Фермери проти трейдерів: Україні загрожує аграрний дефолт

Засуха і неврожай призвели до валу невиконання контрактів з боку потерпілих аграріїв, а кон'юнктура зернового ринку, що різко змінилась,  створила спокусу наслідувати їхній приклад і відносно  благополучних сільгоспвиробників. Загалом виграють юристи, які будуть супроводжувати  судові спори, але постраждає аграрна галузь - одна з небагатьох, якщо не остання, що в Україні тримається на плаву.

2020 рік перервав багаторічну низку рекордів в сільському господарстві України: урожай поточного року буде мінімум на 30% нижчим за торішній. Пандемія COVID зіграла тут третьорядну роль, оскільки попри коронавірус, аграрії успішно виконали весь цикл весняних і літніх польових робіт. Визначальними негативну динаміку факторами стали погодні умови - на рідкість несприятливі, навіть в умовах коливань клімату, і відсутність державної підтримки аграріїв.

Проблеми були закладені ще в попередньому році - осінь 2019 року була однією з найбільш посушливих в історії спостережень і посіви озимих, які формують значну частину валу пшениці і ячменю, сходили не досить рясно. Проблеми поглибились  влітку, коли південні регіони охопила посуха. Паралельно держпідтримка сектора фактично припинилася після ліквідації профільного  міністерства і зміни влади - Кабмін Гончарука провалив навіть ті програми, які працювали в першій половині минулого року, а в нинішньому році на тлі викликів, які поставив перед бюджетом COVID, аграрні статті витрат виявилися явно не в пріоритеті.

Жнива (фото: flickr)

Але фізичне просідання обсягів врожаю - комариний укус у  порівнянні з довгостроковими наслідками, з яким може зіткнутися український агропромисловий комплекс через безпрецедентну конфронтацію, в яку втягнуто сільгоспвиробників і зернотрейдерів через не/виконання форвардних контрактів.

Як працює форвардний контракт на аграрному ринку

На початку сезону, напередодні посівної, зернотрейдер контрактує (резервує) майбутній урожай у конкретного сільгоспвиробника, фіксуючи ціну на нього і домовляючись про обсяги.

Для трейдера це можливість прогарантувати певну пропозицію зернових за невисокими цінами для подальшого виконання міжнародних контрактів. Аграрії зі свого боку отримують фінансовий ресурс на піку потреби - в період польових робіт.

Ця практика має багаторічну історію, коли трейдери були фактично єдиним джерелом живих грошей для фермерів.

30 років тому ставши незалежною країною, в Україні  половина земель була нерозорана, фінансування абсолютно не було. Тому було знайдено компромісне рішення: покупці зерна почали фінансувати сільгоспвиробників. Далі підключилися банки, були створені програми за прикладом розвинених країн, разом з тим компанії продовжили своє фінансування, - пояснює президент Української зернової асоціації Микола Горбачов.

2020 год не став винятком: на початку весни трейдери прямо або побічно  - шляхом поставки засобів захисту рослин, міндобрив, надання гарантій банкам, що урожай буде викуплений - профінансували  30% посівної кампанії. Ціни на зерно, які фіксувалися на той момент були середньоринковими мінус ризик і становили, приміром, на тонну кукурудзи близько 150- 170 дол/т.

Форвардні контракти - це про взаємну довіру і про партнерство і компанії укладаючи форвардні контракти на майбутній урожай повинні розуміти, що ціна може піти як вгору так і вниз, - говорить Роман Сластьон, генеральний директор Українського клубу аграрного бізнесу.

Жнива (фото: flickr)

Чому виконання форвардних контрактів стало проблемою

Тому що урожай виявився значно менше очікуваного, а ціни на нього були набагато вище, ніж це було зафіксовано в домовленості піврічної давнини. Якщо в 2019 році Україна зібрала 75 млн тонн зернових, то в цьому році за прогнозами Мінекономіки урожай ледь сягне 60 млн тонн.

 На Одещині не зійшли навіть бур'яни - каже голова Асоціації фермерів і приватних землевласників Микола Стрижак.

Зменшення пропозиції закономірно позначилося і на цінах: кукурудзу, яка на момент укладення договорів коштувала 150 дол вже в жовтні на ринку можна було продати за 205 долл. На цьому етапі з'явився клас сільгоспвиробників, які захотіли скористатися загальною проблемою і пославшись на посуху відмовитися від контракту. "Були зобов'язання з постачання, але зерно не виросло - каже Горачов, додаючи,  що "господарства які постраждали можуть розраховувати, що їх підтримають... але разом з тим дуже багато господарств які хочуть скористатися такою ситуацією".

На кожній тонні  зерна аграрій міг заробити до 1500 гривень, просто продавши  товар за ринковою ціною, а не виконуючи нудні домовленості. Навіть з урахуванням штрафних санкцій це була вигідна угода. Причому іноді зерно продається тому ж покупцеві, з яким до того з таким трудом розривається контракт.

Поле (фото: flickr)

Найбільш дефолтостворюючі культури - соняшник і кукурудза, де втрати склали до 30% від плану або більше 6 млн тонн.

На сьогодні дефолт оцінюється в діапазоні 50-90% невиконаних контактів. У масштабі галузі Українська Зернова Асоціація, яка об'єднує найбільших зернотрейдерів, збиток оцінює в 300 млн доларів.

Несправедливо, якщо трейдер отримає надприбуток за неврожай, а умовний фермер втратить все, залишившись банкрутом напередодні запровадження ринку землі, - міркують аграрії.

При цьому трейдери зайняли невиправдано жорстку позицію,  ніби не розуміючи, що змусити виконати невигідний контракт апріорі неможливо. Шантаж і погрози колекторами теж не допомагають домовиться. Одна з версій такої непримиренності - то, що менеджмент трейдерів вже заклав прогнози прибутку в зовнішні  звіти і не хоче опинитися в позиції того, що не виправдав сподівань.

Жнива (фото: flickr)

"Кидок" транснаціоналів - справа ризикована. Але тільки коли ти один в полі воїн. А коли таких 90% ринку - це стає новою нормою.

За найобережнішими оцінками, виконали зобов'язання тільки ті компанії, у яких форвард займав не більше третини в структурі продажів. Ті, що законтрактовані на 50% перебувають в  сумнівах як вчинити; у кого зобов'язання становлять більше половини - вже дефолтери. У розпачі УЗА пообіцяла скласти реєстр неблагонадійних постачальників. Обіцянки публічної прочуханки аграрії зустріли стоїчно: називайте.

Уряд від вирішення проблеми усунувся, за що йому все вдячні. "Нехай домовляються між собою" - це фактично офіційна позиція Мінекономіки, яке не дуже хоче влазити у взаємини господарюючих суб'єктів. Правда і те, що самі господарюючі суб'єкти не хочуть такого втручання: "Завдання держави - встановити правила гри і стежити за їх виконанням", - говорить Горбачов. Трейдери побоюються, що уряд "псіханьот" і встановить індикатив на експорт зерна, коли в явно високу ціну (180 дол / тона) буде закладена премія за посуху сільгоспвиробникам.

Інтриги додає той факт, що значна частина продали зерна на форварда - це великі українські агрохолдинги з потужним лобі в парламенті і зв'язками в судах.

Що робити, щоб усім було добре

Те, що аграрію все винні - дуже зручна позиція, але вона не завжди узгоджена з ринком.

Ощасливити всіх неможливо. Трейдери хочуть отримати надприбуток, аграрії - хочуть такого ж для себе. Розумна частина ринку розглядає такі варіанти виходу з ситуації:

• перенести частину обов'язків по поставкам врожаю на наступний сезон. Умовно - не виросло в цьому році - постав навесні 2021 року.
• хто виконає контракти в поточному році - отримують преференції в наступному, за чесність.

Зрозуміло, що цей сезон український АПК проходить відносно благополучно. Проблеми почнуться приблизно з лютого 2021 року, коли настане час рейдерам кредитувати наступний урожай, а вони не будуть рватися це робити.

Жнива (фото: flickr)

Якщо дефолт перевищить очікуваний, то в наступному році компанії перестануть або істотно скоротять фінансування і в довгостроковій перспективі недофінансування виллється в скорочення виробництва.

Що це означає легко зрозуміти на прикладі минулого року: загальна виручка в країну від агроекспорту склала 12 млрд дол, а з урахуванням соняшникової олії - 16 млрд дол. Це 40% всіх валютних надходжень. Україна продає зерно більш ніж в 100 країн світу. Виробництво сільськогосподарської продукції з січня по серпень 2020 скоротилося на 9,9%.