Усе україномовне потребує державної підтримки і пільг, - філолог Сергій Різник

У переддень радіодиктанта національної єдності Парламент.ua поспілкувався з кандидатом філологічних наук, доцентом кафедри української мови і прикладної лінгвістики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Сергієм Різником про найпоширеніші помилки, про новий правопис та про те чому кількість тих, хто спілкується українською мовою зростає.

Чому мова така важлива для людей? У чому її феномен?

Мова, – це засіб формування і висловлення думок, словесний засіб відображення розумової діяльності. А ще вона – банк багатовікової мудрості. Саме мова є відбитком і носієм суспільних знань, досвіду і народної пам’яті. Як неповторною є кожна особистість, так і кожна мова є унікальною. Кожен народ формує своє сприйняття і розуміння світу. Мову можна порівняти з дзеркалом, яке відображає нашу індивідуальність і дивлячись у яке, ми можемо краще описати, зрозуміти і вивчити самих себе. Нерідною мовою зробити це набагато важче.

Як нині відбувається еволюція української мови? Вона розвивається чи занепадає? Які зараз основні тенденції розвитку української мови?

Мова живе, поки живі її носії, а розвивається тоді, коли число цих носіїв зростає. Зараз кількість тих, хто повсякденно спілкується українською мовою, не зменшується, а росте. А головне – нею широко спілкується молодь. Державний статус, обов’язковість вивчення у школі – це ті необхідні умови, які роблять мову захищеною і гарантують її розвиток. Зараз українська мова стає популярною в різних суспільних сферах. Спілкуватися нею стає ознакою доброї освіти, свідомості, культури та патріотизму. Але така ситуація, на жаль, не в усіх регіонах України. Є області, де українськомовна традиція упродовж десятиліть ніяк не підтримувалась, ба більше – штучно обмежувалася. Звичайно, потрібні час і клопітка й послідовна державна політика, щоб повернути в міста й села Харківщини, Запоріжжя, Одещини і прилеглих до них країв мову, яка ще кілька десятиліть тому широко там побутувала. У кінці 80-х років я їздив зі студентами на практику в села на півночі Донеччини. У ті часи тамтешні мешканці здебільшого спілкувалися українською мовою.

Диктант (Фото: picabu)

На вашу думку, чи достатньо робить держава для розвитку і популяризації української мови? Що б запропонували Ви у цьому напрямі?

Закон "Про забезпечення функціонування української мови як державної", прийнятий 25 квітня 2019 року, передбачає ряд заходів для її захисту й розвитку.

Але, як і з багатьма іншими законами, основна проблема тут – його неухильне виконання. Пильнувати дотримання законів – у цьому й полягає функція держави. Збільшення українськомовних видань, українська мова на радіо, телебаченні, в державних закладах, у сфері обслуговування, у дошкільних, шкільних, наукових, мистецьких закладах, українські словники, електронні ресурси, програмне забезпечення, дитяча література, ігри, музеї, фестивалі, українська музика – усе це після десятиліть нищення і витіснення потребує державної опіки у вигляді податкових пільг, безкоштовних ліцензій, пільгових інвестицій, інших форм підтримки. Саме таку політику проводять цивілізовані країни, дбаючи про національне відродження і позитивну перспективу своїх наймолодших громадян.

Сьогодні (публікація вийде 9 листопада) вже традиційно пишуть радіодиктант. Чи доцільно це, враховуючи те, що для держслужбовців при прийомі на роботу екзамен з української є обов’язковим, а в приватному секторі - ні.

Радіодиктант – це не іспит, а спосіб об’єднати українськомовну спільноту планети навколо рідної мови, а заодно – популяризувати в суспільстві грамотність. І він працює, адже з кожним роком у ньому бере участь щораз більша кількість людей.

Є дуже поширені в публічному мовленні помилки, які щоразу змушують філолога здригатися від обурення. Більшість їх пов’язані з нашою непростою мовною ситуацією, а саме – з повсюдною присутністю російської мови. Ми чуємо: "стане вам у нагоді" (потрібно  у пригоді), "вірна інформація, вірна відповідь" (потрібно достовірна, правильна),  "на протязі тижня" (потрібно упродовж, протягом). Часто мовці ігнорують кличний відмінок у звертальних реченнях. Кажуть "Петро", замість "Петре", "Світлана Іванівна"  замість "Світлано Іванівно" тощо. А це ж груба граматична помилка.

Нерідко від людини, яка спілкується українською, можна почути зросійщені власні назви: Ровно, Ніколаєв, Харьков, Львов, Пєтровка, Словакія, Турція, Венгрія, Германія, Польша.

В усному мовленні часто можна почути взяті з російської мови словесні форми вітання (здрасті, прівєт), прощання (пока, досвідання, всього харошого), слова на виявлення емоційних оцінок, ствердження, заперечення, сумніву тощо (канєшно, наврядлі, обізатєльно, навєрно, допустім).

Серед граматичних помилок – неправильні відмінкові закінчення іменників: по округам, по містам і селам, дякую вас (замість по округах, по містах і селах, дякую вам).

Дуже поширеною помилкою є механічний переклад слова з російської мови на українську, що приводить до таких недоречностей, як приймати участь (замість брати), рахую (замість вважаю), день відкритих дверей (замість відчинених), самі вигідні умови (замість найвигідніші).

У науковому медіамовленні причиною забруднення мови є вульгарна англізація або варваризація словника. Замість рідних і зрозумілих слів, маємо загадкові і "вчені" слівця: не назва, а номен, не сприйняття, а рецепція, не мінливий, а варіабельний, не творення, а креація, не вказівний, а дейктичний, не очевидний, а евідентний, не взаємодія, а інтеракція, не обопільний чи взаємний, а мутуальний,  не виліковний, а курабельний, не можливий, а евентуальний. Вживаючи таку словесну екзотику, можна найпримітивніше і найбанальніше висловлення подати як премудру наукову тезу.

У живому спілкуванні, зокрема в молодіжному, ознакою мовленнєвої деградації є вживання іншомовних жаргонізмів чи варваризмів на зразок шопитися на хендах (купувати з рук), засетапити кол (домовитися про телефонний дзвінок), зачекінитися (пройти реєстрацію), лайкнути (позитивно відзначити), перепостити (поширити), законектити (під’єднати), сек’юріті (охорона), ремейк (переробка), хаб (осередок, місце збору) і десятків інших слів-потвор, які, попри зовнішню "модність" та "стильність", виявляють бідність словникового запасу мовця, його небажання добирати питомі відповідники чи на основі рідномовного ресурсу творити свої назви для позначення нових явищ.

Дехто вбачає в таких "запозиченнях" навіть позитив, мовляв, це ознака інтелектуалізації мови. Насправді ж це небезпечні мовні процеси, які спричинюють збіднення мови, руйнування її правописної системи, послаблення її стійкості перед проникненням жаргонізмів, елементів російськомовного та англомовного суржику, іншого словесного сміття.

Читайте також

Українська мова - найпрекрасніша у світі - Зеленський

Кремінь: Відмова обслуговувати українською є порушенням прав людини

Як можна підвищити рівень власної грамотності?

Якщо у вас виникла така думка чи ви усвідомили таку потребу, то пів справи ви вже зробили! А далі потрібно визначити свої слабини та прогалини. Тобто, як і з будь-яким іншим механізмом, провести діагностику. – визначити, над чим саме вам необхідно попрацювати в першу чергу: над вимовою, орфографією чи пунктуацією, над граматикою чи красномовством. А далі – братися за справу: побільше говорити, читати хорошу літературу. Але читати вдумливо, без поспіху. Не "ковтати" розділи, а звертати увагу на будову речень, зворотів, на засоби логічного впорядкування думок, вираження емоцій, оцінок, на формули ввічливості тощо.

Ще один шлях до грамотності – "не бійтесь заглядати у словник", як радив молодому поколінню Максим Рильський. Якщо вам трапилося незрозуміле чи маловживане слово – перевірте його значення за словником. Можливо, ви знайдете там вказівку на такий смисловий відтінок, якого раніше не помічали чи не знали. Також корисним є слухання аудіокниг та театральних постановок. Таке аудіювання, крім естетичного задоволення та культурного розвитку, допоможе виробити правильну вимову, наголошування слів, правильно інтонувати фрази і т.ін. Коли я працював за кордоном і хотів покращити навички усного мовлення, увесь вільний час удома проводив з увімкненим телевізором. Випуски новин, недубльовані фільми, серіали зі жвавими діалогами – все це було постійним звуковим тлом у квартирі, і за пару місяців це дало дуже добрий результат.

Чи йдуть на користь нашій мові часті зміни правопису, поява неологізмів, фемінітивів?

Думаю, тут розмов про зміни правопису більше, ніж самих змін. Наша мова жива,  вона розвивається, тому логічно, що й правопис має вдосконалюватися. Але він не повинен роз’єднувати Україну. Тому в його редакції 2019 року узаконене одночасне вживання деяких правописних норм: ефір і етер, кафедра і катедра; аудиторія й авдиторія, аудієнція й авдієнція; радості й радости, Русі й Руси тощо. На мою думку, правопис необхідно й надалі вдосконалювати, прагнучи до його спрощення і зменшення кількості винятків.

Зокрема у правописі варто було б приділити більше уваги написанню й відмінюванню чоловічих імен казкових та мультиплікаційних персонажів, що увійшли в українську мову з російської, де вони мають закінчення –а:  Чебурашка, Капітошка, Незнайка, Неваляшка. Ці та подібні імена в українській мові мають закінчуватися на –о: Чебурашко, Капітошко, Незнайко, Котигорошко, як і власне українські імена (Пилипко, Сашко, Федько, Вітько, Тимко тощо). А взагалі процес реформування правопису потребує тривалої роз’яснювальної роботи. Потрібно, щоб фахівці активно виступали в освітній та загальнонаціональній пресі, по радіо, на телебаченні з роз’ясненням мовних норм, традицій, тенденцій розвитку. Потрібно порівнювати українські правописні норми зі станом речей в інших мовах і переконувати людей не боятися змін, а прагнути до очищення й оздоровлення рідної мови.

Лист (Фото: pexels)

В українській мові сотні тисяч слів. Але за алфавітом вони розподіляються нерівномірно. На яку літеру їх найбільше, на яку зовсім мало?

Справді словесний масив української мови за алфавітом розподіляється нерівномірно. Наприклад, в 11-томному Словнику української мови слова на літеру "П" зайняли частину 6-го тому, увесь 7-ий і частину 8-го. Разом 27 тисяч 623 слова або 20,6 % всього вмісту словника. А от на літеру Е словник фіксує лише 950 слів, а на літеру Є – всього 122. Звісно, це далеко не всі слова, які наявні в мові. До їх числа не увійшли вузько спеціальні терміни, діалектизми, жаргонізми, імена власні. Що ж стосується прізвищ, то тут, думається, найбагатшою є літера "К". Принаймні так показує мій багаторічний телефонний записник, у якому на літеру "К" прізвищ десь удвічі більше, ніж на інші літери.

Як ви ставитеся до узаконеної вимоги обслуговування українською? Чи достатньо контролюють її виконання?

Це цілком законна й цивілізована вимога – щоб людині в її країні була гарантована послуга державною мовою. Так і має бути і так є в усьому нормальному світі. Суворий контроль тут потрібен за мовною поведінкою чиновників і державних службовців, бо вони – уособлення держави на місцях, термінологією програмістів, – її "інтерфейс". А от у приватно-комерційній сфері мовна ситуація, на мій погляд, успішно регулюється вигодою: захочеш утримати клієнта чи покупця, обов’язково знайдеш із ним спільну мову. А виявлятимеш затяту обмеженість – збанкрутієш.

Українська мова за кордоном: чимало українців нині виїжджає за кордон, наша діаспора збільшується. Але чи зберігають вони українську за кордоном?

"Нашого цвіту – по всьому світу", - кажуть у народі. Мені довелося читати лекції українською в університетах Польщі, Австрії, спілкувався з земляками в Німеччині, країнах Балтії. Закономірним є те, що, потрапивши до країн із високими демократичними стандартами, українці мають змогу не тільки зберігати свою мову в родинному колі, але й об’єднуються в земляцтва, общини, "домівки", аби підтримувати звичаї, мову, матеріальну культуру і національну ідентичність. Такі об’єднання дають про себе чути і знати в  слов’янських країнах, у Португалії,  в Канаді, в Австралії, у США, в країнах Південної Америки тощо, а от у Росії, зокрема, в Москві чи в Сибіру, де проживають сотні тисяч наших земляків, зберігати (і головне – відкрито виявляти) мовну і національну свідомість їм там надзвичайно важко. Практично неможливо. Кажу це на основі власних спостережень, бо в 90-х роках доводилося багато бувати в регіонах з високою концентрацією переселенців з України – в Тюменській області, на Чукотці, в Приморському краї і, звичайно, в Москві.

Читайте також

Обслуговування українською підтримують понад 60% українців

Мовний омбудсман розповів, як діяти у разі порушення прав на обслуговування українською