Стефанчук Руслан

Стефанчук Руслан

Перший заступник голови ВРУ, один з ідеологів партії "Слуга народу"

Всі новини

Стефанчук Руслан – український правознавець, політик, член-кореспондент Національної академії правових наук України, депутат ВРУ IX скликання, радник президента Зеленського.

Місце народження

Народився 29 жовтня 1975 року в місті Тернопіль.

Освіта

  • 1997 рік — закінчив Хмельницький інститут регіонального управління та права за спеціальністю "Правознавство".
  • 1999 рік – закінчив Технологічний університет Поділля за спеціальністю "Менеджмент виробничої сфери".
  • 2000 рік – закінчив аспірантуру Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України.
  • 2000 рік — захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук, в тому ж році надано вчене звання доцента.
  • 2008 рік – захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. Ступінь доктора юридичних наук присуджено в тому ж році. Вчене звання професора теж отримав у 2008 році.
  • 2009 рік — обраний членом-кореспондентом Академії правових наук України (нині — Національна академія правових наук України).

Родина

Дружина – Марина, теж юрист, викладає у ВНЗ Тернополя та Києва.

Діти – донька Злата та син Олесь.

Молодший брат Микола – доцент, заслужений юрист України, викладав в КНУ ім. Т.Шевченка до обрання у 2019 році народним депутатом від партії "Слуга народу" (переміг на мажоритарному окрузі в Хмельницькій області).

Коротка біографія

  • Родина Руслана Стефанчука після його народження переїхала по новому місцю роботи до Хмельницького. Тут майбутній юрист закінчив середню школу №18 і здобув вищу освіту.
    В студентські роки захопився КВК. Виступав у місцевій команді "Три товстуни", яка стала чемпіоном у першому сезоні "Відкритої української ліги КВК" в 1999 році.
  • 2000 – 2005 роки – Руслан Стефанчук працює в Хмельницькому університеті управління та права на посадах старшого викладача, доцента, завідувача кафедри цивільноправових дисциплін.
  • 2005-2011 роки — обіймає посаду проректор університету з наукової роботи.
  • 2011-2013 роки – Стефанчук завідував відділом проблем розвитку національного законодавства в Інституті законодавства Верховної Ради України.
  • 2013 - 2014 роки — завідувач кафедри цивільноправових дисциплін Національної академії прокуратури.
  • 2014 по 2016 рік — проректор по науковій роботі Національної академії прокуратури.
  • 2016 – 2019 роки — Стефанчук працював проректором по науковій роботі Вищої школи адвокатури Національної асоціації адвокатів.
  • 2017 рік – був претендентом на посаду судді у Верховному суді України, однак не пройшов за конкурсом.
  • 21 травня 2019 року — Стефанчук призначений радником президента - представником глави держави у Верховній Раді.
  • Того ж року на позачергових парламентських виборах обраний депутатом ВРУ 9-го скликання за списком партії "Слуга народу".
  • 29 серпня 2019 року Руслан Стефанчук обраний першим заступником голови Верховної Ради України.

Бізнес, наукова та громадська діяльність

Біографія Руслана Стефанчука констатує, що певний період він займався адвокатською діяльністю та був співвласником деяких підприємств. Юрист був бенефіціарним власником ТОВ “ЮВ "ПРАВО УКРАЇНИ" (частка 25%), ТОВ “МНБ “ВЕРБА” (частка 25%), ТОВ “РАТІО ДЕЦІДЕНДІ” (частка 30%). Також володів частками у ТОВ “СУДОВА ПРАКТИКА” (20%) та ТОВ “УКРАЇНСЬКА МИТЬ” (10%). Після обрання до парламенту він продав свої частки в цих бізнесах.

До переходу в політику активно займався науковою роботою. Пріоритетні напрямки наукової діяльності — проблеми загальної теорії приватного права, особисті немайнові права фізичних осіб, договірні й деліктні зобов'язання, право інтелектуальної власності, європейське громадянське право, діяльність Європейського суду з прав людини, медичне право, юридична освіта і наука.

Член спеціалізованих учених рад в Інституті держави й права ім. В. М. Корецького НАН України та в Інституті законодавства ВР.

Опублікував понад 500 наукових і навчально-методичних робіт. Головний редактор журналу "Law of Ukraine". Обіймав посади заступника головного редактора або члена редколегії у багатьох журналах - "Право України", "Університетські наукові записки", "Юридична наука", "Вісник Національної академії прокуратури України", "Журнал цивільного і кримінального судочинства", "Приватне право", "Вісник прокуратури", "Правова держава".

Брав участь в розробці законів "Про внесення змін до деяких законодавчих актів у сфері особистих немайнових прав фізичних осіб", "Про охорону репродуктивного здоров'я", "Про облік часу в Україні" та ін.

Досьє Руслана Стефанчука свідчить, що він не уникав громадської роботи. Входив до складу Науково-консультативної ради при Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Член Навчально-методичної комісії по праву Міністерства освіти й науки України. Член робочої групи Міністерства освіти й науки України з розробки Концепції розвитку юридичної освіти в Україні.

З 2016 по 2019 рік працював радником на громадських засадах віцепрем'єра України Степана Кубіва.

Руслан Стефанчук був керівником таких громадських організацій: "Ліга професорів права, докторів юридичних наук та докторів філософії в галузі права", "Волонтерський ініціативний рух" Інтелектуальна Україна ", "Асоціація випускників Хмельницького університету управління та права".

Крім того, він член наступних громадських організацій: "Асоціація університетів України"; "Асоціація цивілістів України"; "Юридична освіта України"; "Всеукраїнська правозахисна організація" Меморіал "імені Василя Стуса"; "Хмельницький обласний КВК-клуб " Три товстуни"; "Благодійний фонд" Братство меценатів "Благодійники Вітчизни"; "Національна асоціація адвокатів України".

Політична кар’єра і скандали

В біографії Руслана Стефанчука відмічено, що перша спроба перейти до активного заняття політикою була здійснена у 2006 році, коли він на громадських засадах став працювати помічником народного депутата Анатолія Матвієнка. Від його політичної сили "Собор" Стефанчук в тому ж році намагався стати депутатом Хмельницької міської ради, проте його виборча кампанія не мала успіху.

Більш вдалий вхід у велику політику відбувся у 2019 році, коли Зеленський (досьє Зеленського Володимира) протрубив повний збір своїх друзів-товаришів. З майбутнім президентом Стефанчук познайомився ще в 1996 році, коли виступали в Українській лізі КВК. І ось тепер всебічний досвід, глибокі знання Стефанчука в різних галузях державотворення стали цінним надбанням нової політичної сили. Коли 18 квітня 2019 року Зеленський представляв свою команду, Стефанчука він назвав однією з ключових фігур своєї команди, ідеологом партії "Слуга народу" та експертом з реформування державних правових інститутів та законопроєктної роботи.

Досьє Руслана Стефанчука інформує, що після перемоги на виборах, Зеленський в травні того ж року призначає його своїм радником та представником президента у Верховній Раді України. Проте Рада 8-го скликання незабаром була розпущена і почалась підготовка до нових виборів. Стефанчук був кандидатом від партії "Слуга народу" і проходив по списку під №2.

Одразу після виборів Зеленський призначає Стефанчука своїм радником та представником президента у Верховній Раді (фото: facebook.com/ruslan.stefanchuk)

Біографія Руслана Стефанчука фіксує, що 29 серпня 2019 року він приймає присягу народного депутата, і того ж дня його обирають Першим заступником Голови Верховної Ради України.

Віцеспікер активно включився в процес законотворчості, почав просувати деякі зі своїх ідей. Зокрема спробував закласти лібертаріанство в основу ідеології партії. Серед основних завдань називав такі, як систематизація законодавства, аудит економіки країни, відмова від переводу годинників на "літній час". Він вважає доцільним ввести подвійне громадянство, щоб об’єднати усі 65 мільйонів українців, яких доля розкидала по світу. Деякі його ініціативи вже оформлені і запропоновані Раді як законопроєкти.

Перший заступник голови Верховної Ради України Руслан Стефанчук (фото: facebook.com/stefanchuk.official)

А от його ідеї щодо партійної ідеології колеги не сприйняли. На з’їзді 15 лютого 2020 року "Слуга народу" відкидає лібертаріанство і приймає нову ідеологію – "український центризм".

Чим більше часу проходить з дня виборів, тим більше поглиблюються розбіжності між різними групами та кланами найбільшої фракції в парламенті. Зокрема колега по партії Стефанчука, якого журналісти не назвали, звинуватив віцеспікера в тому, що він сидить на зарплаті в олігарха-латифундиста Веревського. Як доказ приводить той факт, що саме Стефанчук вів засідання, коли приймали сумнівний, непопулярний "закон про ринок землі", і наполегливо довів справу до результативного голосування, ігноруючи протести опозиції та порушення регламенту.

Колеги Стефанчука також посприяли й найбільшому скандалу навколо віцеспікера. Як депутат, що не має у Києві житла, він оформив в оренду квартиру тещі та отримав за це компенсацію. Про це звичайно розповіли медійникам. На запитання журналістів щодо вчинку його заступника, голова ВРУ Разумков (досьє Разумкова Дмитра) спромігся лише заявити, що все оформлено бездоганно з юридичної точки зору і не порушено жодного закону.

Зрозуміло, що статки Стефанчука не йдуть ні в яке порівняння з багатством більшості колег-депутатів. Не секрет, що він звик все життя крутитись і заробляти на гідне утримання сім’ї, та й донька у нього, як то кажуть, на виданні. Але чи варто людині з такою репутацією поповнювати лави дрібних розкрадачів бюджету?..

Дата публікації: 22.12.2020
Дата останньої зміни: 27.08.2021
1