Тимчасова окупація ЧАЕС: чому станція стала однією з цілей ворога та до яких наслідків готуватися Україні

Російсько-окупаційні війська захопили Чорнобильську атомну електростанцію ще в перший день повномасштабного наступу на Україну, 24 лютого. Більш як місяць станція перебувала під окупацією – доки війська рф не втекли звідти 1 квітня. Чому ЧАЕС стала однією з цілей окупантів, у чому була небезпека та які можливі наслідки для України, аналізував "Парламент.UA" спільно з науковцями.

Доля ЧАЕС до вторгнення російських військ

ЧАЕС – це перша атомна електростанція, яка була побудована на території України. У 1964 році керівництво Комуністичної партії розглядало побудову АЕС як спосіб включити республіку до авангарду науково-технічного прогресу. У 1986 році на цій станції відбулася історична подія – найбільша аварія на цивільному ядерному об’єкті.

На думку низки істориків, ця подія викликала системні зміни у СРСР, що наблизило його крах. Для всього світу ця аварія мала далекі наслідки: були переглянуті протоколи безпеки АЕС, зменшилася швидкість введення в дію нових енергоблоків. Низка країн відмовилися від ядерної енергетики, зокрема і Німеччина, тим самим відкривши дорогу російському газу у Європу.

У 2000 році ЧАЕС остаточно зупинили. Це був не кінець – станція перейшла у стадію декомісії, пригадав у коментарі "Парламент.UA" завідувач наукового відділу Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника Денис Вишневський.

Тоді, за його словами, розвʼязувалися проблеми безпеки аварійного блоку. Побудований у 1986 році об’єкт "Укриття" був розрахований лише на декілько десятиліть. У 2019 році там завершили спорудження Нового безпечного конфайнменту. Унікальна інженерна споруда – результат праці міжнародного консорціуму. Це найбільша мобільна споруда у світі, зазначив Вишневський.

24 лютого 2022 року історія знову торкнулася цього місця, поставивши під питання світову систему безпеки. ЧАЕС стала першою станцією, але не останньою, яку захопили російські війська. І ця подія поставила під питання всю систему ядерної безпеки у світі, – додав експерт.

Чорнобильська АЕС / Фото: wikipedia.org

Чому ЧАЕС стала однією з цілей окупантів

Географічне розташування та відсутність потужного захисту на кордоні стало ключовим елементом того, що окупанти пішли саме до Чорнобильської атомної електростанції, вважає доцентка кафедри Хімічної техніки та промислової екології НТУ ХПІ Тетяна Тихомирова.

За її словами, кількістю можна задавити будь-який супротив охоронців. ЧАЕС було відносно легко захопити, аби мати інструмент тиску на світ. Адже об'єкт укриття безумовно надійний, але не для активних бойових дій, хоча і повинен витримувати попадання знаряддя різного типу.

До того ж є багато інших технічних моментів, про які суспільство не обізнане, які могли стати підґрунтям як для панічних маніпуляцій, так і для намагань влаштувати ядерну катастрофу, сказала нам експертка.

З початку вторгнення збройних сил рф Чорнобильська зона відчуження стала плацдармом для наступу на територію України. За повної підтримки республіки білорусь російські окупанти використали північну частину для швидкого просування вглиб України. Очевидно, що такі дії продиктовані тільки одним – розрахунком на швидке захоплення столиці, сказав нам заступник директора з наукової роботи Інституту проблем безпеки АЕС НАН України Сергій Паскевич.

"Згідно з повідомленнями українських спецслужб, окупанти використовували промисловий майданчик ЧАЕС для зберігання боєприпасів. Очевидно, що ворог використав ЧАЕС як захист для живої сили та боєкомплекту від можливих атак ЗСУ. В умовах війни такі дії необхідно визнати як ядерний тероризм", – переконаний науковець.

Він наголосив, що за декілька днів до вторгнення з’явився понтонний міст на території білорусі в місці, де лише 4 кілометри по прямій і 6,5 кілометрів дорогами до кордону України. Це вказує на те, що окупанти добре аналізували ситуацію й одним із напрямків вторгнення в Україну обрали саме цю територію.

Серед можливих причин нападу на ЧАЕС релігієзнавець і культуролог Євген Савісько виділив нам помсту володимира путіна. Той, мовляв, містик за своїм сприйняттям світу, ставленням до людей і подій та до свого місця в цьому світі.

Для нього було важливо захопити та тримати під контролем ЧАЕС, яка стала символом найбільшої техногенної катастрофи людства. Він вважав, що після того, як війська окупантів будуть контролювати станцію, його неймовірно боятимуться, а Україна здасться в полон і буде ладна виконувати всі його вимоги. Однак цього не сталося. Змиритися з цим  путін не зможе, – вважає експерт.

У чому була небезпека від захоплення ЧАЕС

Зазирнемо до історії. Після бомбардувань Хіросіми та Нагасакі людство побачило силу, яку мають радіоактивні речовини, та злякалося. Тому 1 липня 1968 року було запропоновано Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, який підписали спочатку СРСР, США та Велика Британія, а згодом ще 189 країн світу. Україна приєдналася до цього Договору 16 листопада 1994 року

Перший принцип цього договору — принцип нерозповсюдження, згідно з яким держави мають не передавати "ядерну зброю чи інші ядерні вибухові пристрої" та "жодною мірою не допомагати, підтримувати чи спонукати" неядерні держави щодо заволодіння ядерною зброєю. Країни, що використовують ядерні та радіоактивні матеріали, ведуть дуже прискіпливий облік цих матеріалів, звітуючи буквально про кожний міліграм.

"І ось тут і починаються складнощі. На території України загублено певну кількість радіоактивних матеріалів. Тобто, ми точно знаємо, що вони перебувають на нашій території, і навіть знаємо їхнє місце розташування – зона відчуження ЧАЕС. Але на цьому наші знання втрачають повноту", – сказала нам старша наукова співробітниця Інституту проблем безпеки АЕС НАН України, доцентка НУБіП України Олена Паренюк.

Чорнобильська АЕС, ЧАЕС / Фото: facebook.com/dazv.gov.ua

Йдеться про ядерне паливо з четвертого енергоблока, частина якого була викинута в навколишнє середовище, а частина – розплавилася і лишилася всередині зруйнованого енергоблока. Методом моделювання викидів, а також прямих замірів фахівці локалізували більшу частину цього палива. Але на точне розташування кількох кілограмів все ще не можуть вказати.

І саме тут починається небезпека, адже доки зона відчуження ЧАЕС виконувала свою бар'єрну функцію, ми точно могли сказати, що ці радіонукліди не полишали території України. Що ж відбувається наразі – невідомо, – додала експертка.

Інший момент – втрата контролю власником над матеріалами, що містять ядерну та радіаційну небезпеку, означає радіаційну аварію. Тобто фактично можна вважати, що окупація збройними силами рф ЧАЕС призвела до радіаційної аварії, провина за яку рівною мірою лежить і на білорусі.

Як пояснив нам науковець Сергій Паскевич, небезпека полягає в тому, що тривалий час всі бар'єри безпеки для ядерно та радіаційно небезпечних матеріалів були позбавлені контролю. Це означає, що при можливому втручанні окупантів у функціонування систем безпеки вони могли бути пошкоджені. Це могло б призвести до витоку радіоактивних речовин у навколишнє середовище.

Не можна не згадати і тривале заточення окупантами сотень українців – співробітників ЧАЕС. Це насильницьке позбавлення волі. Таке поводження окупанта свідчить про ігнорування ним усіх можливих норм у галузі прав людини. Фактично за відсутності будь-якої міжнародної підтримки співробітники ЧАЕС залишились сам на сам із ворогом.

Можливі наслідки від окупації ЧАЕС

Нині ЧАЕС перебуває під контролем української влади. Однак це не означає, що президент рф змирився з втратою контролю над нею. Існує ймовірність завдання удару ракетами або безпілотниками саме по станції з метою пошкодження ядерного реактора, вважає Євген Савісько.

Наразі все ще не зрозуміло, що саме винесли з ЧАЕС окупанти. Так, забрали комп'ютерну техніку, зруйнували дороге обладнання, яке науковці збирали буквально по крихтах протягом усього періоду незалежності України. Але не відомо, чи заходили вони всередину сховищ відпрацьованого ядерного палива, чи змогли помародерити в "могильниках" – пунктах локалізації та заховання ядерних відходів.

Якщо так, то це може призвести до виносу радіоактивних речовин на територію, куди відходили окупанти, забруднення їхніх тіл, техніки, території тощо. Якщо окупанти все ж винесли радіоактивні речовини, вони можуть створити "брудну бомбу" (тобто таку, що не є ядерною, але містить в собі радіоактивні речовини, що забруднюють довкілля) і, таким чином, продовжувати ядерний шантаж світу, – вважає Олена Паренюк.

Важливим наслідком окупації зони відчуження стало і руйнування системи радіаційного моніторингу, яка здійснювала контроль за станом радіаційно-небезпечних територій, якими є Чорнобильська зона відчуження. Втрата контролю також розглядається як радіаційна аварія.

Наразі Чорнобильська зона – це замінована територія зі зруйнованими лабораторіями, розбитим транспортом, порушеною системою моніторингу. Загальні втрати ще довго підраховувати, сказала у коментарі "Парламент.UA" кандидатка біологічних наук Катерина Шаванова.

Зоні потрібна нова стратегія розвитку. Просто відновити те, що було, недостатньо. Там було багато морально і матеріально застарілого. Є шанс зробити це правильно – із залученням закордонних колег, сучасних досягнень науки та техніки, зокрема, використовуючи досвід Фукусіми, – зазначила вона.

Науковиця каже, що Україні знову знадобиться допомога всієї світової спільноти для Чорнобиля. На відновлення піде багато років. Йдеться не лише про матеріальну, а й інтелектуальну допомогу для розроблення стратегії розвитку на багато років уперед.