Російський газ в обхід України: про що домовились США та Німеччина

Чому адміністрація Джо Байдена пішла на поступки німцям і росіянам, чим це загрожує Україні та до чого тут Китай
Ексклюзив
Російський газ в обхід України: про що домовились США та Німеччина
Джо Байден і Ангела Меркель (фото: spiegel.de)
23 Липня 2021, 18:14
читать на русском

21 липня Сполучені Штати Америки та Німеччина уклали спільну декларацію, якою фактично дали зелене світло на завершення будівництва "Північного потоку-2" – газогону, який Росія намагається побудувати в обхід України з червня 2015 року.

Чому Україну поставили перед доконаним фактом, чим для нас обернеться введення в експлуатацію нового газогону, яким чином на рішення США вплинуло глобальне протистояння з Китаєм та чи залишився ще шанс зруйнувати мрію російського "Газпрому" – розповідає Парламент.UA.

Що таке "Північний потік-2"

"Північний потік-2" – проєкт російського газового монополіста "Газпром", про будівництво якого оголосили у 2010 році. Проте фактична реалізація проєкту почалась з червня 2015 року: тоді були укладені перші реальні контракти на добудову двох додаткових ліній. Додаткових, тому що ПП-2 – це продовження вже наявного газогону "Північний потік", який пролягає через територію Росії, Швеції, Данії та Німеччини.

ПП-2 покликаний збільшити обсяги постачання російського газу на європейський ринок, особливо до Німеччини, в обхід України. Тому всі ці роки наша держава активно та успішно протидіяла його будівництву, в тому числі завдяки позиції США. Саме американці накладали санкції на компанії, які мали стосунок до реалізації цього проєкту, через що великі європейські корпорації, страхові фірми та підрядники відмовлялись співпрацювати з "Газпромом" у цьому напрямку. А, наприклад, Данія у 2019 році двічі відмовляла росіянам у прокладанні газогону у своїх територіальних водах.

Проте все змінилось після приходу до влади у США адміністрації Джо Байдена: запровадження санкцій поступово почали ігнорувати, Данія знайшла місце у своїх водах, якими можна прокласти трубу, а Німеччина після тривалої боротьби за проєкт таки дотиснула американців на укладання декларації щодо безперешкодного завершення будівництва ПП-2.

Укладена декларація між Німеччиною і США є остаточним свідченням того, що "Північний потік-2" буде введено в експлуатацію, а транзитні можливості нашої країни будуть скорочуватись. Ця угода є підтвердженням того, що США не будуть втручатись у те, щоб цей газогін було введено в експлуатацію, - пояснив для Парламент.UA експерт з міжнародних питань Андрій Каракуц.

Про що йдеться у американо-німецький декларації

21 липня майже одночасно зовнішньополітичні відомства у Німеччині та США оприлюднили декларацію, яка офіційно має назву "Спільна заява США та Німеччини на підтримку України, європейської енергетичної безпеки і наших кліматичних цілей". Проте за назвою приховується абсолютно інший зміст.

По факту для України угода щодо "Північного потоку-2" – це Будапештський меморандум-2, в якому начебто передбачені компенсатори, але немає жодних гарантій їх виконання.

Наприклад, в одному з абзаців декларації зазначено, що Німеччина зобов'язується використовувати всі доступні засоби впливу, щоб уможливити продовження угоди з Росією про транзит газу через Україну на термін до десяти років, і призначити для цієї мети спеціального представника. Йдеться про новий контракт, який потрібно буде укладати у 2024 році, адже спливе термін дії попереднього. Але Німеччина лише "зобов'язується використовувати всі доступні засоби впливу". Тобто використати вона їх може, а ось якщо нічого не вийде, то можна просто розвести руками – жодних гарантій документ не передбачає.

Назва цього документу "декларація". Декларація – це заява про наміри, а наміри – не є реалізованими проєктами. Це політична гра, щоб презентувати і своїй публіці, і Україні, що все вирішено за вас, а ви отримаєте те, що ми вирішили, - зазначив Андрій Каракуц.

Іншим абзацом цього ж документу передбачено створення Німеччиною Зеленого фонду України, який сприятиме її енергетичному переходу, енергоефективності та енергетичній безпеці. Німці зобов'язуються внести до цього Фонду 175 млн доларів і разом з США "будуть прагнути заохочувати і підтримувати інвестиції" від інших донорів. Саме формулювання говорить про необов'язковість його виконання, але навіть за умови стабільного фінансування Фонду його не можна називати компенсатором, бо про його створення вже давно велись перемовини.

Також анонсується додаткова фінансова підтримка і створення фонду зеленої трансформації, щодо якого ми вже ведемо перемовини близько пів року. Жодних нових ініціатив ця заява не передбачає, - заявила віцепрем'єрка з питань євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина в етері телеканалу "Україна 24".

Подібними "обіцянками" пронизаний весь текст угоди.

Байден Меркель

Джо Байден та Ангела Меркель

Україна на офіційному рівні не брала участі у підготовці декларації, що можна розцінювати і як зраду, і як перемогу.

Зрада у тому, що з питання, яке безпосередньо стосується нашої енергетичної безпеки, домовились без нас. Однак такі документи рідко стають несподіванкою: українським дипломатам давно натякали на те, що все закінчиться саме так. Очевидним це стало 26 травня 2021 року, коли президент США Джо Байден заявив, що його адміністрація вирішила скасувати санкції щодо газогону "Північний потік-2". Тому те, що Україна не брала участі у підготовці декларації, дає нам можливість її критикувати, обурюватись та намагатись завади реалізації проєкту іншими шляхами.

Чому США пішли на поступки та до чого тут Китай

Якою б прикрістю це для нас не було, але потрібно розуміти, що за спиною України відбувся геополітичний розмін.

Річ у тому, що адміністрація Джо Байдена намагається відновити тісні зв'язки з Європою, які систематично руйнував Дональд Трамп. Байдену це потрібно для створення міцної трансатлантичної коаліції проти Китаю, з боку якого американці відчувають загрозу.

Це намагання нової адміністрації за рахунок інтересів інших країн, в тому числі України, досягти більших цілей: створення єдиного антикитайського фронту - альянсу ліберальних країн, які не будуть погоджуватись на пропозиції Китаю щодо зон вільної торгівлі чи створення якихось економічних блоків, - наголосив Каракуц.

За його словами, США не вбачають у Росії рівного супротивника, а ось Китай за своїми ресурсами і можливостями не лише наздоганяє, а й випереджає американців. До того ж Китай почав активно просувати свою власну авторитарну систему, яка загрожує "поширенню демократії", якою уже кілька десятиліть пишаються США.

Читайте також

Оскільки Німеччина – це фактично локомотив європейської економіки, то домовлятись доводиться насамперед з ними. А німці зацікавлені у ПП-2 не лише з економічної точки зору.

Восени у Німеччині відбудуться федеральні вибори, після яких країна отримає нового канцлера: Ангела Меркель вже давно заявила, що більше не претендуватиме на цю посаду. Тому питання ПП-2 може стати одним з ключових під час передвиборчих перегонів.

Для Ангели Меркель та її партії "Північний потік-2" – це презентація перед виборами, що вони досягають своїх цілей, - зазначив Каракуц.

З іншого боку, у Німеччині є "зелені", лідерка яких розкритикувала укладену декларацію та гратиме на противагу партії Меркель. За словами експерта-міжнародника, якщо "зелені" увійдуть до владної коаліції, а на це у них достатньо високі шанси, то можуть поставити питання щодо газогону достатньо принципово.

Цей потік ще не працює, ще є час, аби зашкодити введенню його в експлуатацію або зробити так, аби його запуск наніс максимальної шкоди для Російської Федерації, - сказав Каракуц.

Що чекає на Україну, якщо Північний потік-2 запустять

Завершення будівництва та введення в експлуатацію "Північного потоку-2" несе одразу кілька ризиків для нашої держави:

  1. Втрата економічного складника. Україна щороку отримує близько 2 млрд дол. за транзит газу своєю територією. Якщо газ бути йти в обхід України – гроші також.
  2. Шкода транзитним можливостям нашої країни. Газогін вимагає постійного "прокачування" труби. Якщо вентиль перекривається, то з часом трубопровід стає непотрібною купою металу.
  3. Енергетична загроза. Українського видобутку газу недостатньо для забезпечення внутрішніх потреб. Це означає, що нам доведеться або домовлятись з "Газпромом", а про те, як проходять подібні перемовини ми знаємо з кількох "газових воєн" ще до анексії Криму та війни на Донбасі. Або потрібно шукати інших постачальників, які продаватимуть його за ринковою вартістю, що в умовах слабкої української платоспроможності створить додаткові складнощі для нашої держави.
  4. Але найбільшою загрозою є геополітична, і вона стосується не лише України.

Російська Федерація зможе ставити ультиматуми країнам Центрально-Східної Європи, не тільки Україні: Польщі, Словаччині, Угорщині – тим країнам, які залежні від постачання російського газу. Зокрема на Україну вона зможе тиснути у питаннях щодо урегулювання конфлікту на Донбасі та щодо Криму. Фактично – це повернення енергетичної зброї, яку раніше РФ проти нас використовувала. А тепер це буде більш витончена гра, - наголосив Андрій Каракуц.

За його словами, транзит газу був своєрідною гарантією, що Росія не буде здійснювати подальшу агресію проти України.

Є конспірологічна версія, що у Харкові не вдалось встановити "народну республіку" у 2014 році, тому що Німеччина дуже жорстко реагувала, адже Харківщиною йшов потік газу до Європи, який Німеччина купувала. А тепер європейці економічно не будуть зацікавлені, щоб тиснути на РФ, - зазначив Каракуц.

Натомість жодних гарантій від Німеччини і США ми не отримали. Так, підтримка України зберігатиметься, нам буде надаватись допомога, але цією декларацією нам дали зрозуміти, що Україна не є першим номером у пріоритетах США.

Андрій Каракуц

Андрій Каракуц (фото: kas.de)

Чи можна ще завадити тріумфу "Газпрому"

Насамперед потрібно розуміти, що це швидше тріумф німців, ніж "Газпрому", бо саме німці є найбільшими лобістами та вигодонабувачами від запуску "Північного потоку-2". Попри це для росіян це також перемога.

Путінська Росія зробила крок вперед, щоб знову стати міжнародним партнером, попри ті злочини, які вона вчиняє на міжнародній арені, - сказав Каракуц.

Втім, ще не все втрачено. По-перше, сам потік ще не добудований, а отже потрібно прикласти максимум зусиль для того, щоб його так і не запустили, тим паче союзників у цьому питанні в України достатньо. І ми вже почали це робити.

Міністри закордонних справ України та Польщі вже оприлюднили спільну заяву, в якій наголосили, що працюватимуть разом зі своїми союзниками та партнерами над протидією запуску "Північного потоку-2", допоки не будуть розроблені рішення для подолання безпекової кризи, пов'язаної із газогоном.

У Польщі, як члена Європейського Союзу, важелів більше: саме завдяки польським позовам до Суду ЄС "Північний потік", а разом з ним і "Північний потік-2" може використовуватись лише на 50%, що означає меншу кількість газу, яку отримає Європа цим шляхом, а отже – більшу потребу в українському транзиті.

До цієї кампанії вже долучаються литовці та латвійці. Незабаром в гру можуть вступити угорці та словаки, чиї інтереси також постраждають, якщо ПП-2 запрацює.

Читайте також

Україна також може і повинна використовувати усі наявні юридичні підстави, які допоможуть припинити будівництво. Зокрема, в Угоді між Україною та ЄС є пункт, в якому зазначено, що країни ЄС не можуть будувати енергетичні проєкти, які шкодять інтересам іншої сторони.

Зрештою, навіть якщо газогін добудують та введуть в експлуатацію, потрібно домогтись підписання нового контракту на транзит газу через Україну у 2024 році – мінімум на 10 наступних років. Це дасть можливість не втратити транзитні потужності, щорічно поповнюватиме український бюджет та убереже від російського політичного шантажу взимку. А що буде у 2034 році з Росією та загалом у світі покаже лише час – кон'юнктура та ситуація на міжнародній арені змінюються щоденно.

1