Азаров Микола

Азаров Микола

Колишній прем’єр-міністр та ексголова Партії регіонів

Азаров Микола – український політик, що так і не спромігся вивчити державну мову, колишній керівник ДПА, ексміністр фінансів, двічі обіймав посаду першого віцепрем'єра. Доктор геолого-мінералогічних наук, професор, член-кореспондент НАН України, Заслужений економіст України, чотири рази обирався народним депутатом.

Місце народження

Народився 17 грудня 1947 року в місті Калуга, РРФСР.

Освіта

  • 1971 рік – закінчив Московський державний університет імені М. Ломоносова, за спеціальністю – "геолог-геофізик".
  • В кінці 70-х захистив кандидатську дисертацію, а у 1986 році став доктором геолого-мінералогічних наук.
  • 1991 рік – отримав звання професора, а з 1997 року Азаров – член-кореспондент НАН України.

Родина

Батько – Ян Робертович Пахло, естонець за національністю, гірничий інженер.

Мати – Катерина Павлівна Квасникова, закінчила залізничний технікум. Батьки розлучились ще до народження Миколи, і його виростила бабуся.

Щодо прізвища, то тут є три основні версії. Перша – це дівоче прізвище матері.  Друга – це прізвище бабусі, яке взяв Микола, оскільки вона в дитинстві була найближчою йому людиною. А деякі видання стверджують, що Микола взяв прізвище дружини після оформлення шлюбу.

Дружина – Людмила Миколаївна. За фахом – викладач інформатики. Вони познайомились ще під час навчання в університеті. Одружились 7 листопада 1967 року.

Син – Олексій, 1971 року народження. Закінчив Московський державний університет (гірничий інженер) і Українську академію зовнішньої торгівлі (юрист міжнародного права), захистив кандидатську дисертацію. Працював на дипломатичній роботі, був радником прем’єра Віктора Януковича на громадських засадах. Згодом розпочав власний бізнес з австрійцями, обирався нардепом 7-го скликання. Після Революції гідності втік за кордон.

Підозрюється у незаконному збагаченні і відмиванні коштів. Кілька років перебував під міжнародними санкціями.

Кар’єра та політична діяльність

  • Після закінчення університету почав трудову діяльність у Тульській області.
  • 1971 - 1976 роки - начальник дільниці, головний інженер у тресті "Тулашахтоосушення" комбінату "Тулавугілля".
  • 1976 - 1984 роки - завідувач лабораторії, завідувач відділу Підмосковного науково-дослідного і проєктно-конструкторського вугільного інституту в місті Новомосковську Тульської області.
  • 1984 рік – на запрошення переїхав на роботу в Україну.
  • 1984 - 1995 року - заступник директора, а згодом і директор Українського державного науково-дослідного і проєктно-конструкторського інституту гірничої геології, геомеханіки і маркшейдерської справи (м. Донецьк).
  • 1990 рік - делегат XXVIII з'їзду КПРС. Як не дивно, увійшов до Демократичної платформи КПРС, опозиційній партійному керівництву.
  • 1991 - 1992 роки  - учасник Руху за відродження Донбасу.
  • 1992 - 1994 роки - член керівництва створеного в Донецьку Громадянського конгресу України. Головував на установчому з’їзді цієї проросійської організації.
  • 1993 - 1994 роки -  був виконувачем обов'язків голови Партії праці (заснована в Донецьку). Її лідер Валентин Ландик у ті роки обіймав посаду віцепрем'єра і тимчасово призупинив свою партійну діяльність.
  • 1994 рік - був обраний депутатом Верховної ради II скликання від Петровського виборчого округу міста Донецька.
  • 1995 - 1997 роки - був головою Комітету Верховної Ради України з питань бюджету і членом Президії Верховної Ради. Входив в Міжрегіональну депутатську групу, яка підтримувала президента Україна Леоніда Кучму. Був одним з трьох депутатів, які найбільш часто виступали в Раді.
  • 1995 - 1998 роки – призначений членом валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України.
  • 1996 - 2002 роки – обіймав посаду голови Державної податкової адміністрації України. Крім того, став членом координаційної ради з питань фінансового сектора; членом Національної ради з узгодження діяльності загальнодержавних і регіональних органів, а також місцевого самоврядування; членом Ради національної безпеки і оборони України.
  • 1997 рік – включений до складу Вищої економічної ради при Президентові  України.
  • 1998 рік - член комісії з питань регулювання ринку продовольства, цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників.
  • 1999 рік - член Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України.
  • З листопада 2000 року - член президії Партії регіонального відродження "Трудова солідарність України".
  • 5 березня 2001 року - очолив Партію регіонів, у яку реорганізувалась Партія регіонального відродження "Трудова солідарність України". Через пів року подав у відставку з цієї посади.
  • Квітень 2003 року - на 5 з'їзді Партії регіонів обраний головою Політради.
  • З 26 листопада 2002 по 3 лютого 2005 року - перший віцепрем'єр-міністр і одночасно міністр фінансів України в першому уряді Віктора Януковича.

Віктор Янукович і Микола Азаров (стоп-кадр відео)

  • 26 березня 2006 року - обраний до Верховної Ради 5-го скликання за списком Партії регіонів.
  • Серпень 2006 – грудень 2007 року знову призначений на пост першого віцепрем'єра України в другому уряді Януковича.
  • 6 грудня 2006 року - Азаров вручив орден "За відродження України" I ступеня депутату Держдуми Росії Костянтину Затуліну, оголошеного в Україні персоною нон грата.
  • 2007 рік - переобраний до Верховної Ради 6-го скликання за списком Партії регіонів.
  • 9 червня 2009 року - Політрада Партії регіонів призначила Азарова головою виборчого штабу Януковича на президентських виборах 2010 року.
  • Березень 2010 року – після перемоги Януковича на президентських виборах, новостворена коаліція відправила уряд Юлії Тимошенко у відставку. Новим прем’єром обрано Азарова.

Уряд Миколи Азарова (фото з соцмереж)

  • 25 березня 2010 року - на зустрічі з прем'єр-міністром Росії Володимиром Путіним Азаров  заявив, що відносини України і Росії можуть бути розпочаті "з чистого листа".

Микола Азаров і Володимир Путін (фото: ЕРА)

  • 2012 рік – після парламентських виборів Азарова переобрали прем’єром.
  • 21 листопада 2013 року – уряд прийняв рішення зупинити підготовку до підписання угоди про асоціацію між Україною і ЄС. На Майдані Незалежності почалась акція протесту.
  • 22 січня 2014 року – Азаров назвав протестувальників Майдану терористами, які повинні відповісти за свої вчинки.
  • 28 січня 2014 року – прем’єр подав у відставку і приватним літаком вилетів до Відня. 

Втеча за кордон, боротьба проти нової влади

  • 28 лютого 2014 року – уряди Австрії і Швейцарії заявили про арешт активів сім’ї Азарова. Але колишній прем’єр на той час вже перебрався в Росію.
  • 5 березня 2014 року – Рада ЄС заблокувала кошти Януковича і його найближчих соратників. В цьому списку був і Микола Азаров з сином Олексієм.
  • СБУ оголосила Азарова в розшук за підозрою у зловживанні владою.
  • 4 лютого 2015 року – експрем’єр представив у Москві свою книгу "Україна на роздоріжжі. Записки прем’єр-міністра".
  • 21 лютого 2015 року – в ефірі телепередачі "Право знати" Азаров закликав створити український уряд у вигнані.
  • Серпень 2015 року – колишній прем’єр з іншими високопосадовцями часів президентства Януковича створив "Комітет порятунку України".

Микола Азаров - бажаний гість на російських пропагандистських телеканалах (стоп-кадр відео)

  • СБУ оприлюднила інформацію, що ці вигнанці з території Росії фінансують в Україні різні заходи опозиції, зокрема антиукраїнські виступи 1 та 9 травня.
  • 2017 рік – світ побачила нова книга експрем’єра "Уроки Майдану: Україна після перевороту".
  • У 2018 році Азаров презентував своє нове видання - книгу "Лінія розколу". у ній він пише, що населення України 20 років ідеологічно зомбували і нинішні покоління виросли у ненависті до Росії. А найкращою державою був Радянський Союз, де була могутня економіка, влада турбувалась про народ, всі жили щасливо і в достатку. За таку майстерну пропаганду Азарову надали офіс у центрі російської столиці, не шкодують коштів на утримання.
  • 16 лютого 2021 року - Національне антикорупційне бюро поновило досудове розслідування в кримінальному провадженні щодо Азарова, яке було припинено 1 лютого цього ж року.
  • 19 березня 2021 року Рада національної безпеки та оборони на своєму засіданні запровадила максимально можливі санкції проти Миколи Азарова та  низки чиновників і силовиків часів Віктора Януковича.
  • 24 березня 2021 року – було оголошено про підозру Азарову у державній зраді за погодження проєкту "Харківських угод".

Звинувачення, критика, скандали

Фактично весь шлях Азарова, як політика, супроводжувався критикою та скандалами. Формат досьє не дозволяє описати більшість з них, тому згадаємо найбільш резонансні "подвиги" експрем’єра.

Інна Богословська в листі президенту Кучмі першою вжила термін "азаровщина", яким характеризувала діяльність тодішнього першого віцепрем’єра. Вона влучно підмітила його нелюбов до України і неповагу до громадян своєї країни. Проте експерти вважають, що термін "азаровщина" слід вживати до більш раннього періоду, коли майбутній прем’єр очолював ДПА. Під його керівництвом податкова служба стала інструментом репресій, розсадником корупції і беззаконня. Журналісти довели, що ДПА свідомо знищила банки "Корал" і "Слов’янський", власники яких були в опозиції до Кучми, жорстко руйнувала бізнес інших опозиційних підприємців напередодні президентських виборів 1999 року. Азаров давав вказівку своїм підлеглим збирати податки за кілька місяців наперед, лобіював призначення свого товариша Святослава Піскуна на посаду Генпрокурора, щоб він прикривав безчинства ДПА. А податківці створювали різні позабюджетні фонди, на рахунки яких примушували підприємців перераховувати значні кошти, у 2002 році розгромили редакцію інтернет-видання "Обком" за публікацію критичних матеріалів про Азарова і його сина. Керівника ДПА звинувачували в наданні податкових пільг "своїм" компаніям, наказі про влаштування погрому в агентстві "Такі справи" лише за те, що у них замовляли агітаційну продукцію для БЮТ. Тобто, він перетворив податкове відомство в каральний орган на службі влади, а вседозволеність породила тотальну корупцію, з якою ще й сьогодні продовжується боротьба.

Азаров теж був одним з фігурантів плівок Мельниченка. Але все, що там наговорила людина з голосом, схожим на його, політик не визнає. Ні антисемітських висловів, ні покривання злочинних дій керівника НАК "Нафтогаз України" Ігоря Бакая.

В 2011 році експерти визначали найбільших українофобів з 1991 року. І до першої п’ятірки потрапив Азаров. Це і не дивно, адже ще в 1992 році він був одним з організаторів "Громадянського конгресу України", що проголошував своєю метою захист інтересів російськомовного населення. А про уряд Азарова в липні 2010 року Юлія Тимошенко сказала, що всі вони українофоби, які "апріорі не люблять Україну і всі наші цінності".

Коли керівник уряду виступав українською мовою, він одразу ставав посміховиськом для всієї країни, його починали "тролити" в соцмережах, з’являлись десятки інтернет-мемів. І нині в ЗМІ згадують фрази: "нє треба скігліті", "прошарок кровосісів бюджетних коштів", "ще раз попереджіваю", "наші папєрєднікі сідят" і багато інших. А критики вказували, що політика, який за два десятки років перебування у вищих ешелонах влади не вивчив державну мову, слід негайно відправляти у відставку. В одній зі своїх останніх книжок Азаров написав, що Україна так і не стала його Батьківщиною. 

Дата публікації: 09.09.2021
Дата останньої зміни: 15.09.2021