Арестович Олексій

Арестович Олексій

Спікер ТКГ у Мінській групі, позаштатний радник голови ОП Єрмака

Всі новини

Арестович Олексій – український актор, військовослужбовець, блогер,  скандальний політичний та військовий оглядач, організатор психологічних тренінгів та семінарів, перекладач, популярний автор в інтернет-ЗМІ

Місце народження

Народився 3 серпня 1975 року в містечку Дедоплісцкаро, Кахетія, Грузія.

Освіта

  • У 90-ті закінчив Одеський інститут сухопутних військ. Також пройшов курс навчання і отримав диплом перекладача.
  • 2003 – 2010 роки – навчався у авторській школі російського психолога Авессалома Подводного.
  • Вивчав теологію в київському інституті святого Томи Аквінського.

Родина

З першою дружиною розлучився. Арестович виховує доньку від першого шлюбу Вероніку. Друга дружина – Анастасія, директор з розвитку у видавництві. У подружжя спільний син Олександр.

Кар’єра до Революції гідності

  • Родина Арестовича ще в часи СРСР переїхала в Україну. Олексій закінчив середню школу в Києві і поступив на біологічний факультет університету ім. Тараса Шевченка.
  • 1993 рік – покинув навчання ще на першому курсі університету і почав грати в сучасному Київському театрі-студії "Чорний квадрат". До акторської професії він повертався протягом 20 років, з перервами на інші заняття.
  • 1994 – 2005 рік – будував військову кар’єру. Закінчив Одеський інститут сухопутних військ і проходив службу на офіцерських посадах. По неперевіреній інформації, служив у Головному управлінні розвідки. Звільнився в 2005 році у званні капітана.

Арестович серед випускників Одеського інституту сухопутних військ (фото: facebook.com/alexey.arestovich)

Категорично не сприйняв Помаранчеву революцію. Арестович заявляв, що саме кадрова політика після перемоги Віктора Ющенка стала причиною його звільнення.

Щоб заробити на життя, колишній офіцер подався на різні кастинги. Його помітили, і Арестович почав зніматись в рекламі - "Оранта", "Life:)", шоколад "Корона", горілка  "5 крапель". Потім отримував маленькі та епізодичні ролі у кіно.

2005 – 2012 роки – знявся у невеликих ролях в 13 російських та українських фільмах. Найвідоміші – "Повернення Мухтара", "Охламон", "Чужі таємниці", "Брат за брата". А у комедії "Не бійся, я поруч" (2012 рік) він зіграв головну роль Люсі Зайцевої і отримав непогані відгуки критиків та глядачів.

Арестович у ролі Люсі Зайцевої (кадр з фільму)

Також після звільнення з військової служби Арестович активно займається політикою.

2005 рік – вступив до партії "Братство" і став заступником партійного лідера Дмитра Корчинського. Брав участь у різноманітних акціях, кілька разів разом з Корчинським їздив у Москву на збіговиська "євразійського руху" російського фашиста, філософа та політолога Олександра Дугіна. Там "братчики" закликали російські громадські організації, фонди та інститути "до протистояння різноманітним помаранчевим намірам і всередині країни, і на всьому пострадянському просторі".

2008 рік – Арестович радикально змінює свої погляди і закликає готуватись до протистояння російській агресії. Він вказує, що перший крок РФ буде направлений на анексію Криму.

Червень – вересень 2009 року – три місяці працював заступником голови Приморської районної адміністрації Одеської міської ради. Мета його діяльності – організація акцій в підтримку Гурвіца. Особливого успіху не досягнув і звільнився за власним бажанням.

2010 рік – Арестович закінчив навчання у школі психології Авессалома Подводного і навіть отримав диплом психолога (використання цього диплому більш ніж сумнівне, адже школа не має статусу вищого учбового закладу). Проте "дипломований" фахівець починає проводити лекції, тренінги, консультації в області групової психології, протистояння недобросовісним маніпуляціям, мистецтву спілкування, ораторського мистецтва, переговорним технікам, публічних виступів, акторської майстерності, психології соціальних контактів.

Арестович проводить тренинг (фото: facebook.com/alexey.arestovich)

  • 2013 рік - як психолог-консультант і фахівець з конфліктології, брав участь в зйомках шоу "Навчіть нас жити" на телеканалі ICTV.

Діяльність після перемоги Євромайдану.

Після перемоги Революції гідності і з початком російської агресії Арестович став надзвичайно популярною медійною персоною. Як "військовий експерт" він не сходив з телеекранів, регулярно надавав інтерв’ю як друкованим, так і електронним ЗМІ. Позиціонував себе як радикальний патріот, зокрема вказував на допустимість багатотисячних жертв заради масштабного історичного протистояння.

Згодом Арестович все більше концентрується на роботі в інтернет-просторі – соцмережі, канал на YouTube. Став одним з найпопулярніших блогерів в Україні – на його канал підписано 13 тисяч чоловік, а матеріали у фейсбуці читають 130 тисяч громадян.

2014 рік - займався підготовкою бойових з'єднань у рамках програми "Народний резервіст". Протягом трьох років діяв його благодійний фонд, що надавав психологічну підтримку військовим в зоні АТО.

Олексій Арестович (фото: facebook.com/alexey.arestovich)

В 2017 році зробив сенсаційну заяву, що він усі роки конфлікту з Росією брехав, що він ніякий не патріот і його не цікавить розвиток української культури, історична пам’ять чи національні питання. Арестович писав, що вдавати патріота вимагала ситуація – російська агресія і складнощі на фронті. Проте згодом він продовжив розміщувати матеріали на  підтримку Порошенка та війни з Росією.

2018 – 2019 роки – рік перебував на військовій службі в зоні АТО. Отримав звання майора та кілька нагород. Арестович стверджував, що служив у розвідці і понад 30 разів ходив у ворожий тил.

По закінченню контракту став знову називати себе військовим експертом. Після зміни влади накинувся на Володимира Зеленського, його оточення та електорат. Називав президента головною проблемою України, рятівником Путіна, прогнозував нові втрати територій. Проте восени 2020 року змінив погляди і почав Зеленського хвалити.

Продовжив співпрацювати з радикальними націоналістами Дмитром Корчинським та лідером "С14" Євгеном Карасем. Разом з ними провів тренінг, присвячений пропаганді проти Росії та навчанню цьому молоді.

Жовтень 2020 року – за рекомендацією Леоніда Кравчука Арестовича призначили радником з інформаційної політики та офіційним спікером української делегації у Тристоронній контактній групі на переговорах у Мінську з урегулювання конфлікту на сході України.

Леонід Кравчук і Олексій Арестович (стоп-кадр відео)

З грудня 2020 року – забувши жорстку критику президента і його команди, керівник ОПУ  Андрій Єрмак призначив Олексія Арестовича своїм позаштатним радником з питань стратегічних комунікацій у сфері нацбезпеки та оборони.

Скандали та критика

З 2005 року, відколи Арестович поступово стає відомим, починають з’являтись і публікації в ЗМІ, що критикують як його контакти з Дугіним, так і діяльність "Братства" в цілому.

Проте масштабні скандали почались після 2014 року, коли Арестович став провідним військовим експертом та популярним блогером.

Так в епіцентрі скандалу він опинився у лютому 2015 року, коли заявив, що втрати української армії біля Дебальцево невеликі і країна може собі дозволити ще більші.

Після його скандальної заяви в 2017 році і подальших спроб її нівелювати, значна кількість журналістів змінили своє ставлення до Арестовича і стали з сумнівом сприймати його військову аналітику.

Противники Порошенка називали блогера активним "порохоботом", радикальним прихильником "партії війни".

А сайт Громадського спротиву України вмістив справжнє розслідування щодо Арестовича, назвавши того шахраєм на зразок Остапа Бендера. Піддали сумнівам розповіді Арестовича про його службу у розвідці, де поблизу Краматорська (далеко від передової) на міні підірвалась уся розвідгрупа, а вцілів лише він. У цьому матеріалі також нагадали, що в якості спікера ТКГ блогер не зміг пояснити, що таке формула Штанмаєра.

Взагалі призначення Арестовича у ТКГ викликало таку хвилю негативу, що видання Страна.ua вмістило цілу статтю про реакцію в країні на це кадрове рішення. Спектр оцінки – від нерозуміння до матюків.

Черговий скандал виник у грудні 2020 року, коли Арестович заявив "Громадському радіо", що телеканали Медведчука це українські ЗМІ, що працюють по закону, просто деякі особи, використовуючи їх можливості, доносять перекручену або упереджену інформацію.

В цьому ж місяці він зумів "ляпнути" таке, що збурило все суспільство. Речник ТКГ заявив про повернення на українську сторону тіла бійця, що в стані сп’яніння потрапив на територію противника та помер від алкогольної чи наркотичної інтоксикації. Виявилось, що Арестович озвучив позицію окупантів і ця інформація не відповідає дійсності. Через добу він вибачився, проте гіркий осад залишився і у бійців, і у волонтерів.

В 2021 році Арестович перекваліфікувався на критика "Європейської солідарності". Під час дискусії з Іриною Геращенко в телеефірі він назвав рівень її критики Зеленського рівнем жіночого гуртожитку ПТУ. А згодом вибачився перед…гуртожитками. Через деякий час критиків нинішнього президента з "ЄС" він назвав "помийними щурами".

А в березні 2021 року, коли на фейсбуці читач почав вимагати дописів на державній мові, Арестович "послав" його на три букви прямим текстом. Згодом "послав" матом політолога Андрія Смолія. Коли почали обурюватись інші користувачі фейсбуку, блогер на це не звертав уваги.

Дата публікації: 09.05.2021
Дата останньої зміни: 14.09.2021