Кицюк Віктор

Кицюк Віктор – суддя, що виносив свідомо неправосудні рішення щодо активістів Автомайдану, але уникнув покарання.

Місце народження

Народився в 1981 році у селі  Вахнівка, Липовецького району Вінницької області.

Освіта

2004 рік – закінчив Національну юридичну академію імені Ярослава Мудрого в Харкові.

Родина

Перша дружина – Кицюк Вікторія Сергіївна. Одружились у 2003 році. Спільний син Олександр. Працює суддею Солом’янського районного суду міста Києва. Розлучились у 2015 році.

З 2017 року вказує у декларації цивільну дружину Константінову Крістіну Едуардівну. Вона теж працює суддею Печерського районного суду міста Києва. У Кицюка і Константінової спільна дочка Мілана.

Сестра – Кицюк Людмила Петрівна, за освітою – юрист. З 2010 року працює помічницею судді, а з березня 2013 року стала помічницею голови Печерського суду. У 2017 році отримала свідоцтво адвоката, але продовжує працювати у суді.

Суддівська кар’єра до 2014 року, справи автомайданівців

2004 – 2009 роки – після закінчення академії почав суддівську кар’єру з посади секретаря судової палати Апеляційного суду Харківської області. Потім став помічником судді цього ж суду.

2009 – 2012 роки – отримує призначення суддею на п’ятирічний термін. Обіймав посаду судді Жовтневого районного суду міста Харкова.

2012 – 2014 роки – переведений до Києва на посаду судді Печерського районного суду. Тут закінчився п’ятирічний термін його суддівських повноважень у травні 2014 року.

Віктор Кицюк став відомим на всю країну тим, що під час Революції гідності засуджував автомайданівців за поїздку до Межигір’я під резиденцію Віктора Януковича. Зокрема, саме він позбавив прав керування автомобілем на 6 місяців Сергія Пояркова, хоча на суді був допитаний як свідок нардеп Володимир Яворівський, який прямо заявив, що за кермом автомобіля був він, а не Поярков.

Ще одного водія Михайла Черкасенка Кицюк засудив на підставі рапорту, який взагалі не був підписаний. Простий папірець без будь-якого підпису. А самого Черкасенка не було там, де його начебто зупиняли. У цей час він знаходився вдома.

Сама фальсифікація справ автомайданівців була досить примітивною. Інспектори ДАІ подавали до суду фальшиві протоколи, ніби вони зупиняли авто активістів, а ті ігнорували ці накази. На підставі лише фальшивих протоколів, ігноруючи покази свідків та інші докази відсутності вини, водії позбавлялись прав на термін від 3 до 6 місяців.

Цікаво, що всі справи щодо автомайданівців, які надходили до Печерського суду (таких було понад 12), розподілялись вручну з явним втручанням в авторозподіл. Як потім було встановлено експертизою у рамках кримінальної справи, із системи вручну виключались всі інші судді Печерського суду, а залишались лише судді Оксана Царевич і Віктор Кицюк. До того ж сам процес розподілу здійснював працівник суду під логіном рідної сестри Людмили Кицюк.

Кримінальне переслідування, суди, реванш

Після перемоги Євромайдану таким суддям, як Кицюк і Царевич, згадали про їхні несправедливі вироки. У Генеральній прокуратурі порушили кримінальні справи.

У лютому 2015 року прокуратура провела обшук у Печерському суді. Генеральний прокурор звернувся у Верховний Суд за згодою на арешт Віктора Кицюка, і його подання було підтримане цим органом. На початку березня з аналогічним поданням, підтриманим Верховним Судом, Генпрокуратура звернулась до Верховної Ради. Парламент теж погодився на арешт одіозного судді.

Судді Кицюк і Царевич у Верховній Раді (фото: Рада)

Запобіжний захід і Кицюку, і Оксані Царевич мав обрати Вінницький міський суд. 7 березня 2015 року у Вінниці почався розгляд цієї справи. Хоча в Кицюка і закінчився п’ятирічний термін повноважень, Віктор Шокін звернувся у Вищу кваліфікаційну комісію суддів України з клопотанням про відсторонення судді від посади терміном на два місяці. 10 березня ВККС задовольнила це подання.

13 березня 2015 року – Вінницький міський суд не задовольнив клопотання ГПУ про арешт Кицюка. Він був відпущений під особисте зобов’язання з вимогою носити електронний браслет.

На початку 2016 року ГПУ передала обвинувальний акт щодо Кицюка у Шевченківський суд. Там справа і загрузла на довгі роки.

А тим часом скандальний суддя не припиняв зусиль поновитись на роботі. У березні 2017 року дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не підтримала подання на звільнення Кицюка з посади судді. Але працювати він не міг, бо повноваження закінчились, а подання на призначення його суддею довічно не було. Кицюк звертається з таким клопотанням до Вищої ради правосуддя. Засідання відбулось 5 вересня 2017 року. ВРП відмовилась вносити подання Президенту України про призначення Кицюка суддею довічно. Це означало його звільнення з посади. Та Кицюк не здавався. Він отримав рішення Окружного адмінсуду Києва про заборону його звільнення до вирішення спору. Потім у Верховному Суді він оскаржив рішення Вищої ради правосуддя щодо відмови внести подання про його призначення. Під головуванням скандальної судді Валентини Юрченко (за її участі Степана Бандеру позбавили звання Героя України) було прийняте рішення задовольнити позов Кицюка. Окрилений Кицюк знову звертається у ВРП, і на цей раз Вища рада правосуддя 3 грудня 2020 року приймає рішення направити Президенту України подання щодо призначення Кицюка суддею довічно. А за тиждень до цього, Шевченківський районний суд повністю виправдав одіозного суддю, в його переслідуванні автомайданівців складу злочину не виявлено.«Кривосуддя» святкує перемогу, але ще жевріє надія, що Президент прийме справедливе рішення.

Віктор Кицюк (фото з сайту Україна кримінальна)

Критичні публікації, майно та нерухомість судді

Критичні публікації щодо скандального судді з’явились ще задовго до поїздок Автомайдану в Межигір’я.

Кицюк виступав слідчим суддею на процесі за обвинуваченням експрем'єр-міністра Юлії Тимошенко в причетності до вбивства в 1996 році депутата парламенту другого скликання Євгена Щербаня. А раніше Кицюк виносив рішення у справі київської вчительки Ніни Москаленко, яку вона програла, пов’язаній з рейдерським захопленням її землі та житла.

Щодо майна нашого фігуранта, то тут все як в інших суддів – будинки, квартири, земля і авто, правда все записане на родичів і невідомих осіб. Розглянемо для прикладу житло. Суддя проживає під Києвом у Віті-Поштовій. Тут будинок на 260 квадратних метрів, окрема баня та альтанка. Але власник цього маєтку Тетяна Бадрак з Вінниччини, яка працює помічницею вихователя у дитячому садку. Звідки в неї таке дороге майно, ким їй приходиться Кицюк – не зрозуміло. Квартир у декларації судді вказано п’ять. Одна (сама маленька) записана на родичів цивільної дружини. Трохи більша, київська – оформлена на колишню тещу. Третя, куплена у 2019 році, коштувала понад 2 млн гривень і записана на сина Кицюка. Четверта квартира оформлена на матір цивільної дружини. А п’ята записана на матір судді – Кицюк Наталію Вікторівну.

В селі Білогородка Київської області малолітній син судді має право користування двома земельними ділянками, на кожній з яких будуються котеджі площею 173 і 500 квадратних метрів відповідно. Мати судді володіє ще однією квартирою в Києві площею понад 100 квадратних метрів. Вона куплена у 2012 році, проте навряд чи проста бухгалтерка з райцентру на Вінниччині змогла б заробити понад 60 тисяч доларів на придбання цієї столичної нерухомості. Вочевидь, турботливий слуга Феміди і рідню забезпечив, і себе не забув.