.
• 2009 – 2010 роки – Єгоров обіймав посаду секретаря Федерації професійних спілок України. Це призначення в серпні 2009 року пролобіювали брати Клюєви. ЗМІ пояснили таке кадрову експансію чутками, що Федерація профспілок має намір придбати їх "Актив-банк" за пів мільярда гривень. Для цього Клюєви і завели свою людину в керівництво Федерації.
• 2010 – 2012 роки – Янукович переміг на президентських виборах і значна частина парламентарів від Партії регіонів зайняли керівні посади в органах виконавчої влади. Звільнені місця у Раді отримали політики-регіонали з другого ешелону. Олександр Єгоров теж прийняв присягу народного депутата 6-го скликання у квітні 2010 року.

Олександр Єгоров і Микола Левченко (фото: Голос України)

• Після закінчення каденції Ради 6-го скликання на чергових парламентських виборах брати Клюєви очолили виборчий штаб і їх протеже Єгоров теж був максимально залучений до виборчих перегонів. У виборчому списку Партії регіонів на цей раз він отримав гарантовано прохідну позицію під №44.
• 2012 – 2014 роки – обраний народним депутатом 7-го скликання. У Раді був членом комітету з питань регламенту, депутатської етики і забезпечення діяльності Верховної Ради України, а також першим заступником голови Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації.
• Крім політичної діяльності, після переїзду до Києва Єгоров активно займався бізнесом. В цей період він виступив засновником 15 підприємств, які крім столиці знаходились в Запоріжжі, Миколаєві, Макіївці. Його компанії займались лісом, будівництвом, експортними операціями, медициною, інтернет-продажами електроніки, тобто усім, де за допомогою впливу Партії регіонів можна отримати надприбутки, використовуючи різні схеми.
• 2014 рік – після втечі Януковича і зміни влади закінчилась і політична кар’єра Олександра Єгорова. А без політичного "даху" втрачав ефективність бізнес колишнього нардепа. Лише третина підприємств залишилась на плаву, серед яких досить екзотичне "Ранчо Іго-го" на Київщині з будиночками для відпочинку і кінними прогулянками.

Критика та скандали

Про один із перших скандалів написала газета "Дзеркало тижня" в кінці 2009 року. Єгоров отримав в одному з банків великий кредит під заставу кількох квартир у Києві, офісних приміщень у столиці і в Донецьку. Після 2008 року Єгоров перестав виконувати зобов’язання перед банком-кредитором. Коли фінансова установа вирішила розпочати відчуження заставного майна, Єгоров залучив групу досвідчених юристів, які різними судовими позовами заблокували відчуження застави.

В кінці квітня 2010 року нардеп голосував за ратифікацію Харківських угод, а в січні 2014 року віддав свій голос за так звані диктаторські закони. Крім того, громадські активісти критикували Єгорова як за прогули засідань парламенту, так і за кнопкодавство. Як приклад, 11 січня 2013 року картка Єгорова голосувала за призначення головою Національного банку України Ігоря Соркіна, а депутата в той день у Раді не було.

1 липня 2013 року – нардеп був одним зі списку 148 парламентарів, що підписали звернення до польського Сейму з закликом визнати Волинську трагедію геноцидом проти поляків. Мета цього звернення – представити УПА карателями і прислужниками фашистів. Леонід Кравчук назвав цих депутатів зрадниками національних інтересів.

Коли розслідувались справи Майдану, колишній глава КМДА Олександр Попов дав свідчення, що одним із тих, хто слідкував за розгоном студентів 30 листопада 2013 року був Олександр Єгоров.