Подоляк Михайло

Подоляк Михайло

Радник керівника ОПУ Андрія Єрмака, журналіст, депортований КДБ з Білорусі в Україну

Всі новини

Подоляк Михайло – скандальний журналіст та політтехнолог, "інформаційний кілер", готовий, за його словами, в залежності від оплати працювати з ким завгодно. З квітня 2020 року - радник керівника ОПУ Андрія Єрмака.

Уривчаста інформація про діяльність до депортації

У відкритих джерелах фактів про дитинство, юність, освіту, родину практично немає. А станом на 15 січня 2020 року відсутня навіть стаття у Вікіпедії. Тому особистої інформації в досьє буде мінімум.

Михайло Подоляк народився у 1972 році. Дитинство і юність він провів на Західній Україні – у Львові і Нововолинську. Батьки проживають у Луцьку. З 1989 року постійно жив у Білорусі. Одружений, дітей не має. У Мінську закінчив медичний інститут, але робота за спеціальністю не приваблювала. Замість кар’єри лікаря Михайло Подоляк обрав справою свого життя журналістику.

З 1991 року він починає професійно працювати в газетах  "FM-бульвар", "Время", "Народная воля" і "Белорусская деловая газета". Пізніше публікувався в газеті "Наша свобода". У цьому видані в 2002 році вийшла його критична стаття про главу Комітету державного контролю Анатолія Тозика. Розлючений чиновник подав в суд, який слухняно підтримав його позов. Газета мала сплатити 60 тисяч доларів штрафу, але таких коштів не мала. Тому опозиційне видання було змушене припинити роботу.

У 2004 році Михайло Подоляк працював заступником головного редактора опозиційної газети "Время". У своєму виданні він регулярно публікував критичні матеріали проти білоруської влади. Вранці 21 червня до нього прийшли працівники КДБ і вручили постанову, в якій було написано, що журналіст є загрозою національній безпеці країни і його потрібно негайно депортувати. На п’ять років його позбавили права відвідувати Білорусь.

По закону, на депортацію надавалось 24 години, але Подоляку виділили лише пів години, щоб зібрати речі. Його з дружиною відвезли на залізничний вокзал і депортували в Україну.

Кар’єра в Україні

Михайло Подоляк з дружиною придбали у Києві квартиру, а з роботою в досвідченого журналіста проблем не було.

Біографія Михайла Подоляка констатує, що вже в 2005 році він працює редактором "Української газети". З цього ж року він забезпечував піар-супровід ексрадника керівника СБУ, впливового бізнесмена Вадима Гриба, який познайомив його з Михайлом Бродським.

З 2006 року журналіст співпрацює з сайтом "Обозреватель" і стає радником його власника Михайла Бродського.

У цьому ж році Михайло Подоляк реєструє власну піар-компанію, яка надавала послуги українським, російським та білоруським політикам. "Мій профіль включає роботу з конфліктом тієї чи іншої складності, а у цій роботі є різні компоненти — юридичні, силові, переговорні і, в якійсь частині, медійні", — розповідає він в одному з інтерв’ю.

Дуже швидко журналіст і піарник стає радником багатьох осіб з українського Олімпу. Його послугами користується один з найвпливовіших політиків-регіоналів Сергій Льовочкін. Згодом він стає радником Юрія Іванющенка (Юри Єнакіївського) і проводить ряд заходів, щоб нівелювати скандальну репутацію бізнесмена.

Завдяки зв’язкам серед верхівки біло-блакитни, Михайло Подоляк став одним із небагатьох журналістів, кого запросили на відоме інтерв’ю у Межигір’я в червні 2011 року, під час якого Янукович (досьє Януковича Віктора) з грацією борова стрибав по пеньочках.

Досьє Михайла Подоляка інформує, що в тому ж році журналіст стає шеф-редактором сайту "Обозреватель".

У 2012 році на парламентських виборах він деякий час допомагає Анатолію Матвієнку, поки той не знімає свою кандидатуру. А з 2013 року неофіційно працює на мера Києва Олександра Попова, відповідає за зовнішні комунікації КМДА. В цьому ж році покидає роботу на сайті "Обозреватель".

На місцевих виборах 2015 року в столиці Михайло Подоляк займався просуванням "Руху за реформи" та його лідера Сергія Думчева. Те, що політсила кандидата набрала 3,14% голосів, а Думчев на виборах мера отримав майже 4% свідчить не про катастрофу, а про успіх команди піарників, що зуміли забезпечити в стислий термін і в умовах надзвичайно жорсткої конкуренції тисячі голосів маловідомому непопулярному політику і його абстрактній політичній силі. І це до того ж, що за півтора місяця до виборів Подоляк покинув Думчева.

З середини 2019 року Михайло Подоляк активно критикує нового президента Зеленського (досьє Зеленського Володимира) і його команду з Банкової. Але керівник Офісу президента Андрій Єрмак (досьє Єрмака Андрія) несподівано запрошує критика на роботу в ОПУ. Пропозиція була прийнята, і з квітня 2020 року Подоляк займає кабінет №383 на Банковій.

Робота в Офісі президента

Менше ніж за місяць до призначення в ОПУ, досьє Михайла Подоляка інформує про його резонансний допис у фейсбуці, в якому журналіст назвав Андрія Єрмака темним демоном за спиною Зеленського. Він стверджував, що Єрмак притягує негатив до глави держави, а в самого ті ж проблеми, що і у більшості представників нової команди – невідповідність "особистого Я" завданням, які потрібно вирішувати.

Не пройшло і місяця, як Подоляк прийняв пропозицію "темного демона" працювати в "Зе-команді". Необхідність залучення такого фахівця інформатори з Банкової пояснили необхідністю припинити постійні медіаскандали і системні провали в інформуванні суспільства про кроки влади. Сам новоспечений чиновник розповів, що його основне завдання – вирішення медійних конфліктів та кризових ситуацій, а також медійна модерація.

Михайло Подоляк (фото: facebook.com/mpodolyak2)

Михайло Подоляк дав великі інтерв’ю своїм колегам з "Української правди" та "Страна.юа". Досвідчений піарник сам пройшовся по основним медіаскандалам навколо президента Зеленського і одразу ж виклав свої варіанти їх висвітлення, які б не провокували вже отриманого резонансу. Проблемами медіаслужби ОПУ він назвав постійні спізнення з інформування ЗМІ, невмілі коментарі, повільна реакція медійників Офісу на різні події. Відповідаючи на питання, Михайло Подоляк відверто розповів про проблеми з частиною депутатів фракції, фахово проаналізував провали партії на місцевих виборах, чітко і аргументовано прокоментував звільнення топчиновників "Зе-команди".

Слід зазначити, що його коментарі щодо дій Володимира Зеленського чи Андрія Єрмака, які Подоляк публікує з літа 2020 року, більш реалістичні і аргументовані, ніж в попередні часи, і більш толерантно сприймаються в медіасередовищі. Проте подолати відставання з реагування ОПУ на резонансні суспільні події поки не вдалось. Та й неоднозначна репутація нового президентського медійника, його діяльність і публікації до весни 2020 року забезпечили прогнозовано негативне ставлення частини ЗМІ до оприлюднених Подоляком матеріалів. Але з іншого боку, ЗМІ підтверджують попередню ефективність Михайла Подоляка у вирішенні поставлених завдань, навіть шляхом ігнорування етичних норм. І вірогідно, в квітні 2020 року для Єрмака при прийнятті рішення ключовим було слово "ефективність", а не "етика". Тому й деякі медіа вже заявили про "темники Подоляка", про створення ним пропрезидентського пулу блогерів, для нейтралізації домінування опонентів у блогосфері.

Критика та скандали

Ще на початку кар’єри Михайла Подоляка в Україні, по списку його клієнтів та працедавців стало зрозумілим, що в цьому питанні він цинік, який ігнорує етичні норми. А коли в серпні 2010 року в Білорусі було опубліковане розлоге інтерв’ю, в якому журналіст відверто говорить про співпрацю з російськими спецслужбами, пояснює, що для вибору клієнта головне "гарний замовник" і "ціна питання", що інформаційні війни гарна робота, завдяки якій він "добре заробляє, причому не без задоволення", в пізніше його спростування не повірив ніхто. Адже про всі ці теми Подоляк говорив і раніше в подібному аспекті. А свою роботу називав "репутаційним менеджментом", процесом як створення, так і руйнування репутації. Навряд чи без підстав його у ЗМІ стали б називати "політичним кілером".

У попередніх частинах цього досьє ми вже озвучили основний список його одіозних клієнтів. Саме за роботу з такими кадрами колеги постійно критикували Подоляка, але цю критику він спокійно ігнорував.

Після візиту в Межигір’я журналіст отримав однозначну репутацію людини з команди Януковича. Тим паче, що в наступному його матеріалі про цю поїздку він описав одіозного президента як скромну, уважну людину, відкриту для спілкування, без чванства і зарозумілості.

Те, що проблеми етики та дотримання журналістських стандартів його не хвилюють, стало відомо ще в 2005 році, коли журналіст надрукував статтю "Таємна вечеря". В ній він спокійно звинуватив в отруєнні Ющенка (досьє Ющенка Віктора) його найближче оточення – Жванію і Червоненкао. Медіаексперт Наталя Лігачова писала про недотримання жодних журналістських стандартів, коли версія подається як факт, доведений судом.

У 2013 році пресслужба "Батьківщини" заявила, що Подоляк відверто сфальшував інтерв’ю з захисником та соратником Тимошенко Сергієм Власенком. На таку заяву журналіст заявив, що це все заздалегідь продумана провокація.

А у 2017 році Михайло Подоляк опублікував відверто фейковий матеріал, ніби президент Литви Даля Ґрібаускайте не бажає спілкуватись з українським лідером Петром Порошенком (досьє Порошенка Петра). В Адміністрації президента назвали цю статтю фейковою мишею.

Після працевлаштування Подоляка В ОПУ, патріотичні медіа забили тривогу. Софія Середа з "Радіо Свобода" опублікувала матеріал "Офіс Президента: в обіймах ФСБ". Журналістка згадала попередні скандали з Подоляком – робота на "регіоналів", піар Януковича, поширення фейків, тощо. А читач повинен зробити сам висновок, чи потрібний команді Зеленського такий "професіонал".

Дата публікації: 16.01.2021
Дата останньої зміни: 17.08.2021