Ясько Єлизавета – політологиня, експертка з питань культури, продюсерка, учасниця багатьох громадських ініціатив.
Місце народження
Народилась 17 жовтня 1990 року в місті Києві.
Освіта
2014 рік - здобула ступінь магістра політології з відзнакою у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.
2013—2014 роки - за програмою обміну з Київським національним університетом імені Тараса Шевченка навчалася в Московському державному університеті імені М. В. Ломоносова.
2016 – 2017 роки - закінчила Школу державного управління Блаватніка в Оксфордському університеті, отримала ступінь магістра з публічної політики.
Єлизавета Ясько стала першою українкою, яка закінчила Школу державного управління Блаватника в Оксфорді (Фото Instagram/lisa_yasko)
Родина
Батько – Олексій Андрійович Ясько, український скрипаль, директор і виконавець Національного ансамблю солістів "Київська камерата". Народний артист України. Лауреат I премії на Всеукраїнському конкурсі скрипалів ім. М. В. Лисенка.
Єлизавета незаміжня. Дітей немає.
В жовтні 2021 року Ясько виклала у соцмережах спільне відео з Міхеілом Саакашвілі, в якому експрезидент Грузії та українська депутатка заявляють про близькі стосунки.
Кар’єра і громадська діяльність
Єлизавета Ясько почала працювати ще до завершення навчання в університеті.
2011 – 2012 роки – дівчина стажувалась у Комітеті з питань культури та духовності та Європейському центрі інформаційної підтримки при Комітеті з питань європейської інтеграції Верховної Ради України.
2013 – 2016 роки – активно підтримувала Євромайдан, відома своєю грою на блакитному піаніно біля барикад протестувальників. Згодом входила в робочі групи з реформування культурної галузі.
2014 – 2016 роки – Ясько працювала менеджером проєктів у агенції зі стратегічних комунікацій CFC Consulting Українського кризового медіацентру, а потім у команді стратегічних комунікацій Адміністрації Президента України. Була виконавчою директоркою музичної кампанії "Свідок", присвяченої до 75-річниці трагедії у Бабиному Яру, і української кампанії "Hop Nederland Hop" до референдуму 2016 року у Нідерландах щодо Угоди про асоціацію між Україною і ЄС. В цей же період Єлизавета була координаторкою мультимедійного проєкту "UN Hundred", який був презентований українською делегацією на сесії Генеральної Асамблеї ООН в Нью-Йорку світовим лідерам.
2017 – 2018 роки – по закінченню навчання в Оксфорді працювала в Міністерстві з питань диджиталізації, культури, медіа та спорту Великої Британії. Готувала пропозиції щодо покращення можливостей доступу до мистецької освіти для вразливих верств населення у Великій Британії.
Єлизавета Ясько (Фото Instagram/lisa_yasko)
2018 рік – зайнялась розвитком стартапу та стала віцепрезидентом у "Younk" - першому музичному лейблі, заснованому на технології блокчейн.
2019 рік – після повернення в Україну створила і очолила громадську організацію "Yellow Blue Strategy", діяльність якої спрямована на підтримку культурної комунікації регіонів України та якісну та ефективну промоцію України за кордоном.
В тому ж році Єлизавета стала продюсеркою фільму "Крим: брудний секрет Росії", який вийшов на телеканалі Aljazeera. Наступного року фільм був показаний і в Україні. Ясько також продюсувала серію документальних фільмів про історію КДБ, які вийшли на європейських телеканалах ZDF та ARTE.
2019 рік – Єлизавета була лекторкою в Українському Католицькому Університеті. Читала лекції на теми культурної дипломатії та стратегічних комунікацій України.
Крім професійної діяльності, Ясько брала активну участь у громадському житті.
У 2014 році вона представляла Україну на міжнародному форумі молодих лідерів зі всього світу Clinton Global Initiative University.
Наступного року була співорганізатором, автором сценарію та ведучою концерту на підтримку бранців Кремля, організованого Міністерством закордонних справ України.
У 2016 році Ясько пройшла освітню програму Caux Scholars Program, спрямовану на вивчення та аналіз конфліктів, перехідного правосуддя, миротворчості. У 2018 та 2019 була співорганізатором щорічної конференції Caux Dialogue on Land and Security.
2018 – 2019 роки - була учасницею ліберальної політичної платформи "Європейська сотня".
На позачергових парламентських виборах у липні 2019 року балотувалась під №15 у списку політичної партії "Слуга народу". Після прийняття присяги обрана головою підкомітету з питань міжпарламентського співробітництва, двосторонніх та багатосторонніх відносин у Комітеті ВРУ з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва. Була членом Лічильної комісії парламенту.
Єлизавета Ясько у Верховній Раді (Фото Instagram/lisa_yasko)
17 серпня 2019 року Ясько очолила Постійну делегацію Верховної Ради України у Парламентській асамблеї Ради Європи.
Єлизавета обрана головою міжфракційного депутатського об'єднання "Щаслива Україна", створеного з метою сприяння розвитку щасливого суспільства в країні. Входить до груп з міжпарламентських зв'язків з Японією, США, Великою Британією, ОАЕ, Саудівською Аравією, Швейцарією, Францією, Туреччиною.
В грудні 2019 року, після секс-скандалу навколо Богдана Яременка, фракція рекомендувала її на посаду керівника Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва, проте під час голосування колеги по партії змінили позицію і провалили її кандидатуру.
У березні 2020 року парламентарка виступила проти створення Консультативної ради у рамках Тристоронньої контактної групи в Мінську за участю представників ОРДЛО.
19 березня того ж року Ясько підписала лист-звернення до секретаря РНБО Олексія Данілова із проханням звільнити свого радника Сергія Сивоху у зв'язку з його висловлюваннями про "внутрішній конфлікт на Донбасі".
Як голова делегації ВРУ в ПАРЄ Єлизавета ініціювала відмову участі української делегації в роботі осінньої сесії 2019 року на знак протесту проти повернення Росії до асамблеї без виконання поставлених їй вимог. Після повернення до роботи в ПАРЄ, протягом 2020 року Ясько займала непримириму позицію щодо Росії, постійно виступала з ініціативою звернень та резолюцій, що засуджували країну-агресора.
Єлизавета Ясько (стоп-кадр відео)
В січні 2021 року, після звільнення її з посади голови делегації в ПАРЄ, Ясько пояснювала причину такого рішення своїм занадто непримиримим ставленням до РФ, що часто йшло всупереч позиції ОПУ.
Парламентарка залишилась членом української делегації в ПАРЄ. В січні 2021 року її обрали постійним членом Моніторингового комітету асамблеї.
Скандали та критика
Після обрання Ясько до Верховної Ради, недоброзичливці нагадали про її навчання у МГУ у 2013-2014 роках. Але роздути скандал не вдалось, адже в цей час Єлизавета грала на піаніно для протестувальників і жодної проросійської заяви з її боку не пролунало ні в Києві, ні в Москві.
У листопаді 2019 року Ігор Мосійчук оприлюднив фото пристрасного поцілунку двох жінок, і вказав, що одна з них – Ясько. Проте навіть її критики зрозуміли, що Єлизавети на фото немає, просто одна дівчина трохи схожа на депутатку.
А в кінці 2019 року була оприлюднена інформація, що батько Єлизавети був засновником громадської організації "Російська музика і культура". У відповідь парламентарка нагадала, що організацію було засновано у 2008 році, коли ще і близько не було думок про можливу російську агресію, а її батько все життя займався розвитком саме української культури, про що свідчать його численні відзнаки.
Коментуючи своє звільнення з посади голови української делегації в ПАРЄ, Ясько відверто заявила про тиск з боку Офісу Президента і можливе "схиляння української делегації до російського порядку денного".
Єлизавета Ясько і Міхеіл Саакашвілі (стоп-кадр відео)
Зрозуміло, що оприлюднення відео, де Ясько і Саакашвілі офіційно визнають свої стосунки, не могло не спричинити скандал. Так, народна депутатка Іванна Климпуш-Цинцадзе вказала на неприйнятність відносин з одруженим чоловіком, на що Ясько порадила колезі краще думати "про Україну та захист українських інтересів".
Після затримання Саакашвілі у Грузії Ясько заявила, що готова туди поїхати і закликала українську владу зайняти міцну та чітку позицію щодо звільнення Саакашвілі, а грузинський народ - захистити своє волевиявлення на виборах.
Журналісти викрили «бек-офіс» у АТ «Укргазвидобування», який контролює закупівлі стратегічних компаній і забезпечує багатомільйонні відкати, тоді як керівництво НАК «Нафтогаз» мовчить.