Галущенко Герман

Галущенко Герман – український політик та державний діяч, кандидат юридичних наук, працював у Мін'юсті та МЗС, десять років займав різні посади на Банковій, а внаслідок корупційного скандалу втратив і посаду, і перспективи подальшого перебування на державній службі.

Місце народження

Народився 1 травня 1973 року в м. Львів.

Освіта

• 1995 рік — закінчив Львівський державний університет за спеціальністю правознавство, отримав диплом юриста з відзнакою.
• 2001 рік — закінчив Українську академію зовнішньої торгівлі за спеціалізацією менеджмент зовнішньоекономічної діяльності, має диплом магістра міжнародного менеджменту.
• З 2001 року кандидат юридичних наук.
• Доцент кафедри міжнародного приватного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Родина

До 2022 року був одружений на Ользі Богдановій  (зареєстрована як бенефіціарна власниця ТОВ “Простір 86”, основна діяльність якого спрямована на сферу архітектури). У подружжя троє дітей – син Максим і доньки Вероніка та Стефанія. Після 2022 року в декларації Галущенка з’явився ще один син – Лев, але його матір ніде не вказана.

Хоча Галущенко більше не реєстрував шлюбу, останні роки ЗМІ активно обговорювали його «службовий роман» зі Світланою Гринчук.

Світлана Гринчук – «два в одному», і протеже, і коханка Галущенка

Очевидно їх відносини розпочались в 2022 році, коли Гринчук розлучилась з чоловіком і згодом її службова кар’єра стрімко пішла вгору. ЗМІ одностайні, що саме Галущенко лобіював її призначення на міністерські посади, адже громадськість різко негативно оцінювала роботу Гринчук. В своїх петиціях активісти писали, що вона «вкрай некомпетентний і брехливий чиновник, який займається лише самопіаром».

Герман Галущенко своє особисте життя не коментував. А Гринчук на питання журналістів щодо ночей, проведених в помешканні Галущенка, відповідала, що вперше про це чує. Таке от кохання.

Кар’єра, політична та громадська діяльність

• Ще навчаючись в університеті Галущенко почав працювати.
• 1994 – 1995 роки – поєднував навчання та роботу юристом.
• 1995 – 1996 роки – працював помічником прокурора у Львівській обласній прокуратурі.
• 1996 – 1997 роки – аташе, третій секретар договірно-правового управління Міністерства закордонних справ України. Поєднував роботу в МЗС з посадою представника України в комітеті Ради Європи по боротьбі з корупцією. Галущенко має ранг Надзвичайного і Повноважного Посланника другого класу.
• 1997 – 2010 роки – працював на Банковій, спочатку в АПУ Леоніда Кучми, потім в Секретаріаті Президента України Віктора Ющенка. Послідовно обіймав посади — старший консультант, головний консультант, завідувач відділу, заступник керівника департаменту Секретаріату (Адміністрації) Президента України.
• 2004 рік – отримав почесне звання "Заслужений юрист України".
• 2009 рік – нагороджений Орденом Данила Галицького.
• 2011 рік — після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах Галущенко покинув роботу на Банковій і отримав посаду головного юрисконсульта  ДП "Державний експертний центр" Міністерства охорони здоров’я України.
• 2011 – 2013 роки – перевівся у відомство Олександра Лавриновича, працював помічником міністра юстиції, директором департаменту судової роботи.
• 2013 – 2014 роки – виконавчий директор з правового забезпечення ДП "НАЕК "Енергоатом".
• З 2012 року одночасно займається і викладацькою діяльністю на кафедрі міжнародного приватного права Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка.
• У 2014 році Герман Галущенко звільнився з "Енергоатому" за власним бажанням, і включився в процес захисту державних інтересів у міжнародних судах. Зокрема, Галущенко працював над питаннями притягнення Росії до відповідальності за експропріацію власності великих українських державних і приватних компаній в АР Крим.
• Також працював в команді юристів на чолі з американською компанією Covington & Burling LLP - у справах, які розглядав Міжнародний суд ООН за порушення двох конвенцій: про фінансування тероризму (Донбас) і расової дискримінації (Крим).
• До 2020 року входив у керівні органи партії "Патріот", що визначала себе як правоцентристську політичну силу. На президентських виборах 2019 року від цієї партії балотувався кандидатом економіст Андрій Новак.
• Після 2014 року активно займався громадською діяльністю. Галущенко співпрацював з організаціями "Центр психологічної реабілітації і адаптації", "Аналітичний центр "Партнерство заради правди", "Гідність патріотів", "Адвокат захисника Вітчизни".
• 2019 – 2020 роки – був помічником на громадських засадах міністра економіки Тимофія Милованова, який хотів влаштувати Галущенка на посаду держсекретаря свого відомства. Проте конкурс скасували через те, що саме протеже міністра провалив перший етап.
• 2020 – 2021 роки – віцепрезидент ДП "НАЕК "Енергоатом".
• З 29 квітня 2021 року – міністр енергетики України.

Робота в енергетичній галузі

Робота Галущенко в енергетичній галузі розпочалась у 2013 році, коли він обійняв посаду виконавчого директора з правового забезпечення ДП "НАЕК "Енергоатом". Працював не довго і вже у 2014 році звільнився за власним бажанням.

"Главком" оцінив роботу Галущенка в цей період як провальну. У 2013 році у пресі звинуватили юристів "Енергоатому" в недобросовісному представництві інтересів компанії в суді, через що "Енергоатом" змушений був заплатити мільйони доларів за металолом. Сайт "Укррудпром" констатував, що "керівник юридичної служби пан Галущенко погодився оплатити кошти гібралтарському офшору Remington Worldwide LTD, який у шахрайський спосіб заволодів активами "Енергоатому" в розмірі $25 млн". Виник резонансний корупційний скандал, оскільки до приходу Галущенка "Енергоатом" успішно відбивався від усіх позовів.

У 2019 році з посади президента "Енергоатому" звільнили авторитетного спеціаліста Юрія Недашковського. Вже тоді до керівництва цієї надто прибуткової державної компанії почали штовхати Галущенка. "Главком" писав, що наближені до влади особи мають намір довести "Енергоатом" до банкрутства, щоб потім приватизувати. І саме Галущенко повинен забезпечити ці процеси в найкоротші терміни. Проте призначення на чільну посаду не відбулось. Петро Котін став в.о. президента, а в крісло віцепрезидента в травні 2020 року посадили Галущенка, який фактично перебрав усі важелі керівництва "Енергоатомом". На цій посаді він був досить активним і помітним не лише в Україні, але і в міжнародних енергетичних структурах. Так, менш ніж за рік віцепрезидент організував підписання контракту на постачання в країну ядерного палива для АЕС, лобіював добудову Хмельницької АЕС, заручився підтримкою міністерства енергетики США, відстоював необхідність реалізації проєкту "Енергоміст".

Ресурс "НВ", посилаючись на джерела в ОПУ, розмістив статтю, в якій вказано, що перший помічник президента Сергій Шефір став неформальним куратором енергетичної галузі. Галущенко теж визнав, що регулярно буває на Банковій, де звітує про роботу, але з ким зустрічається не вказував. Тому 22 квітня 2021 року сюрпризом не стало його представлення прем’єром Денисом Шмигалем, як кандидата на посаду міністра енергетики. Керівник пропрезидентської фракції Давид Арахамія теж нагадав колегам, що ця кандидатура рекомендована з ОПУ.

29 квітня 2021 року кандидатуру Галущенка на посаду міністра енергетики внесли у Раду і 305 депутатів проголосувало "за".

Герман Галущенко на трибуні Верховної Ради

Критика та скандали

Найгучніший скандал виник саме після затвердження Радою Германа Галущенка на посаді міністра.

Тетяна Чорновол заявила на Еспресо.TV, що Галущенко агент Кремля, який поставить Україну на коліна перед Росією в енергетичній галузі.

Гео Лерос, Володимир Ар’єв та багато інших політиків та журналістів писали про майбутнього міністра як креатуру скандального нардепа Андрія Деркача. Галущенко офіційно все спростовував.

А Віталій Шабунін написав у соцмережах, що не повірив спочатку інформації про призначення нового міністра енергетики, бо саме Галущенко подарував кампаніям Ахметова і Коломойського 65 мільйонів грн, продавши їм електроенергію вдвічі дешевше ринкової ціни. Шабунін нагадав, що у НАБУ відкрите відповідне провадження і вже відбулись обшуки.

Перед призначенням Галущенка в "Енергоатом" теж не обійшлось без скандалів. Спеціально для нього змінили умови конкурсу на посаду президента компанії, прибравши положення про обов’язковий термін роботи в галузі не менше 5 років і технічну освіту претендента. Державна інспекція ядерного регулювання зупинила конкурс на нових умовах і Галущенко президентом не став.

Згодом виявилось, що будівництво Центрального сховища відпрацьованого ядерного палива теж не буде завершене вчасно, хоча необхідні кошти були виділені. ЗМІ встановили, що причина в елементарному бажанні керівництва "Енергоатому" поживитись державними грошима. Існувала попередня домовленість, що підрядними організаціями виступлять підприємства горезвісного Максима Микитася, згодні віддати як хабар половину від отриманих коштів. Вже відбулось кілька підлаштованих тендерів за спрощеною процедурою, проте АМКУ вдавалось зупинити шахрайські оборудки. Державні гроші були врятовані, проте так необхідне сховище вчасно не почало приймати відпрацьоване паливо з АЕС, а це річний збиток державі у пів мільярда доларів.

До речі, не всі вважали Галущенка корупціонером і некомпетентним фахівцем. Юлія Тимошенко назвала всі закиди проти нього безпідставними та голосувала за призначення.

А тим часом міністерську діяльність Галущенка продовжували супроводжувати скандали. Один з них найкраще характеризує особисті якості Галущенка. Річ в тому, що він вважався одним із найбагатших чиновників і у Фастівському районі мав маєток з будинком понад 300 кв.м. У 2018 році в цьому його будинку за борги відключили газ. І ось доцент міжнародного права не вигадав нічого кращого, ніж плюнути на закон, зірвати пломбу та самопідключитись знову! До осені 2021-го у вже міністра Галущенка, який володіє також трьома квартирами в Києві і має багатомільйонний річний дохід, борг за газ зріс до 76 тисяч гривень. Але навіть судове рішення не змусило його заплатити за рахунками — а там прийшла війна і, як кажуть, багато списала.

Про шахрайські схеми в Міненерго часів Галущенка неодноразово згадували і ЗМІ, і народні депутати, і представники антикорупційних органів. Хоча б одну варто описати.

Коли удари російських ракет руйнували українську енергетику, вимушеним кроком став імпорт дорогої європейської електроенергії. Хоча її об’єми були невеликими, а постачання - обмеженими в часі, корупціонери з команди Галущенка використали і цю можливість. Електрику, вироблену на українських станціях, шахраї оформляли за схемами через зареєстровані в ЕС фірми (в основному словацькі), а потім продавали підприємствам втричі дорожче. А в Україні вистачає таких підприємств, які не можуть щодня зупинятись на кілька годин. В першу чергу це заводи, які належать іноземним інвесторам, яких «розводити на бабло» було улюбленим заняттям наших корупціонерів. Закордонні бізнесмени затягують пояси, покірно платять, проклинаючи Путіна і не розуміючи, що стали жертвами українських аферистів, які влаштувались під крилом хапуги-міністра.

Влітку 2025 року Герман Галущенко нахабно вселився в колишній маєток міністра внутрішніх справ часів Януковича Віталія Захарченка. Розкішна садиба була заарештована і передана АРМА для здійснення управління ним. Проте отримати доступ до цього об’єкту агентству так і не вдалось. Зате в будинок площею понад 600 кв. м, розташований в так званому Царському селі на Печерських пагорбах спокійно вселився Галущенко. В НАБУ зафіксували, що в цьому маєтку з ним неодноразово ночувала і Світлана Гринчук.

Крах кар’єри внаслідок резонансного розслідування НАБУ

На початку 2025 року парламент ініціював процедуру усунення Галущенка з посади міністра, звинувачуючи його в корупції та недостатньому захисті енергомереж від ракетних ударів. Втім, він відкинув звинувачення. 17 липня 2025 року його було переведено на посаду міністра юстиції України в уряді Юлії Свириденко. Міненерго, втім, не залишилось без його нагляду. Міністерство очолила пасія Галущенка Світлана Гринчук.

А в листопаді 2025 року в НАБУ заявили про викриття масштабної корупційної організації, пов’язаної з «Енергоатомом» - оператором українських АЕС. Було оголошено про підозру щонайменше семи особам у зв’язку з «відкатами» на суму близько $100 млн.

Крадіїв очолював Тімур Міндіч. Він ще з початку 2000-х товаришував з Володимиром Зеленським і іншими «кварталівцями». Згодом Тімур і Володимир стали партнерами по бізнесу, а в ТОВ «Квартал 95» Міндіч взагалі мав найбільший пакет акцій. Саме Тімур познайомив Зеленського з Коломойським (він також був бізнес-партнером олігарха), посприяв переходу студії «Квартал 95» з телеканалу «Інтер» на канал «1+1».

Впливовий друг президента і керівник шахраїв Тімур Міндіч

Коли в 2019 році Зеленський переміг на президентських виборах, Міндіч з маловідомого бізнесмена перетворився на впливового олігарха, який успішно лобіював кадрові призначення на найвищі державні посади, роздавав вказівки міністрам та оплутав цілі галузі своїми шахрайськими схемами.

Його найбільш ефективна «команда» успішно оббирала партнерів «Енергоатому».

У НАБУ розповіли, що основною діяльністю злочинців було отримання неправомірної вигоди від контрагентів "Енергоатому", яка становила 10-15% від вартості укладених контрактів. Контрагенти змушені були сплачувати ці суми як "відкати", бо їх залякували блокуванням фінансових операцій і позбавленням статусу постачальника. Ця схема отримала назву «шлагбаум».

Безпосередньо з партнерами «Енергоатому» спілкувався Ігор Миронюк, колишній радник і офіційний адвокат Германа Галущенка. Він залучив до злочинної діяльності Дмитра Басова, колишнього правоохоронця і виконавчого директора з фізичного захисту та безпеки «Енергоатому». Вдвох вони повністю підім’яли під себе державне підприємство і змусили платити всіх його контрагентів.

А грошові потоки «відкатів» легалізовували в бек-офісі, роботу якого організував давній партнер Міндіча по різних аферах Олександр Цукерман. Технічним керівником офісу був Ігор Фурсенко, якому допомагали дві «пралі» Леся Устименко і Людмила Зоріна.

Цукерман з метою конспірації вигадав псевдоніми для учасників злочинної організації.  Себе він назвав «Шугармен», Міндіч став «Карлсоном», Дмитро Басов фігурував як «Тенор», Ігор Миронюк – «Рокет», а Фурсенко – «Рьошик».

І детективи НАБУ майже не здивувались, коли в розмовах злочинців з’явився «Професор», він же «Сігізмунд», який виявився Германом Галущенко. Він безпосередньої участі в діяльності організації не приймав, адже з цим чудово справлялись його підручні. «Професор» першочергово використовував співпрацю з Міндічем як можливість встановити тісніші відносини безпосередньо із Зеленським. Галущенко відчував, що хмари над ним згущаються все більше і в парламенті все гучніше вимагають його звільнення і судового переслідування. Тому міністр хотів попасти під крило гаранта і вже не боятись за своє становище біля владного корита.

Детективи НАБУ оприлюднили аудіозапис розмови Галущенка з Міндічем, де «Професор» просив підказати йому, як себе вести і що говорити на зустрічі з Зеленським, про яку Міндіч вже попередньо домовився. Соромно було слухати зневажливий інструктаж президентського приятеля, його відверте знущання над міністром, адже він радив заявити президенту: «Ви ж розумієте, йти мені у двірники теж не з руки, я зроблю все, що ви скажете, все, що вам треба, я ваш».

10 листопада 2025 року наступив фінал операції НАБУ – почались обшуки та арешти. Та основні фігуранти Міндіч і Цукерман вже встигли завчасно покинути країну. Проте у Галущенка обшук відбувся, хоча він і не отримав статусу підозрюваного. «Галущенко отримував особисту вигоду шляхом заступництва Міндіча перед президентом та використання послуг, організованих Міндічем, з легалізації, відмивання коштів, отриманих злочинним шляхом через довірену особу міністра, радника Миронюка», – зазначив прокурор САП.

Галущенко був відсторонений від виконання обов’язків міністра юстиції 12 листопада та звільнений з посади 19 листопада 2025 року рішенням уряду, яке з другої спроби підтримала Верховна Рада. Галущенко своєю чергою заявив, що підтримує своє відсторонення на час слідства і буде захищати себе в суді.

21 листопада 2025 року ДБР передало в НАБУ заяву народного депутата Ярослава Железняка. Він інформував про ймовірні порушення під час укладення та виконання договорів у енергетичному секторі. Йдеться, зокрема, про авансові платежі державних підприємств на значні суми, роботи за якими не завершили в повному обсязі або не підтвердили документально. Того ж дня Галущенка викликали на допит в НАБУ, але про що йшла мова, невідомо.

Хоча Герман Галущенко поки на волі, все ж залишається надія, що й він постане перед судом, адже в записаній НАБУ розмові корупціонерів один із фігурантів справи говорить іншому, що колишній міністр «допомагає дофіга». Хотілось би, щоб цю «допомогу» оцінили належним чином.