"Мала приватизація" - великий мультиплікативний ефект для економіки в умовах війни

Олексій Буряченко

"Мала приватизація" - великий мультиплікативний ефект для економіки в умовах війни
Приватизація (Фото: ТСН)
5 Серпня 2022, 16:39
читать на русском
Мала приватизація зможе стати одним із драйверів економічного розвитку, навіть під час воєнного стану

Те що в деяких медіа та певні так-звані "експерти" почали критикувати цю урядову ініціативу, насправді немає нічого дивного. Приватизація державного майна, це завжди болісно для тих фінансово-промислових груп, бюрократів та звичайних корупціонерів, які давно вважали державне майно своїм. Із року в рік ці "схемщики" тільки створювали збитки та тягнули з державного бюджету додаткові субвенції та дотації на своє утримання. А деякі і, взагалі, пішли значно далі, створюючи цим ДП штучні фінансово-юридичні проблеми перед "підставними" кредиторами і отримавши арешти на відчуження майна цих ДП. Тим самим, фактично блокуючи дані об’єкти для приватизаційних аукціонів, через наявні юридичні обтяження. Одним словом, схем у цій "солодкій" царині завжди вистачало, як і бажаючих "прилаштуватись" до державного майна викачуючи з нього прибутки, а саме ДП заганяючи в збитки, при чому ще і шантажуючи державу про можливість закриття таких підприємств і, як наслідок, втрати людьми робочих місць… Але війна оголила і вивела всі ці проблемні питання "на світло".

Проблема, перш за все, в менеджменті та формано-неефективному адмініструванні ДП. Держава і дійсно не може бути ефективним власником в тотально корумпованій системі координат, де майна багато, видатки на його утримання величезні, а толку вій цього майна мало. І якщо з деякими діючими ДП питання до їх менеджменту, в тому числі, і до правоохоронних органів, які якось мляво реагують на подібні схеми "борговізації", то що робити з тим державним майном, яке просто стоїть і не виробляє ніякої доданої вартості, остаточного рішення ще до кінця не було. Балансова вартість багатьох подібних об’єктів рухомого та не рухомого майна, уже давно наближена до нуля, а кошти та ресурси на їх утримання використовуються регулярно, що в умовах сьогодення є просто злочином.

Наведу один приклад із свого минулого на державній службі. По практиці у багатьох державних установах є автомобілі, які давно уже не їздять. Їх розтаскали по запчастинах, а стоять вони на звичайних цеглинах замість коліс. При запитанні, "а чому їх не списати, чи не продати", відповідь дуже проста – для аукціону потрібна оцінка, а оцінка коштує дорожче ніж ті кошти, які можна отримати з продажу даних об’єктів. От і стоять ці "трупи автопрому" на території ДУ чи ДП роками, ще іноді і займають місця в гаражах, чи на території, адже за їх схоронність відповідають певні посадовці, а отже, як мінімум, кузов та мотор, мають бути в наявності, щоб не отримати за халатність ще якусь кримінальну справу…

Отже, стає зрозумілим, що проблемні питання носять не локальний, а системний та масовий характер і питання, в даному конкретному випадку, не до місцевих чиновників, а до центрального рівня, який не забезпечив комфортні, прозорі та ефективні процедури відчуження такого застарілого та незатребуваного державною майна!

Саме на вирішення цих застарілих проблемних питань і налаштована зараз урядова політика з так-званої "малої приватизації". Чому "малої", запитаєте ви, тому що акцент у цій політиці робиться саме на об’єкти з оціночною вартістю до 250 млн.грн. Об’єкти "великої приватизації" та стратегічних галузей промисловості до даної політики під час воєнного стану не входять. І це абсолютно логічно, оскільки отримати зараз велику ціну за наслідками аукціону все одно не вийде, та і державі потужні діючі ДП також потрібні для забезпечення, перш за все, власних потреб мінімізуючи імпорт та даючи робочі місця власним громадянам.

Значним поштовхом для якісної реалізації політики "малої приватизації" є ухвалення ВРУ урядового законопроекту №7451, який покликаний розблокувати приватизацію та перетворити занедбані активи на працюючий бізнес. Ці, без перебільшення, історичні зміни в правовому регулюванні даного питання зможуть, дійсно, якісно покращити законодавчу рамку та з однієї сторони, державі, позбутися того, що для неї давно уже не є активом, а, малому та середньому бізнесу, з іншої сторони, набути для свого розвитку додаткові можливості, якої у них не було раніше! Дану політику в Україні успішно розробляє та реалізує Фонд Державного Майна України(далі - ФДМУ). І якщо раніше, я б ніколи навіть доброго слова за ФДМУ не сказав, то за часів Президента України Володимира Зеленського робота фонду, дійсно, вийшла на абсолютно якісно інший рівень розвитку, а найбільше мені імпонує відкритість та прозорість процесів, які є уже візитівкою фонду та направленість в роботі на боротьбу з внутрішньою корупцією цього сектору та налаштованість на створення додаткових можливостей, перш за все, для українського бізнесу. Тобто, архаїчний функціонал ФДМУ, як закритої для очей звичайних людей корупційної годівниці, успішно перетворюється в "сервісну службу можливостей" для бізнесу і, так, це, звичайно, буде не подобатись певним фінансово-промисловим групам, які всі свої капітали отримали використовуючи державне майно і як п’явки-кровососи прилаштувалися та пили кров з цих корупційних потоків. Але все, цьому пора покласти край і якраз ініціатива "малої приватизації" нам в цьому дуже допоможе.

Так, однією з важливих норм вищезазначеного закону стала можливість збереження всіх дозволів та ліцензій для нових власників єдиних майнових комплексів. Це дозволить розпочати роботу на придбаному комплексі одразу після приватизації. Зараз потрібно отримувати всі дозвільні документи ще раз. Позитивних змін, насправді, значно більше, але я в цій статті не хочу ґрунтовно на них спинятися, про них можна прочитати і самому законі №7451 (гул вам в поміч), а сконцентрувати вашу увагу я хочу на тій критиці, яка звучить, здебільшого, від "проплачених" лобістів фінансово-промислових груп, які завжди тільки наживалися на державі, або, просто, не компетентних "експертів", яких називають "корисними ідіотами". Адже, це впливає на суспільну думку, в тому числі, майбутніх інвесторів, а це уже надзвичайно важливо!

Ті вітчизняні інвестори з малого та середнього бізнесу, які приймуть участь в цих "малих аукціонах" - це і є справжні патріоти України і міцною складовою фундаменту нашої державності! Адже, інвестувати кошти у воюючій країні – це справжній подвиг! Такі інвестиції – це ріст ВВП, робочі місця, мінімізація залежності від імпорту, укріплення гривні і ще багато важливих для економіки країни речей! А міцна економіка України – це фундамент та запорука Нашої перемоги над агресором. А ті хто говорять, що така приватизація зараз не на часі, просто тотально не компетентні, адже, по-перше, навряд, вони знають, що дана політика не стосується великих об’єктів, об’єктів критичної інфраструктури та об’єктів стратегічних галузей промисловості, а, по-друге, в даному випадку справа більше не в коштах отриманих від приватизації, хоча це також важливо, а в створенні додаткових можливостей для бізнесу, в тому числі релаксованого! Під час воєнного стану розраховувати, що завтра, або після війни, фактично збиткове державне майно буде вартувати більше, а ніж зараз, було б дуже наївно… А от чи зможе це принести користь ПРЯМО ЗАРАЗ через мультиплікативний ефект – звичайно так! Адже, використовуючи уже давно не потрібні державі ресурси для розвитку приватного бізнесу, ми отримуємо ключове – інвестиції, а отже і додану вартість, і переробні можливості, і, звичайно, робочі місця!

Війна вносить свої корективи і це зрозуміло. Із запланованих доходів від приватизації на 2022 рік, ми отримали тільки приблизно 4% (300 тис.грн. з 8 млрд.грн.). Дані красномовні цифри говорять нам про вимушену необхідність адаптовувати політику ФДМУ під воєнний час та зміну пріоритетів. Адже, ми чудово розуміємо, що так-звана "велика приватизація" під час війни, точно не доречна, а саме з неї розраховували отримати значну частину запланованих до війни прибутків. Та і ряд об’єктів уже або знищені, або знаходяться на тимчасово-окупованій території…

Тепер, найголовніше, що висновки зроблені, шоковий стан в минулому, а пріоритети адаптовані під реальність і акцент саме на допомозі бізнесу, в тому числі з тимчасово-окупованих територій! Так, законодавець, в тому числі, не забув і про інтереси держави, адже, в даному законі передбачив можливість здійснення за результатами аукціону купівлі-продажу на перед, щоб застрахуватись від можливих маніпуляцій з торгами та гарантовано отримати кошти і це, також, додаткове свідчення бажання ФДМУ відійти раз і на завжди від не прозорих схем та корупційних впливів.

І на останок, хочу закликати представників ФДМУ, більш активно працювати в рамках політики "малої приватизації" з органами місцевого самоврядування. Адже, саме вони, знають, де у них є додаткові можливості для залучення бізнесу, саме вони, можуть активно шукати інвесторів серед місцевого бізнесу, а потім, як наслідок, створювати додаткову суміжну бізнес-інфраструктуру, для бувших державних об’єктів, які підпадуть під програму "малої приватизації". Синергія державного сектору, ОМС та бізнесу, в такі не прості для України часи, щодня наближатимуть Нашу спільну перемогу, а це зараз найголовніше!

P.S. Також, необхідно зазначити, що політика "малої приватизації" може бути, також, надзвичайно цікава інвесторам в контексті запровадження додаткових податків на імпорт, а, отже, продукція власного виробництва автоматично стане більш конкурентною на внутрішньому ринку. А зняття Європейський Союзом усіх мит та квот на вітчизняну продукцію, додатково спонукає заходити на "багаті" зовнішні ринки ЄС та вигравати конкуренцію навіть на "їх полі" за рахунок зменшеного податкового навантаження, відносно не дорогої, робочої сили, а отже, низької собівартості.

Звичайно, найголовнішим фактором на даний час є, безпековий, але статистика релокації та загальної бізнес-активності свідчить про те, що бізнес уже адаптувався до поточних умов і поступово набирає виробничих та промислових обертів у відносно-спокійних регіонах центральної та західної України. Чи зможе ініціатива "малої приватизації" створити з України надпотужний промисловий та переробний бізнес-хаб Європи, в умовах війни, думаю що ні, але така політика, точно, підтримає український бізнес і додатково його спонукає на перехід від часто сировинного спрямування, на переробку, створення більшої доданої вартості, а, отже, і мультиплікативного ефекту, а це уже, я переконаний, дуже не мало.