Закон Зеленського про олігархів: боротьба чи чергова вистава - аналіз законопроєкту

Парламентарі проголосували законопроєкт "про олігархів" у першому читанні. Чи стане ця ініціатива президента Зеленського першим кроком до боротьби з олігархами в Україні або черговим популістичним перформансом розбиралися у Парламент.UA.

Суть "закону про олігархів"

Закону про олігархів гарант Володимир Зеленський приділив увагу ще під час пресконференції, присвяченої другій річниці свого президентства наприкінці травня.

Називати їх прізвищ не буду, не боюсь нікого. Вважаю що, їх 13 за підсумками і за інформацією секретаря РНБО.

Головний зміст і філософія – ми не хочемо вбити великий бізнес. Але ми точно вбиваємо поняття і зміст "олігархічний вплив" у нашій країні. Впливу на мас-медіа – не буде, впливу на політику – не буде. Впливу на чиновників – не може бути.

Але якщо цей вплив буде, то ці люди отримують квиток під назвою "олігарх". Вони з’являться в спеціальному реєстрі. І тоді цей великий бізнес може втратити велику частину активів, які у них знаходяться за кордоном.

Кілька днів тому президентська ініціатива нарешті потрапила до парламенту та з’явився її офіційний текст. Офіційно його назвали - законопроєктом "Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)".

Відповідно до нього є чотири критерії, про які вже обмовився Зеленський під час пресконференції. Відповідно "справжній олігарх" має відповідати трьом з них, аби заслужити своє звання офіційно і потрапити в реєстр олігархів.

Зокрема, згідно з ініціативою, олігарх повинен брати участь у політичному житті. Тобто має обіймати посаду Президента України, Голови Верховної Ради, Першого заступника та заступника Голови Верховної Ради, народного депутата, Прем'єр-міністра, Першого віцепрем'єр-міністра, віцепрем'єр-міністра, міністра, його першого заступника та заступника, голови Служби безпеки України та Національного банку, генеральний прокурор, керівники інших центральних органів державної влади тощо.

Другий критерій олігарха - значний вплив на ЗМІ - є бенефіціаром медіа або його контролером. До того ж в проєкті закону уточнили, якщо особа встигла продати своє медіа пов’язаній особі до моменту набрання сили цього закону, ця ознака все одно до неї пристане. Те саме станеться у разі продажу ЗМІ людині з "небездоганною діловою репутацією". А визначити як перевіряти ділову репутацію та опікуватися цим процесом має Нацрада з питань телебачення та радіомовлення.

Третій критерій - бути власником монополії на ринку. Хоча чітких критеріїв визначення монополіста на вітчизняному ринку в ініціативі не навели.

І четвертий - володіти підтвердженими активами вартістю понад 1 млн прожиткових мінімумів, тобто 2,27 млрд гривень.

Визначатиме хто офіційний олігарх, а хто ні - підконтрольне президентові РНБО. Водночас своїм рішенням РНБО може також визнати, що особа перестала бути олігархом, якщо особа перестала підпадати під три з чотирьох критеріїв з законопроєкту.

Примітним є те, що закон діятиме лише впродовж 10 років після того, як набере сили.

Своєю чергою міністр юстиції Денис Малюська анонсував в ефірі одного з телеканалів, що першими у майбутньому реєстрі олігархів можуть стати Ігор Коломойський та п'ятий президент України Петро Порошенко.

Закон не писався під окрему людину. Закон писався під олігархічну систему, і він має наслідки. Якщо ви не хочете потрапити до реєстру - позбудьтесь упливу на політичне життя, залишайтесь зі своїми активами, не підходьте до політики, до ЗМІ, - додав Малюська.

Читайте також

Кому належать українські ЗМІ: докладний аналіз

Два роки Зеленського, або українська "недоМрія": аналіз виступу гаранта

Чи може ініціатива зашкодити олігархам

Ті, хто потрапив у реєстр олігархів повинні будуть подавати свої електронні декларації до НАЗК, як це роблять чиновники. А також їм заборонять робити офіційні внески на підтримку політичних партій прямо чи через інших осіб. Натомість про неофіційні внески партіям, чи окремим нардепам до кишень у законопроєкті не згадується.

Втім у проєкті закону йдеться про те, що політики та чиновники повинні будуть подавати публічну декларацію про кожен контакт з визнаним олігархом з реєстру. Втім, подробиць щодо цих особливих декларацій у документі немає.

Також олігархам у разі потрапляння до переліку заборонять покупцем об'єктів великої приватизації. І це єдина норма, яка може хоч якось економічно вплинути на олігархів.

Однак це не надто сильно зможе "притіснити" олігархів, розповів у коментарі Парламент.UA політолог, директор Українського інституту політики Руслан Бортник.

Він хоч і неприємний для олігархів, але не несе для них жодної загрози, натомість не несе чогось позитивного державі та не відновлює справедливість. В цьому законопроєкті відсутні зміни до антикорупційного та антимонопольного законодавства, щодо відмивання коштів, незаконного впливу на державних діячів тощо. В ньому відсутні конкретні норми, які могли б реально посилити відповідальність олігархів та зменшити їхній вплив на політику та економічні процеси, збільшити від них податкові відрахування, конфіскувати незаконно здобуте майно.

Маємо лише такий собі список ганьби - реєстр олігархів від РНБО, який буде формуватися непрозорим чином та непублічно, по суті органом який на це не уповноважений, це ж навіть не НАЗК чи НАБУ. Тому цей закон абсолютно безпечний для олігархів, - відзначив Руслан Бортник.

Своєю чергою колишній генпрокурор Руслан Рябошапка у своєму Фейсбуку назвав закон про боротьбу з олігархами "паперовим тигром". Та наголосив, що замість системних змін українцям пропонують чергову імітацію боротьби з "класовими ворогами" - олігархами.

Законопроєкт є свого роду недозаконом про лобіювання - адже намагається обмежити та "засвітити" контакти чиновників та політиків.

Проте механізм запобігання та покарання за такий конфлікт інтересів у законопроєкт настільки примітивний, що він звісно не сприйматиметься серйозно тими, на кого спрямований. Суворість закону у нас завжди компенсується необов'язковістю чи неможливістю його виконання. Формулювання у законопроєкт нечіткі та дозволятимуть маніпулювати законом як президентові, так і потенційним олігархам. І крапку в таких спорах ставитиме суд.

А який в Україні суд - всі в нас і так знають. Суд у нас може внести до реєстру олігархів і президента з усім його офісом та РНБОУ. Тому в інтересах як президента, так і олігархів все таки зробити реальну судову реформу, а не створювати законодавчих франкенштейнів, - заявив Руслан Рябошапка.

А колишній нардеп Леонід Ємець вважає ініціативу президента "сумішшю безграмотності, правового нігілізму і диктаторських замашок".

Щодо правового нігілізму, то там все прекрасно, починаючи з порушень Конституції, яка чітко визначає перелік виключних повноважень Президента і Парламенту і закінчуючи порушенням принципу правової визначеності та наявністю термінів визначення яких відсутнє в правовому полі.

Коротше — перший з «олігархів» який добіжить до Європейського суду з прав людини — поставить жирну крапку на його застосуванні, - написав Ємець у своєму Фейсбуку.

Тим часом політолог Богдан Петренко у коментарі Парламент.UA відзначив, що закон про олігархів - це чергова спроба загравати з електоратом, вкотре створити інфошум та привернути увагу до себе.

Влада працює за принципом: все, що добре - ми за це, все, що погано - ми проти. Олігархи мають негативний рейтинг довіри в громадян, тож незалежно від змісту закону, влада показує, що публічно бореться з олігархами. Окрім того, українці звикли вірити у прості рішення, прийняли закон - значить побороли олігархів. Але це так не працює, на жаль.

Більше того, в Україні вже є усі необхідні закони, аби боротися з олігархами.

Також додам, цей проєкт закону не стільки бореться з олігархами, скільки з розбратом у фракції "Слуги народу", адже там дуже багато груп впливу, прихильних до певних олігархів. Закон же певною мірою може обмежити контакти депутатів, - пояснив Богдан Петренко.