Закон Зеленського про олігархів: чи буде тиск на свободу слова та чи виживуть медіахолдинги

Закон про олігархів загрожує свободі слова та покликаний знищити медіа – принаймні так заявляє опозиція у парламенті. Але чи так це насправді? Не зовсім, але питання до цієї законодавчої ініціативи в контексті засобів масової інформації дійсно виникають. "Парламент.UA" розібрався, чому в законі згадали медіа, які стосовно них є неточності та до чого готуватися виданням.

Що прописано про ЗМІ у "деолігархічному" законі

Медіа у так званому законопроєкті про олігархів, який Верховна рада ухвалила 23 вересня, дійсно мають вагому роль. Однак йдеться не про всі ЗМІ, а лише про ті, що можуть мати зв’язок із ймовірними олігархами. На думку одразу ж спадають кілька медіахолдингів, які належать далеко не бідним людям в нашій країні. Ви точно знаєте, про кого йдеться.

У своєму законі ініціатори згадали ЗМІ вже в меті самого документу – "подолання конфлікту інтересів, викликаного злиттям політиків, медіа та великого бізнесу… уникнення випадків маніпулювання свідомістю громадян шляхом умисного спотворення інформації…". Якщо перефразувати, власників медіахолдингів хочуть лишити права впливати на контент, який з’являється на їхніх ресурсах.

Інтернет-ЗМІ, комп`ютер (Фото: pexels)

Згідно зі статтею 1 законопроєкту № 5599, засобами масової інформації вважаються "друковані засоби масової інформації, інтернет – засоби масової інформації, інформаційні агентства, суб’єкти інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення". На перший погляд, все очевидно: газети, журнали, вебсайти, радіо та телебачення. Насправді ж впливати на думку громадян сьогодні можна далеко не лише через ці платформи.

Які є неточності про медіа у формулюванні закону

Експерти майже одноголосно кажуть, що в законі є багато неточностей. Політолог Микола Спірідонов сказав "Парламент.UA", що весь закон з юридичної точки зору написаний досить сумнівно. В експерта виникають питання вже починаючи з головного формулювання, що олігарх "впливає на політику та медіа".

Якщо говорити про вплив на медіа, то там не дуже чітко прописано. За законом наче зрозуміло, що мається на увазі бути власником [ЗМІ]. Але ходити на канали експертом або ведучим – це "впливати" чи "не впливати"? Тобто, тут велика можливість певним ручним чином вирішувати, хто впливає, а хто – ні. Формулювання дуже розмиті, що можна навіть будь-кого, навіть не олігарха, звинуватити у тому, що він олігарх, – пояснив політолог.

Ще один дискусійний момент – поняття "інтернет-ЗМІ", більш звичні нам як онлайн-медіа. Закон визначає це як "засіб масової інформації, що регулярно поширює інформацію у текстовій, аудіовізуальній чи іншій формі в електронному (цифровому) вигляді у мережі Інтернет через вебсайт під сталою назвою як індивідуалізованою ознакою". Гаразд, але виникає питання: брендований конкретним логотипом новинний чи інформаційний YouTube канал вважається "інтернет-ЗМІ"?

Інтернет-ЗМІ, комп`ютер (Фото: pexels)

Якщо людина, яку потенційно можна вважати олігархом, має таку площадку для поширення інформації, чи поставлять їй галочку в пункті "має значний вплив на засоби масової інформації"? Закон відповіді не дає. Крім того, деякі організації, які вважають себе медіа, ведуть свою діяльність винятково у соціальних мережах. Зараз багато питань про те, чи є вони ЗМІ насправді.

Наразі вебсайт з певною назвою є інтернет-ЗМІ, а сторінка у будь-якій соціальній мережі, через яку і може здійснюватися вплив на громадян, не є онлайн засобом масової інформації. Тому, з огляду на це, не варто очікувати найближчим часом суперечок з цього приводу між державними органами, які будуть контролювати виконання закону, і потенційними олігархами. Хоча не виняток, що під час застосування вимог закону, враховуючи потужно зростальну роль інформаційних технологій в мережі Інтернет, це положення може бути змінене – все буде залежати від правозастосовчої практики, – пояснив нам адвокат, керуючий партнер Gracers Law Firm Сергій Лисенко.

Чи забороняє закон олігархам володіти ЗМІ?

Ще з моменту, коли чинна влада заявила про плани боротися з олігархами завдяки цьому закону, опозиція в парламенті почала закидати спроби тиску на свободу слова. Експерти сходяться на думці, що такого не буде. Натомість закон ускладнить певним політичним силам і бізнесменам загалом володіння ЗМІ, тими ж телеканалами.

Микола Спірідонов пояснює, що якщо умовні олігархи будуть змушені продати свої медіахолдинги, то покупцями стануть інші не менш бідні громадяни. Відповідно, буде звичайне перерозподілення структури власності, а не боротьба з олігархією як явищем, зазначив він. Адвокат Сергій Лисенко зауважив, що законопроєкт "умовно забороняє" олігархам володіти інформаційними ресурсами, адже робить це для них дуже незручним.

Але, знову ж таки, наприклад, у [Віктора] Медведчука медіа володів [Тарас] Козак через певні прокладки… Це буде незручно, це буде така валіза без ручки. Але фактично це можна обійти. Тому, скажімо так, ви несете валізу, вона має ручку – це зручно. А тут ви можете валізу нести і без ручки, але це буде менш зручно. Тому отак: зменшується зручність володіння, ­– пояснив він.

Фактично закон не позбавляє олігархів права володіти ЗМІ, тому медіахолдинги продовжать свою роботу. Значний вплив на ЗМІ є лише одним із критеріїв для визнання тієї чи іншої людини олігархом. Кандидат економічних наук Олександр Хмелевський зауважує, що для того, аби не потрапити в Реєстр олігархів, дехто спробує передати медіа своїм довіреним особам. Але це, мовляв, суттєво не вплине на інформаційну політику ЗМІ.

До чого готуватися медіахолдингам

Українським ЗМІ, які перебувають у власності потенційних олігархів, варто бути готовим до можливих проблем з фінансуванням. Політолог Микола Спірідонов розповів, що знає телеканали, де на роботу як журналістів запрошують студентів. Вони працюють якийсь час, не отримуючи зарплату або заробляючи нижче ринкової. А коли ті звільняються, медіа наймає нових студентів.

ЗМІ, газета (Фото: pexels)

Власники каналів можуть сказати своїм співробітникам, що нас тут "деолігархізували", тому є проблема з грошовими переказами. "Вибачте, грошей немає, але ви тримайтеся". Тому зараз для будь-якого медіа основне завдання насправді вижити, лишитися на плаву. Ми багато можемо говорити про чесну журналістику, але з усім тим потрібно щось їсти, отримувати кошти. І, на жаль, ця законодавча ініціатива їм у цьому, м'яко кажучи, не допомагає, тобто медіа стане жити набагато складніше, – вважає експерт.

Адвокат Сергій Лисенко підсумовує, що після ухвалення закону є певний ризик усунення політичних конкурентів шляхом позбавлення їхнього доступу до ЗМІ. Мовляв, цей закон може вплинути на політичний плюралізм, який має сильні позиції в українському суспільстві та який переважно представлений у телеетері – політичного плюралізму банально може стати менше. Він наголошує, що всі позитивні та негативні наслідки ухвалення цього документу можуть побачити і відчути не тільки представники медіа, а і пересічні громадяни. Але лише після того, як закон запрацює.

Для того, щоб по-справжньому знищити вплив на медіа з боку олігархів, слід заборонити підприємствам (як вітчизняним, так і з іноземним капіталом) бути власниками ЗМІ, вважає Олександр Хмелевський. На його думку, володіти інформаційними ресурсами мають лише фізичні особи – громадяни України, редакційні колегії, громадські організації, державні та муніципальні органи.

Закриття державних та муніципальних ЗМІ лише посилило вплив на ЗМІ олігархів та іноземних урядів. Фактично держава віддала свій інформаційний простір силам, які загрожують національній безпеці. Це неприпустимо. Тому державні та муніципальні ЗМІ мають бути відновлені. Також необхідно відновити роботу Міністерства інформаційної політики або створити відповідний державний комітет для посилення контролю за діяльністю ЗМІ, ­– додав він.

Читайте також

Влада може проігнорувати оцінку Венеційської комісії щодо закону про олігархів - експерт

Як депутати з олігархами боролися - суть проголосованого закону