Пшонка Віктор

Пшонка Віктор

Колишній Генеральний прокурор України

Пшонка Віктор – державний радник юстиції України, доктор юридичних наук, символ корупції в органах прокуратури, кум президента-втікача, з 2014 року перебуває у розшуку.

Місце народження

Народився 6 лютого 1954 року в селі Сергіївка Слов’янського району Донецької області.

Освіта

  • 1980 рік – закінчив Харківський юридичний інститут
  • 2000 рік – захистив кандидатську дисертацію "Господарсько-правові способи запобігання тінізації економіки".
  • Хоча на посаді Генерального прокурора він називався доктором юридичних наук, проте в жодних каталогах та архівах його докторської дисертації немає.

Родина

Старший брат Микола – працював суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Дружина — Пшонка Ольга Геннадіївна, отримала науковий ступінь кандидата економічних наук, обіймала посаду першого віцепрезидента Донецької торгово-промислової палати, згодом працювала на аналогічній посаді в Торгово-промисловій палаті України.

Син — Пшонка Артем Вікторович, 1976 року народження, юрист за освітою, народний депутат України від Партії регіонів 6 та 7 скликань.

Кар’єра до 2010 року

  • Трудову діяльність розпочав одразу ж після закінчення школи.
  • 1971 – 1972 роки – працював учителем фізичної культури і праці у Сергіївській середній школі.
  • 1972 – 1973 роки – служив у збройних силах СРСР.
  • 1973 – 1975 роки – працював у Краматорському міському комітеті ЛКСМУ.
  • 1975 – 1980 роки – навчався у Харківському юридичному інституті.
  • 1980 – 1983 роки - почав працювати слідчим, потім був призначений на посаду помічника прокурора Краматорська.
  •  1983 - 1986 роки – перейшов з юстиції в партійні органи: обіймав посаду завідувача відділу адміністративних органів в Краматорському міськкомі Комуністичної партії Радянського Союзу.
  • 1986 – 1997 роки - працював прокурором Краматорська.
  • 1997 – 1998 роки - був першим заступником прокурора Донецької області Геннадія Васильєва.
  • 1998 рік - після обрання Васильєва народним депутатом України,  отримав посаду Донецького обласного прокурора, став членом колегії Генеральної прокуратури України.
  • 2000 рік - бувши прокурором Донецької області, захистив дисертацію на тему "Господарсько-правові способи запобігання тінізації економіки" (Донецький Інститут економіко-правових досліджень) і став кандидатом юридичних наук. В тому ж році його назвали юристом року в номінації серед прокурорів.
  • Також у 2000 році отримав почесне звання "Заслужений юрист України".
  • Червень - листопад 2003 року – Пшонку перезатвердили на посаді обласного прокурора, а в листопаді його призначили заступником Геннадія Васильєва, який став Генпрокурором України.

Віктор Пшонка у Верховній Раді (фото: Вадим Чуприна/Вікіпедія)

  • На цій посаді Пшонка відповідав за організацію прокурорського нагляду за дотриманням законодавства в органах МВС, СБУ, податкової міліції та спеціальних підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією, Держмитслужби та Держприкордонслужби.
  • Грудень 2004 року -  після перемоги Віктора Ющенка звільняється за власним бажанням. На службу повернувся після того, як Віктор Янукович вдруге очолив уряд.
  • 2006 рік – призначений заступником Генпрокурора України Олександра Медведька. Наглядав за правоохоронними органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство.

Керівництво Генпрокуратурою, втеча з країни

Червень 2010 року – Пшонку призначили першим заступником Генерального прокурора.

4 листопада того ж року Янукович рекомендував Раді призначити Пшонку Генеральним прокурором України. Понад 290 депутатів підтримали це подання. Експерти проаналізували такі кадрові зміни, адже слухняний Медведько теж би Януковичу не суперечив. Проте Президент збирався створити режим одноосібного правління по зразку Білорусії, і йому був потрібен не слухняний, а свій Генпрокурор, здатний і опозицію придушити, і бізнес відібрати. Тому то був призначений кум Януковича, а не людина з клану якогось лояльного олігарха.

Віктор Пшонка і Віктор Янукович (фото з соцмереж)

Після свого призначення, Пшонка заявив про приведення прокуратури України у відповідність з європейськими стандартами, був налаштований постійний обмін досвідом роботи з правоохоронними органами країн Заходу. Крім цього, Генеральний прокурор декларував проведення "глибинних реформ" - зміцнення принципу верховенства закону в роботі прокуратури, гуманізацію та демократизацію правосуддя.

У листопаді 2012 року Всеукраїнською конференцією працівників органів прокуратури був прийнятий Кодекс професійної етики та поведінки. Пшонка описав цей документ як збірник високих моральних і етичних стандартів поведінки співробітників прокуратури.

Проте все це був лише фальшивий фасад, яскрава вивіска, за якою хотіли сховати тотальні репресії проти опозиції, системні порушення і закону, і моральних норм. Так в прокуратурі почали заводити справи проти членів сім’ї противників режиму Януковича, як це було з дочкою голови Верховного Суду Василя Онопенка. Багатьох членів опозиції засудили за безпідставними звинуваченнями ГПУ. Сотні підприємців втратили прибутковий бізнес, землю, нерухомість. І на верху цієї репресивної піраміди перебував Пшонка, який виконував будь-яку вказівку кума чи "Сім’ї". Та й статки Генпрокурора зростали в геометричній прогресії.

Все це скінчилось з перемогою Євромайдану. 22 лютого 2014 року Верховна Рада висловила недовіру Генеральному прокурору. Зрозумівши, що залишатись в країні небезпечно, Пшонка вирішив пробиватись в Росію. Зберігся запис відео з аеропорту, де він і Олександр Клименко вириваються від прикордонників, що хотіли їх затримати.

Втеча Пшонки з України (стоп-кадр відео)

28 лютого 2014 року Генеральна прокуратура України зажадала від МВС і СБУ протягом 10 днів затримати Пшонку як людину, підозрювану в масових вбивствах активістів в центрі Києва з 18 по 22 лютого.

6 березня 2014 року Євросоюз і Канада оголосили, що Пшонка і його син Артем внесені в списки високопоставлених українських чиновників, проти яких запроваджуються фінансові санкції. 30 травня того ж року Віктор і Артем Пшонка подали позов до Європейського суду в Люксембурзі з вимогою скасувати санкції, введені проти них радою ЄС, але суд програли.

13 квітня 2014 року Пшонка разом з Віталієм Захарченком і Віктором Януковичем з’явились на пресконференції в Ростові-на-Дону. Колишній Генпрокурор назвав події в Україні суцільним беззаконням.

23 квітня 2014 року Генпрокуратура України повідомила про порушення проти Пшонки кримінальні справи за фактом заволодіння протягом 2010-2014 років бюджетними коштами в особливо великих розмірах, виділених на будівництво нової будівлі прокуратури, й одержанні неправомірної вигоди для себе і членів своєї сім'ї за непритягнення осіб до встановленої законом кримінальної відповідальності.

28 квітня 2014 року Пшонка був оголошений у міжнародний розшук.

18 серпня 2014 року Генпрокуратура порушила нову кримінальну справу проти Віктора та Артема Пшонки за фактом зловживання владою та службовим становищем в частині відкриття ряду кримінальних справ щодо посадових осіб Агрофірми Корнацьких з метою заволодіння земельними ділянками. Пізніше ще одне кримінальне провадження було відкрито за фактом заволодіння та розтрати коштів акціонерного товариства Банк Перший на суму 50 мільйонів гривень.

В кінці 2015 року Інтерпол відмовився оголошувати Пшонку в міжнародний розшук по своїй лінії, мотивуючи непереконливістю наданих доказів.

В березні 2021 року Володимир Зеленський підписав указ про введення санкцій проти Януковича і деяких його чиновників, серед яких і Віктор Пшонка.

Скандали та критика

Скандали супроводжували Пшонку протягом всієї його служби, а от критикувати його особливо не наважувались, бо з такими людьми траплялись різні неприємності. Уже після Революції Гідності почали згадувати різні його "подвиги".

Так, донецька прокуратура на чолі з Пшонкою наводила жах на весь регіон не гірше всяких бандитів. Місцева газета описала у 2001 році типовий приклад. Слідчий прокуратури в п’яному шаленстві розгромив кафе. Директор звернувся до Пшонки зі скаргою, а у відповідь отримав кримінальну справу проти себе, десятки перевірок і штрафів, які довели заклад до банкрутства (матеріал порталу «SKELET-info»).

Варто пригадати й справу Ігоря Александрова. Журналіст з міста Слов’янськ сміливо писав про корупцію в донецькій обласній прокуратурі, готував телепередачу про зв’язки сина Пшонки з кримінальними авторитетами. Коли невідомі забили журналіста битками, прокуратура швидко знайшла "злочинця" - смертельно хворого місцевого бомжа. Суд виправдав підставного злочинця, але слідчі потурбувались, щоб замести сліди. Бомж і свідки зненацька померли, згодом знайшли інших "злочинців", яких таки засудили за вбивство Александрова, хоча було безліч доказів їх непричетності. Після 2005 року нова влада поновила слідство, як замовник розглядався Пшонка, проте, як написав журналіст Сергій Варис, згодом розслідування в цьому напрямку було заблоковано.

У 2010 році за наказом Пшонки була конфіскована книга Марії Матіос "Вирвані сторінки з автобіографії", а письменницю розшукували через її творчість.

Віктор і Артем Пшонка організували в Краматорську солідний ювелірний бізнес. Про це свідчила правозахисниця Зінаїда Глушкова. Три підприємства "Золото", "Бомонд преміум" і "Укрзолото" були оформлені на помічників нардепа Артема Пшонки. Журналісти програми "Схеми" згодом вияснили, що після 2014 року родина Генпрокурора успішно перевезла свій ювелірний бізнес до Криму.

До речі, за результатами щорічного дослідження Інституту масової інформації та Незалежної медіапрофспілки, Пшонка потрапив до десятки найбільших ворогів української преси у 2012—2013 роках.

Але найприбутковіший сімейний бізнес син Генпрокурора організував у Києві. З благословення батька, в елітному офісі по вулиці Олеся Гончара Артем Пшонка організував "тіньову Генпрокуратуру". Сюди звертались регіональні прокурори, щоб купити посаду, заможні підприємці, щоб зберегти свій чи "віджати" чужий бізнес. За досить значну суму на волю випускали навіть вбивць. Гроші з цього офісу вивозили валізами.

Про реальні статки Генпрокурора всі зрозуміли, коли після втечі активісти Майдану зайшли в його маєток, що в селі Гореничі під Києвом. Десятки картин та ікон, антикваріат поруч з мощами святих, портрети як у мундирі, так і в образі Цезаря, підпис Генпрокурора, викладений діамантами, все в позолоті, навіть труби у туалеті... Словом, не житло, а "малина", де зберігають награбовані цінності. Коли відео з маєтку було оприлюднене, один з глядачів влучно назвав стиль оформлення кімнат в будинку Пшонки - "жлоб-арт".

Пшонка в образі Юлія Цезаря (Фото: 4ubuk. blogspot. nl)

В домі Пшонки (Фото: 4ubuk. blogspot. nl)

Інтер'єри будинку Генпрокурора (Фото: 4ubuk. blogspot. nl)

Генпрокурор настільки звик до розкошів, що свої робочі апартаменти теж облаштував у звичному йому стилі. Генпрокурор Віталій Ярема провів журналістам екскурсію по семикімнатному приміщенню, куди могли заходити лише деякі працівники ГПУ. Крім кабінету, представники ЗМІ побачили курильню, невеликий спа-салон з перукарнею, кухню, спортзал. Прикрашені кімнати дорогими матеріалами: червоним деревом, на сантехніці позолота, меблі оббиті оксамитом, на стінах розвішані картини. Більше схоже на робоче місце не слуги закону, а олігарха в законі.

Наразі Пшонка переховується у Росії, куди втік у 2014 році. Виявилось, що він має громадянство Російської Федерації. Напевно колишній Генпрокурор не бідує, бо журналісти дізнались про його роман зі світською левицею Марією Лоренцо, що дуже охоча до сивочолих багатіїв.

Віктор Пшонка і світська левиця Марія Лоренцо (фото з соцмереж)

Дата публікації: 26.08.2021
Дата останньої зміни: 16.09.2021