Іванющенко Юрій

Іванющенко Юрій

Український бізнесмен та політик, тісно пов’язаний з криміналітетом, нардеп VI та VII скликань

Іванющенко Юрій – «авторитетний» політик з Партії Регіонів відомий як Юрєц Малой та Юра Єнакієвський, довірена особа і «скарбник» Януковича, що зберіг вплив і бізнес після 2014 року

Місце народження

Народився 21 лютого 1959 року в місті Єнакієве Донецької області.

Освіта

2007 рік – закінчив Бердянський університет економіки та менеджменту, спеціальність —  облік та аудит, кваліфікація — бакалавр.

Родина

Дружина – Ірина Володимирівна 1962 року народження, домогосподарка. Донька – Даяна 1982 року народження, Сини – Арсеній 1991 року народження, Давид 2009 року народження.

Старший син закінчив той же університет, що й батько, правда інший факультет —  банківської справи. До травми грав у другому складі «Динамо» Київ.

Тіньовий бізнес та політична діяльність

  • У 1978-1980 роках проходив службу в лавах Радянської Армії.
  • Далі про початок діяльності Іванющенка вказують факти, які наведені в його офіційній біографії.
  • У 1981-1996 роках – він працював майстром електромайстерні, старшим майстром, заступником начальника цеху, заступником головного енергетика, заступником директора з економіки Єнакіївського коксохімічного заводу.
  • На початку 90-х Іванющенко придбав цей завод за незначні кошти, адже перед цим підприємство довели до банкрутства.
  • 1996-2005 роки – був  директором з економіки, а згодом президентом фірми «Алві-Інвест».
  • 2005-2007 роки – обраний  президентом ТОВ "УГК-2000».
  • Ці факти вказані в офіційній біографії, проте журналісти встановили, що не все відповідає дійсності. Зокрема в ЗМІ з’явилась довідка, нібито підготовлена спецслужбами РФ, що насправді Іванющенко – кримінальний авторитет Юрець Малой, який керував найманими вбивцями у злочинному угрупуванні братів Долідзе, а після вбивства ватажків очолив усе угрупування. Схожу точку зору на події того часу у Єнакієве виклав у своїй статті журналіст-розслідувач Стас Речинський. Він стверджував, що Іванющенко поступово став впливовим кримінальним лідером, який, попри відсутність судимостей, був безумовним авторитетом у злочинному світі. А пізніше міністр внутрішніх справ Юрій Луценко назвав Іванющенка у переліку депутатів, які перебували на обліку в МВС, зокрема в базі УБОЗу.
  • До 2007 року, коли Юрій Іванющенко почав політичну кар’єру, він уже був надзвичайно заможною людиною і контролював на Донбасі цілі галузі бізнесу. Зокрема, журналісти стверджували, що саме він забезпечував роботу нелегальних шахт-копанок, захопив кілька ринків, продовжував отримувати відсотки від кримінальних структур.
  • 2007 - 2012 роки – Іванющенко став народним депутатом України VI скликання від Партії регіонів (№111 у виборчому списку). Був членом комітету Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. На той час безпартійний.
  • З грудня 2012 року – став народним депутатом України VII скликання від Партії регіонів (№24 у списку). Входив до комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. Член Партії регіонів.
  • 16 січня 2014 року голосував за "диктаторські закони" - пакет антидемократичних законів, які суттєво обмежували права громадян і свободу слова.

Юрій Іванющенко біля Верховної Ради (стоп-кадр відео)

Це офіційні факти про період перебування Іванющенка у Верховній Раді. В реальності, його життя цього періоду було більш бурхливим і насиченим, а сам депутат став найвпливовішою людиною у державі після Віктора Януковича.

З 2007 року, після отримання депутатського мандату, Іванющенко починає стрімко нарощувати статки. В цей період остаточно сформувалась його команда – Іван Аврамов, Олександр Шепелєв, Сергій Дядечко, Ігор Філіпенко, Олександр Стельмах. Саме на цих людей оформлений бізнес депутата, адже сам він надзвичайно обережний і намагається завжди бути в тіні.

В 2009 році погіршились відносини між Рінатом Ахметовим і Віктором Януковичем. Журналісти називають різні причини. Основна версія – Ахметова запідозрили в симпатіях до Тимошенко напередодні виборів. Інші версії - Януковичу набридло виглядіти «ставлеником Ахметова», а коли потрібно було організовувати криміналітет, Ахметов не захотів цим займатись і виходити з образу цивілізованого респектабельного бізнесмена. В кінці 2009 року, з початком передвиборчої кампанії, Янукович наближує Іванющенка. Депутат стає «скарбничим», контролює хід кампанії в областях та забезпечує зв’язок з кримінальним світом. З усім він добре справляється, при цьому залишається в тіні, не «піарить» власну персону. Після перемоги президент Янукович залишає Іванющенка «правою рукою» без жодних посад, але з величезними повноваженнями. Сам того не підозрюючи, новий «смотрящий» розчищає дорогу для бізнесу «Сім’ї», а у 2010 році Олександр Янукович ще перебуває під опікою Іванющенка.

2010 – 2011 роки – вершина могутності Іванющенка. Він займався майже усім – розв'язував кадрові питання, перенаправляв грошові потоки, виступав куратором митниці, залагоджував конфлікти та кризові ситуації. Себе теж не забував – «прихопив» кілька банків, мав частку від тендерних угод, став співвласником ринку «Сьомий кілометр», аеродрому «Жуляни», «Азовмашу» і ще кількох десятків різних підприємств.

Але в кінці 2011 року Іванющенко посварився з Януковичем. Депутат виступав за жорстку єдність команди, критикував Ахметова за відсторонення від спільних справ. Коли Янукович став на сторону Ахметова, а «Сім’я» почала захоплювати бізнес Іванющенка, депутат покинув країну, і по поверненню займався лише власними справами.

Після втечі Януковича на початку 2014 року Іванющенко демонстрував лояльність новій владі, навіть був спонсором виборчої кампанії Петра Порошенка, про що написала журналістка Валерія Романова. У її ж розслідуванні вказано, що люди колишнього «смотрящего» і після 2014 року залишились при владі, працюють і на Банковій, і в НАЗК. А фірми Іванющенка, переписані на його партнерів, і далі заробляють на тендерах, а у 2016 році навіть придбали 40% ТРЦ «Гуллівер».

Коли у 2015 році були відкриті карні справи проти Юрія Іванющенка, він виїхав за кордон, а його люди почали боротись за припинення переслідування соратника Януковича. Так,  Сергій Лещенко програв суд, коли стверджував, що Іванющенко керував «тітушками» на початку 2014 року. У 2017 році з нього зняв санкції Євросоюз і тепер адвокати готуються остаточно «відбілити» його і в Україні. А шанси в Іванющенка є, недаремно він постійно знаходився в тіні, уникав державних посад, оформив бізнес на партнерів і підставних осіб.

Чутки, скандали та кримінальні справи

Вперше Юрій Іванющенко став відомий за межами Донбасу у вересні 2009 року, коли влаштував гучне весілля для своєї дочки. Світські хроніки ще довго писали, як розкішно прикрасив виставковий павільйон кремлівський декоратор Борис Краснов, перетворивши величезне приміщення на казковий палац, якими стравами частували гостей, як шуткував тамада Максим Галкін  і що співали Тімоті, Валерій Меладзе, Ерос Рамазотті та інші артисти. До речі, тільки гонорари зіркам естради обійшлись у чверть мільйона доларів. Але українські читачі більше цікавились тим, хто такий цей Юрій Іванющенко, 111 номер виборчого списку ПР, якщо весілля його доньки не проігнорували ні Віктор Янукович, ні Рінат Ахметов, ні Олександр Єфремов, ні десятки інших найвпливовіших політиків та бізнесменів Донбасу. Відповідь дає інтернет-видання PRO-TEST – до моменту обрання президентом Віктора Януковича Юрій Іванющенко контролював третій по величині фінансовий потік після Януковича та Ахметова. Особливо підкреслюється, що Іванющенко надавав перевагу швидким і легким грошам (тендерні угоди, копанки, шлакові відвали металургійних комбінатів) на відміну від економічних проєктів Ахметова.

Юрій Іванющенко (фото: Facebook)

Постійне перебування в тіні й після 2010 року зіграло з Іванющенком злий жарт. Через відсутність інформації фігура «сірого кардинала» обросла таким шлейфом кривавих легенд та зловісних чуток, що різні терористи та наркобарони від заздрощів кусали лікті. Тому Іванющенко був змушений нарешті дати інтерв’ю журналу «Кореспондент» на початку 2011 року. Але вийшло ще гірше. Його відповіді на майже всі питання були негативними: «не захоплював», «не керував», «бізнесу майже не має», «до митниці відношення не має», «в дитинстві з Януковичем у футбол не грав», «за кордоном майже не проживав» і т.п. Це породило нову хвилю скандальних чуток і таких абсурдних публікацій, що навіть деякі ЗМІ визнали надмірну «демонізацію» образу Іванющенка.

У 2015 році проти Іванющенка нарешті порушили кримінальні справи. Зокрема, щодо залучення озброєних бандитських формувань до побиття учасників Євромайдану і вбивства журналіста В’ячеслава Веремія. Крім цього, він отримав підозру у незаконному заволодінні державними коштами, отриманими від продажу Японії квот по Кіотському протоколу. Окремо Генпрокуратура підготувала звинувачення в заволодінні та розтраті держаних коштів та рейдерському захопленні ринку «7 кілометр». Екснардеп, по прикладу Януковича, теж покинув країну.

Згодом українські ЗМІ написали, що в Латвії арештували 30 мільйонів доларів, які належали Юрію Іванющенку. Але виступив його адвокат Юрій Колесников і заявив, що його клієнт до цих грошей немає жодного відношення, а хто буде про таке писати, отримає позов до суду. Незабаром почали розвалюватись і кримінальні справи проти Іванющенка. У 2016 році суд закрив справу про заволодіння коштами, отриманими по Кіотському протоколу. А у 2017 році, не отримавши вироку українського суду, з нього зняли санкції в Євросоюзі.

В Україні справи Іванющенка теж кілька разів закривали, але під тиском громадськості поновлювали. Проте не це викликало резонансний скандал. ЗМІ написали, що перебуваючи у розшуку колишній нардеп двічі прилітав в Україну і зустрічався з Григорієм Суркісом та Борисом Ложкіним (керівником АП). Очевидно підтверджується інформація, що з Петром Порошенком теж вдалось домовитись і незабаром прихований бізнес екснардепа почне діяти легально.

Дата публікації: 25.04.2021
Дата останньої зміни: 17.08.2021
1