Мороз Олександр

Мороз Олександр

Колишній спікер ВР України, екс-нардеп, екс-голова СПУ

Олександр Олександрович Мороз - голова Верховної Ради України в 1994-1998 і 2006-2007 роках, народний депутат України I, II, III, IV, V скликань, кандидат в президенти в 1994, 1999, 2004, 2010 роках, протягом 17 років був членом Комуністичної партії, голова Соціалістичної партії України з 1991 по 2012 роки.

Місце народження

Народився 29 лютого 1944 року в селі Буда Таращанського району Київської області.

Освіта

  • З 1960 по 1965 рік - навчання в Українській сільськогосподарській академії на факультеті механізації, спеціальність - інженер-механік.
  • З 1983 по 1985 рік - заочне навчання у Вищій партійній школі при ЦК КПУ. Диплом політолога з відзнакою.

Родина

  • Дружина: Валентина Андріївна.
  • Діти: дочки - Ірина (1966 року народження) і Руслана (1972 року народження).

Коротка біографія

  • Після навчання в сільськогосподарській академії Олександр Мороз з серпня по листопад 1965 року працював інженером Ємільчинського райоб'єднання "Сільгосптехніка" Житомирської області.
  • З листопада 1965 по грудень 1966 проходив службу в армії у військах протиповітряної оборони.
  • У 1966-1974 роках працював викладачем, завідувачем відділу механізації сільського господарства в Таращанському сільгосптехнікумі.
  • З 1974 по 1976 роки працював старшим інженером-технологом в Таращанському районному і Київському обласному об'єднаннях "Сільгосптехніка".
  • З 1976 року обіймав посади завідувача сектору і заступника завідувача аграрного відділу Київського обкому Комуністичної партії України.
  • У 1983-1989 роках був секретарем Київської обласної ради профспілок, першим секретарем партійного комітету обласних організацій та установ, в 1989 році - завідувачем аграрного відділу Київського обкому партії.
  • У 1990 році Олександр Мороз був обраний народним депутатом України. У Верховній Раді був секретарем і заступником голови комісії з питань агропромислового комплексу. Був лідером "Групи 239" - комуністичної більшості в парламенті.
  • 26 жовтня 1991 року на установчому з'їзді Соціалістичної партії України (СПУ) Олександр Мороз був обраний її лідером.
  • У квітні 1994 року Мороз став депутатом Верховної Ради України II скликання.
  • З 18 травня 1994 року по квітень 1998 року був спікером українського парламенту.
  • У 1994 році Мороз вперше балотувався на пост президента України. Однак, до другого туру не пройшов. Олександр Мороз набрав 13,04% голосів виборців, посівши третє місце.
  • У 1998 році Мороз був знову обраний депутатом Верховної Ради III скликання по одномандатному округу, передвиборчий блок СПУ і Селянської партії "За правду, за народ, за Україну!" Набрав 8,56% голосів, в парламенті була створена фракція "Лівий центр", в яку увійшли 35 депутатів. У 1998-2000 роках Мороз обіймав посаду голови парламентського комітету з питань агропромислового комплексу та земельних відносин.
  • У серпні 1999 року напередодні президентських виборів Мороз став одним зі співзасновників "Канівської четвірки", але уже в жовтні 1999 року союз розпався.
  • 31 жовтня 1999 року Олександр Мороз вдруге взяв участь у президентських виборах і знову зайняв третє місце, не пройшовши до другого туру.
  • 28 листопада 2000 року Мороз став ініціатором гучного "касетного скандалу". Він звинуватив президента Леоніда Кучму, Володимира Литвина - главу АП і міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка в причетності до зникнення опозиційного журналіста Георгія Гонгадзе.
  • У 2000-2001 Олександр Мороз став одним з лідерів руху "Україна без Кучми".
  • 31 березня 2002 року Соціалістична партія України отримала 6,87% голосів виборців, Мороз в черговий раз став депутатом Верховної Ради України IV скликання.
  • 31 жовтня 2004 року в першому турі президентських виборів Олександр Мороз отримав 5,83% голосів виборців, знову зайняв третє місце і не пройшов у другий тур.
  • 26 березня 2006 року він був обраний депутатом Верховної Ради - СПУ отримала 5,69% голосів і 33 місця в парламенті.
  • У червні 2006 року партія Олександра Мороза разом з "Нашою Україною" і Блоком Юлії Тимошенко підписала угоду про створення демократичної коаліції, але "помаранчева" коаліція не відбулася. СПУ, Партія регіонів і КПУ створили нову коаліцію.
  • 7 липня 2006 року Мороз був обраний головою Верховної Ради України.
  • 2 квітня 2007 року Президент Ющенко підписав указ про розпуск парламенту, а 3 квітня виключив Мороза зі складу Ради національної безпеки та оборони (РНБО).
  • 30 вересня 2007 на позачергових виборах до парламенту Соціалістична партія набрала лише 2,86% голосів виборців, не подолавши 3-відсотковий виборчий бар'єр. Олександр Мороз, який очолював список СПУ, вперше з 1990 року до Верховної Ради України не потрапив.
  • 17 січня 2010 року в першому турі президентських виборів Олександр Мороз також отримав рекордно низькі 0,38% голосів виборців і 11 місце.
  • У липні 2010 року на позачерговому з'їзді СПУ Мороз запропонував обрати нового голову партії. Він вніс три кандидатури в тому числі міністра економіки Василя Цушка, який і став новим лідером СПУ.
  • Після того, як Цушко залишив посаду, 14 серпня 2011 року, Мороз повернувся на пост голови СПУ.
  • 28 квітня 2012 року новим головою СПУ було обрано Петра Устенка.
  • На чергових парламентських виборах 28 жовтня 2012 року колишній спікер поступився представнику Партії регіонів Олександру Онищенко. СПУ на виборах набрала лише 0,45% голосів, не потрапивши до Верховної Ради.
  • У липні 2016 очолив політичну партію "Соціалістична партія Олександра Мороза".
  • 12 січня "Соціалістична партія Олександра Мороза" на з'їзді висунула його кандидатом в президенти України.
  • 27 березня 2019 року Мороз заявив, що відмовляється від участі в боротьбі за пост президента України.

Громадська і політична діяльність

Депутатом Верховної Ради України Олександр Мороз був обраний в 1990 році. Верховній Раді I скликання Мороз був секретарем і заступником голови комісії з питань агропромислового комплексу. Також був лідером парламентської більшості, так званої "Групи 239" ("За Радянську суверенну Україну"), в яку входило комуністична більшість в парламенті. Група була названа так за первісним кількісним складом, пізніше вона налічувала до 270 депутатів.

Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року і заборони компартії група припинила свою діяльність, а Олександр Мороз очолив оргкомітет зі створення Соціалістичної партії України. Про КПРС Мороз говорив: "Я був 17 років членом Комуністичної партії і ні за один з днів, проведених в ній, мені не соромно".

Восени 1991 року Мороз разом з однодумцями заснував Соціалістичну партію України. І 26 жовтня на установчому з'їзді партії він був обраний її лідером.

Навесні 1994 року в перших після розпаду СРСР виборах до Верховної Ради України Соціалістична партія зайняла 4 місце і змогла завести в парламент 14 представників. Мороз став депутатом ВР II скликання.

З 18 травня 1994 року по квітень 1998 року Олександр Мороз був головою Верховної Ради України.

Влітку 1994 року він вперше брав участь в президентських виборах. Однак, до другого туру не потрапив, посівши третє місце з 13,33% голосів, поступившись Леоніду Кучмі й Леоніду Кравчуку.

З 1994 по 1996 роки Мороз був співголовою Конституційної Комісії та зіграв серйозну роль в підготовці нової Конституції України. За активної участі Мороза між парламентом і президентом в липні 1995 року був підписаний Конституційний договір, а 28 червня 1996 року була прийнято сучасна Конституція України.

У 1998 році Мороз був знову обраний народним депутатом Верховної Ради III скликання по одномандатному округу. Соціалістична партія в цей раз брала участь у складі виборчого блоку СПУ і Селянської партії "За правду, за народ, за Україну!", який набрав 8,55% голосів. Фракція СПУ і Селянської партії отримала назву "Лівий центр", в неї увійшли 35 депутатів.

Олександр Мороз

Олександр Мороз (фото: facebook/@moroz.today)

Напередодні президентських виборів в серпні 1999 року чотири опозиційні політики - Олександр Мороз, колишній прем'єр-міністр Євген Марчук, голова ВР Олександр Ткаченко і мер Черкас Володимир Олійник створили політичну коаліцію "Канівська четвірка". У разі висунення ними єдиного кандидата вони мали скласти гідну конкуренцію чинному президенту. Однак, "четвірка" не досягнула згоди у виборі єдиного кандидата і в жовтні 1999 року їх союз розпався. Мороз заявив, що не може підвести товаришів по партії і братиме участь у виборах. На президентські вибори він пішов самостійно. В результаті ніхто з "четвірки" до другого туру не вийшов.

У першому турі президентських виборів 31 жовтня 1999 року Мороз знову зайняв третє місце, отримавши 11,29% голосів. Євген Марчук посів п'яте місце. Президентом України вдруге став Леонід Кучма.

2 жовтня 1999 року в Кривому Розі було скоєно замах на Наталію Вітренко. У цьому був звинувачений Сергій Іванченко - довірена особа Олександра Мороза. Мороз вважав, що ця провокація була організована з метою дискредитувати його і зменшити його шанси на президентських виборах.

2 листопада 2000 в Таращанському лісі Київської області було знайдено обезголовлене тіло опозиційного журналіста Георгія Гонгадзе.

28 листопада 2000 року Олександр Мороз став ініціатором так званого "касетного скандалу". На прес-конференції у Верховній Раді він виступив із заявою про причетність керівництва країни до зникнення й убивства Гонгадзе. Мороз оприлюднив так звані "плівки Мельниченка", на яких були записи розмов Леоніда Кучми з різними людьми в його особистому кабінеті, де в тому числі обговорювалася розправа над відомим журналістом.

За словами Мороза, раніше майор Микола Мельниченко звертався з плівками до Юлії Тимошенко і лідера Компартії України Петра Симоненка, однак ті відмовилися їх оприлюднити. У розшифровці плівок активну участь брав помічник лідера СПУ Юрій Луценко. У 2000-2001 Мороз став одним з лідерів руху "Україна без Кучми", Юрій Луценко також став координатором руху проти Кучми.

На парламентських виборах 31 березня 2002 року СПУ здобула 6,87% голосів виборців, а Мороз, який очолював виборчий список СПУ, знову став депутатом Верховної Ради IV скликання. У 2002-2006 працював в комітеті з питань правової політики.

31 жовтня 2004 року Мороз втретє взяв участь в президентських виборах. І знову не пройшов у другий тур, посівши звичне третє місце з 5,82% голосів. До другого туру вийшли Віктор Ющенко і Віктор Янукович.

На виборах до Верховної Ради 26 березня 2006 року Олександр Мороз знову був обраний депутатом, СПУ зайняла четверте місце, отримавши підтримку 5,69% українців і 33 місця в парламенті.

В кінці червня 2006 року партія Мороза разом з "Нашої Україною" і Блоком Юлії Тимошенко підписала угоду про створення демократичної, так званої "помаранчевої" коаліції. Але, попри домовленості, Мороз несподівано пішов на союз з Партією регіонів і КПУ. Це дозволило Олександру Морозу 7 липня 2006 року повторно обратися спікером Верховної Ради України, але негативно відбилося на його рейтингу та рейтингу Соціалістичної партії.

Вчинок, який деякі українці сприйняли як зраду, Олександр Мороз пояснив спробою врятувати Соцпартію від політичного знищення. Він стверджував, що "помаранчеву" коаліцію створювали, щоб згодом розвалити й сформувати коаліцію "Нашої України" і "Партії регіонів". І таким чином вивести Соціалістичну партію з політичної гри.

2 квітня 2007 року Ющенко розпустив Верховну Раду України та призначив дострокові парламентські вибори. Крім того, 3 квітня він виключив Мороза зі складу Ради національної безпеки та оборони (РНБО).

На виборах до парламенту, які відбулися 30 вересня 2007 року, Соціалістична партія не змогла подолати 3-відсотковий виборчий бар'єр, набравши лише 2,86% голосів.

17 січня 2010 року Олександр Мороз вчетверте балотувався в президенти. На виборах він отримав рекордно низьку для себе підтримку - 0,38% голосів виборців і посів 11 місце з 18 кандидатів.

24 липня 2010 на позачерговому з'їзді СПУ Мороз запропонував обрати нового голову партії. Він вніс на розгляд три кандидатури, в тому числі міністра економіки Василя Цушка, який і був обраний новим лідером СПУ. Олександр Мороз став почесним головою СПУ. Однак, через рік Цушко оголосив про свій відхід з поста через неможливість суміщати держслужбу і партійну роботу.

31 липня 2011 року на з'їзді СПУ відбулися вибори нового голови, але ніхто з кандидатів не отримав більш ніж половину голосів. На повторному голосуванні 14 серпня 2011 року Мороз знову зайняв пост голови партії. 28 квітня 2012 року на виборах нового голови СПУ переміг Петро Устенко.

На чергових парламентських виборах 28 жовтня 2012 року Олександр Мороз балотувався по мажоритарному округу в Миронівському районі Київської області, однак поступився регіоналу Олександру Онищенко. Соціалістична партія на парламентських виборах також зазнала невдачі, набравши лише 0,45% голосів.

У 2016 році Мороз очолив політичну партію "Соціалістична партія Олександра Мороза".

У грудні 2018 року Олександр Мороз заявив про намір вп'яте балотуватися в президенти України. 12 січня 2019 "Соціалістична партія Олександра Мороза" на своєму з'їзді висунула його кандидатом в президенти України.

27 березня, 2019 року Олександр Мороз сказав, що знімає свою кандидатуру з виборів у зв'язку з підготовкою "небувалої, безцеремонної фальсифікації виборів".

Захоплення. Регалії

Політик захоплюється поезією, автор ряду книг і публікацій на суспільно-політичну тематику. Вболіває за київське "Динамо". Любить шахи, більярд, риболовлю, плавання.

Нагороджений медаллю "За трудову доблесть" в 1978 році. У 1998 році відмовився від "Ордена князя Ярослава Мудрого" V ступеня. Кавалер ордена Преподобного Нестора Літописця УПЦ-КП, 2004 рік.

Дата публікації: 17.02.2021
Дата останньої зміни: 18.02.2021